Сон 160424 "Повертаю до почуттів"

Приходжу в гості, якби у форматі відвідин "зайшов провідати і піти", до однієї з "твітерських" підписниць, хто морально і виразно підтримує чоловічу частину ЗСУ. Раптово у неї бачу давнього знайомого (один з примітних письменників Житомира), який був у лавах збройних сил ще за АТО (нині про його долю мені не відомо). Показує, що йому якось погано і мовчки лягає на канапі. У той же час "твітерська" лежить у своєму ліжку і свідомо показує, що захворіла, аби привернути до себе увагу. (Присутній, як завжди у моїх снах, повтор, наразі: "захворіти"). Я ж почуваю себе настільки зайнятим, що вважаю "місію виконаною" - отже, відвідав, показався, а тепер можу йти! (На тому намірі просинаюсь).

Колега згубив голову, буквально. А тіло без голови я вирішив реанімувати. (Можливо, події відбувались у лікарні, адже мав переконання, що по моїй допомозі йому пришиють ту голову. Логіка: як і які при тому мають бути (вже є) складності? - взагалі відсутня). Що ж я роблю з тілом без голови: впевнено повертаю до почуттів, сильно б'ючи п'яткою по носку ноги того "тіла". Згадалась (з реалу) жива історія колеги, як він повернув до почуттів випадкову жіночку, яка втратила на вулиці свідомість, міцно стиснувши їй пальці на долоні (мав такі теоретичні знання). На моє раптове здивування тіло ожило, відчувши в його донедавна м'яких м'язах силу тримати себе на ногах. Від таких нервів і переживань виходжу на двір і навіть вирішую закурити. Вишукав у бардачку машини більшої половини пусту пачку цигарок, дістав одненьку і почав її розминати в пальцях, так і не приклавши до вуст (на тому проснувся).

Сестра пішла вчитися на військового експерта криміналіста. (Узагалі неправдоподібно, з погляду реальности). Приходжу провідати її до військової академії і зустрічаю у відповідному строї. Відзначаю для себе, що їй пасує військовий одяг. Вітаюсь, роблю комплімент, а у відповідь вона каже: "Коли розширюються почуття, тоді з'являється вікно можливостей".

Сон 270423 "Острів Крим"

Слухаю інформацію, що Дніпро на виході в Чорне море має Крим, який насправді є невеликим островом. (Можливо, таким, як Хортиця). Тепер я потрапляю на розлогі водні простори Дніпра, який впадає в море. На межі цих двох артерій бачу острів, який реально можна осягнути візуально. Оточений він скелястими арками, а де скелястими стінами, які стоять навколо нього у воді, наче своєю красою оберігають його від лиха. Візуально острів не є людним, високих будинків здалеку або на березі - не видно. Тепер десь там проходжу краєм берега і в темряві вечора наштовхуюсь ногами у воді на рештки ізоляції від грубих кабелів. Відкидаю їх на берег і йду далі. Приходжу до якогось будиночка, куди з'їхались у гості до моєї матері тітки (її сестри) Т., Т. і їх мама - баба Євдокія. Я ж міркую, як цікаво, тітки живуть ув Італії в різних містах, хоча змогли зустрітися тут ув Україні. (В реалі: одна з них живе в Криму, а друга в Італії). Дивлюсь на бабу Дусю, а у неї проблема з ногою: якось специфічно схудла в м'язах, так, що мало не видно під шкірою кістку. (Цей мотив із ногою чимось знайомий, видно зі забутого сну). Питають тітки в моєї матері за б.Д., а вона пояснює, що б.Д. слабо їсть, хоча старається заохотити її різними стравами.

Сон 160123 "Участь у виборах"

Беру участь у виборах до районної ради та перемагаю... Після виборів зустрічаюсь із представником партії чи райради для з'ясування подальших організаційних питань і приємно для себе бачу знайомого O.K., який так само брав участь у виборах по своєму округу та переміг до іншої районної ради. Кажу старшому, що от дивовижа, на початку 2000 так само йшли на вибори від однієї партії, але тоді я не переміг. (Фактично так і було). А цього разу історія повторюється: і хто б очікував? Тішачись від такої зустрічі та вивертів долі, вже подумки собі міркую: все то добре, але як з обмеженим військовим станом я буду перетинати український кордон? (Тут логіка міркування уві сні взагалі дивна). В'їхати можна, а виїхати? (За логікою сну я мав перебувати за межами України). 0230'

Сон 110421 "Просторові зміни"

Опиняюсь у приємному місці, десь на лоні природи біля заміського будиночка, з добрими людьми, з якими йде обговорення порятунку однієї людини. В іншому контексті, зустріч нагадує спокійний похоронний процес. Посеред якої до нашого кола невідь-звідки вривається вбивця... Тепер я віддалено сприймаю те місце, опинившись десь посеред широкої річки. Вечірній час. Дивлюсь на небо, а до поверхні води летить громадний літак. Спочатку летить низько, потім всією масою занурюється у воду так, що річка піднімається по висоті і мене зносить кудись у сторону. Принаймні, мало не фізично відчуваю вимушений рух води. Ще мить: літак виринає та летить далі.

