Сон 291112 "Сіра невизначеність"

Дивний сон, який сниться вже втретє. (Попередні не записувались). Об'єднує їх не сюжет, а предмет, який там фігурує, як головний персонаж.

Випадково знаходжу маленьку сіру кульку, чимось схожу на м'яку гуму. Від потрапляння на неї води, або вологости,  вона починає поволі збільшуватися в розмірах, перетворюючись у гіганта, розміром з людину. Що б не робив, аби цьому запобігти - дарма. Єдине, що вдалось, так це її розділити (від проходження крізь якийсь сіточний предмет, вона розпалась), але не в кращу сторону розвитку подій. Приходив до висновку, що такі предмети варто ізольовувати від початку таким чином, щоб зберігались у цілковитій сухості. Але разом із тим, рано чи пізно: як, щодо пізнавального інтересу, який не тільки в мене, а ще в когось може виявиться в майбутньому.

У сьогоднішньому сні все відбувалось на батьківському обійсті: стежкою на город і біля яблунь. На момент пробудження від такого сну: калатало серце, спостерігався неспокій: що з цим робити?

Якесь свято. Багато народу. До мене підходить чоловік і питає за сірники. Чомусь знаю, що в якійсь із кишень вони лежать. Шукаю в штанах і знаходжу. Чоловік бере і йде на перекур. А в мене думка: може, і мені разом із ним? - але ж я не курю!

Іду по вул. Хлібній рідного міста і так, начебто по телефону слухаю давнього знайомого Б.Г., а він мені зачитує свій свіжий вірш: "Тєло ,тіло...". За текстом він невеликий, але з характерною іронією та своєрідним авторським гумором, за яким так вгадується Б.Г. Пригадую, що в мене є подібний. У голові комбінується якась видавнича ідея, а заразом і певний жаль, що з організаційно-друкарськими проєктами я вже "зав'язав", навіть на рівні верстки не займаюся... ні журналами, ні колективними збірниками. 0830'

Сон 281112 "Ходити стало небезпечно!"

Працюю якось відособлено, але разом із давно знайомою родиною моїх батьків (К.). Заношу землю на багатоповерхівку. Ось уже маємо там мішок... Такого, як він, ще має бути. В них повинні бути якісь насадження. Робота в процесі, але чомусь почали знімати захисні бар'єри на балконах, а саме ними ми переходимо з одного поверху на інший (доволі заплутано з погляду логіки). Схоплюю розмови зі сторони родини К. Багато впевнености в планах, але я вже знаю, що роботи далі не буде. Тут ще з'являється родина С., двоюрідрий брат О. І ось я вже розумію, що плани головних героїв (К.) руйнуються, адже вони бачать: ходити стало небезпечно!

Сон 221112 "Зміна зовнішности. Голова"

Знаходжусь у незнайомій мені школі. Несподівано для себе зустрічаю Петра Порошенка. Образ доволі простий, як "з народу". У мене ж проявився неймовірний захват: це ж треба, зустріти Президента! Якось відволікаюсь і зустрічаю хлопчика, у цій же школі, якого вирішую здивувати появою Такої людини... Зав'язую хусткою йому очі та веду коридором до П.П. По ходу кажу надихаючі слова. Ось ми вже поряд, підійшли і я знімаю з очей малого запону. Очікую подібного до себе здивування, а хлопець взагалі не розуміє хто це за людина. Тепер я йду з П.П. до директорки, аналогічно попередивши, що зайду з невипадковою людиною, але без уточнень. Заходимо до неї в кабінет, а вона, хоч і впізнала з ким прийшов, проявила незворушний спокій. Як? - питаю я себе. - Це ж Президент! Нехай у минулому, але так?.. Директорка спілкується спокійно, як і сам П.П. з нею. Раптом дивлюсь на його голову, а на затилку грубі та широкі шрами, хоча і загоєні, що доволі сильно прозирають голою шкірою з-поміж волосся. Так, лише тоді, коли він сів спиною до мене, обличчям до співрозмовниці, я помітив у ньому зміни! Чому? Звідки? - констатую та питаю себе.

Сон 191120 "П'яний корабель"

 Заводжу машиною гостей на якийсь день народження в батькових знайомих (Ков.). Приїжджаємо, а там, окрім д.н., похорони, і все за одним столом. Сиджу, спостерігаю за людьми: у одному кутку стола сумні та понурі, а в іншому (де сиджу я) - веселі та галасливі. Головне, ніхто нікому не робить зауважень. Що поробиш, так співпало: дві протилежні за настроєм події в одній родині, в один день. По якомусь часові батько каже, що "я маю відвезти людей, а вже трохи захмелілий". По паузі: "Так ти ж ще вдома пляшку вина випив?! І був за кермом...". А я розумію: до останнього взагалі не відчував у голові алкоголю.

