Сон 28-290325 "Дії та наслідки"

Допасковую два останніх кабеля з чотирьох, роблю кілечка на запас і підключаю. Знаю, що вони відповідають за кольори. Хтось підходить і каже: "Ті два попередніх кабеля спричинили вогонь! Загорілась трава, а сильний вітер розніс полум'я на село". Вилажу з-під незручного ковеєрного стола, піднімаю голову, адже все це ще не бачу, а лише чую і теоретично уявляю "як це?", а побачивши, офіґіваю масштабам лиха, наче в доміно: горять трава, кущі, дерева, перші будинки в село від дороги... Подумки міркую: два наступних кабеля відповідали за кольори? Вогонь і кольори...

P.S. Це як чорна іронія: непередбачувана пожежа освічуватиметься дискотечним сяйвом.. 

28.03.25

Події відбуваються в Україні (фігурують топонімічні назви українських міст), але з переконанням, що це й Польща. Хтось каже, що треба знайти чиюсь могилу і каже для цього орієнтир: "Там буде примітною могила гетьмана Чикаленка". (Скоріш за все, це спогад про видатного мецената Євгена Чикаленка, але гетьманом він не був, а от "гетьманом меценацтва" можна було б назвати). Присутнє переконання, що я знаходжусь у місті Тернополі, але заразом ми шукатимемо на польському кладовищі (навіть не знаю, чи воно там таке є). Ідемо на пошуки. (Поки з кимойсь йшов, вже й забув, що шукаємо, адже так уві сні буває, хоча головний орієнтир міцно засів у пам'яті). Вже в половині алеї на кладовищі раптом пригадую, що тут був і знаю, як буде виглядати далі: місце, яке ми шукаємо, однозначно розташовується по правій стороні. Кажу про це попутникам із непохитним переконанням. За діями бачу, що дехто мені не вірить і намагається звернути не там де треба. Доходимо до кінця кладовища, а там великий представницький стіл зі стільцями, спеціально для проведення зустрічей. Приходить якась друга делегація з польської сторони і ми всі сідаємо за той стіл. Якась дівчина від нас починає щось розповідати, пов'язане з історією, та раптом виявилось, що та делегація - це переважно журналісти, а дехто й з телевізійних медіа. Дістають камери, налаштовують, як би все це виглядало. Раптом з'являється якась бабка - відвідувачка цвинтаря, але якось так, що вона впізнає делегатів з польської сторони. Заходить коротка розмова й з нею, де вона каже, що її дівоче прізвище Герасимчук. На завершення розмови перепитую в неї: звідки вона родом? - чим дещо дивую присутніх. Чую не зовсім однозначно: Чернігів / Черкаси. Починаю говорити: звідки я родом, але увага більшости розсіюється на інші розмови і я не завершую думку, адже її інтересу в тому немає, а іншим - не цікаво слухати. Лише коротко констатую: "Нашого цвіту по всьому світу". Далі ця бабка раптом починає вилазити на драбинкову конструкцію вздовж напівкруглої стіни, по якій мають плестися якісь рослини. Тепер з'являється переконання, що це вже не цвинтар, а бібліотека. Начебто про це зайшла мова між присутніми. Переважно в діалогах чую вишукану польську мову. Заходить філософська розмова про існування такого місця, де ми знаходимось. Хотів би пожартувати, адже акурат підійшов би до теми розмови, але забув ім'я "героя". Вирішив когось запитати від нашої делегації, хто від початку сидів поряд мене: "Хто спалив у давній Греції бібліотеку?" І цій людині також важко далось пригадування. (Цікава логіка уві сні: насправді, житель Ефеса Герострат, на якого подумав, спалив не бібліотеку, а храм Артеміди). На чому тема була закрита: спритний гумор не шукає довгих роздумів! Лише неголосно довершив тій же людині обговорювану думку в намірі мого гумору: "Залишились би стіни"... Далі розмова велась між польками, де за однією зауважив, що була невиразно вагітна.

