Сон 12-140825 "Іншість"

Дивний сон. Виявив, що моя мати є гемофродитом: хоча є груди, як у будь-якої жінки, але має малі більш атрофовані чоловічі органи. Ще уві сні пригадую, що я це вже знав, але чомусь забув. (Дуже подібно на забутий сон). Якщо так, міркую вві сні, то я не є її дитиною!.. Тоді хто ж моя мати? Це настільки мене дезорієнтує, що я вже не можу відповісти на питання: чому я маю схожі риси з її дідом? Як мій батько міг жити з такою жінкою? Як про це знала сестра, адже разом ходили в лазню, а не знав я? Наскільки уві сні цей факт є переконливим, настільки не можу допасувати до нього інших фактів, які вказують на зворотнє.

12.08.25

Маю намір одружитися на сусідці Л. (Колись цей мотив був уві сні. Цікаво, що усвідомлення, що я є одруженим чи маю сімейні зобов'язання, відсутні. Цікаво й те, що себе почуваю в своєму віці, а її бачу такою, якою знаю ще зі старших шкільних років. Інтересу та почуттів ніколи до неї не мав, хоча багато спілкувались ще з молодших класів, коли йшли разом однією дорогою зі школи). Якусь безперервну комунікацію між нами здійснює її мама (давно померла). Якось приходжу до них у гості та зустрічаю її сестру (в реалі в неї лише брат, він також якось виникає уві сні, але без конкретики). Її сестра мені каже, що треба направити газову трубу, яка виступає зі стіни. Вивчаю проблему. Перекладаю трубу на іншу сторону, але ніяк це не допомагає, адже не можу зрозуміти логіки газової служби, яка від початку її зігнула неправильно.

-//-

Поличка на стіні і фото. Також в контексті фігурують маленькі світлини зроблені за принципом роботи "Палароїд". (Асоціації з реалу: знаю, що треба купити фоторамочку і фотоапарат на подібні знімки, як нереалізований проєкт подарунку для доньки).

14.08.25

Сон 090825 "Дивні розваги"

Опиняють у місці з дивними спорудами чи то як гість чи сервісант. Напочатку узагалі дивлюсь на все це, як стороння людина. Велика територія має близько п'яти-шести атракціонів. Але на початку: які вони? - ще не знаю. Публіка якась не така, як у Діснейленді, а наче запрошена на участь і сама зацікавлена в його проведенні. Мене окремо супроводжує якийсь (один з кількох) начальник-бос, який все тут знає, але поки нічого конкретного мені не каже. Першим атракціоном мали бути американські гірки, але не звичайні, а зі змією у вигляді морозива, яка біжить по трубі і наздоганяє учасників, де потім трапляє когось із них. У даному випадку наздоганяє самого першого учасника, а вірніше учасницю і вискакує їй прямо в дупу. Коли вона встає, він виглядає вже не так романтично: застиглим, як статуя, та ще й з пів її зросту. Як це?.. Мене це ніяково дивує, але вона усміхнено вставши з того великого "змія-морозива", мало не пишається такою подією. "Що за дивні ігри", - подумав я? Надходить вечір і наче для всіх присутніх на цьому - все. Згаданий шеф-керівник запрошує мене сходити в лазню. Приходжу, а там вже сидять двоє голих чоловіків розпарених сауною. У повітрі вітає пара, а на лавках розповзається їхня млявість тіл. Розумію, що запізнився і мені треба роздягнутися. Скидаю якийсь чи то плащ чи довгу куртку (без конкретики) і бачу, що вдягнений в пишне рожеве плаття від моєї дружини. (В реалі такого немає). Що за дурість? - і хутчій починаю із себе це знімати. Скинувши, бачу, що насправді вдягнений в нічний одяг (реально такий, в якому ліг спати). (Чомусь лазня без продовження сюжету). Якби новий день і я опиняюсь в приміщенні, де відбуватиметься другий атракціон - водний. Я бачу лише підготовку до нього. Бачу басейн і пустий півамфітеарт навпроти нього. Якісь чоловіки займаються сервісом: приставляють десь у воду гнучкі трубки, з яких хлюпає повітря. Часом тиск такий сильний, що це стає смішно, адже в одного це не виходить. Задаюсь питаннням, що це за атракціон? Яка тут його мета? І раптом мені пригадується, що я тут вже був, але все виглядало дещо інакше, хоча підтекст проведення залишився. Намагаюсь пригадати, що буде далі? Чомусь виникла асоціація зі серіалом "Гра в кальмара", але з дещо іншою філософією: тут приниженим (не вбитим, як у фільмі) має бути один (трохи пізніша думка, можливо, й після сну). І вся ця забава організована для більшости. Тут до мене підходить згаданий раніше шеф-керівник заходу і ми починаємо спілкуватися на невимушені теми. Можливо, я навіть ділюсь з ним своїми спогадами. Раптом посеред такої розмови, де згадувався завершальний "атракціон", жартома мені каже: "... де на тій сцені будеш ти!". І тут мало не в подробицях намагаюсь пригадати, як там було: повна зала людей, одна особа стоїть на великій сцені. Пригадав давню знайому (з реалу, якийсь спільний образ двух знайомих, з якими єднала трудова діяльність на різних фірмах), яку минулого разу били по обличчю, а вона мала це терпіти, де за правилами навіть я не міг це припинити, адже участь була добровільною. Тоді починаю розмірковувати над його жартом: хоча і є тут сторонньою людиною, але, якби така доля випала б на мене, це була не просто пощочина, але й удар в живіт (схоже, спогад з реалу, як вдень мені він болів) абощо, все так як забажає публіка для розваг.

P.S. З реалу: коли стало мені під вечір раптом недобре, а я з дружиною мав їхати на важливі покупки, назвала мене клоуном, а "сцену" з моєю слабкістю "театром одного актора". Схоже, звідси і поява такого сюжету.

Сон 170425 "Ера інтернету закінчилась..."