Десь біля Тетерева складається величезний корабель. Завершальний етап: до палубної частини прикріплюються щогли, подібні до складної трубчатої конструкції, візуально подібної до слупа будівельного крана. Ось він складений і його перевозять до р. Случ, як виявилось, у подарунок В.Б., цьоці моєї дружини. Ось він уже на місці. Привезли та поставили на асфальт. Інші транспортники мають перенести його до води. Зачепили і тягнуть "по сухому". Дивлюсь як металева дольна корма гризеться по асфальту, ще трохи і падає на праву сторону, заламуючи навпіл прикріплену мачту. Роблю висновок: стільки вкладено зусиль у створення корабля, а замовити одного інженера з транспортування подібних конструкцій - дешевше його ремонту.

Сон 131112 "Гармонійні, увірвані та недоконані справи"

 Я на робочому місці. Розкладаю інструмент. Міркую, як виконати роботу. Припасовую одні матеріали до других, аби зрозуміти, якою робота буде в результаті. Тепер оглядаю будинок, який вже є власністю фірми (ЕК), в якій колись працював, а сьогодні тут мій останній день праці. З одного відчуття, я на цю фірму нещодавно повернувся, а з іншого - вже покидаю. Спілкуюся з тими, з ким працював. Всі перепитують: як мені на новому місці? А мені вже приємно, що ця фірма не в'яже своїми зобов'язаннями. Але сьогодні особливий день: шеф презентує нове офісне приміщення, а вірніше - цілий будинок. Уже як тиждень тривають певні роботи по переобладнанню приміщень під нові потреби. Як дійсні працівники, ходимо, оглядаємо планування. Роблю для себе висновок: цього разу шеф замовив готовий план: одразу ясно, що де буде, а не так, як із магазином (КЛ). Планування мені подобається. З огляду на велику площу будинку в два поверхи та виокремлені офісні приміщення для працівників, міркую собі: то стільки ще немає робочого персоналу! Повивчавши ще будинок, зрозумів, що це колишній заклад загального харчування для проведення дитячих урочистостей. Рештки малюнків, що ще залишалися на стінах, вказували саме на те. Тепер всі збираємося за святковим столом, грає музика. Трохи погомонівши, помічаю, як двоє бухгалтерів-чоловіків ідуть і починають танцювати якийсь незвичний для мене, але справний танець, більшою мірою схожий на фізкультурну розминку. Але доволі весело та динамічно один з одним. Щоразу головний бухгалтер веде другого. Я коментую, що від цих двох людей залежить існування фірми. Дивлячись, як вони справно танцюють, додаю: але ж як синхронно у них все виходить! З підтекстом: так само чітко пасують один до одного у зведеннях цифр. Чим викликаю приємні усмішки. Тепер повертаюсь додому, аби покупатися. У мене все по плану: йду в лазню, за тим їду на літовище. У мене має бути якийсь виліт (таке переконання). З двох лазнь чомусь вибрав ту, в якій парна виявилась майже холодна. Але ж я вже роздягнутий. Намагаюсь підпалити піч, у який вугілля потухло, лишилося тепло, яке ніяк не створює для парної наліжної пари. Кинув пару чашечок води на каміння і від скромного й тривалого шипіння розчарувався. Треба розпалити наново, а матеріалу - катма. Іду в передлазню, аби набрати дрова та папір. З ними також проблеми. З'явився батько, я ж висловив невдоволення: просив ще тиждень тому, що піду в парну! Поки кажу, стою голий. Отже, фізично неприємно не лише за холодом, але й вимушеністю робити організаційну роботу під час купання. З одного боку піч можна розпалювати з передлазні, з другого її боку - парної. Повертаюсь до останньої та розпалюю, а матеріал якийсь сирий: як починаю брати суху солому, стає схожою на траву, як - папір, так він від лежання у вологій парній уже частково змокрів. 0430'

Сон 111120 "Цивілізація "з людським обличчям"

Міркую: до чого світ котиться! При мені хлопець випиває якусь хімічну рідину, аби зловити 10-хвилинний кайф і помирає. Якимось супроводом: падає фотографія з його образом і звучить фраза: а був він відомою людиною! - як на його роки, коли почав себе, як актор, реалізовувати, у кінематографі. Тепер виникає питання: що робити з його тілом? 0030'