Сон 150120 "Добрий будиночок"

На батьковому обійсті, наближаюсь до малого будиночка (времянки). Ще з метрів 10 бачу людей, які мене вже впізнають, а я ще ні. Наблизившись, бачу родичів, які колись переїхали в Ізраїль. Заходжу в приміщення, а там сидить їхня рідня, яка нещодавно приїхала сюди погостювати. Загалом, це були троє чоловіків із характерними зовнішностями. Бачу, що їм тут подобається, тому вирішую прокоментувати: "Добрий будиночок, зробити трохи ремонт і можна навіть жити!"

Сон 021219 "Позбутися сміття"

Йду викидати сміття десь у яму на узбіччі дороги. Йти небагато. Одразу зустрічаю колегу по роботі (більш збірний образ двох різних людей з реального життя), вона йде назустріч з дівчинкою років восьми-десяти. Вітаюсь. Вони ж вирішили зупинитися. Її дитина мені каже: "У мене є до вас питання, але це займе трохи часу". Питаю: "Прямо зараз?" Колега: "Ні, я недалеко з нею, в туалет". Я ж кажу: "Ви будете повертатись?" Колега відповідає схвально. Продовжую: "Тільки-но викину сміття!" Йду далі, адже це має бути геть поряд. Минаю якусь ділянку, повертаюсь, згадуючи орієнтир по деревах. Ось і це місце. Колись по школах давали спецзавдання, аби всі приносили сюди відходи, щоб засипати болото. Розумію, що, насправді, так не можна робити - це ж "природа". Але дивлюсь, що таки більша частина сміття тут уже втрамбована піском. Знаходжу місце і я. Кидаю пакет у воду, аби він ліг краще і сильно не визирав догори. Йду. Міркую: вийшло так, що на ці свої походеньки і споглядання пішло трохи часу, це коли домовились, що повертатимусь одразу. 0500'
P.S. Цікаво, якби не проснувся на будильник, чи зміг би їх зустріти вдруге і почути питання від дитини? А також: яке воно?

Сон 011010 "Без інструкцій - варіанти можливі"

Беру участь у якомусь змаганні у приготуванні їжі на швидкість. Готові всі компоненти. Перше завдання: треба скласти в правильній послідовності бутерброд, згідно поданої інструкції. Потім, щось на зразок кімбапа. Приходить незнайомий хлопець і у своїх справах щось перебирає на столі, за яким я порядкую. Губляться інструкції до інших страв. Завершую другу страву і вже гукаю когось, аби перепитати: чи було третє завдання? 0249'

Сестра зустрічається з хлопцем, за якого в перспективі може вийти заміж, але є певні фактори не на її користь. На думку батьків він може в будь-який момент розірвати стосунки. Наприклад, вона була в першому шлюбі, він - ні. Зовні виглядає, що на те в нього більше причин. Приходимо в його родину. Слухаємо про їх життя. Спливають певні подробиці та факти, які привідкривають певне розуміння, що він таки її не покине, а їхні стосунки все ж дійдуть до весілля. Виявилось, що він є священником. Почувши таке, мати каже до мене: "Якщо зі священником, то все ж таки щось в тому є". 0500'

Сон 210919 "Очевидні й неочевидні заковики"

Сам вдома. Займаюсь творчими справами, упорядковую архів пов'язаний з художником і поетом М.Р., а в результаті думаю за Ю.Ґ. Не можу знайти оригінал одного складня. У руках тримаю його ксерокопію. Вирішую подзвонити одній авторці Н.Д., яка займалася деякими питаннями, дотичними до цієї справи. (Головне, що в реальному житті з Н.Д. ніколи не спілкувався, хоча знаємо один одного по різних організаціях). Телефоную, кажу, що багато не займу часу, розмова на пару хвилин, від сили десять. Питаю за складень. Каже, що має виставляти його на сайт, але потрібно дещо в ньому змінити, зокрема титульний малюнок. На якому намальоване автором обличчя з характерно відкритим ротом. Так, як це ксерокопія рисунку, втрачені напівтіні в районі губ і язика. Просить мене його доробити для свого сайту, який запускає в роботу, відтворивши його первинний вигляд. Зійшлись на тому, що малюнок доведеться частково, якщо не більшою мірою, удосконалити, вказавши на співавторство, таким чином вийде щось на зразок оновленого видання. Дивлюсь на текст, а кінцеві букви деяких речень завершуються на інших полях. Я ж питаю в якому форматі їй зберегти переверстаний варіант? Вона вибачається, що сайтом займається вперше і не до кінця розуміє мого питання. Я ж пробую щось пояснити, але спиняюсь. Резюмую, що по ходу роботи зрозуміє в чому суть питання. Ще питаю за літературні зустрічі: чи проводяться вони ще в нашому місті? Серед всього іншого пробує мені дорозповісти щось особисте, пов'язане зі мною, зокрема, що я не раз приходив у її сни. Дивуюся, адже я її більше знаю заочно, аніж мали коли-небудь спілкуватися наживо. Дивлюсь на годинник, кажу, що наша десятихвилинна розмова затяглась на півгодини. Цієї миті додому приходить дружина. Прощаюсь, завершуючи на тому. Дивлюсь, а дружина так само спілкується з кимось по телефону. На кріслі лежить телефон сина з увімкненим екраном, так, наче хтось телефонував або тільки-но був разом із ним. Сина не бачу, хоча знаю, що дружина мала прийти з ним. Цікаво, що кімната тепер нагадує батьківську спальню, адже з неї одразу потрапляю в бібліотеку. Питаю за той телефон: "Хтось телефонував?" Також пробую зрозуміти: "Де син?" А він подає голос із темряви бібліотеки. Принишк, як "мишик" - це в нього така гра. Питаю: чи вмивався? - зокрема обличчя. Розповідаю як. Тепер спілкуюсь із дружиною за те, хто кому телефонував, творчі справи. 0250'