P.S. Однозначно сон виник під впливом побаченого на Ютюбі: польських жартів у форматі стендап-акторів; критичних роздумів однієї польки, із яскравими рисами українки (бачу таку розницю), яка вирішила будувати політичну кар'єру, де в одному з відеороликів критично ставилась до української влади; бібліотека - з фільму, побаченого тиждень тому; прізвище "Герасимчук" - мого наміру дописати генеалогічну гілку зі сторони матері; також бачу й інші паралелі з побаченим у житті.

29.03.25 

P.S.² Сон - це також сліди-тіні з реальности. Образи, з яких вони повстали, за відсутности часу, простору, міри абощо, можуть вільно переплітатися між собою, як у "театрі тіней", де конкретика і химера лежать ув одній площині. 

P.S.³

Уві сні не просто мінімізуються контрасти дуалістичного світу (біле-чорне, добро-зло тощо), а навіть більше: спогади і фантазії опиняються в одній позиції, коли сприймаються однаково рівнозначно, без критичного судження. Навіть думки "на тему" виникають не для протиставлення одна одній, а лише як незалежні відгалуження зі завершними формами, якщо асоціації, пов'язані з ними більше не виникатимуть. Саме ці завершені форми, як плоди на галузках дерев, і є "вказівними пальцями" для розуміння (тлумачення) снів. 

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 050823 "Прихований підтекст"

У якомусь домі знімаю панель до електричного обладнання. Пригадую, як тут колись робив монтаж кабелів. Хтось поряд підтверджує спогади, адже тоді був свідком подій. Питаю в нього, чи бігає в нього до цієї пори мишка на ім'я Мишик? Вирішуємо зазирнути за стіну і подивитися нижче, а там видніється якась живність. Придивляємось, а це зайчик із молодняком. "А хто разом із зайчиком?" Придивляємось уважніше, а це котик. Ще постоялець цього дому стверджує, що цей кіт - місцевий. Я жартую: ах он звідки беруться біля цього дому зайчики, які насправді є котиками..

Дивлюсь, а з неба звисають стальні линви. Піднімаю голову вище і бачу, що їх тримає величезний кран. В одному епізоді він піднімає і перевозить люстру, у другому - манекен гіпервеликої скульптури в образі балерини, але дещо пошкодженої.

До дому, в якому живу (нічого спільного з реальністю), навідується хлопчик циган зі скромними потребами. Приютивши, за короткий час виявилось, що вся його скромність кудись ділась, а почали проявлятися нахабство і безвідповідальність. Міркую: нікуди дух свободи, який сидить у крові, просто так не дінеться! Насамкінець вирішую, що з ним варто розпрощатися, поки з дому не почали зникати цінні речі.

Сюжети пов'язані з фарбами, плямами на руках, обличчям, медичною маскою.

Сон 020922 "Праця на висоті"

Два рази просинався і фіксував повторення сну: спільна праця із бригадою монтажників по інсталяції теплокомукаційних труб на якомусь виробництві.
P.S. Певні асоціації дотичні до реальної праці.
01.09.22

Цілу ніч уві сні займався укладанням кабелів. Тепер має бути  їх монтаж на висоті. Якось раз уже саме цю інсталяцію робив (видно, якесь уві сні переконання), адже знаю, як робити цього разу. Висота незвична, наче бетонована стіна: початок іде зверху вниз. Внизу є дорога і там ходять люди. Разом зі мною працюють ще двоє, один із них є публічною людиною та науковцем (збірний образ). На ньому побачив шельки, якими застібаються, коли працюють на висоті. Згадав, що я їх забув узяти. Другий колега дав мені гірлянду, яку маємо на тій висоті змонтувати. Подумки міркую, що цією гірляндою я не застрахуюсь, як не обмотався б, отже, треба йти і брати свої шельки. По дорозі зустрічаю однокласницю сестри (першою з усіх учениць вийшла заміж, прямо по закінченню 9 класу), яка завітала на той офіс, з якого ми маємо виходити на висоту. Вона мене не впізнає, а я міркую, піду й не нагадаю, ким я є. Як і зробив. 