Проїжджаю польським містом, у якому чисельно працюють заробітчани з України. Сьогодні день приїзду таких "нових старих" людей (ті, що наново працюватимуть на старому місці). Їду автобусом по довгій вулиці, дивлюсь на будинки, а на них цікаві краєвиди: кухні винесені на широкі відкриті балкони - лоджії. (Небачене раніше як у реалі, так і уві сні). Багато предметів із кухонного начиння має відтінок задавнености, виражений зеленим кольором цвілі та моху. Мені аж кортить сфотографувати такі оригінальні вуличні пейзажі, але так, як я в дорозі, їх проминаю. Приїжджаю на площу біля якогось храму, або урядової установи з цегли червоного кольору, а там українці тільки-но приїхали з України до праці на знайомий їм завод. Перший день. Не дораховуються одного учасника з дівочим ім'ям. Тепер шукають загублену дівчину. Десь поряд мене і дружини, яка також приїхала цим автобусом, мої діти. Тепер я в якомусь домі, в якому чоловік азійської зовнішності розповідає мені англійською, що він робить, а я його чомусь розумію:
- Зараз буду їсти смажену їжу! 0155'

Прийшло запрошення на культурний захід у вигляді висушеної дольки лимона, щось подібне до цуката, а на ньому - мокрої печаті, на якій містилася приватна інформація про сам захід. (Оригінальний образ, раніше не зустрічав). Я ж з дня в день, як на роботі, відвідую певний заклад, який за зовнішньою атрибутикою нагадує Народний Рух. Піднімаємось до офісу індивідуальним ліфтом (черговий і в той же час цікавий образ приватности), який урухомлюється звичним ключем, який ми вішаємо на ланцюжку в офісі. Сьогодні я вирішив поприбирати, позамітати і помити підлогу. В процесі прибирання і збору сміття, підлога почала нагадувати сарай, в якому вирощують тварин (образ із нутріями). Склалось враження, що решти згрібання почали нагадувати суміш мокрого сіна та відходів. Змиваю водою і, по спеціально зроблених бетонованих ринвах у підлозі, спускаю бруд у каналізаційні отвори. Сьогодні саме той день, коли я маю піти на очікуваний захід по згаданому запрошенню. До офісу починають потроху приходити люди: все починає оживати. То в одному місці якісь вирішуються завдання, то в іншому. Ось вже чую, як один гурт людей скандує військово-патріотичні гасла, співають патріотичних пісень. Міркую собі: такий мілітаристський дух має в підсумку закінчитися збройним конфліктом або ж війною. Хоч і не мирні віяння, але добре, що українці налаштовані себе боронити! Ось приходить чоловік і хвалиться таким самим запрошенням, як і в мене, і що скоро піде на той захід. Розповідає, що свою дольку лимона відіслав, як підтвердження своєї участи на вказану адресу. Слухаючи, розумію: я ж нічого такого не робив! Уточнюю: чи дійсно так має бути? Отримавши схвальну відповідь, дивлюсь на свою дольку лимона, а вона - в чаєві. Виймаю і остаточно розумію, що нікуду я не їду! 0610'

Інформаційний простір заполонило стільки текстів, що кожна публічна людина, залежно від статусу, отримує публікації про себе з певним відсотком правдивости: чим більша за статусом, тим більше вивіреної (достовірної) інформації. 0717'

Обличчя людини ховають від вірусів, наче інтимні органи... вже й забули для чого: сорому, спокус, фізичних ушкоджень, холоду... Так вдягнули все тіло! Залишилось зобов'язати людей, аби затуляли очі. 0730'

Стоять споруди. Приходить час, коли їх треба ремонтувати або зносити. Тоді наступає війна... І по ній все починає відбудовуватися наново. Це можна з сарказмом назвати цивілізацією "з людським обличчям". 0740'

Образ Асоціація Думка
             Образ Асоціація Думка
                          Образ Асоціація Думка
І нічого більше

Сон 101120 "Яка ж оцінка?"