Я на кухні в баби Марії. Разом із найближчими родичами очікуємо приїзд двоюрідного брата, можливо, й не самого. Ми знаємо, що їхня родина заможна, можуть собі дозволити більше за інших. Отже, в самому очікуванні та упереджувальній оцінці присутній певний пієтет. Ось він заходить у дім, а я його не впізнаю, це все при тому, що він мене - сходу. Очі маленькі, посаджені близько та в глибоких очницях, ще й з косиною, обличчя широке. Дивлюсь, а мені важко розпізнати в ньому знайомі риси двоюрідного брата О. Хтось каже, побачивши його вперше в житті, що схожий на бабу Марію. Дивлюсь за стіл, а там вона сидить. (У реальності: померла). Міркую: можливо і є якась схожість. Якийсь на вигляд п'яний. Показує моєму батькові, що можна відзначити зустріч, потім пропонує мені. Ми віднікуємось, адже його стан вражає. Характерно, що дуже мало слів, практично все на мигах. Ось він показує, що хоче висякати носа, про що всім важко зрозуміти. Не дочекавшись хустинки, вилазить на холодильник. Там стосами лежать видрукувані складні. Він бере той папір і в нього сякається. Батько нарешті знаходить хустинку і дає йому. Виходять разом із дому. За пару хвилин приходить другий брат - старший. (Із реальністю не узгоджується взагалі). Спроба впізнати його в обличчя така ж. Якісь вони різні й занадто виглядають у роках! Щось питає за першого. Іде. Всі, хто їх знав у минулому, трохи в шоці. Дивлюсь на іншого двоюрідного брата, що сидів за столом зі своєю дружиною. І по ньому бачу таке ж зніяковіння. Я ж переймаюсь питанням: а взагалі, на якого брата схожий перший та другий? Замислююсь. Намагаюсь дійти логічного висновку. Але ж в тій родині є ще сестра - старша? Якась у всьому цьому закралась заковика! 0500'"

Сон 040919 "Спогади про дитинство"

Пишу спогади про дитинство. Пригадуючи деталі, вирішив деякі з них відтворити в пам'яті й завітати до родини однокласниці Л., що мешкає недалеко від дому моїх батьків. (Уві сні місце розташування дому знаходилось відмінно від реальности - за дорогою). Зустрічаю їхню маму. Спілкуємось за життя. Сиджу біля їхнього гаража і на мене напливають спогади. В розмові згадую про деякі деталі, враження, які виніс з дитинства, будучи в їхній родині. От я згадав, що вперше почув нецензурне слово саме в їхній родині, чим нині здивував їхню матір. За певен час - пригадалось, що в них чув деякі слова польською, тому не все розумів, коли щось просили. Цікаво, що цю розмову слухала ще моя бабуся Д., яка дала якийсь коментар щодо польської: "не цієї родини", - так, наче спогади мої змішалися ще з історією перебування в когось іншого, що мешкають не тут, а ближче до них. Згадав за їхнього сина - меншого за Л., зокрема за книгу Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки", яку він може й донині мати в себе. Так, наче це ключ до кращої розгадки чогось, що пов'язане зі спогадами. Їхня мати каже, що зараз він купається і вийде з лазні. Дивлюсь крізь скло надвір, а там сарай, більше схожий на льох - це і є їхня лазня. Біля неї стоїть їхній батько і дід. (Батько в реальности - зовсім інший, нагадує іншу особу, діда не знаю взагалі). Вирішив до них не виходити, аби не зачинати нових розмов, а зачекати сина вдома. До хати приходять всі разом: син, батько, дід. Дивлюсь, а їхній син низького зросту, хоч і дорослий. Кажу: "Весь в тата і діда". (У реальности - навпаки: високий, взагалі не схожий на того, що уві сні). Вирішую пожартувати: "Дуже легко уявити, яка буде в тебе дружина: вже не висока і не середнього зросту, отже, кожна третя!" На що він відповідає своїм жартом: "Четверта!" 0340'

Сон 040719 "Неочікувана з'ява"

Якийсь колега в мене питає, аби я вгадав: "Хто приїхав до роботи?" Поки для себе припускаю: "хто може бути?" - з'являється працівник, який працював тут близько місяця тому, прізвище якого в мене викликає внутрішню гіркоту, хоча за "поверховістю" своєю він, так би мовити, усміхнений і начебто пофіґістичний.