Виходжу курити по дві сигарети одна за одною (давно не снилось подібне з палінням). Протягом сну відслідсковую за собою стан легкого сп'яніння. Потім приходжу до дому давньої знайомої О.Ю. (Таке переконання, що це її помешкання). Сидимо за столом, розмовляємо. Разом із тим поряд з нами є якісь поодинокі гості, зокрема, якийсь чоловік. У якийсь момент О.Ю. сідає мені на коліна. Це мене навіть не дивує. Розповідаю, як нещодавно читав статтю про те, що "ера інтернету закінчилась, а настала - штучного інтелекту". (Дійсно, таку статтю читав у реалі). Акцентую увагу на тому, що є безпосереднім учасником, який читав подібні статті про можливе в майбутньому, а тепер - як про доконаний факт. По ходу розмови виявляється, що треба щось купити в магазині. Я без коментарів мовчки збираюсь вийти на закупи. Поряд себе при вішалці з верхнім одягом бачу того чоловіка, що був за столом, який мені каже: "Я теж у магазин". Подумки: чи не по ті самі продукти, про що йшла мова?

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 081224 "Перейти межу страти"

Віддалений образ рідного міста з річкою, до якої я з якоюсь знайомою роблю прогулянку. (Фактично уві сні єдине, що правдоподібне - це річка). Пройшлись до греблі, постояли, подивилися. (В реалі більш красиво виглядає, якщо дивитися з долу, а тут ми дивилися з висоти рівня води, яка стікає. В реалі стежка йде по ліву сторону току річки, а уві сні ми йшли по правій). Якийсь чоловік запитав, чи бачили щось підозріле? - Що саме? - Потопельника!.. (Запитання прозвучало так, наче він пропливав і махав нам рукою). Повертаємось назад, але іншою дорогою, яка під кінець, коли мали її перейти, перетворилась у багатоколійну залізничну дорогу. І це все виглядало так, що йшли весь час понад річкою, а як вирішили її перейти, виявилась багатоколійка (уві сні ця трансформація навіть не здивувала, не виникло жодних сумнівів: щось тут не так). На прощання кажу знайомій, яка вже більш нагадує конкретний образ (можливо, виник у подібності схожої подорожі в реальності десь у парубоцькі роки): "О то можна тут прогулюватися так чи сяк!" - і за тими словами чую їх смішний повтор, наче її відповідь: "Чяк чи шак".

Наче я в домі баби Дусі та діда Григорія, який більше нагадує прохідний офіс з перевалочним складом. Я з колегою прийшов до праці, згодом він кудись відволікається і повертається дивно вдягнений з якихось підручних засобів так, що вийшло доволі смішно, особливо на голові якась химерна конструкція з двох різних пластиків, яка мала б відігравати роль каски. Чекаємо на вказівки до праці. Працівниці з офісу носять якісь речі та роблять їх переоблік. Тепер хтось приходить з робітників, а я його не знаю (таке переконання уві сні), певною мірою схожий на гопника (на тому просинаюсь).

Фрагмент :: Я пишу текст не в ел. "Блокноті", а прямо на сторінці сайту, який після якогось внутрішнього оновлення "злизує" мій текст і переді мною залишається біла сторінка. Виникає така глибока прикрість по проробленій праці... Цієї миті я згадую (забутий фрагмент сну), що так само я писав спогади про свого діда і бабу, і чому забув цей сумний досвід: два громадних текста просто зникли і все, так само - біла сторінка, а на ній - зеро спогадів. Невже знову, як по колу, маю пригадати про когось те, що навіть важче, як про себе.

Я у якомусь буддийському храмі. Бачу багато народу. Мені треба запалити вогонь і я беру якусь двокомфорну річ (без конкретики: чи то такий подвійний балончик, чи така дивна, але велика подвійна запальничка, не ясно) і запалюю на ній два вогні шоколадного кольору. Так продовжую тримати її в руках. Підходить до мене хрещена моєї сестри (сусідка і подружка матері довгі роки) і жаліється, що якось тут не було вогню, а вона разом з дітьми (її чоловік помер у цьому році) сюди приходять часто. Далі формулює завуальовано так, наче: не міг би я поділитися з нею вогнем? - а без підтексту ті ж слова можна було зрозуміти простіше: чи не міг би й мені запалити вогонь? Хоча в руках так нічого й не триймала. Ми мали б піти ближче до святині, де начебто стоїть образ Будди, і там для неї мав би запалити якусь кадильну паличку, свічку абощо, але тут я прикидаюся відстороненим, адже пригадую: скільки цілей за рахунок інших вони (їх сім'я) досягали протягом життя. І на цій хвилі мовчазного зависання підпалюю якийсь патичок, а виявилось, що це довгий тонкий і сухий корінчик червоного буряка, який принесли прихожани чи то для продажу, чи як пожертву. Звісно, він довго й не погорів, а розчаровано потух. Так і треба, подумав я, але знайома почала вже продовжувати розмову про білий борщ, який робиться з "білих карасів"... 

Сон 291124 "Місце для покинутих сердець"

Цікаво, що проснувся з думкою, що так нічого й не приснилось, але від перевтоми відчував спину і трохи вставши і походивши, збираючись до роботи, з думкою про хребет, раптом пригадав знайому (донька батькових кумів, мою однолітку І.), що має з цим проблеми, а заразом і сам сон, де вона була в ролі нареченої. (Поки записував цей, пригадав ще один сон).