02.09.22

Сон 040622 "Гості на порозі"

До мого дому, десь на два поверхи, але з головною великою залою-вітальнею, аж до стелі, приходять гості. (В реалі такого дому не маю і не бачив раніше, але певні асоціації з подібним плануванням інтер'єру існують). Сприймається так, наче цей дім знаходиться в Польщі, а гості - це родичі з України, зокрема й мої батьки. Все атмосферно-святково. Гості на порозі, а дружина та діти стоять незалежно один від одного в різних частинах вітальні, а я, як не дивно, - на будівельному підйомнику, і з нього здійснюю відеозапис, але не стаціонарно, з одного місця, а плавно рухаючись від одного присутнього до іншого. І все так виходить гарно, лаконічно і логічно, без "мертвих зон" у кадрі, що результатом своєї роботи залишаюсь задоволеним. Спускаюсь до гостей і розповідаю, що з усього, що залишилось зробити в домі: цим підйомником виїхати за його межі. Для цього треба розібрати стіну, показуючи на неї.

Сон 090720 "Зелений хамелеон"

У якогось знайомого у руках зелений хамелеон. За своєю природою повільний, але має дрібні та гострі зубки. З першого погляду схожий на яскравозелену іграшку. В нього є така забавка: "чіплятися до незнайомих" (тих, хто близько спілкується з його господарем) - кусати за шкіру і повисати на ній. Ось одного разу кусає він і мене. Огиди і відчуття болю відсутнє, але по такому "знайомству" залишається враження неприємної нав'язливости з його боку.

Знайомство з цим хамелеоном продовжується іншим фрагментом сну.

Зустрічаю його власника, одягненого в костюм, що стилізовано нагадує його улюбленця. Знизу спини характерний розріз, зібраний яскравим ґудзиком. Помічаю знайомого вже хамелеона. Тепер він скочив на мою руку і, непомітно для мене, впустив у неї довге жало, чи то схоже на тонкий дзьобик комахи, чи то на пружного язика. Зрозумів це лише тоді, коли він витягнув його з-під шкіри.

P.S. Видно, що образ "хамелеона" позичений з реального життя: по екскурсії по пальмарні в м. Ґлівіце.

Як учень збираюсь у школу на урок математики. (Відчуття свого віку належне до дійсного). Сьогодні має бути контрольна робота. Внутрішнє ставлення доволі спокійне: неспішний темп, навіть, коли ще вдома бачу, що вже затримуюсь. Приходжу, а дві третини класу немає. Всі сидять внутрішньо розв'язані. Контрольна перетворилась на якусь організаційну невизначеність.

Тепер я на іншому уроці - творчому, схожому на спів. Приходить вчителька, а учні звітують перед нею, що мною була проведена належна навчальна робота за її відсутности. Учні називають прізвища, хто відзначився найліпше. Вона ж проявляє бажання поставити сімом-вісьмом кращим оцінки. Наостанок питає мене: чи потребую і я певної відзнаки? У процесі внутрішнього монологу відповіді розділилися порівну.

Маю протягнути кабель та заземлення на іншу сторону насипу, який де бетонований, а де має земельний насип. Іду вперед і, не зауважуючи під ноги, падаю, будучи на значній висоті, на похилу кам'яну стіну, яка під доволі крутим кутом спускається у воду. Цієї миті пригадую, що тут вже був (знайомий фрагмент за іншом сном): і як же я забув за цю ділянку?! Спочатку стрімко сповзаю донизу, розумію, що знизу холодна вода, але роблю певне упинання рук і спини до стіни і спиняюсь у тому положенні без зайвого руху. Дивлюсь наліво і звертаюсь до когось російською: "Скажите Владимиру Владимировичу, что тут вода!.."