Я з колегою по роботі стою на округлому бетонованому силосі. Недалеко від нас, внизу, нещодавно відкрили точку, де роблять каву. Це при тому, що знаходиться вона на території підприємства, яке спеціалізоване, явно, не під кав'ярню. Колега мені каже: "Як класно хтось придумав робити тут каву!" - продовжуючи думку, що комусь іншому тут що-небудь відкривати вже не прикольно - пізно.

Сон 130419 "Невідворотне рішення"

Школа, 1 клас (так рахую лише по сюжету сну, але діти видаються старше на три роки). Я прийшов замість свого сина на урок, розібратися з його зошитами та навчанням - увійти, так би мовити, всією шкірою в навчальний процес. Сідаю за його парту. Звісно, вона для мене мала й тісна. Починаю розбиратися то з одним, то з другим - наводжу порядок. У клас заходить делегація з директором. Одразу її не чую, адже з'являється зі спини. Дивляться, як ми працюємо. Потім директриса відводить вчителя, няню та вихователя в сторону і починає вичитувати в спокійному, але вимогливому тоні за недоопрацювання, зокрема про постіль, яку досить довго не міняли дітям. Няня спробувала виправдатися. Директор відрубала швидко: "Ви лягли б у таку постіль?" У клас до свого брата (можливо й сина, але уві сні саме так) приходить мій колишній начальник А. Дивується моїй там присутності. Я щось пояснюю. Разом із тим він ділиться зі мною враженням, із думкою: чи не хотів би я повернутися на завод? - адже, коли я звільнився, то він був змушений спілкуватися з трьома працівниками і пропонувати їм мою посаду, а на днях він якраз думав мені подзвонити. Відповів, що я пару днів тому приїхав з Польщі і скоро їхатиму назад до роботи. Він висловив, що з першого разу, коли я сказав, що їхатиму туди, це буде несерйозно і я повернусь. А тут: он як?! Дивлюсь на нього, а він, вражений розвитком подій, якось дивно починає косити очима.

Я парубок. Приїхав з Польщі. В колі однолітків (жодного знайомого обличчя), серед них - дівчина в червоному (уві сні майнуло слово "дама"). Якось підійшла до мене, слово за слово: вона самотня та я, чому б не спробувати разом позустрічатися? Йдемо зі знайомими кудись на прогулянку. Всі парами, а вона бере мене за руку, перевіряє рівень довіри. Я підігрую. Десь відриваємось від загального колективу, заходимо в якесь офісно-розважальне приміщення і там зустрічаємо її доньку. На вигляд: доволі акуратна та розумна дитина, років восьм, яка, по якомусь часу розмови, питає: мамо, а це буде так, що я в дорослому житті, як і ти, зустрічавшись з одним дядею, потім почну з другим?.. Розповідаю комусь із кола знайомих, що я взагалі не маю до неї почуттів. При наступній зустрічі вирішую йти з нею не за руку, а просто так - поряд, як друзі. 0500'

Сон 280319 "Неочікувано стрімкі події"

Переходжу на пішохідному переході міст, знайомий мені з дитинства. Вже з далеку бачу колишню однокласницю Л., яка свого часу (реально: півроки тому) хотіла організувати вдруге зустріч однокласників. Тоді, коли востаннє бачились, спитала за мій намір прийти. Я висловив відмову, адже не відчував до того бажання. (Далі по сну). Бачу, що й вона мене вгледіла. Наближаємось один до одного. Вітаюсь, слово за слово, питаю: чи вдалася їй та зустріч? Вона ж, несподівано для мене, пожалілась: "З усіма пересварилася. Мої побоювання в пошуку однодумців, у даному випадку, скінчилися не просто нічим, але й викликом певної агресії". Кажу їй, що це, скорше, не твоя справа. От би цим зайнялися М. або І. ... Хоча, висловлюючи припущення, десь розумів і те, що й то зовсім не їхнє. Вона ж прокоментувала кожен випадок з кожної розмови по телефону. Відходжу від теми, питаю: як в сім'ї, на роботі? Для себе чую несподіване одкровення: "Я пішла з роботи, адже зрозуміла, що пропорщик - це не моє покликання". Тут я більш подивований, ніж від першої новини. Щось пробую прокоментувати, але врешті розумію, що спершу, як її побачив, вже відмітив для себе, як вона "ожила", посвітлішала, а на життя почала дивитися більш радісними очима до щирих і простих людей. Поки спілкувалися, звернув увагу, що стояли біля контейнера зі сміттям, з якого витікала рідина з влежаних харчових відходів. Якась незнайома мені пара підійшла до неї і ми розпрощалися. Відійшовши в бік моста, примітив, що стою біля сучасного цегляного будинку нерівної форми, зробленого переважно білою цеглою, а в переходах (карнизи, виступи, елементи) - червоною. Найбільше зачепило моє око криве вікно на другому поверсі, яке мало певні додаткові цегляні "доліплення" й робило його більш викривленим. Постоявши трохи, так, наче перед пішохідним переходом, переношусь у наступну частину сну.