Отже, потрапляю якось із запізненням на весілля, але незвичне, як у стереотипному уявленні, а більш подібне до банального застілля: без музики, танців, гучних і довгих тостів. У кімнаті, в якій це відбувається, все якось невесело і сіро: шпалери в банальну квіточку, мабуть ще від радянських часів. Наречений якийсь пришелепкуватий, більш схожий на кучерявого "клоуна", він сидить за столом сам, а наречена зайнята якимись своїми справами, гості - "як засватані" - мовчать і без радости. Зауважив, що зі сторони молодої присутня мати, а батька немає. Пригадав, що він недавно помер (так само і в реалі). Наречена з дивною короткою стрижкою, без фати і підстриженою налисо затилком. Я сиджу за святковим столом біля жіночки років 25, доволі доглянутою із максимальним використанням макіяжу, але без "штукатурки": яскраво червона помада на губах, чорні намальовані брови. Раптом вона робіть жест біля свого обличчя і опускає руку. На раз від того жесту біля уст з'являється чорний колір, який розмазала пальцем біля брови і перенесла плямою до верхнього краю губів. Вона цього не відчула і не зауважила за собою. Я їй безслівно показую, що її образ зазнав разючих змін. Вона розуміє мене з пів слова і йде зі столу повертати звичний образ. Молодий продовжує бути сам по собі, час від часу сипати дурнуватим гумором, але в якийсь момент підходить до нареченої і, видається, що все у них має бути добре. (Ця знайома в реальному житті наче як і одружена. Має неймовірно жахливий характер, який виник із виховання в родині. Одружилась доволі пізно, і то, з ініціативи батька, який "заболтав" одного чоловіка з міліцейським минулим обіцянками "золотих гір", якщо візьме її дочку заміж. В реалі ніколи його не бачив. На якомусь другому-третьому році життя "кудись пропав". Образ уві сні навряд чи міг би йому відповідати, це більше, як гумор або іронія, з огляду на знайомий мені її характер).

Покинутий великий будинок, мало не замок на якомусь острові або посеред безмірного поля. Сьогодні я там був, але до нього маю повернутися, адже в якийсь момент забув там торбу з інструментами. Був з якимсь чоловіком, але мав свій інтерес щось роздивитися та довідатися. Присутня, як для таких місць невелика нотка містики, простіше кажучи: загадковости. Якщо перший мій візит був там законним - повідомлялось комусь про моє там перебування, то другого разу - це була моя ініціатива - без попередження. При вході до цього замку, в повторі мого візиту, несподівано для мене прийшло до десятка дивних робітників, і всі вони якісь на перший погляд вадливі (дефективні), худі та немічні (такі образи мені нагадують наркоманів і тих, хто мав ув'язнення). Чомусь подумалось: невже наша фірма наймає на так звану роботу, так званих працівників, а простіше кажучи "мертві душі"? Вони ж нічого не в силах зробити? Багато ходжу по тому замку, архітектурно місцями навіть без даху (асоціація зі замком Короля Левине Серце у місті Лес Андлес (Франція), в якому я був пару місяців тому), а з другим візитом відзначаю, що там все якось інакше, а своєї скрині з інструментом так і не знаходжу).

Сон 18-211124 "Колективні танці"

З якоюсь невеликою групою пасажирів лечу в літаку. Десь відзначаю посеред цих людей свою мати. Хоча ми в небі, але до нас виходять два пілота. Один із них - мій двоюрідний брат М. (який зараз воює на фронті). Дивуюсь: чому пілоти тут?.. Схоже, що літак перебуває на автопілоті. Вони нас вітають і починається приємна з ними розмова. Чомусь усі присутні пасажири (до десятка осіб) не сидять, а стоять. Раптом літак раз-другий підтрясує і приємна розмова раптом спиняється: пілоти біжать до своєї кабіни.

181124

Приснився сон, який вирішив не записувати: доволі недопустима тема з моральної точки зору. Досі для мене залишається загадкою: чому уві сні з'являються переконання, що є неприпустимі при здоровому глузді (так би не вчинив у свідомому стані) і чому уві сні порушуються моральні норми? Апробації можливого на рівні фантазій? Може, значення образів незалежне від наповнення емоціями? 

191124

Перебуваю на якомусь святі. Бачу товариство жіночок за 50-60 років. Усі веселі та дещо огрядні. Починається музика і вони весело беруться за руки і всі починають танцювати. Таке видовище мені нагадує весілля, коли "розігріта" за столом публіка, втрачаючи скутість і комплекси, готова вже наповну йти в пляси. На моїх вустах тихо звучить слово польською мовою "wesele".

P.S. Якщо це від храпу, тоді зрозуміло звідки з'явився образ із музикою.

201124

Йду вулицею. Лише за подальшою логікою розвитку подій розумію, що це головна пішохідна вулиця рідного міста. Зустрічаю знайому С.Ш. (Г.) і пригадую, а вона мені анонсує, що зараз в театрі ляльок буде відбуватися прем'єра вистави за її сценарієм, а її чоловік є причетним до постановки. Раптом я пригадую, що цю причетність вже знав раніше, але чомусь призабув (в реалі: не знаю, як зараз, але раніше він займався обробкою граніту). Приязно ділимось привітаннями і я йду далі, по кількох кроках до театру, зазираючи у вікно, бачу якогось чоловіка, що сидить за комп'ютером, можливо, пультом. Припускаю, що це і є її чоловік, але чомусь все це мене не обходить і йду далі.

На якійсь дощечці, у вигляді перевернутої шахової дошки, намагаюсь рівно виставити якусь планку у вигляді дерев'яної лінійки, що рухається на залізних кульках, і це мені не вдається. В процесі виставляння ці кульки видають нудотний звук перекочування з місця на місце. Дружина (в реалі) штовхає мене в плече зі словами: "Досить хропіти!".

211124

Сон 040624 "Сонне царство"

Комусь розповідаю про переваги латинки, наголошуючи на нюанси. Pokazuü osoblyvosti napysanná, riznycú užyvanná liter.

Пізній вечір. Вдома всі полягали спати. Виходжу пізньої ночі з батьківського двору, біля сусідської огорожі справляю малу нужду. Раптом чую за огорожею і бачу поверх штахетин голову, чи майже лисину сусіда. Шифруюсь: наче він мене не бачить, хоча ніби й не помітив. Пішов ближче до дороги. Вирішив повернути вліво і пройтись уперед, але пройшовши трохи, передумав іти далі. Затримавшись біля іншого сусідського двору, вирішив повернутися. Здаля бачу знайому з різноманітними пакунками (сама - з літературних кіл), що стоїть на початку перехрестя, від якого тільки-но відійшов. Подумки: коли вона там раптом з'явилася? Схоже, що вона тримає якісь подарунки. До неї підходить інша знайома, врешті підходжу до них і я. Сходу до них жартую. Лише зараз зауважую, що через дорогу стоять високі атракціони, зокрема колеса огляду, і дуже святково світяться. Подумки зауважую, як сильно змінився мій мікрорайон, де я народився і виріс: коли тут встигли розбудувати парк розваг? Ще бачу колегу (узагалі зі сфери іншого зацікавлення, якби література - електрик), який мене не помічає і цілеспрямовано йде до мого дому з пляшкою горілки. Те, що ми будемо пити, раптом бачу в машині іншого знайомого (зі сфери журналістики). І всі вони наче сильно знайомі між собою, а сьогодні так, наче змовились. Раптом приходить усвідомлення, що в мене день народження. На зауваження вже йти до мене, я із сумом віджартовуюсь: "А в мене вдома сонне царство!"