Сон 220620 "Чужа стіна / фрагмент-світлина"

З певного місця витинається фрагмент розміром 15×20, щось середнє між шматком стіни, твердою палітуркою книги та листком з фотоальбому на одну невелику чорно-білу світлину. Цей фрагмент маємо, як робітники, перенести на стіну дому. До останнього: ідея, реалізація витинання - видаються нам успішними. Ось ми стоїмо перед побіленою хатиною і міркуємо: куди і як його вставити? (Хатина нагадує батьківську врем'янку, з тієї сторони, де свого часу, у юнацькому сні, я виявив на городі могили померлих родичів). Приходить господар цієї хатини і каже, що встановлювати той фрагмент у стіну категорично забороняє.

Сон 240320 "Уверх лізти - нереально!"

Йду з дружиною та дітьми ускладненою ділянкою дороги, якій характерна з правої сторони - стіна або природна перепона, а з другої - щось на зразок урвища. Весь акцент погляду спрямований вперед. Цією дорогою ми вже ходили (забутий сон), але без дітей. Я пам'ятаю ці місця, як виглядали попереднього разу, тому підказую, куди йти і що нас там очікує. От ми підійшли до урвища, який оцінювали поглядом минулого разу. На схилі, кронами вниз, лежать зрізані дерева із могутніми стовбурами. Внизу красиво окреслена, наче скелями, рівна ділянка, яка з висоти сприймається глухою ямою, без жодного виходу. Зрізаний пеньок колись могутнього дерева рівно окреслює край скелі. Щось треба було дружині здолати, аби пройти далі, тому попросила у мене спочатку лопатку (монтажку), потім зубило. Спочатку до того урвища впав один інструмент, потім другий. Так, наче без видимих перешкод, дружина вирішила спуститися тими зрізаними деревами на саме дно. Вся складність розуміння полягала в нереальній можливості піднятися згодом ними вгору. Тієї ж миті помічаємо, як унизу невідь-звідки з'являються на характерний звук від падіння металевих предметів, двоє чоловіків, підбирають інструмент і так само зникають. Я ж її спиняю і вирішую повернутися на початок, аби спитати у працівників одного гаража, зробленого під СТО, як потрапити в те місце, де знаходиться урвище. Прийшовши до них, чоловік завів мене углиб свого гаража й вивів другою стороною, де я побачив саме те "дно", що виділось зверху. Отже, чоловіки підібрали інструмент тут! Тієї ж миті бачу дружину, яка спустилась вже тими деревами донизу, опинившись біля мене. 

- Як же так, а діти? Вверх лізти - нереально!
- Я думала ти піднімешся до них!..
Інструмент повернули. Добре, що вже знаємо цю хитромудру дорогу нагору! 0255'

Засинаю з тією думкою, що маю записати призабутий фрагмент описаного сну. Зокрема пригадуються гриби. Зокрема те, що ми їх над тим урвищем засівали. Міркую, що це не випадково, адже гриби мають антисептичні властивості, і це, в період поширення вірусу. Зауважую для себе: "важливо!" Тепер для записів сну в мене біля ліжка лежить старий настінний годинник, на якому є електронний циферблат із сенсорнм екраном, як у мобільного телефона. Тепер свої сни записую саме на нього. Іншим фрагментом спостерігаю за контрастами природи: по тому, як пройшов дощ, виявляється, все навколо було нагріте до такої температури, що на очах дощова вода стрімко випаровується густою парою. Тієї миті я з дружиною на стежці до криниці біля батьківського подвір'я (місце частково видозмінене, як то є у сні). Іншим фрагментом, пригадую: поки я записував сон, лежачи на ліжку, до дому приходить дівчина "одна із сестер" (таке уві сні переконання, чиїх? - її ж обличчя не знайоме, але нагадує образ зведеної сестри головної героїні з фільму "Три горішки для Попелюшки") і каже, що в навчальному закладі спростили викладання предметів, тепер оцінки ставлять на халяву, і хвалиться ними, хоча я знаю, що вона не високого професійного рівня. 0430'