Я їду в автобусі, дивлюсь крізь вікно на дорогу. Раптом бачу, як у вантажної машини, яка їхала по тій же дорозі, що й ми, відривається подвійний причіп. Від того їх вигинає так, що розходяться в різні сторони. Кузов із водієм пішов уперед. Його починає заносити, від чого водій вилітає з машини і його крутить по асфальту до зустрічної машини, в якої, саме тієї миті, лопає колесо. У другої машини водій не може впоратися з керуванням і він наїжджає на того чоловіка, розриваючи його навпіл. Голова з руками відлітає в сторону, видно, як щось встигає викрикнути тому водієві. Руки на асфальті лягають так, наче хочуть дати відпочити голові. Дивлячись на все те зі сторони, що я, що інші люди в транспорті, від пережитого шоку, змогли лиш видихнути: "О Боже, о Боже..." 0315'

Їмо шоколад: одна долька, друга, третя... Дивлюсь, залишаються дві продовгуваті пластинки, кажу: а це для дітей! - і згортаю шарудливу упаковку. Зі сторони чую чийсь схвальний голос. 0500'

Сон 240319 "Нереалізовані бажання"

Кінець фільму. Герої збираються у відпустку. У знак успіху встановили другу антену. Якщо протягом сюжету я був у ролі спостерігача, то тепер - головного героя, який заліз на дах і біля антени виголошує свою останню репліку. Героїня має летіти на якомусь драконі зі своїми родичами. Звертаю увагу на елементи антени, яка має пару накручених спіралей - металом на метал. 0233'

Романтично пригодницький сюжет з елементами мазохізму та криміналу.
Головний герой намагається сподобатися одній жінці, але все, що їх в'яже, так це професійні стосунки, які час від часу сходяться у вирішенні певних завдань. Його долають сумніви: він відчуває в собі дуальність в усвідомленні своєї статі, дехто б дав назву "бісексуальність", але це визначення дається людям з однозначною реалізованістю, а тут, з одного боку він все життя хотів би бути жінкою, з іншого - в нього прокинулися почуття саме до тієї, яка його ігнорує в сексуальному питанні. До слова: головний герой десь схожий на Фреді Меркюрі, зокрема вусами. Він призначає професійну зустріч десь на заправці, в процесі роботи пробує виразити свої відчуття, які даються доволі складно. У паралель виникають (за кадром) думки в жінки, за якими ми чуємо про її вагання і сумніви в його до неї щирості. Не менш складні внутрішні вагання й у неї. З'являється одразу кадр, за яким важко второпати, що коїться: цей чоловік у туалеті, частково привстає з унітазу, де перше, що бачиш - по ногах стікає кров... Погляд не в фас, а в профіль, тому поява крові неясна. Він знову присідає, й долею секунди помічаєш, що він без чоловічих геніталій. Наступним кадром показують, як жінка, з якою він був на тій заправці, нарешті приймає рішення запропонувати приватну зустріч. Перебуваючи в середині приміщення, не помічає, як зовні на станцію нападають озброєні бітами молодики, аби побити вітрини, вкрасти щось із магазину. Біля якогось смітника спиняється один з тих хлопців, піднімає з асфальту якийсь аркуш паперу, чи шмату тканини (трохи невиразно), й змінившись в образі, розуміє, що тримає річ залиту кров'ю, кидає на землю. (Мініпробудження й продовження сну з іншим сюжетом, але з тими ж головними героями). Жінка і чоловік зустрічаються в такий же вечірній час біля ліхтарного стовпа, десь у парковій зоні. Вони тут сам на сам, їм є, що сказати один одному. За кадром починає звучати вірш по одному рядку, з паузами, аналогічними до прочитання:
"Пора би осінь перейти,
Забравши назовсíм зміїні жалі..."
(Почув лише три рядки, запам'ятались лише два перших). 0530'

Сон 170918 "Конвеєрний плин"