Сон 170123 "Без змоги більшого"

У якомусь новому приміщенні ремонтую бетоновану підлогу. Наостанок фарбую. Залишається якась яма. Вирішую, використовуючи її глибину, вилити в ній фігуру з гіпсу в образі людської постаті. Знаю, що до цього дому мають приїхати якісь чи то родичі, а чи знайомі, тому всі приготування робляться саме до того моменту. Місце, в якому залив гіпсову фігуру, засипав піском і вирівняв з підлогою. Ось до дому приїжджають люди, яких я знаю (жодних асоціацій з реальністю). Вони приїхали з лікарні та привезли дівчину. Спочатку зауважив, що вона без руки - кисть до місця, де мала б початися долоня. Якось не одразу, але помічаю другу руку, яка також була без долоні... (На цьому просинаюсь). 

P.S. Пригадую уривок сну, який приснився на днях, але вирішив його не записувати. Носить у собі подібний контекст. Знайома, яка вже з десяток років живе в США, наснилась такою, якою її бачив востаннє у ті часи. Сиділа на стільчику, але без лівої ноги. 

P.S.PS. Явно, що образ "обрубаних кінцівок тіла" почерпнутий з реалу, коли побачив світлину з ампутованою рукою молодого хлопця - воїна, який пішов боронити Україну від російських загарбників, з мамою якого свого часу більше місяця по роботі спілкувалась моя дружина.

Сон 091222 "Навспак очікуванням"

Сон у стилі давно забутого пригодницько-комедійного фільму. Я за кермом роблю незвичні повороти на дорозі. Усі наслідки пов'язані з якоюсь некерованістю авта. Якимось разом, опинившись у ряду з одностороннім рухом, починаю їхати назад. Щоб уникнути випадків, звертаю і починаю їхати у правильному напрямку, але так само задом. Переді мною машина, всі сигналізують, щоб я їхав правильно, але не можу. Один водій настільки переймається відволіканням на мою машину, що губить із даху свого авта якусь бочку, вона котиться, створює додаткові перешкоди. У когось питаю: чи не рахуватиметься для поліції, що своїм рухом на дорозі я спричинив відрив цієї бочки, створивши аварійні ситуації? Хтось поряд мене впевнено заспокоює. Якимось чином заїжджаю в тупий поворот, зупиняюсь поряд якоїсь машини, аби відпочити, а це виявився підйомник для перевезення машин. Тут нарапт сідає в нього водій і ми всі разом їдемо, а ми так і сидимо в своїй машині. Він хоч знає, що ми тут у нього випадкові гості? Вчергове вийшло трагікомедійно, як зі згаданою бочкою. (Десь подумки, наче за кадром, уявляю на кожну ситуацію "сміх із зали"). Тепер якось одразу опиняюсь у будинку для робітників (геть незнайоме місце, хоча десь уві сні там був). Під ніч приїхали та заселяються нові робітники, декого я знаю (таке переконання уві сні). Забагато народу, як нараз! Тут мені приспічило в туалет, а він якийсь подвійний із дверима в душ. Роблю свою справу, але відзначаю, наскільки маю довге достоїнство, що можу його притримати в потрібному положенні, аби вгамувати малу потребу. Тієї миті за проміжними дверима до душу хтось відзначає мою присутність поряд, а хтось інший, починає ломитися у інші - вхідні двері до туалету. 0300'

Якось нічною поїздкою трапляю на обійстя однієї давньої знайомої Л.Г. (творча особистість зі складним психологічним образом, рано овдовіла). Наближаючись машиною до двору, крізь глупу темряву ночі бачу загадковий карликовий образ, який мене незвично лякає. Як згодом призналась знайома: це була її мати. Знаючи трохи про неї, вгледівши стан господи без чоловічої сили, додаючи до вражень образ карлика... - мав би такий незначний сон забути, але чомусь рано, навіть не прагнучи, його пригадав.

Сон 141022 "Потрапити на весілля"

Маю потрапити на весілля своєї хрещениці О.К. (в реалі одружена). Накупив подарунки, виїхав бусом в центр міста. (В реалі бусом ніколи не керував). Там маю зустрітися з давньою знайомою О.Л.: кумою, з якою хрестили. (За усіма новітніми реаліями, я вже й забув, що ми колись разом брали участь у тому обряді). Центр нагадує мені вулички того міста, в якому жив і міста, в якому живу нині, разом із якимись досі незвіданими дорогами. Характерною прикметою однієї з них - невисокий доволі давній вірменський храм, побудований з червоної цегли. Опинившись у тому центрі міста, задався питанням: а де ж насправді має бути весілля? Десь посеред тих вуличок заходжу в якийсь заклад для подібних святкових церемоній. Думаючи, що там. Хочу в когось спитати, хто тут одружується, але всі зайняті. Нарешті одна особа називає якісь інші імена. Тоді я зустрічаю там свою двоюрідну сестру з Ізраїлю. Несподівана зустріч! Кого-кого, а її точно не очікував побачити. Розговорились. Поділилась сумним досвідом, що проїзна пластикова картка містянина втратила актуальність із-за давности використання - поки її тут не було, закінчились окреслені терміни. Я ж пригадую, що подібну ситуацію розповідала її мама, коли приїхала в Ізраїль. Історії, майже один в один. Тепер у тому ж місті нарешті зустрічаю куму і виявляється, вона також не знає де буде весілля. Інформує: якщо дзвонити, наречена поза зоною досяжности. Пропоную сідати в бус і їхати в університет. На кафедрі, де працює (в реалі: працювала на початку своєї кар'єри), точно знатимуть і підкажуть адресу проведення весілля. 0500'