Сон 150220 "На висоті"

Кримінально-пригодницький сон-бойовик, де головний герой переслідує людину-тигра. Зіткнення починається на найвищих поверхах хмарочосу, де людина-тигр обіцяє розібратися з переслідувачем, вбивши його від моменту, як опиняться на найнижчих поверхах. Переслідування один одного ведеться в шахті ліфта. Ось вони вже майже на низу, а обіцянка головного героя, яку він висловив від початку зіткнення: скинути його з хмарочосу, - тануть все більше і більше. Людина-тигр оволодіває ножем, якого він приберіг у потаємному сховку цієї споруди. Ще мить і головному герою світить поразка... (Зміна кадрів). Тепер на лоні природи видно головного героя, а біля нього миролюбивого білого тигра. Він гладить його і каже приблизно таке: "Ось бачиш, як вони тебе загнали, а тобі лишень потрібно було опинитися у своєму середовищі. Експеримент перетворення в людину за методом психічного терору тварини не відбувся! Звучить голос із-за кадра: "А де та обіцянка: скинути його з хмарочосу?" Звучить відповідь: "Чого ж, скинуто!" - і показують великий рекламний банер з портретом цього тигра, як він падає, розгортаючись відгори донизу на всю стіну тієї споруди. Так! Головний герой може собі це дозволити - він має особливий статус власности того хмарочосу. 0320'

Дивлюсь на висотний адміністративний будинок, а на ньому вивішуються три кольори, що в результаті складають прапор Німеччини. Кожен із вивішених шматків зроблено з пропаленого до дірок (наче праскою) грубого целофана, вивішено в асиметричному положенні один до одного. Спочатку я подумав, що це якийсь творчий проєкт, але на фініші припустив, що це така нова символіка партії, яка має офіси в цьому домі. Врешті я наближаюсь поглядом, наче зумом, до того прапора і в деталях бачу його рвано-палену поверхню.

Я з колегами по роботі в якійсь хаті, яка знаходиться прямісінько на будові. Ми тут мешкаємо і працюємо. Колега спілкується з керівником охоронної фірми, щодо безпеки виносу певних торбів. Він пропонує приховано свою послугу. Колега відмовляється. Дивлюсь на годинник. Кажу: "17:10, субота, кінець робочого дня! Гайда збиратися!" Почався "движ". Маю їхати! Дістаю квиток, щоб пересвідчитись у правильності часу та маршруту. Читаю: "Подорож до Берліна..." Вголос: "Який Берлін, мені в Варшаву!" 0430'

Сон 051019 "|Стіна| з технологічною вадою"

Якийсь гуртожиток для студентів. Характерною ознакою є спарений душ: хоч і на окремі входи - для чоловіків і жінок - розмежовані стіною, за якою все чути. Заходжу в кабінку. Ближче до підлоги чомусь існує технологічний отвір ~ 30х30, так, що можна навіть побачити в одній з кабінок, як хтось, купаючись, ходить. Така атмосфера й організація приміщень стала мені не до вподоби і я пішов.