 Знаю, що маю скласти якийсь екзамен, начебто зі знання польської мови, а викладач замешкав у спальній кімнаті дому б.М. (перший раз такий образ, щоб стороння людина опинилась у рідній хаті). Приходжу до нього на призначений час, а в сусідній великій кімнаті, прохідній до нього, перебувають інші студенти, наче й вони там мешкають. Заходжу до нього, а він ставить питання якось не по темі: "Опиши своїми словами дитячу кімнату?" Отак і починаю змальовувати кімнату свого дитинства і все польською мовою. Отже, спостерігаю, що все в мене виходить славно та легко, навіть сам собі дивуюся. Раптом викладач відволікається, зупиняє мене і каже, що це його влаштовує і прощається. Йду від нього і дивуюсь вдруге: то яка ж оцінка? 0410'

Сон 091120 "Гумор із примітивізмом"

Робота пов'язана з машинами, а я весь час із навушником блютуз у вусі. 0203'

Збирається підбірка людей, які вперше гратимуть ролі, які нагадують мені акторів з фільму "Гості з майбутнього". Чомусь міркую, що це чудова команда для гри в фільмі "Буратіно". Що не герой і знайомство з ним, так це своєрідний букет певного гумору змішаного з примітивізмом. Ось один дістає свою чарівну сумку незвичної форми, розкриває її, а там перше, що лежить - електромагнітна стерео-касета. Лунають багатоголосі вигуки від присутніх: "ей, ей, ей...". Що означає, та досить хвалитися своїм, давай я покажу! І подібний сценарій знайомства супроводжується початком якогось нового показу, його обриванням і такими ж вигуками. 0500'
P.S. Увесь "сік" такого "знайомства": у надзвичайно вишуканій грі його учасників.

Сон 081112 "Виловлювати рибу"

Проходжу водний став, а в одному місці час від часу помічаю людей, які приходять до нього покупатися. Хоча зима і вся його поверхня покрита льодом, люди спускаються з пагорба десь у зарості, які мило гублять людей з поля зору, враховуючи цікавий ландшафт. Проходжу мимо того місця і за сьогодні вже вдруге помічаю одного й того ж чолов'ягу. Він виходить з якимись речами та пакетом, своїм образом сильно нагадуючи любителя "моржового" купання. Ще одним спостереженням стали повні пакети, із якими піднімаються звідти інші люди. Підходжу ближче і з нового для мене ракурсу помічаю, як він, піднявшись нагору, полишив за собою у воді щось біле. Може, це мені здалося: адже спочатку в тій воді нічого не було? Придивившись ближче, побачив не лише стрімкий струмінь води, що витікає із-за стіни... Так, дивно, але біліє в тому струмені риба, яка випливає разом із тим потоком. І що найцікавіше: вона напівжива, тому легко її звідти виловлювати. Десь недалеко того місця зустрічаю дружину, яка вирішила підкріпити моє сьогоднішнє припущення. 

- А ти знаєш, що там роблять люди?.. Ловлять рибу!
Ось уже я спускаюсь до того місця, аби забрати з води велику рибу (така нагода трапляється не часто). Ось уже знизу з води виловлюю ще одну - в рази меншу. Тут головне виждати, коли вони випливуть. З'являється якась жіночка і каже, аби я вже йшов, бо й вона хоче собі наловити. Цікаво! - подумав я. Донедавна біля цієї водойми не було сторонніх людей, а зараз тут невідь-хто. Звісно! Якщо вже дружина мені напряму розповіла, то можна уявити від кого почула і скільки людей рознесли цю інформацію між інших. Це не моє банальне спостереження!  Дивлюсь на дзюркотливий потік, на цю жіночку, на мою рибу... не поспішаю і вирішую прокоментувати:
- Тут "наше" не написано! - Показуючи на бетоновану стіну над цим потоком і йду, тримаючи в руках пакет з уловом.
Приходжу додому, а це моя половина дому (від б.М.), а при вході до моїх дверей стоїть поліція. Найхарактерніше: поліціянтки. Заходжу в дім, а вони нічого не коментують і не перепитують. Видно, не до мене! - подумав і пішов за двері. Вдома зустрічаю б.М. (врп). 0405'

Згадую про знайому М.Р. і той факт, що з тим, як померла (в реалі - жива), перестали їздити на могилу Ю.Ґ. А я в Польщі... Роблю висновок: ось так і зникають чудові наміри і традиції!

Приїхав на роботу в якийсь великий приватний будинок. Маю робити якісь будівельні роботи, але для початку я просто знаходжусь, як гість. Користуюсь увагою.

Розповідаю комусь за попередній об'єкт, на якому господар не приховував приватних фотографій. З них можна було дізнатися все і про всіх. 0610'

Майбутній туалет у вигляді ями. Видно, що господар хотів розділити його на чоловічий і жіночий.