Сон 220522 "Незмінність і метаморфоза"

Опиняюсь у такому домі, де в туалеті та коридорі знаходжу два трупа. Той, що в туалеті, навіть граційно сидить, піднявши догори руку. Тепер я начебто в морзі, але більш схоже на поспіхом імпровізоване місце, де за хірургом, який виймає поокремо внутрішні органи, стоять стелажі з чемоданами, а мене зараз цікавлять саме вони і такі розміри, які б дозволили вмістити їх за певною висотою. Тепер вдруге опиняюсь у тому ж домі, в якому перебувають два трупи. Той, що в туалеті, так і сидить граційно. Розумію, що вже пройшло пару днів, а їх так ніхто і не забрав. Припускаю, що особисто доведеться допомагати їх виносити. Міркую, як то воно має бути? 0400'

P.S. 1) сюжет із виносом трупів навіяний побаченим зображенням із реалу, на якому українські воїни несли російського солдата за руки та ноги лицем до землі. 2) разом із тим спостережено, що тематика мертвих виникає, якщо падає температура повітря під час сну, що зокрема мною і відчувалось.

Сниться давня знайома з "поетичної ниви" О.Л., яка вимушено переїхала в Росію ще на початку війни 2014 року. Дещо змінила свої погляди в проросійську сторону, хоча сама була цілком нормальною українкою. (Видно, зміна відбулась під час сімейного життя: переїзд у 2000-х до майбутнього чоловіка, що родом із Донецька, створення родини тощо). Тепер сниться такою, якою я її знав від початку: файно щось розповідає українською. Міркую, що треба було б знайти її сторінку у FB і подивитися на метаморфози з початком другої фази війни росії проти України.

P.S. Дивно, що про цю знайому вже давно забув, але уві сні вирішила "ожити".

Сон 240121 "Додаткові набутки"

Я з дружиною мешкаємо в одній із квартир п'ятиповерхового будинку нового планування. Несподівано для себе виявляємо, дивлячись на вікна сусідніх будинків, що геть близько від нас мешкає давня знайома (поетка, літераторка-науковиця з Чернівців) І.К. Вирішили несподіаано для неї завітати в гості. Розбалакавшись, вона ж зацікавилась і нашим житлом. Протягом сну архітектура і наближення квартир змінювалися настільки, що в результаті наші помешкання опинилися мало не поряд ("стіна в стіну", за посередництвом одних сусідів, але в різних під'їздах).

Дружина вирішила провести наше спільне ювілейне весілля. Для цього треба було дізнатися в ювелірному відділі єврейської культури (!): як відреставрувати одну підвіску (квадратну за розміром (~7х7), з дорогоцінним камінням та вісюльками), яка втратила одну з них (друга справа) та придбати інші дрібні прикраси. До цього відділу в магазині пробував підійти два рази. Перший раз когось довго обслуговували, в другий - мене. Напочатку почала вивчати моє питання рудоволоса кучерява продавчиня, потім під'єднався молодий чорнявий хлопець. На моє прохання: оцінити ту підвіску? Продавчиня довго розглядала і, вислухавши мене остаточно, прокоментувала коротко: "У вашої дружини хороші смаки!". Як довідався, ця підвіска вшивається у весільний одяг нареченої. Поцікавився: позаду? попереду?.. Як подумалось перше: позаду! - і здивувався. Для цього в одязі спеціально залишають вшитою певного розміру "кишеню" зі сторони шиї. Мене ж цікавила вартість реставрації і придбання всіх інших святково-ювелірних аксесуарів. Продавчиня озвучує на все свою ціну, але не спрощено, а деталізовано, так, що згодом у своїх записах не зрозумів: скільки це разом коштує? - аби переповісти дружині. Між усіма цими питаннями щоразу повертаюсь до швейної майстерні, де перебуває моя донька, а я їй щось допомагаю. Цього разу складаю до торби наші (її) речі, які залишила вона тут свого часу: клубки ниток, якась із них вставлена одна в одну, якісь телескопічні антени, одна з них у вигляді ялинки, яка стояла на підвіконні. Прийшов чоловік до цієї ж майстерні, в якій донині працює його давня вчителька з пошиття одягу. Звернувся до неї: Чи пам'ятає його? Вона: "Звісно ж! Таких учнів важко забути!". Починає він розповідати, що шукає роботу, а на стару фірму його не приймають на незвичній підставі: "Колишньому доступу до внутрішньої (секретної) інформації". Він же коментує для своєї вчительки: "Якою ж інформацією про фірму може володіти звичайний робітник підприємства?". 0525'

Працюю на такому підприємстві, де час від часу в сміттєвому контейнері одного цеху з'являються цікаві речі для творчости. Нещодавно лежали потрібної мені форми металеві бляшки, а сьогодні там виявив хутряні устілки з заячої шкіри, але невеликого (дитячого, підліткового) розміру. Подумав, що добре пасувало б з них виготовити сережки.

Я маю четверо дітей. (В реальности: тільки двоє). З двома першими добре знайомий, а двома другими доля склалася в мене так, що росли непомітно для мене, поки був далеко від родини (на заробітках). Приїжджаю додому із замовленням для третьої дитини (доньки), щось із одягу. Пригадую, що звати її Валентина, але виходить до мене ще менша донька із хлопчачою зачіскою (дрібним ірокезом). Вражаючись від себе самого, дивлюсь на неї і не можу згадати її ім'я. Придивившись уважніше, відзначаю, що вона не схожа ані на мене, ані на дружину. 0740'

Сон 121220 ''Випадковості бувають різними''