Ремонт перила дерев'яного мосту (кладки) в межах одного обійстя. Саме перило тримається під вагою одного стовпа, який знаходиться по центру, а нахилений таким чином, щоб не торкатися землі, але стояти і тримати на собі перильну конструкцію. Як його зрушили, то вся сторона впала вбік, наче доміно. Разом зі мною двоюрідні брати В. і М. Обміркували, як робитимемо: де і хто стане, як піднімамитемо, щоб закріпити. (Пригадую, що вперше це перило я підпирав у якомусь давньому сні). Хтось приносить ящик красивих яблук і каже, що це спеціально вирощений сорт, який чудово переносить радіочастотні випромінення; спеціально був для того селекціонований. 0320'

Фрагменти сну: сталеві труби; вмикання світла з іншої кімнати; колега, який загорнув кабель у газету й поклав за пазуху. 0500'

Сон 050419 "Варіації сутностей"

Вирішили відвідати групою з роботи свого колегу в лікарні. Приїхали. Одні пішли швидко, інші непоспішаючи. Я замикав вервечку. Територія має певні відстані та розбивку на корпуси. Приходжу. Виявилось, що певна група осіб уже пішла шукати в конкретному відділенні, а я потрапляю, туди ж, але з іншого місця, на зустріч лікарів, яких у підсумку сприймаю, як бібліотекарів. В основному - це жіночки старшого віку, які допрацьовують до пенсії чи, по виходу на неї, залишились там надалі. Я багатьох впізнаю (таке переконання лише уві сні), хоча не видаю себе, минуло з десяток років, може, хтось і не згадає. Сідаю серед учасників заходу, слухаю, а подумки прислухаюсь до іншого: за стіною вітають з днем народження бабу Дусю (Євдокію). [Відбулась підміна образів: до кого ми йшли. Тепер це не колега, а рідна мені людина. І "провідати" означає "привітати"]. Я розумію, як би хотів потрапити туди за стіну. Серед присутніх були люди, які мене потроху почали згадувати, зокрема поглядом відмітила мене керівник цієї зустрічі, витримавши на початку звернення коротку паузу. Серед кола присутніх відзначив присутність дружини, яка сиділа за мною через один ряд. Конкретика її образу вималювалась пізніше, і це було зовсім незнайома мені людина, хоча приємна на вигляд. На якомусь етапі головуюча, звертаючись то до одних, то других, заторкнула й мене, викликавши на розмову про моє нинішнє життя і як воно склалось за кордоном. Я ж кажу, що мені б ліпше бути там (за стіною), привітати близьку мені людину з днем народження. Пробую візуально оцінити в тій стіні двері, які були замкнені та заставлені стільчиками учасників заходу, без найменшого проходу. Із зали виникає до мене питання про моїх "колег" (родичів), які приїхали на відвідини. Кажу, що тут я не сам, а з дружиною, звертаючи увагу на неї. Цікаво, що питання прозвучало так, що я мав би нагадати своє ім'я, яке вже багатьом забулося. Згадуючи про себе й інших (за стіною), назвав ім'я присутньої дружини: Оксана. (В реальності воно інше, як і згадана зовнішність). Питання звучали про мій закордонний досвід, чи я голосував на виборах (участь заперечив), у яких країнах, кого я підтримую з кандидатів та до всього того: чи я не єврей? Останнє питання прозвучало від керівника заходу, поважної особи, якій доводилось мене згадувати, поки, врешті-решт я не "розкрив карти": хто я? Раптом вчепившись у моє прізвище з тезою, що за ним ховаються євреї. Я кажу, що ви мабуть знали таку національну родину, але повірте, що це не про мене! 0218'

Сон 290818 "Пора, треба їхати!"

Пробив пальцями товсту стіну з гіпсокартону, за порожнечею якої крився моноліт.

Уже поставили двоє броньованих дверей, замешкали в будинку баби Марії. Облаштувались, розклали речі. Кожен у своєму "куточку". Кухня. Щось напланував готувати, але якийсь знайомий раптово приїхав і безапеляційно мовив: "Пора, треба їхати!" Беру якісь речі і десь посовую на вікні тюль, де на підвіконні стоять невеликі вазони, до одного з яких причепилися дві голівки кактуса. Так, наче вони виросли зі самої рослини.