Вчителька та її робота. А в паралель із нею наша важка праця. Звучить фраза: "Хто на шо вчився!" (Саме "шо").

Оглядаю тільки-но пророблену роботу. Довгі відрізки свіжопрокладених кабелів пролягають крізь глибокі отвори. Приходять дві дівчини і дивляться щось своє, як раптом їм не пасує один кабель і одна з них змотує його так, що  спускає його додолу - в яму - і він меншає. Отже, на кінець дня моєї кінцевої роботи не видно... Я висловлюю обурення. Звертаюсь українською, але розумію що до неї треба по-польськи. В результаті: вона не розуміє проблеми, адже на її думку: "Має все вистачати!" Показую і пояснюю: "Треба дзвонити керівникові та питати. Можливо, варто буде перетягнути кабель наново". 0728'

Сон 051112 "Незвичне та звичайне"

Ідемо з одного мікрорайону в другий до навчального закладу, в якому донька має взяти участь у виставці (показу своїх робіт). У дечому це нагадує вступ у цей заклад. Я беру якісь речі, сумку і доганяю двох людей, які пішли ледь-раніше. Приходимо до н.з., а він знаходиться на висоті двух доріг: одна підходить до дахової частини, а друга - звично. (В ралі такого не зустрічав). Ми заходимо з верхньої частини дороги і земляним пагорбом спускаємось до входу. Тепер у приміщенні. Дивлюсь уважно на батьків і дітей, які нагромадились у великому холі перед початком заходу. Ось бачу родину, схожу на вихідців із південної азії. Індуси? Цигани?.. До них вибігають їхні діти, але за віком меншими до учнів цього закладу: років 10-12, хоча й не такі смугляві, як їхні батьки, - й ідуть геть. Дивлюсь на хлопців старших класів, які приколюються один з одного: смичучи за одяг, торкаючи обличчя. Тепер готується тісто, а я подумки планую його ділити за видом вирізаних фігур: на солодкі (присипані цукром), можливо, у вигляді коржиків, формою з місяць, та звичайні.

Сон 041112 "Дожити до спокійного віку"

Одна моя знайома похилого віку (В.Д.) іншій моїй знайомій (В.Ц.) - трохи молодшій за неї (в реальності - незнайомі), вирішила переписати приватний будинок. По її смерті могла замешкати в тому домі, адже має проблеми з житлом - по-життю. Тепер я хочу навідатися до того дому, в якому замешкала друга знайома (В.Ц.) і виявляю, що він тільки-но обвалився. Як? За купою будівельного сміття стає зрозумілим лише те, що, можливо, вона загинула. Треба викликати МНС аби все це розібрати та добратися до тіла... Торкаюсь частини зруйнованого дому, а він дорозвалюється остаточно. Точно вже після такого ніхто під такими завалами не виживе! - підсумовую подумки. А так їй хотілося дожити до спокійного віку! 0045'

Сон 011120 "Маска-кляп. Краще не приховувати!"

Вирішили, що маски є неефективними і ввели правило носити такі, що нагадують кляп, аби багато не говорили. 0230'

Їду в машині з водієм, який виїжджає на таку звужену дорогу, що подібна до пішохідної. Питаю: чи тут вільно їздити? У той же час зауважую собі, що на ній є дорожні знаки. Він каже ствердно, хоча я бачу, що у будь-якому випадку їхати - нереально. Дивлюсь на огороджувальні бар'єри, що розділяють тротуар і так звану дорогу, а водій їде так, що ті бар'єри потрапляють просто під ліві колеса, хоча характерних звуків від того та видимих ушкоджень зовсім не відчутно. На якомусь етапі виїжджаємо на перехрестя, а водій відволікається десь убік і не зауважує чорне авто попереду і на невеликій швидкості вдаряється в неї. Перед цим зауважувально повторюю: увага, увага!.. - але він так і не почув. Вирішили від'їхати в сторону і почали з'ясовувати: що робити далі? А я бачу, що досвіду - ні в одного (з ким їхав), ні в другої (жіночки-водія, чию машину пошкодили). Я розповідаю, що для цієї ситуації є кілька варіантів розв'язання. Почну з двух головних: заплатити на місці домовлену суму відшкодування або дзвонити до страхових компаній, аби розповіли, якими будуть наступні дії. Для водія, з яким їхав, друге - бажаніше, адже перебуває у службовому транспорті, і так, як його діяльність напряму пов'язана з поліцією, то краще такі речі не приховувати.