Як попередньо домовились, зустрічаюсь у справах,  прямо в центрі рідного міста, з давньою знайомою, опосередковано завдяки дружині, по творчих та літературно-видавничих справах - О.Р. (нині вона мешкає в Ізраїлі). Маємо щось спільно купити,  видається, щось із сувенірної продукції. Підбираємо разом, а я оплачую. Перед самою зустріччю відзначаю, що забув удома гаманець. За якийсь час навіть змирився із такою ситуацією. Маємо зустріч у конкретному місці. Чомусь це недалеко від входу в будинок облдержадміністрації, окремий вхід з лівого боку. (Це місце не вперше з'являється в снах). Випадково шарпаю себе по кишенях, можливо, у пошуках хустинки і натрапляю на добрий кавалок складених купюр у гривнях. Як чудово! - подумав і зрадів випадку: ситуацію врятовано (і без зайвих слів на тему). Тепер розговорилися про різне. Виявилось, що вона не одружена. Як?.. Але ж до останнього, за її давніми дописами в фейсбук, відзначав для себе протилежне? Ділюсь своїми хибними переконаннями. У підтвердження навіть перепитую за її зміну свого прізвища на подвійне: ''Що це означає?''.  Тепер, по ходу нашої розмови та подорожі, проїжджає недалеко від нас одна жіночка, потім друга, на якихось дивних візках, з натяком на сноуборд. Спочатку це видається смішно, але виявилось, що надійно і впевнено. Тепер я вдома. Лягаю спати, а просинаюсь від того, що хтось лізе до мене в ліжко та лягає поряд з правого боку. (Спальна кімната нагадує дитячу з дитинства). Навпроти мого ліжка друге, на якому спить донька. Що за приколи? - дивуюсь я. Незнайома жіночка перебиває сон і хоче від мене конкретики... Від шуму прокадається донька, розплющує очі та ''фіґіє''. Без слів показую і своє здивування. А та жіночка виявилась без комплексів. Як одразу встав на підлогу, вона ще залишилась у ліжку. По ходу відчув у ногах ще гарячу праску. Так, вона в цьому домі щось на зразок покоївки, має доглядати за одягом: прати, прасувати. Жартую, але лише з інтонацією в голосі: ''То ти небезпечна дівчина, любиш гострих відчуттів''. Виходжу з кімнати, по дорозі вирішую взяти зі шафи труси. Примітив, що на поличці вони свіжі, видно нещодавно відпрасовані, разом - дитячі смугасті шкарпетки біло-помаранчево-зеленого кольору. Одразу зрозуміло, що людина, яка клала, не знайома з організацією речей у шафі.  Виходжу з кімнати, за мить і вона за мною. Дивлюсь при світлі на неї і намагаюсь пригадати обличчя, але бачу, як вперше. Певною мірою симпатичне: засмагла шкіра, фарбоване волосся в контрасті чорного з червоним. По якійсь паузі кажу до неї: ''Якби я був ''самотній чоловік'', може щось і було б,  але не в цьому випадку!''. 

Сон 041112 "Дожити до спокійного віку"

Одна моя знайома похилого віку (В.Д.) іншій моїй знайомій (В.Ц.) - трохи молодшій за неї (в реальності - незнайомі), вирішила переписати приватний будинок. По її смерті могла замешкати в тому домі, адже має проблеми з житлом - по-життю. Тепер я хочу навідатися до того дому, в якому замешкала друга знайома (В.Ц.) і виявляю, що він тільки-но обвалився. Як? За купою будівельного сміття стає зрозумілим лише те, що, можливо, вона загинула. Треба викликати МНС аби все це розібрати та добратися до тіла... Торкаюсь частини зруйнованого дому, а він дорозвалюється остаточно. Точно вже після такого ніхто під такими завалами не виживе! - підсумовую подумки. А так їй хотілося дожити до спокійного віку! 0045'

Сон 250520 "Коли багато справ"

Маю бути в школі на початок уроків. (Трохи неясний образ, але за відчуттями: те, що поєднує мене, як батька, із навчанням власної доньки). Ось уже там, але виникає потреба піти постригтися, зробити ксерокопії своїх дипломів. До початку уроку 20 хв. Розумію, що часу мало, а справ - багато. Все ж таки вирішую йти на стрижку: тут недалеко! (Місця подій у реалі взагалі не знайомі). Приходжу в перукарню, де разом із тим роблять ксерокопії. Дістаю свої дипломи, один із них - червоний. (І таке є в реальности). Бачу, як вони розкладені на столі, але чогось не вистачає. Дивлюсь на жіночку, яка робить одне й друге, а обличчя доволі знайоме. (Коли проснувся із трудом зміг згадати: на кого ж схожа? Це була колишня методистка з заочного відділу). Поки документи відклали в сторону, вирішую (вже) першим ділом постригтися. (На тому проснувся). 0500'

P.S. Вдень подумалось, що "Сон = асоціація 》образ 》асоціація ..." Наприклад, я побачив уві сні обличчя, констатував: воно мені знайоме... але не згадав, бо проснувся. Виходить, коли виникла "асоціація": в контексті школи - мої дипломи, з 'являється "образ": "знайоме обличчя", яке чомусь не ідентифікую; за цим образом мала б послідувати "асоціація"... яку не витворила уява у свідомому стані, але допомогла згадати образ.

Сон 080420 "Рік "дощитиме" - "з неба - падатиме""

Гуляємо з дружиною лісом. Пару разів знайшов гриби і взяв їх до пакета. На якомусь етапі в дружини виникла паніка, що ми заблукали. Я ж заспокоїв. Кажу: "що знаю де ми знаходимось, я вже тут був, довірся мені і я виведу нас у місто!" Просто за певним ландшафтом приховувався візуальний доступ до певних вуличок, які виходили на центральні дороги міста. Тепер ми опиняємось у дворі дому баби Дусі. Хвалимось, що знайшли в лісі гриби. Хоча це дивно, бо дощів, як таких, випало мало.  А можливо, це й знак, що рік буде дощовим, на відміну від попереднього, і грибів буде більше. Б.Д. так само хвалиться, що має у відрі гриби. Дістає один, дивиться під шапочку і каже: "Хоча не дозрів, але готувати можна!" Я ж показую зі своїх один найбільший. Вона бере в руки. Хоча я бачу, що він такий самий, як був у неї, вирішує дати йому кращої оцінки: "А цей хороший!" - у значенні "зрілий" - вказуючи на чітку ґратовану структуру низу каптурика. 0250'