Сон 200718 "Ринг"

Кімната як ринг. Є глядачі. У мене бій з молодим хлопцем характерної зовнішності. Організація проведення - стихійна. Я вдаряю його по обличчу раз-другий, він падає в куток кімнати, тіло лежить на підлозі, голова вигнута від стіни, не видає ознак притомності. Перше враження: прикидається! Хоче видати, що я його нанокаутував, хоча бою, як і не було. Аж подивований.

Сон 120718 "Втеча як доконаний факт"

Пішохідна дорога. Зустрічаю знайому. У неї двійко немовлят у одній дитячій колясці. Якась розмова про давнє взаєморозуміння, яке переноситься на теперішній час. Я констатую про велику між нами різницю, що була очевидною від оддавна. Вона мовчки бере коляску і йде...

Шукав свою ложку серед інших, відмінних від неї...

За столом сидять з п'ять-шість чоловік. Я сиджу боком до стіни, яка гріє, як піч. Наче щось надувало від неї, як від кондиціонера увімкненого на тепло. Аби не пекло, відхиляюсь трохи в ліву сторону. Спиною до тієї стіни сидять пару чоловік. За якийсь час звільняється місце навпроти і я пересаджуюсь далі. Якийсь чоловік на ім'я Леонід сідає біля "статусної" жінки, що обрала вільне місце прямо під тією гарячою стіною. Я пробую вголос обіграти слова "Лев" і "Леонід" ("Левонід"), на що він, аби сподобатись тій дамі, каже:
- Ви такого від продавця ще не чули?!
Мені далекий його "інтерес", що він має до неї, з надією поліпшити, можливо, й виправити свій соціальний статус.

Сон 090618 "Стіна давньостей"

Знімається блоками внутрішня стіна будинку, а за нею інша стіна того ж дому, яка приховувала те, що було раніше. Чому так зроблено? Не зрозуміло! Стана демонтовувалась по кілька метрів в довжину. І ось перше (?), що бачу: настінний годиник, де замість зозульки - лежача мавпочка, обгорута закрученим в спіральку хвостиком, так, наче і ніколи не мала б рухатися. За сидячим положенням більш подібна до жабки. Незвичність годинника така, що звук від нього чую, а мавпочку в русі не бачу... Безрушно мовний годинник. Наступне, що побачив за демонтованою стіною: залізний умивальник, який при потребі можна було пересунути з місця на місце. Такі умивальники були частиною меблів тих часів, коли в будинках ще не існував водопровід і каналізація: воду приносиш, помиї виносиш. У місцях крана, затемненого скла - елементи давнього декору, виконаного в металі. За наступною частиною демонтованої стіни, більшої за попередню, перед зором постав фрагмент давньої архітектури, яка подібна була б до зовнішньої, аніж внутрішрьої частини дому: по центру - натяк на колишню присутність, або ж її імітацію - вікно. Ріг дому, що виконаний в одній цеглі, відмінній од іншої цегли, у тій стіні. Верх завершується певними архітектурними елементами узятими в листовий метал від можливого намокання від дощу. Такі дахові елементи, виконані в металі, мали коричневий колір: або пофарбовані, або поржавілі від часу.
Так, як все це відбувається в приміщенні дому, за відчуттями - у видовженому коридорі, де згадані елементи розкривались по мірі демонтажу стіни, я помічаю, що проміжок між стінами має внизу якесь заглиблення у вигляді цементного рову, закиданого рештками цегли і будівельного сміття. По ходу я наступаю на щось гостре. Дивлюсь уважніше, а то незачищений в краях отвір, пробитий колись у листовому металі.

P.S. Згадав, що образ з подвійною стіною, мені вже снився раніше. Звідки він міг би сплинути? У 90-ті я почув історію, як в сусідньому біля мого міста селі, коли віддали церкву місцевій громаді, виявили за зацегльованою стіною головний розпис храму. Отже, в часи розвою атеїзму, хтось з селян зберіг образ на добрі часи.