Сон 311020 "Сторонній учасник"

 Їду потягом у групі людей. Маршрут пролягає хитромудрими сплетіннями залізничних рейок, що перетинають і нагромаджуються, і розходяться щоразу більше й густіше. Один із нашої групи добре знається на залізничному сполученні. Навіть потяг, яким їдемо є незвичним. Він розкладається і складається в дорозі, наче трансформер, для подолань найскладніших випадків дороги та наданню допомоги іншим, мабуть, у ремонті тощо. Ось раптом ми заїжджаємо на таку ділянку дороги, на якій нас змушує якась стороння сила пригальмувати. По ходу потяг долає якусь перешкоду: розкладається і складається наново. Ми заїжджаємо в якісь залізничні джунглі - місце покинутих вагонів, недоглянутих ділянок дороги, порослих молодими деревцями. Потяг зупиняється і нам повідомляють, що ми маємо далі пройтись пішки. Ідемо вздовж однієї бетонованої стіни, другої, так, наче нас хтось скеровує, а згодом інформатор проподає. Ми опиняємось у пастці. До останнього невимушено збираю по дорозі якесь сміття. Зауважив для себе, наскільки іншим це байдуже. Час від часу помічали поодинокі групи людей, які, як ми, ходили по коліях і блукали між лабіринтами бетонних стін, поспішаючи і, видно, шукаючих вихід. Тапер у подібній ситуації опинилися ми. Кому це потрібно? Раптом розуміємо, що нашим рятівником є чоловік, що знається на залізничних сполученнях. Я пропоную йому увімкнути gps-навігацію, аби подивитися де ми знаходимось посеред "хаосу" залізничних колій? А він повідомляє, що десь щойно загубив свій телефон. Відтворюємо маршрут: як ми йшли, де стояли. Хтось вирішує йому подзвонити. Набирає і лунає телефонний дзвінок. Не одразу, але помічаю телефон на підлозі, прикритий дощечкою. Так, це він. Бере його, протирає... Розумію, аби нам звідси вийти, треба раціонально використовувати заряд батарей на кожному телефоні, які у нашої групи наразі активні. 0150'

Я йду покупатися, а на місці, про яке думав, виритий кар'єр, або ж під майбутнє озеро, але поки що без води. По краях, врита в земляні чорні пагорби, якась технологічна установка з чорних труб. В одному місці виходять головні комунікації. Цей великий кар'єр я проходжу так, наче пролітаю. Виритий великими сходинами, аби машини могли поступово вивозити землю, подібну до крихкого вугілля, для подальшого монтування труб. Паралельно тому, що бачу, чую чиюсь розмову, так, наче це працює радіо. Хтось каже, що ця вирита яма була без необхідних дозволів. Інвестор знав, що працююча установка буде шкодити довкіллю, тому пообіцяв для міста побудувати кілька багатоквартирних будинків. Яму вирив, а будинки не побудував. Коли установка почне працювати, начебто у повітря буде потрапляти азот. Згодом хтось питає:
- А з ким домовлявся інвестор? З Карлом чи мером?
- З Карлом!
- Ох цей Карл!.. - лунає у підсумку емоція.
Тепер я йду далі - на річку, адже моя місія сьогодні - покупатися. Не вдалося з першого разу, має вдатися з другого. Приходжу на знайоме мені місце (таке переконання уві сні), а його не впізнаю: води поменшало і при воді та у воді з'явилося багато різнородних змій. Перша, яку побачив, була схожа на пітона, але чорного кольору. Спочатку подумав, що це корінь дерева. Змія виявилась доволі спокійною. Далі - у воді - все більше дрібніших... Як тут купатися? Так і подумалось: із-за відсутніх дощів річка Тетерів обміліла так, що вплинула на екосистему. Цікаво, що дивився на берег, воду та змій із висоти 2-3 м від землі. Так і полетів звідти.

Зібрали гостей по якомусь "моєму списку" на весілля. Нареченого та нареченої не знаю, в результаті - не бачив. Сон із повтором: я на початку організації столу, а згодом - як всі гості всілися за нього. Чую, як хтось прослуховує записи розмов по телефону, коли запрошували гостей. Початок розмови починався з "Привіт!", а згодом відсилання на мене і, зрештою: запрошення на сам захід. Коли вже всі прийшли та сіли, я в'їжджаю з якоюсь дівчиною пуфиками в святкову залу, а за нею в прохід, яким заходили гості до столу, по ходу вітаючись з присутніми (конкретика облич відсутня). 0700'