Сон 270220 "Заплутана історія"

На території підприємства з'являється чоловік. Ставить він свою чорну машину в непримітному місці. Разом із ним із машини виходить його партнер. Вони розходяться в різні сторони. Партнер заходить в одне з адмінприміщень, видно, що побудоване ще за радянщини. За якимось дивним розвитком подій потрапляє в пастку шафи, де його притискає скло зі сторони горла. Десь тієї ж миті в те приміщення заходить невідомий чоловік, який зобачивши його, радіє і офіційно звертається по імені й батькові, типу: "Сан Санич, якими шляхами?.." І підходячи до нього так, що "глядач" думає, що має ось-ось допомогти, прижимає його голову до шматка битого скла, яким був затиснутий, і з його горла тече кров. Кадр міняється і тепер "глядач" біля першого героя, який пробує знайти свого партнера, але трапляє у інші ситуації. У нього хтось переганяє машину в інше місце. Він її шукає. Щоразу "глядача" вражає його спокій і емоційна збалансованість. Бачимо, як на територію цього підприємства приїжджають люди в лазню. Одні автобуси з жінками - в одну, інші - з чоловіками - в другу. Заходжу, навіть перевіряю, як одна з них працює. Дивлюсь на басейн, який нагадує батьківський. Відзначаю, що в ньому мало хто купається. Перевіряю на палець свіжість води. Добра! Виникає бажання покупатися самому, але відкладаю намір, аби з'ясувати: чи підуть гості купатися перед святковим столом, які окремо приїхали на народини давньої колеги О.К. Дзвоню до неї, вона відмовляє. Зазначає, що за святковий стіл ось-ось вже всі будуть сідати. Тепер на цьому святі головний герой спілкується з однією дамою. В розмові виникає заплутана історія, в якій він спробував розкрити, дещо театрально, свій "секрет": "Тільки не розповідайте, що я пра-пра... правнук Пушкіна". Це він так про ймовірні стосунки до іншої жінки, хоча виглядало це, як загравання до співрозмовниці. Потім увесь цей клубок стосунків якось хитромудро розплутується. Головний герой шукає свою машину і не знаходить. Дивується, кому ж вона треба: непомітна, невиразна, чорного кольору?.. Я ж виходжу з приміщення і зустрічаю колишнього директора. (До слова: в штаті якого працювала згадана колега). На його прахання намагаюсь розповісти всю ту історію, але одразу попереджаю в її заплутаності, з "дохлим фіналом", подібну до сучасних художніх сценаріїв російських серіалів, в яких, після того, як старі сценаристи "зійшли з дистанції", нові наступають на "одвічні" граблі: не знаючи характери героїв і всіх перепетій, в які вони портапляли до цього, зокрема їхні образи, лексику, вчинки. Для того варто було б переглянути все, що було відзнято дозараз!.. Тому мій переказ, оповіданий йому, є зібганий і нецікавий, хоча, певною мірою, інформативний. 0150'

Переїжджаємо на новий об'єкт, все домовлено, квитки куплено... а речі то не зібрано! З'ясовую, що на місці залишається один колега, до якого ще має хтось з нас приїхати і все забрати. Сам колега малого зросту, хоча дорослий. Посеред всієї цієї "пісні" спілкуюсь з полькою на тему польської мови. Зокрема наводжу приклад почутого "в народі" від однієї жіночки цифру "5" з числа "125", як "piąć" замість "pięć", що мене подивувало. Про себе міркую: хто б вичитав у мене переклад моїх віршів? Осяває, що на "бюро" працює співробітниця з філологічною освітою. 0430'

Сон 221119 "Програю життєві сценарії"