Потрапляю на закриту виробничу територію. На початку щось нагадувало про медзаклад на протяжності всього "підприємства", адже не все було з бетону і металу, був ліс, дорога, довгий конвеєр. Я зустрічаю давнього знайомого з творчого цеху. Він, як і я маємо стосунок до електрики. Він має музичний гурт, назва якої складається з трьох літер - абревіатура, першим словом якої є "республіка", а завершується назва обігруванням його псевдо Cool Ash. Щось на зразок: RNP (Республіка невизнаних поетів) & Cool Ash. Я питаю, чи треба йому людина в бригаду і від якої фірми працює? Конкретики так і не почув. Разом зустрічаємо на тій території жінку, яка мені знайома, і яку давно не бачив. (Образ цієї жінки з дуже давнього сну). Вона на цій території і працює, і десь недалеко мешкає. Якось навіть довелось її набрати по телефону. Коли ми її побачили вдруге, домовились, що зустрінемось наступної п'ятниці, адже у нас того дня буде робота на цьому ж місці. Я разом із колегою біля конвеєру, який знаходиться прямо над проїздною дорогою, але огородженою прозорими конструкціями зі склопакетів. По лінії йдуть коробки, в них парфумерія. Я знаю, що недалеко від цього місця є ліс і міст через річку. Приходить якийсь клієнт, який має забрати товар, а він у нього розсипається прямо біля нашого робочого місця. Я допомагаю йому зібрати ту косметику до купи: пудра, тіні різних видів та  упакування тощо. Навіть якась з них розкрилась - відлетіла прозора кришечка. Він хвилювався, щоб не втратили вони товарний вигляд. Клієнт іде, конвеєр працює в звичному режимі. Знайомий стрибає в воду біля конвеєрної лінії. 0022'

Великим кораблем пристаємо до берега. Я кажу капітану, давайте цю подію внесемо в історію? Бортовий номер К252. Згадую, що з його ім'ям пов'язана недобра слава. Хтось питає в капітана: тепер вже правильно пишуть, не ваш корабль горів? Капітан відповідає: "Так! Тепер стало все на свої місця - не наш!" 0404'

Сон 060918 "Зустрічі та спілкування"

Донька вільно говорить по англійськи, польськи, адже вчиться в смішаному класі. За пару років вивчила мови. Моє здивування.

Три дівчини і давній друг по творчому цеху Р.З. Сидимо в машині і обговорюємо, куди їхати на природу, де по дорозі затаритися. Я висловлюю свої пропозиції, дівчата заперечують і вносять свої. Домовляємось зустрітися, як поберемо все необхідне з дому.
Вдома, на батьківському подвір'ї, стоїть гараж, в стелю якого забетонований стовбур горіха. Я дивлюсь із середини на те поєднання: округлість стовбура в суцільному бетоні. Подумалось: а як ми робитимемо потім, коли стовбур дерева буде рости? Роздовбувати і забетоновувати наново?..
Поряд із гаражем стоїть собача буда. Над нею висить похилена галузка іншого горіха. Я уявляю, як уночі обійматиму її, щоб спати, стоячи ногами на тій буді, де живе собака. Але кажу собі: погане рішення.
Я недалеко цієї ж буди, але за огорожею і на провулку. Зустрічаю другого давнього знайомого І.С., кажу:
- Який збіг! А що сьогодні за свято? Бо бачу всі з ким я їхав - на ньому!
- А хіба ти не знаєш?
- ?
- Річниця, як померла моя мати. - Каже І.С.
Мали їхати на природу. І не ясно чи поїдемо, бо все якось перегралось на інший лад. Дивлюсь на небо, а воно хмуриться, кажу:
- Видно нічого не буде.
Потім дивлюсь - ясніє.
Всі в одному домі, а я на вулиці. І.С. вийшов до мене і ділиться, що Копитько програв конкурс на знання книг, хоча працює в бібліотеці.
Бабуся І.С. на порозі батьківського дому стоїть близько до внука, обводить двома руками голову І.С., розглядає, говорить про щетину, за якою треба доглядати. Я помічаю, що він, якийсь старий, інший на лице ніж я його знаю.
Я питаю:
- А ви пам'ятаєте, яким він вам подобався? - адже кожного разу міняв бороду.
- Пам'ятаю, десь у мене є фотограія! - каже вона.
- Приставити йому штучні вуса! - жартую я.
Мати і двоюрідна сестра дивляться на ту сцену й обіймають один одного.
- Що ти будеш робити без івецьків? - серйозно перепитує в І.С. його бабуся.
- Івецьки це...
Мати і двоюрідна сестра починають  "угорати" зі сміху, я разом із ними.
Зловив себе на тому, що проснувся усміхненим. 0326'


Я в якійсь іспаномовній країні. Якийсь чоловік для мене проводить екскурсію по їхньому базару. Зустрічаю типові латино-американські обличчя. Підводить мене до кількох людей, які знають українську мову. Їм, як і мені, доволі приємна така зустріч. Є люди, що можуть говорити по російськи, зокрема одна жіночка, як я зрозумів, уродженка Молдови. По дорозі знаходжу сумку якоїсь дівчини, намагаюсь догнати її, йду по сліду. Гублю. Йду з дружиною додому, несу покупки. Якась дівчина, схожа на ту ж, що згубила сумку, посеред вулиці голосно говорить українською по телефону. Жінка відходить у сторону. Доганяю дівчину, питаю чи не її сумка. Дівчина на радощах: що є "людинка" з рідного краю! Поводиться так, наче я хотів би познайомитись з нею ближче. Але я кажу, що чекаю на дружину. Дівчина розчаровано: так? - і відходить у сльозах. 0510'