Якась дівчина, яка, слухаючи мої поради, набиралась менеджерського досвіду в продажах, час від часу приходила і ділилася своїми успіхами. Якогось дня каже, що у фірми реорганізація і вона опиняється "на вулиці" - без роботи. У той же час я дивлюсь на небо і бачу кілька видив.
Перше: великий движок літака падає на житлові будинки, проноситься ще з кілька сот метрів і зупиняється недалеко від мене. Я кажу тій дівчині, що має щось трапитись із літаком! Подібний образ до мене вже приходив два рази і він підтверджувався за певний час реальними фактами. Подумки ілюструючи для себе спогади, з впевненістю додаю: "щодо літаків, так це точно!" (таке переконання лише уві сні).
Друге: дивлюсь на небо, а хмара швидко темніє, з'являється короткочасний спалах і з неба сиплеться чорний попіл. Спочатку я не міг зрозуміти: що це таке? Але такі спалахи почали наближатися у мою сторону все ближче і ближче - хмарка за хмаркою, поки я не зловив у свою долоню ті чорні, легкі, лапаті, як сніг, ошурки. Чомусь подумав за газ, який вибухає в повітрі: "згорає хмара", отже, "газова".
Тієї миті з'являється дівчина, яка проходить уздовж газової труби й час від часу сильно її трусить, зазначаючи, що в них із часом накопичується небажане сміття. Тепер з'являється бригада хлопців-газовщиків. Один вітається з першою дівчиною, із якою я вів розмову. По іронії долі, це були для неї колишні колеги. Зупиняються біля другої ("трусительки труб"), яка мені нагадала одну давню колегу. Знаючи трохи її стервозний характер, кажу до хлопця, який вирішив зупинитися на неї поглядом:
- Незамужня!
- Хто? - раптом обриває цю милу ідилію її реакція. 0405'

Сон 180320 "Облущування сну до м'язів сутности"

Розповідаю власний сон дружині про І.Х. (Спільна знайома, спочатку, ще зі студентських років, для дружини, а по них - колега для мене). Тільки-но доходжу в розповіді до неї: кажу її ім'я та прізвище, як усвідомлюю, що, за мить до сказаного, почув її голос, який з'явився десь із-за дверей, що за спиною. Обертаюсь, а це і є І.Х. в "реальному" житті. Вітаюсь, кажу до неї: "А ти мені сьогодні снилась!" - Чим викликаю упереджений інтерес. Продовжую: "А знаєш як?" Бачу зацікавлення і пробую їй змалювати сюжет сну в кількох словах, аби все виглядало "з кращої сторони". Але скоро мусимо розходитись, моя оповідь коротка і не потребує зайвого часу. Прощаємось. Продовжуючи йти з дружиною, пригадую подальші деталі цього сну і продовжую їх переповідати. 0035'

Їм морозиво у великих міжвафельних листках маленькою ложечкою. Хтось повертає борг у ~10 зл монетами по 1 зл. Я ж повертаю свій, близько 1 грн двома монетами по 25 та 78 коп. Про себе зауважую щодо дивного номіналу останньої. 0350'

Чищу свіжу рибу, вішаю сушитися на тараню. Беру готові, обдираю шкірку та їм. 0500'

Сон 040220 "Відкрита вдячність / Прихована образа"

Сиджу на зупинці з дружиною. Недалеко від нас відбувається студентська вечірка, організована на рівні університету, але місцем проведення обраний вечірньо-розважальний заклад "Каньйон". Сам захід відбувається вдень. Від зупинки видно, як вибігають на вулицю студенти, які беруть участь у виступах і серйозно за кожним разом переймаються правильністю підготовленого номера. При вході в заклад можна прочитати його назву: "Дякуємо, Раю!" Як знаю, це ім'я носить голова студентського братства, яка багато зробила і робить для організації студенського життя у ВНЗ. Назва також вказує на те, як колеги-студенти хочуть їй віддячити за її роботу. Я міркую собі: на цьому святі кому-кому, а саме цій дівчині випало нести подвійну відповідальність за якість проведеного заходу, саме тому й видно, як всі стараються на повну силу. "І навіщо такі нерви, заради свого імени", - минає мій внутрішній монолог. Лунає музика Оксани Білозір, Ірини Шинкарук... Прислухають до текстів і зауважую для дружини:
- Знаєш, що мені подобається в тому сценарії? Те, що тексти скомпільовані з розумом: куплет однієї пісні гарно поєднується з куплетом іншої. 0100'

Приходжу з дому в якийсь гуртожиток. Мені треба щось покласти в квартирі однієї господарки, яку я знаю (таке переконання уві сні), але її немає вдома. Ключ до квартири висить на шнурівці для білизни посеред коридора. Беру і заходжу в помешкання, залишаю необхідне. Увагу привертає кишеньковий записничок чорного кольору, що лежав на столі. Взявши до рук, виявив, що він був цілковито мокрим. Пробую дещо прочитати і виявляю, що записи зроблені дивною абеткою, яка схожа на суміш кирилиці та латиниці, можливо ще й зі старих кирилічних букв, які вийшли з ужитку. Останнє стверджувати складно, адже запис був зроблений скорописом. Запам'яталось, щось на зразок: "ходиť тіњ", прописні яті. Сусідкою по кімнаті є інша спільна знайома Н.Ш., про яку відпочатку навіть і не здогадувався, що тут мешкає, поки не перестрів у коридорі. Заходжу до неї в гості, аби щось перепитати, але слово за слово й вона мене питає за художнього героя, якому я мігби дати оцінку. Спочатку не зміг второпати про що йде річ, але витримавши певну паузу і поміркувавши, зрозумів, що йдеться про героя її роману з книжки, якою нещодавно поповнив свою бібліотеку.
- Вибачаюсь за прикрість, але я нічого не можу сказати за того героя: сподобався він мені чи ні? - адже твою книгу так і не прочитав.
Вона ж ображено:
- Звісно ж я пом'ятаю, як ти її забирав з друкарні й клав у машину!
- Я - не забирав! - ошелешений сказаним.
Вона ж розгублено згадує хто і вибачається. - Щось було не так?
- Як він безбожно клав мої книги в багажник...
Цієї миті я помічаю, наскільки ця знайома, відколи її знаю, постаріла. Не помічав до останнього, поки не висловила образу і не поринула у світ відчутної прикрости.
- Куди покласти ключ від сусідської кімнати? - перепитую й кладу на звичне місце: у пакетик і на шнурівочку. 0230'