Я знаходжусь на екскурсії в музеї, що має свої експозиції на цілу гору (не метафора). Події відбуваються в Польщі. Спочатку вирішую піти на екскурсію без супроводу, але, по ходу проходження складною гірською ділянкою, потрапляю на діючу екскурсію і вже з нею до кінця проходжу маршрут. Цікаво, що чомусь вирішую пройти її заново, так само, але вже від початку, з екскурсоводом і групою. Експозиції музею являють собою певну історичну прив'язку до місцевости, осіб та більшою мірою пов'язана з релігійно-духовним шляхом становлення, того, що на тому місці колись була комунікаційна сполука (зв'язана внутрішніми ходами, наче в печерах) якогось католицького ордену. Найцікавіша частина, яку не зміг спочатку здолати сам, із-за певної складности в сходових дорогах, була пов'язана з проходом всередині гори. Сходи являли собою металоскляні конструкції. Аби я міг їх пройти з легкістю, треба було наперед знати, куди вони виходять. Напочатку проходив шлях по горизонталі, а згодом пішов угору. Здавалося, що так можна було йти доволі довго. Серед екскурсійних зупинок, які виглядали лише зменшенням швидкости ходи, були цікаві історичні локації: зі скульптурою, вирізаної барельєфом у камені, в квітах, які переходили в сади. Наостанок міг щось зірвати для себе й покуштувати. На кожному кроці біля тієї чи іншої локації знаходилась скринька для пожертв, а наприкінці, де був сад, їх було мало не на кожному кроці. Дістав якісь монети, аби зробити "офяру" наприкінці всього шляху. Подивився на решту грошей: гаманець повний, з нього вилізли кілька купюр по одному злотому. Подумав, що краще було б дати до 5 зл купюрами, аби не морочитися з монетами. Вирішив докинути пару купюр... Загалом, сама подорож неймовірно сподобалась! 0005'

У колективі програю життєві сценарії. Разом із тим у моєму домі мешкає людина з інвалідністю. Ми є приблизно однолітками, по років 20. Спілкуючись із ним, я виховую в собі певні емоційні здібності, маю отримати життєвий досвід. Потім ділюсь із кимось тим усвідомленням. 0500'

Сон 240519 "А справді, так швидко летить час!"

Я з дружиною десь на закупах. Жінка в драйві до різноманітних придбань, я ж як споглядач. Купує одне, друге, третє... пляшку миючого для посуду. Спиняю і кажу, що у нас є вдома півпляшки. Погоджується і не купує зайве.

Я серед якихось людей, де розповідають мені та моєму напарнику про безпеку: треба сказати певне слово, після чого вхідні двері зачиняються. Іде мова про те, що ми рухаємося до повної роботизації всього нашого життя. У приклад, бачу, як працює автоматичний пилосос круглої форми. Знаю, що на ринку такий існує. Бачу рекламу, яка показує, як за роботою під хорошу музику біжить час. Зміст: в порожній театральній залі, зробленій під амфітеатр, сидить чоловік, починає займатися якоюсь дрібною ручною роботою, грає його улюблена пісня в стилі фолк, щось на зразок "Чом ти не прийшов?.." Операторська камера знімає його на відстані справа-наліво (від оператора), де відчувається простір порожньої зали. Те, що час минає швидко, примітно за сонячним світлом і тянями, які змінним радіусом рухаються по залу. Камера спиняється, час набуває звичної швидкості, герой дивиться на годинник і констатує: "А справді, так швидко летить час!" Тепер я в кімнаті, в якій задіюю переданий мені досвід по убезпеченню власного житла. На виході кажу заповітне слово, яке набуває видозміненої форми: стає гібридом двух слів: "пекао / сезам", які однозначно далекі від почутого мною раніше. На тому просинаюсь, "жуючи" ці два слова, в пошуку третього, яке мало б бути схоже на "memory". 0255'

Сон 220618 "Є хтось, кого немає поряд"

Я написав сценарій. Приходжу в гості до спільної з дружиною знайомої А., щоб обговорити ролі, а її немає вдома. На столі в штучному вазоннику фігурки комах скручені з проволоки видовженої форми: метелики, мурахи. Пригадую, як ми робили такі фігурки, але серед тих, що побачив, знайомих мені не знайшов. І зрозумів чому: всі вони позбавлені чіткості та виразності - проволоку намотано на каркас, а ніжок, ріжок, крилець так і не докрутили, або вони були, а хтось їх збаєдав.
Приходить дружина, і все наче по-домашньому, але ще в квартирі тієї ж А. (У реальному житті, не був як у її мешканні, так і не мав з нею спільних проектів). Підходжу до дружини, обіймаю. Про щось говоримо, але кількома фразами... Маю йти, бо вже пізній час.

Одна людина пропала на полюсі. Останні відомості, які вона дала, так це інформація, що на небі він бачив знак "V". По тому знаку маємо його знайти. Я допомагаю зібратись у дорогу його жінці але так, що їду разом з нею. Її кохання веде на неймовірний подвиг. Їхали потягом, зійшли на пустельній зупинці та пішли пішки. По дорозі якесь старе місце, на якому я вже був з якимсь чоловіком. Я пригадую, як там було раніше, а тепер бачу трохи іншу картину: три банки з консервацією втоптані в землю, недалеко від них - терпуг, на столі - ніж, який я вирішив узяти з собою, інший - біля вогнища. Тепер я в дорозі з "чоловіком із минулого".