Сон 101224 "Сумлінна відповідальність"

Просинаюсь уві сні та дивлюсь на настінний годинник. Фіксую, що на ньому 11 годину. Мене накриває шок: я мав проснутися на звук будильника о 7:00, а його не було... Невже не почув? Несвідомо вимкнув? (Насправді, в реалі дещо змінив час і поставив будильник на 4:40. Перед сном уточнив у колеги: о котрій його забирати?). Чому не спрацював? Починаю аналізувати так, наче й не беручи телефон до рук: якщо смартфон іноді підгальмовує, отже, поставив будильник так, що в процесі невидимої для мене паузи, його не увімкнув, а вимкнув. Як міг таке допустити? Вже мав би забрати колег і бути з ними у праці? Дзвоню першому колезі, якого забираю першим. На тому тлі, що я вже на нервах, він починає говорити якось відсторонено, без образи та притиску. Так, наче вуж у клітці, якому подали мишу: куди вже поспішати? 

- Слухай мене... Знаєш храм?.. (наче вже уявляю, про який іде мова), а там поряд магазин? Так от, продаючи алкоголь, чи варто боятися алкашів?

Після такого захитроумного підтексту, програю ситуацію так: він поїхав на роботу своїм транспортом, забрав по дорозі свого кума (як і в реалі), тому й спокійний, адже володіє ситуацією з вигідної йому позиції. До чого тут храм? Магазин... - колись він працював продавцем, але не продавав алкоголь. Дещо в тому розумію, звісно, що не виправдовую себе за запізнення, але займати позицію "вужа" - не варто.

Сон 311021 "Немає ходу"

Мешкаю в незнайомому мені домі на два поверхи (певна асоціація з нинішнім помешканням). Чомусь в терміновому порядку збираюсь у школу, хоча оцінюю себе, як особу старшу - не шкільного віку. Цілий час думаю за те, що маю встигнути. Виходжу на двір, сідаю в свою машину, разом зі мною сідає батько, має підійти мати, вивертаю з парковочного місця і раптом пригадую, що з дому щось забув взяти. (Цікаве спостереження, яке вже не раз спостерігав за собою, сидячи за кермом: натискаю, як здається, глибоко на педаль гальма, але не відчуваю миттєвої реакції. Мозок каже: "ти вже мав би зупинитися!" - лише по "сказаному" ефект відбувається за секунду, дві). Повертаюсь, дивлюсь на годинник. Відзначаю 7:00 і розумію, що уроки вже почались, а я все ще не зібраний. Піднімаюсь сходами з першого поверху на другий і раптом для себе відзначаю, що в проході на кухню обвалилась підлога. До мого виходу з дому все було в порядку. Як би не хотів, далі вже не зможу зайти. Така поламаність вражає у поєднанні, що все навколо має свіжий ремонт. Раптом здогадуюсь, що те, що шукаю, знаходиться у ванній кімнаті на першому поверсі. Спішно спускаюсь, заходжу у ванну, біля пральної машини починаю пошуки... (На цьому просинаюсь). 0445'
P.S. Завдяки тому, що перевели годинник на зимовий час, я спав більше на годину. Видно тому, як наслідок, наснився цей сон. Перед відходом до сну усвідомлював і те, що маю вчасно проснутися. Можливо, з огляду на це і виникає відсилання моєї уваги протягом сну на годинник. Разом із тим я знав, що в Європі цей перехід годинника має бути остаточним.

Сон 240320 "Уверх лізти - нереально!"

Йду з дружиною та дітьми ускладненою ділянкою дороги, якій характерна з правої сторони - стіна або природна перепона, а з другої - щось на зразок урвища. Весь акцент погляду спрямований вперед. Цією дорогою ми вже ходили (забутий сон), але без дітей. Я пам'ятаю ці місця, як виглядали попереднього разу, тому підказую, куди йти і що нас там очікує. От ми підійшли до урвища, який оцінювали поглядом минулого разу. На схилі, кронами вниз, лежать зрізані дерева із могутніми стовбурами. Внизу красиво окреслена, наче скелями, рівна ділянка, яка з висоти сприймається глухою ямою, без жодного виходу. Зрізаний пеньок колись могутнього дерева рівно окреслює край скелі. Щось треба було дружині здолати, аби пройти далі, тому попросила у мене спочатку лопатку (монтажку), потім зубило. Спочатку до того урвища впав один інструмент, потім другий. Так, наче без видимих перешкод, дружина вирішила спуститися тими зрізаними деревами на саме дно. Вся складність розуміння полягала в нереальній можливості піднятися згодом ними вгору. Тієї ж миті помічаємо, як унизу невідь-звідки з'являються на характерний звук від падіння металевих предметів, двоє чоловіків, підбирають інструмент і так само зникають. Я ж її спиняю і вирішую повернутися на початок, аби спитати у працівників одного гаража, зробленого під СТО, як потрапити в те місце, де знаходиться урвище. Прийшовши до них, чоловік завів мене углиб свого гаража й вивів другою стороною, де я побачив саме те "дно", що виділось зверху. Отже, чоловіки підібрали інструмент тут! Тієї ж миті бачу дружину, яка спустилась вже тими деревами донизу, опинившись біля мене. 

