Сон 191025 "Рогата мавпа"

Чую якісь уривки розмови матері та сестри, після чого з'являється якесь пожвавлення. З почутого зрозумів, але засумнівався в тому, що сестра хоч і поступила у вищий навчальний закад, але так туди й не піде, а вирішила працювати. Бачу, як вона дещо зраділа від того, схоже, що має якісь нові плани. Вирішую перепитати в неї, чи дійсно це так? Підтверджує, хоча не зовсім ясно аргументує чому. Подумки про себе вибудовую відповідь: авжеж, має офіс в центрі міста, майже пустує, чому б не зосередитися на викладанні англійської та малюванні? (Тут у мене перехрещуються з реалу не тільки життя сестри, але й моєї доньки: обидва художники, хоча англійську викладає донька, сестра колись відмовилась з вищої науки, бо так склались сімейні обставини, а донька якраз поступила у виш). Продовжую міркувати, співставляючи з собою: то тут лише я вчусь і матиму вищу освіту? (Таке переконання). Навіть задумався: ще й поєдную з роботою... І як це в мене виходить? Знаю, що якраз зараз маю їхати на навчання. Виходжу з дому. Дорогою зустрічаю якісь земельні роботи. Чомусь зупиняюсь, аби розгледіти, що це? Якийсь замурзаний на обличчі та одягу чоловік виходить з якогось льоху, підходить до свого керівництва, яке знаходилося поряд, де я стояв, і показує знахідку. Виявляється - це поховання з часів фараонів. Подумки: то він такий брудний тому, що лазив у могилі? Дивлюсь на знахідку: і справді, подібна фігурка з тих далеких часів. (Схоже на певний спогад з реалу, коли я був у Франції і бачив в одному з музеїв артефакти часів фараонів). Хтось просить мене відвезти знахідки в музей. Спершу здалось, що то лише дві мініатюрні речі, а виявилось, що в машині вже лежали інші, в рази більші. Приїжджаємо до музею, а там велика лабораторія по дослідженню та реставрації. Помічаю, що попередньо з тієї могили привозилися й інші речі: якщо я тримав лише мініатюрну статуетку, зроблену з якогось м'якого каменю, то на столі стояли кілька більших, десь до 30 см, дерев'яні, по-своєму цікаві, зокрема зображеннями на них. Беру до рук одну і відзначаю на ній нетиповий образ. Прошу доньку, що раптом виявилась праворуч мене (тут реально зміщення в часі: сестра на початку сну така ж була молода, як зараз моя донька) сфотографувати одну з тих фігур, яку тримав у руці, і на якій, окрім впізнаваних елементів, ще була намальована коала так, наче людина-орел тримає на руках дитину. Розглядаємо та вдвох дивуємося: невже в ті часи на півночі Африки були й такі тварини? Вирішив похвалити співробітників музею, адже бачив їхню офіційну виставку з подібних знахідок. Починаю розглядати інші артефакти, що були на іншому столі, які ми привезли, а хтось вже їх заніс. Зокрема, на круглому, як колесо дерев'яному елементі була намальована мавпа (в подальшому згадається, що зі приставними рогами). Поряд неї у дивній посудини (майже акваріумі) лежала велика риба зі вставленим чи то дзьобом, чи рогом у грудях. Біля неї, в прозорій рідині плавала інша мертва риба. Але поряд один одного лежали так, що створювали рух, наче вони живі, хоча розпанахані животи виказували, що це не так. Риба віддавала характерний для неї запах, наче копчена скумбрія. Спробував справробітників музею зауважити на тому рухові, що в мене викликало голосне здивування. Тієї миті видалось, що рух створювала якась інша - третя риба, непримітна на початку. З іншого боку було однозначне розуміння мертвотности того образу. Тепер згадую, що мені треба на навчання в університет, а машина довго не чекатиме. Виходжу на вулицю, а поряд, в кількох кроках, щось подібне на базарчик. Помічаю під ногами якісь шматки ріг. Згадую про рогату мавпу, що вона дісно ще була в машині з приставленими до дошки (над головою), а в лабораторії щось на ній їх не помітив. І що це дійно її роги, а вони не просто цілі, а розсипались на декілька кавалків. Це ж безцінні артефакти минулого! Мало хто вигадає зараз такий образ. Починаю збирати, аби занести в лабораторію. Хтось із продавців ринку авторитетно дивиться на мою ініціативу і поважно, голосом знавця давнини каже:

- Роги треба буде позолотити!

Знову виходжу на дорогу, а дві машини, якими приїхали, і які мене чекали, так мені здавалось, вже немає. Щойно були, поки з землі збирав цінне для подальшої науки... Що ж прийдеться добиратися на навчання власними силами!