Сон 300818 "Купа рукавами всередину"

Я в дорозі з групою осіб. У автобусі присутня родина зі школярем. Завели мову про ціни: що дорожче, а що дешевше в Польщі. Ведемо розмову про конкретне місто, де ця родина мешкає, але з іншого, овіяне якоюсь релігійною містикою, пов'язаною з православ'ям. Пригадували: за скільки купували ту чи іншу річ. Наприклад, з поміж всього іншого: скільки коштує олівець. Школяр не пригадує: за скільки купували, а я кажу 29 грош. (Фрагмент з олівцем вже зустрічався в якомусь сні).
Я в туалеті з прозорими дверима, що стоїть у якомусь дворі. Хтось з місцевих того двору помічає вивернуту кофту, що валяється на землі, рукавами і написом всередину. Я питаю, що за напис? Підозрюючи, що його може й не бути. 0234'

На диванах у гостях розсілося коло моїх знайомих із різного періоду творчого життя і навчання. У реальному: вони можуть і не знати один одного, але бесіда, як у однокласників. Десь зайшла розмова: хто і як облаштував своє сімейне життя. Одна дівчина, на ім'я Вікторія, так і не вийшла заміж. Люди спробували обговорити причини. А однокласник С. вирішив сказати все "в лоб", це при тому, що бачив цю людину вперше, наголосивши на її зовнішності, із якою шанси в неї є "нульовими". Тут на захист Вікторії стала одна людина, яку я десь від старту перебив і гостро виказав власну думку: можна говорити про зовнішні риси, а мало хто скаже про внутрішні. Звертаючись до однокласника: ти, як в садочку, говориш так, наче хтось прийшов і насрав у твій горщик!.. Знаючи цю людину, вона ніколи не дозволить собі подібного. 0430'

Сновидіння 260818 "Танець мертвих квітів"

На кружевній скатертині пританцьовують від непомітного повіву розкидане сухе листя рослин та квітів. Так, наче це чарівний вияв їхнього другого життя. Неймовірно гарна рухома картина.

З ложки зробили фігурну квіточку. Та частина, якою набирають, розрізали на багато пелюстків ♤-подібної форми, залишивши триматися лише за рахунок середини, на якій, як і по контуру пелюсток, було вигравіювано округлий візерунок цяточками. В результаті ложка стала схожа на черпачок для витягування яєць із води.

Денний сон :: В одному місці зібрала нас важлива подія, до якої я був організаційно причетний. Якийсь солідний будинково-парковий комплекс де почали сходитись мої далекі знайомі, більшою мірою малознайомі між собою: фін, Вікторія, син колишнього колеги Віктора та багато інших.

Сон 240618 "Дивні збіговиська"

На спільній кухні з колегами пересідаємо зі стільця на стілець, аби звільнити пару місць за столом. Це вийшло більш кумедно, аніж практично - довелось декому з крайніх пересідати на свої ж місця.

Яскрава і строката тканина великих розмірів. Хтось її розклав, продовжуючи тримати в руках, а я зачаровоно розглядаю деталі візерунків. Тканина ледь посувається від порухів того, хто тримає.
P.S. Доволі виразний "короткометражний" сон. Я б відніс його до осяяння, яке приходить у миті засинання.