Я з якимось чоловіком експерементую з аматорськими схемами з розробки пезперебійного альтернативного джерела живлення. В результаті дійшли до найпростішої схеми, яка складається з діода та світлодіода з'єднаного паралельно, але дзеркально один до одного + якась невелика індукція. Все мало бути ідеально підібраним один до одного. Що ставало причиною генерації енергії? - до кінця не було зрозумілим, але схема працювала. Підходжу до холодильника вимикаю з розетки, підключаю до схеми, а він, як працював, так і працює далі. Підходить напарник із певним відчуттям ревности до винаходу, я переводжу намір "поговорити" на тему, що тестовий період винаходу ще не завершився. 0500'

Сон 010220 "Оголені ребра"

Зустрічаю знайому, яка працює в газеті, до якої і я мав колись професійну причетність. Нагадує мені давню обіцянку: познайомити врешті-решт з батьком, аби він зміг їй відремонтувати телевізор. Він якраз був недалеко від нас. Дивлюсь на нього, а його груди не мають шкіри і будь-яких м'язів: голі кістки, які час від часу зрушуються так, що йому доводиться їх поправляти. Дивлячись на нього, вже не дивуюсь, адже в такому стані бачив попереднього разу. (Переконання пов'язане з тим, що цей образ вже фігурував у якомусь сні). Підводжу до батька знайому. На тому етапі вона перепитує, чи добре, з огляду на його стан? Я ж заспокоюю і знайомлю: "Це колишня колега, з якою працював у газеті "Житомирщина". Просить, аби ти відремонтував їй телевізор!" Вона ж пробує додати до сказаного своє прізвище, аби я міг належно її представити: "Вахнюк" (?)... Я ж додаю: "Ірина", навіть не намагаючись пригадати по-батькові. В процесі представлення ловлю на її обличчі певну образу: як же так забути, як її звати? А ще колишні колеги?.. Батько відкашлюється, від того зміщуються "ребра", які більше бачу у вертикальному положенні, аніж звично, за анатомією. Поправляє трохи їхнє положення і уточнює адресу, куди прийти.

Їду на батьківську дачу разом із бабою Дусею та дідом Григорієм. Начебто з нами ще була тітка - їхня донька. По дорозі в транспорті незнайомий мені чоловік питає у присутніх: чи знаємо ми, де знаходиться вулиця Райова? Слухаючи, вирішую допомогти: зійдете разом зі мною, я на цій вулиці мешкаю. Але трохи постоявши й поміркувавши, згадав, що вулиця-то зветься "Кринична"! Але такий був до цього внутрішньо переконливий, що навіть уявив його земельну ділянку. Перепросив у нього й пояснив, що помилився. Приїжджаємо на місце і опиняємось біля будинку. Баба Дуся поводиться так, наче щось принесла і готова вже йти назад. Я ж кажу: хіба ви не хочете побачити хату? Там же так багато ваших речей? Відчиняю, і з порогу відчутно, як повіяв холод. Заходимо в першу кімнату, а там гарна обстановка, повністю організована зі старих дерев'яних меблів. Все свого часу належно нами (мною і дружиною) було збережено та доглянуто. Бачу певне зачудування на обличчі бабусі. Показую, що меблі навіть були полаковані, так гарно виглядають. Заходимо в другу кімнату, а там так само з меблями все добре, єдине що стіна почала серйозно промокати, так, що вода (конденсат?), хоч і небагато, почала просочуватися крізь стіни з переходом на стелю. Хтось каже, що в хаті потрібно жити, або підтримувати хоча б плюсову температуру. Я ж знаю, якщо нагріти хату зараз, її це не врятує. Цікаво й те, що постфактум зрозумів, що дім взагалі не схожий на знайому мені дачу, а нагадує "времянку", яка лише на одну кімнату. 0230'

Я з поляком знаходимось у літаку. Ремонтуємо електриктричну частину. Я ж у якості помічника. Міркую собі про інвестиційний клімат у Польщі. Зокрема про тих, хто по роду дяльности мусить стикатися з польською мовою. Зокрема і про Трампа, який часто висловлює підтримку Польщі. Англомовним або ж німецькомовним, коли чують польську, може прийти така думка: як же вони всі між собою розуміються, це ж безперервний шепіт і дзижчання? 0500'

Сон 261019 "Зашифровані наміри"

Будучи ще на роботі, побачив, як дехто "зашифрував" на собі кабель. Тепер повертаюсь із усіма якоюсь новою дорогою: узгір'я, залізнична траса, ділянки з болотом, різнорідні дерева, стежки. Де важко пройти, там у грязюку накидано якихось дошок, піддонів. Тільки-но зайшли за пагорб, як всі розпорошилися знімати з себе "вантаж" та мінімізовувати його вагу від ізоляції. Я ж іду далі й виходжу кудись на недобудовану дорогу (зроблену частинами) біля багатоквартирних новобудов. Наче впізнаю мікрорайон і приблизно уявляю, як іти далі, аби вийти на головну вулицю.

Приїхав з Польщі. Вдома дружина та її знайома (образ нагадує дівчину, яка переїхала з чоловіком до Німеччини). Тепер сиджу в ліжку. Дивлюсь, а знайома взяла якусь книгу на польській і пробує про себе читати. Я питаю: "Читаєш на польській?" Каже, що "так-собі", і пробує пару рядків зачитати вслух. Жінка каже: "Для початку доволі непогано!" Я ж: "А в мене є польські книжки, які привіз із собою! Дістати?" Бачу схвальні відгуки й очікування чогось нового. Цієї миті заходить до дому син. Ще не роззувся, а вже стоїть у дверях кімнати. Дружина каже: "Заходь, приїхав тато! Є дещо цікаве! Чи не хотів би обійнятися?" Не уточнюючи з ким. Що й прочитується тризначно: мама? тато? тьотя?.. Знайома ловить мить і піднімає руки, зі словами: "Зі мною?.." Всі сміються! Звісно ж: із татом! 0250'