Сон 280522 "Не серйозне"

У зв'язку з якимось національним або ювілейним святкуванням трапляю на літературну тусівку, яка відбувається мало не просто неба, але в дворику непрацюючого кінотеатру "Жовтень" рідного міста. (В реальності такої архітектури там немає). Вітаюсь із десятком присутніх людей, і не просто формально, а підходжу до кожного і, кого знаю більш особисто, обіймаю. До малознайомих людей (більше з думкою, що вони мене знають менше, аніж я їх) вітаюсь мало не лице в лице, адже всі присутні були мені по-небайдужому цікаві. (Поведінка ж: я б не сказав би, що є для мене типовою). Першого, кого привітав, був Євген Концевич (давно померлий), хоча на себе не зовсім був схожий (я розумів чому, але це щось забуте, в якомусь сні я вже його таким бачив); там же був, як і не було, адже всі знали, що він є, але особисто не побачив, В.В., так і подумалось: це щось схоже на колишнє його головування в Спілці письменників; кількох жіночок старшого віку з "Братства Ю.Ґ." і на особисте здивування Ірину Цілик. (В реалі: взагалі не знайомі). Навіть розговорився більше ніж треба. Розмова була побудована за принципом: про мене навряд чи щось чули, але я про вас дещо читав у FB... Покидаю те місце і йду вулицею. Озираюсь і розумію, що десь у тому місці, де тільки-но був, починаються між демонстрантами якісь сутички: дим, галас і крики... Не повертаюсь, заходжу за ріг дому... Тепер я опиняюсь у батьковому дворі, місце більш схоже не на приватне, але колективного використання. Можливо, відбувається якесь свято. Виходжу на вулицю, а зі мною (згадана в попередньому уривку сну) І.Ц., просить показати дорогу до туалету. Пояснюю, що він у дворі, отже, не оцивілізований. Вона ж просить не перейматися, завертає за ріг, ближче до нього і, як розумію, присідає просто неба в затінку дровітні. (В реалі, така дровітня була в часи мого дитинства та юности). У той же час я концептуально починаю займатися тим, що сідаю біля гаража і починаю нарізати куряче філе, а за відсутности під руками миски, скидаю його в білий унітаз, що стоїть без діла на клумбі. По завершенню, нарізку виймаю руками з чистої води того унітазу, хоча відчуваю на дні пісок, а далі, тримаючи всю її в жменях, несу до криниці, аби промити під проточною водою, аби врешті подати на приготування якоїсь страви.

Сон 091220 "Картина для самолюбства"

Сниться вчорашній сон, який я й не запам'ятав. Суть полягає в тому, що художник малює картину на туалетну тематику, дуже нею втішений, ділиться зі мною своїм захватом, який до кінця не розумію, виносить свою роботу на аукціон і за неймовірні, як для мене, гроші, анонімно купує її сам у себе. Тепер ця робота висить у нього в зачиненій кімнаті, в якому є унітаз, навідуючись туди рідко, лише в ті миті, аби потішити своє самолюбство. Так художник одного разу провів і показав мені свій шедевр мистецтва. Для опису словами, конкретика відсутня - не запам'ятав, але є залишкове переконання, що в певній кольоровій атмосфері в центрі роботи по-художньому зображено купу гівна.

Сьогодні ж сниться, що я живу в будинку, в одній з квартир якого - житло цього художника. Чомусь від самого ранку не йду на роботу і в мене виникає відчуття: подивитися цю мистецьку роботу, яка висить в чужій квартирі, за кількома дверима. Знаю, як відчинити двоє дверей, але не третю - потаємну. Проникаю в дім, доходжу до тих дверей, шарпаю за ручку і спрацьовує сигналізація: вмикається уживу на повну гучність голос власника і творця картини. Це телефонне оповіщення. Я кажу, що маю намір сходити в його туалет і посидіти в особливій атмосфері, тому так закортіло побачити ще раз цю картину. Чую, що такими словами натиснув на самолюбство і художник дозволє мені проникнути за вузькі двері тієї кімнати. Знаходжу з дозволу ключ, відмикаю двері, але тієї миті в дім заходять якісь незнайомі для мене чоловіки. Злочинці! - подумав я, і гайда все зачиняти. Тепер двері виявились хлиткими, замок розбовтаним, який не піддавався до закривання. А я все це в поспіху... Біжу до других дверей, там у коридорі - перехід, наче перестриб. Берусь у поспіху здолати перешкоду, вирішую обійти її інакше. Далі з'являється якась дівчина, яку сприймаю ворожо і певним ударом її "виключаю". Йду далі й зустрічаю доньку, а вона чомусь тримає в руках електропилу і показово для мене хоче нею розрізати стола. Я підбігаю, вдаряю її головою об стіл. Бачу, як починає вона втрачати свідомість: колом ідуть очі... Моє серце калатає: до чого вже дійшов? - і просинаюсь. 0358'

P.S. Як проснувся і встав, виявилось, що донька сиділа до 4 ночі чи за уроками, чи за черговим серіалом? - невідомо.

Сон 120618 "Недоконаність"

У батьковій майстерні я ремонтую телевізор. Я знаю, що батько зранку пішов на роботу аж до вечора. Прийшла мати й нагадала, що я так і не допідключив унітаз, що стоїть у шафі. Я відкриваю шафу і розумію, що чогось бракне для нормальної подачі води, ще й відсутній злив. Передзвонює клієнт і каже, що жде мене вже з тиждень, щоб я дочинив у нього вдома телевізор. Я обіцяю бути в нього наближчими днями. Берусь шукати мікросхему, яку мав встановити в плату, яку вийняв у клієнта з телевізора, а знаходжу іншу мікросхему, яку батько казав не брати.
У голові на ранок записую ряд "ні", викликані сном: ні мікросхеми, ні води, ні помитися, ні попратися...
P.S. Момент, коли я був у клієнта і взяв у нього телевізійну плату на ремонт, мені знайомий з іншого сну.

Йде засідання поетичного клубу в форматі обговорення творів учасників конкурсу "Смолоскип". Я учасник засідання. Не конкурсант. Сиджу, слухаю, п'ю чай і щось жую. Після виступу однієї дівчини читає твори наступна - на вигляд повнувата. Зачитує вірші так, аби сподобатися. По завершенню виступу, керівниця засідання надає всім слово, аби висловились щодо творів учасниці. Я промовчав, адже на слух весь масив текстів не сприймаю - час від часу "улітав" у власні роздуми. Після короткої паузи, керівниця спробувала сама надати оцінку її творам, навівши одну цитату і винісши вердикт у творчій незрілості поетки. Цитата мала надзвичайну закрученість образів, що на слух однозначно не сприймалася. Я вловив у тій вибірковості та судженнях упередженність не так до творів, як до самої дівчини, адже подібні ноти критики мені особисто знайомі.