Робота. Я з хлопцями одним колективом, але різними бригадами виконуємо якусь технічну роботу, пов'язану зі сценами і концертними майданчиками. Під час робочої паузи, а для гостей та інших присутніх - початку кінопоказів та вистав, ми розпорошились. Домовились, що зберемось наприкінці всіх театрально-концертних програм. Я не знав, що мені було б цікаво: прийшов до одних - посидів, знудився, пішов до інших... Так переходив від однієї розпорошеної бригади до другої по пару раз. По дорозі зупинився біля краянина з іншої фірми, якого уві сні знаю особисто. На моє питання чим займається, відповів, що опаленням.
- Де?
- Так само як і ти - в Польщі.
Побачив активність в проходах - перші ознаки завершення концертних номерів та кінопоказів. Зрозумів, що пора йти. Розпрощався і пішов до своїх хлопців.
Я шукаю сцену біля якої ми працюємо - це мала зала для камерних показів і лялькових вистав. Я почав вдягатися, поклав жовту каску на стіл. Здивувався: звідки вона у мене, коли моя синя, що лежала на тому ж столі?! До мене приходить чоловік і питає хто я і чи не заблукав? Я пояснив, що працюю. Шукаю малу залу. Працівниця, яка проходила поряд і почула нашу розмову зауважила, що на тих дверях мало б висіти дві букви (назвала які), що вказували б працівникам, яка то зала, а для таких, як я, мало б бути написано "Сцена для лялькових вистав". Не встиг дійти до вказаного місця, як зав'язалась інша розмова з працівниками телебачення про рекламу. Я їм кажу, що я, як рекламодавець, до вас не подав би жодної реклами, адже нецікавий контент. Я навів кілька прикладів у неефективності покриття території та нерозуміння потенційної аудиторії: для кого вони роблять телепередачі. Хтось вирішив посперечатися, хтось примкнув до моєї позиції. Хтось розчаровано каже, що пора кидати роботу і їхати в Польщу. З одним із таких прихильників, видно, що керівником проектів, я вийшов на двір телерадіокомпанії. Він показав на антени і запропонував наступним разом піднятися на саму верхівку. Я дивсюсь на ті антени, а бачу красиві технологічні труби виробничого підприємства. Мені такі речі подобаються. Коли стояли так і спілкувались, щось йому проілюстрував по телефону. Пішли разом по незаасфальтованій дорозі в одному напрямку - він додому, а я далі. Ми прощаємось і кожен іде далі. Я торкаюся кишені і розумію, що в нього залишився мій телефон... Я розумію, що без нього в наш час, як без рук. Встигаю помітити в які ворота приватного дому він зайшов і біжу за ним, аби сказати, що в нього мій телефон. 0230'

Якась дивна зустріч з творчим відтінком різних осіб. Більшість людей я не знаю, але всі персонажі з різних моїх снів. Отже, з ким би я не спілкувався, згадував, що нас пов'язує якась давня зустріч або ж історія, свідком якої я був. Нині нас всіх зібрала якась одна спільна справа з творчим відтінком. Серед того кола знайомих колега з реального. Він, як завжди голосно говорить серед присутніх, сильно виділяючись темами своїх розмов, які зводились до того, як у Росії йому було добре. Всі з чемності до присутніх мусили все те слухати. Я не витримав і крикнув йому: Ти не Де-с, а даун! На що він зірвався з місця зі словами: "А за ці слова ти відповіси!" - і поліз до мене з кулаками, прицілюючись вдарити по носі. Я відповів першим. Пару рухів і я зажав його на землі, де чітко і спокійно пояснив, що його проросійська позиція помилкова, бо із-за таких, як він в Україні так і не почали нормально жити.
Минали дні знайомств. Якусь загадкову історію з фліртом до хлопців мали двоє дівчат, які начебто були лесбійками, а всіляки розіграші з протилежною статтю мали собі за втіху аби посміятися з того. Якогось дня подивились одна на одну і сказали: "Ну ми знаємо що робити!" Зібрали речі і поїхали.
За ними бачу йде хлопець оригінальної зовнішності. По відсутній засмазі насвіжо виголених місць на обличчі, можна було уявити які мав вуса і борідку. Іде повільно, маленькими кроками. Його супроводжує мама. Я дивлюсь уважніше на нього, а тулуб в нього видовжений, ніжки маленькі. Проходить далі, і я дивуюсь ще більше, його тіло продовжуються вже горизонтально до землі із такими ж маленькими ніжками позаду, як передні, з посадкою, як у такси. Я собі згадав кентавра. Але ще не все, він тягне за собою красивого воза, видно, що зі своїми речами, із якими приїхав. 0510'

Спілкувався зі знайомою В. по телефону. (Знайомство наше належить до дитячого віку, коли наші батьки дружили сім'ями, а в дорослому віці перетинались лише пару раз). Вона - постійний тихий гість наших творчих зустрічей. У зв'язку з тим, що летить з України, чи то назавжди, чи у зв'язку із тривалою поїздкою, вирішила запросити всіх на свій день народження і розповісти мені, хто буде із запрошених. Телефонна розмова раптово обривається, говорила-говорила і тиша...
Я сиджу і вирізаю дві абстрактні фігури з білого паперу. Надрізане зсередини напівколом круг вкладаю в інший аркуш паперу прямокутної форми, що склеєний так, аби стояв вертикально. Розумію, щоб увиразнити фігури, треба підібрати між кількома вирізаними аркушами не лише пропорційність форм, але й відстань між ними. 0620'

Сон 260418

Дружина прийшла на мою роботу. Стіл, приємна зустріч і розмова... Ми сидимо у великому і відкритому місці споруди. Тут я бачу до нас піднімається охорона підприємства в кількості однієї особи. Я подумав: чи то правильно, що дружина тут? Щось не пригадується, що існує пропускний режим. Вона йде, ховається в наявну в певній віддаленості кімнату. Я їй несу речі, аби не видати її присутності. За деякий час приходить чимало працівників, зокрема, окрім охорони, різного начальства. Все минає спокійно: всі підійшли та стоять у розмові один з одним біля того столу, де ми сиділи, але не заради пошуків "сторонньої людини". Я зібраний та не розгублений.