Сни 25-270124 "Рух з обмеженого простору"

Приїхали "великою родиною" у дві машини до великого білого храму (конкретики, хто саме, з числа другої машини - немає, який храм - так само). Я поводжу себе так, наче все тут знаю. Зокрема скеровую і показую приклад, де краще припаркуватися. Паркуюсь. Вже маю намір іти, але варіант паркування мені не подобається, адже поставив авто навпроти дерева. Зараз ранок і багато вільних місць, а вдень тут буде все інакше: зайнято численним транспортом. Якщо заблокують мою машину, звідси не виїду! Прошу дати мені ще трохи часу, аби визначитися: де буде краще? Паркінг біля храму стихійний. Можна зрозуміти: де були місця? - за слідами на землі. Начебто визначився, але з'явилась просторова уява, що посеред великих різнорідних об'єктів поряд, вигляд моєї машини напочаток буде доволі непереконливим і самотнім.

25.01.24

Після відчутної праці з порядкуванням на землі: очищенням рову від заростей і намитої землі на бетонах (об'єм та навантаження не конкретизоване, просто залишкове відчуття безперервної праці), обходжу місце проробленої роботи: організований дренаж, що нагадує вузьку дорогу у формі півкола, яка окреслює по краю дачні ділянки, але на так, як в Україні, а в Польщі - "ogrody działkowe", більш для відпочинку, а не фізичної праці. Фіксуюсь на тому, що лише зараз маю можливість зупинитись і подивитися, як там у людей: зиркнувши то за одну огорожу, то за другу...

26.01.24

Їду, як пасажир, у цілковито переповненому автобусі. Коли приходить час вийти на своїй зупинці, не можу це фізично зробити, наскільки щільно виявився утисненим між людьми. Пробую дістатись виходу, аби вийти на наступній зупинці. Далі бачу цю дорогу у вигляді колії, якби їхав вже не автобусом, а потягом. Тепер я вже йду, знаючи, що за мною всі ті, з ким їхав. І тут сам рух вперед виглядає не так, щоб всі йдуть по стежці шириною з метр, де, насамперед мені під ноги викидають охолоджуватися відпрацьований кокс. (Віддалена асоціація з реальністю: два місяці, як працюю на будівництві одного з блоків діючої коксовні). Не спиняючись, міркую, як ступати на голі ділянки землі, де ще не лежать гарячі порохи коксу, і йти далі, ведучи за собою "подорожуючих разом".

27.01.24

P.S. Ці дні сидів удома з грипом.

Сон 311022 "Quo vadis"

Збираю якісь речі. Разом зі мною так само готуються ще якісь люди. Виходимо на берег моря і піднімаємось на палубу корабля. (В реалі, на морі ходив лише моторними човнами, але не кораблями). Я кажу: головне, щоб хліб не забули!.. Але потім розумію, що заходитимемо в порти, і завжди зможемо поповнити провіант. Колега по роботі (ніколи раніше не снився) стає біля штурвала і ми починаємо відпливати в темряву ночі. Незнайоме для мене відчуття: ми покидаємо берег освітленого міста, а перед нами суцільна темрява. Міркую: аби в ній не зіткнутися з іншим кораблем! Підходжу до штурвалу, щоб побачити за радарами контури обрію, а з того, що бачу, не розумію показники приладів і яка взагалі перед нами перспектива.
P.S. Напередодні увечері (перед сном) був із родиною на виставці художніх робіт Зджіслава Бекшінського (Zdzisława Beksińskiego).

Сон 230421 "Дорога під автострадою"

Сідає дружина за кермо машини і ми їдемо містом, по прямій, але невеличкій вулиці. Питаю в неї: чи вже водила авто? Спокійним тоном дивує: перший раз! Тепер ми стоїмо, а я дивлюсь під капот, хвалю конструктивну простоту механіки авта. (Тут присутні роздуми про власний транспорт). Поряд стоїть донька. Тепер ми йдемо разом пішки. Виходимо на якесь перехрестя автостради, яка йде мостом, а під нею тихою вуличкою, що завертає вправо і веде прямо в центр міста. (Образ знайомий, видно, за якимось сном. Схоже, що й сьогодні з повтором: перший раз - коли їхали, другий - шли). Питаю дружину: а чи пам'ятає, де поставила машину? Каже: ні! - і в такому тоні, наче це вже не її клопіт.

Сон 280619 "Біле: холодне на теплому"

Хтось каже, що я маю сісти в машину, адже немає кому їхати. Показує мені на неї, якою приїхав сам, аби перепоручити мені. Наближаюсь до машини. Біля знайомого мені гастроному ("Транзит") стоїть білий "Запорожець". Підходжу ближче і бачу, що він, як новюсінький. Відкриваю дверцята водія і що мене вражає: на білих шкіряних сидіннях лежить сніг, зокрема на водійському кріслі. Подумки (про себе): і як таке можливо: на дворі літо? і як же він нею приїхав, коли мав сидіти прямо таки на тому снігові?

Сон 110119 "Перешкоди долаються легко"

Щось стається, що хлопці, з ким я знаходжусь, не можуть сісти за кермо машини. Отож, сідаю я і їду.

Якийсь чоловік має цілий маршрут, що пролягає всією Україною. Машиною об'їжджає різні точки, заходить у будинки, спілкується з господарями. Я залишився в машині (нова, стильна, червоного кольору) і випадково, відкриваючи двері (справа від водія), поламав замок: дверна ручка перестала відчиняти. Очікую водія, який приходить і все лагодить. Я подумки міркую: "Нелегко їздити, агітуючи за Порошенка!"
Водій у своїй машині (тепер схожа на фуру), яка летить дорогою, миється під душем.

Слово "Алгебра" розмашистим прописом у жовтій рамочці.

P.S. Залишилось найголовніше: згадати, що робили хлопці, коли я сідав на місце водія та чоловік "агітуючи за Порошенка".