- Як же так, а діти? Вверх лізти - нереально!
- Я думала ти піднімешся до них!..
Інструмент повернули. Добре, що вже знаємо цю хитромудру дорогу нагору! 0255'

Засинаю з тією думкою, що маю записати призабутий фрагмент описаного сну. Зокрема пригадуються гриби. Зокрема те, що ми їх над тим урвищем засівали. Міркую, що це не випадково, адже гриби мають антисептичні властивості, і це, в період поширення вірусу. Зауважую для себе: "важливо!" Тепер для записів сну в мене біля ліжка лежить старий настінний годинник, на якому є електронний циферблат із сенсорнм екраном, як у мобільного телефона. Тепер свої сни записую саме на нього. Іншим фрагментом спостерігаю за контрастами природи: по тому, як пройшов дощ, виявляється, все навколо було нагріте до такої температури, що на очах дощова вода стрімко випаровується густою парою. Тієї миті я з дружиною на стежці до криниці біля батьківського подвір'я (місце частково видозмінене, як то є у сні). Іншим фрагментом, пригадую: поки я записував сон, лежачи на ліжку, до дому приходить дівчина "одна із сестер" (таке уві сні переконання, чиїх? - її ж обличчя не знайоме, але нагадує образ зведеної сестри головної героїні з фільму "Три горішки для Попелюшки") і каже, що в навчальному закладі спростили викладання предметів, тепер оцінки ставлять на халяву, і хвалиться ними, хоча я знаю, що вона не високого професійного рівня. 0430'

Сон 020818 "Парадокс дуальності"

Сиджу на кухні в сім'ї, яка виробляє туалетний папір з тютюну. Показали який він має вигляд: білого кольору, багатошаровий, з перфорацією для відривання - не відрізниш від аналогів. Роздрібнювач сировини такий, як шафа розміром з холодильник. Розповіли процес виробництва, навіть візуально його уявив. Дивлюсь, що структура паперу волокниста, отже, можливо робиться, як солодка вата, а потім пресується в тонкі шари. Тому й питаю: а в процесі виробництва сировина плавиться? Син каже так, а мати ні. Син встає і виходить з кимось із кімнати. 0309'

Хтось говорить, що зараз багато трагедій з ракетами, хтось інший: скоро всі будемо літати в космос. Тіло перед польотом видозмінюється, набуває іншої якості. 0320'

Пускають заряд в корабель, разом із ним капсулу, якщо заряд сприяє покращенню його роботи, то капсула - навпаки. 0338'

Проходив співбесіду на Коростенський фарфоровий завод. Нас черверо. Як прийшли, на лавках понад вікнами сиділи молоді люди. Співбесіда тут же пройшла за пару хвилин, нічого конкретного. Питання про життя і не більше. Відходжу в сторону і дивлюсь на річку, а по ній пливуть острови, на яких поламані дерева, потрощене галуззя, трохи трави. Дивуюсь і не вірю, що острови дійсно пливуть, потім когось кличу і показую. Десь кажу, що це не співбесіда. Іду пити молоко. Хтось каже що упаковка така, як у дівчини, отже, її молоко. Я жартую: аякже, зараз шуршатиме пакетиком! Розвертаюсь і йду до дверей. Пробую те ж молоко, а воно вже згусло. 0502'

Чекаю біля лазні батька, як він помиється, аби увійти до неї самому. При вході лежить годинник, із якого працює радіо, яке він забув, як виходив.

Сон 090618 "Стіна давньостей"

Знімається блоками внутрішня стіна будинку, а за нею інша стіна того ж дому, яка приховувала те, що було раніше. Чому так зроблено? Не зрозуміло! Стана демонтовувалась по кілька метрів в довжину. І ось перше (?), що бачу: настінний годиник, де замість зозульки - лежача мавпочка, обгорута закрученим в спіральку хвостиком, так, наче і ніколи не мала б рухатися. За сидячим положенням більш подібна до жабки. Незвичність годинника така, що звук від нього чую, а мавпочку в русі не бачу... Безрушно мовний годинник. Наступне, що побачив за демонтованою стіною: залізний умивальник, який при потребі можна було пересунути з місця на місце. Такі умивальники були частиною меблів тих часів, коли в будинках ще не існував водопровід і каналізація: воду приносиш, помиї виносиш. У місцях крана, затемненого скла - елементи давнього декору, виконаного в металі. За наступною частиною демонтованої стіни, більшої за попередню, перед зором постав фрагмент давньої архітектури, яка подібна була б до зовнішньої, аніж внутрішрьої частини дому: по центру - натяк на колишню присутність, або ж її імітацію - вікно. Ріг дому, що виконаний в одній цеглі, відмінній од іншої цегли, у тій стіні. Верх завершується певними архітектурними елементами узятими в листовий метал від можливого намокання від дощу. Такі дахові елементи, виконані в металі, мали коричневий колір: або пофарбовані, або поржавілі від часу.
Так, як все це відбувається в приміщенні дому, за відчуттями - у видовженому коридорі, де згадані елементи розкривались по мірі демонтажу стіни, я помічаю, що проміжок між стінами має внизу якесь заглиблення у вигляді цементного рову, закиданого рештками цегли і будівельного сміття. По ходу я наступаю на щось гостре. Дивлюсь уважніше, а то незачищений в краях отвір, пробитий колись у листовому металі.

P.S. Згадав, що образ з подвійною стіною, мені вже снився раніше. Звідки він міг би сплинути? У 90-ті я почув історію, як в сусідньому біля мого міста селі, коли віддали церкву місцевій громаді, виявили за зацегльованою стіною головний розпис храму. Отже, в часи розвою атеїзму, хтось з селян зберіг образ на добрі часи.