Сон 050625 "Ма(в)пи світу"

Початок: сюжет із цілеспрямованою метою, який забувся, але приводить мене до дверей квартири з входом із вулиці, яку я знаю за якимсь давнім спогадом. (Вхід до цих дверей мені нагадують вхід з драбини на другий поверх батьківсьго дому). Я знаю, що там доволі оригінальні ключі у вигляді металевого прута (як з реалу). Пробую зайти в ті двері, а вони подвійні. Перші двері відкрилися без проблем. На других дверях саме той замок, до якого наївно і доступно прикріплений обок саме той оригінальний ключ у спеціальній обоймі. Ним не користуюсь і всередину не заходжу, адже знаю, що це місце доволі захищене, принаймні з двору. Відходжу в сторону, достатньо, що роблю з десять кроків, як раптом за спиною чую, як якісь чоловіки нападають на безневинну жінку, але вискочивши за ріг будинку і побачивши мене, заспокоюються, а її відпускають, як не при ділах. Сміливо входять саме в ті двері, так, наче є давніми мешканцями тієї квартири. Мене їх вид дещо лякає і я заходжу в наступну квартиру, так, наче вона є моя. Поспіхом зачиняю двері, але навісний замок там такий кривий, що в мене це не виходить. Дехто з тієї групи людей проходить мимо, позирають на мене коло дверей, які намагаюсь зачинини зсередини, але спокійно йдуть далі, хоча їхній вигляд дійсно справляє неприємне враження. Виникає припущення, що це звичайні робітники, але з дивним, якщо не кримінальним, минулим (можливо, деяка асоціація з реалу, щодо вигляду деяких робітників з татуюванням на обличчі). Коли за пару хвилин усе заспокоюється, я визираю за двері, але бачу, як зі згаданої квартири вже виходять не такі, як вони, а якісь буквально індіанці, можливо було б вірніше - аборигени, можливо, Австралії, обличчя яких цікаво розмальовані в білий колір, дещо схожий на мавп - не в один тон на все обличчя. Дивно виглядають носи та навколо губ, так, наче вони не лише специфічно і майстерно підмальовані, але й піддавалися певному обрізанню лишньої шкіри. Чомусь виникає переконання, що вони також є працівниками на якійсь будові. Серед них бачу свого давнього знайомого, так само розмальованого, як всі. Починаю пригадувати, що він цікавився глибинними етносами і хотів бути схожим на один із таких примітивних народів (таке переконання уві сні). Дивлюсь на нього уважніше і також бачу зміни в його обличчі, що піддались пластичному втручанню: губи зменшені та підтягнуті, ніс такий же піднятий і гострий (як у Майкла Джексона). Хоча вони мали такий вигляд, вони не наводили страх, мабуть, за своїм уявленнями мали бути схожими на померлих пращурів. Перекинувшись із давнім знайомим кількома словами, мило прощаюсь, адже всі згуртовано йшли кудись цілеспрямовано далі.

Допомагаю двоюрідній сестрі J. збирати документи. Разом із тим цікавлюсь: чи має українське паcпорт? (Відповідь не пригадую). Разом із тим обговорюємо країни, де вона побувала. На стінах висять різнорідні мапи світу з доволі насиченими культурними особливостями кожної з країн. Буквально на кожній країні намальовані якість впізнавані речі: Франція, Париж - Ейфелева вежа, Австралія - кенгуру... і того інформаційно доволі багато. Що цікаво, мапи світу виглядали так приватно, наче в когось вдома, хто "поведений" на географії. Двоюрідна сестра, оглядаючи ці мапи, прочинає розповідати про Мальту. Мій батько доповнює ще від себе, називаючи:

Мадея (Madea - Італія? Madeara - Португалія?... Якщо "Медея" - то це п'єса Еврипіда, ("Меде́я — чарівниця, молодша дочка колхідського царя Еета, небога Цирцеї, онука бога сонця Геліоса, згодом — дружина Ясона, з яким мала двох синів"... - Вікіпедія). Звідки таке уві сні?), також батько називає Чеські озера і ще якісь місця, які мені не запам'яталися (в релі: по розвалу радянського союзу лише бував у Румунії та Югославії).

Сон 101219 "Авторські роботи"

Я з двоюрідним братом Ігорем оцінюємо якісь мистецькі роботи, за якими простежується добра якість та індивідуальне авторство за відмінними художніми мазками. Тепер минаємо одне місце, що привертає мою увагу. Як виявилось - це свого роду "кладовище". Дивлюсь, а це так в Ізраїлі на могилах роблять "надгробки", якщо їх так можна назвати. Проходимо з братом це "кладовище", а там могили зроблені доволі дивним чином. Замість каменю, зверху поставлені дерев'яні фігури, або навіть конструкції зроблені з фанери. Наприклад, побачили могилку з дерев'яними санками. Цікавою рисою всіх складених фігур: насипана в них земля, перетворена в клумби. Але більш за все мене дивувала наявність тієї землі, від якої трухлявіло саме дерево. Якийсь чоловік каже: "Це надійно взагалі так робити?" - звертаючи увагу, як фанера розшаровується від погодніх умов. Я пояснюю все сучасністю, яка є штампованою та спрощеною у виготовленні для масового споживача. Пояснюю принцип виробництва дерев'яних фігур із готових форм. Співбесідник доповнює розповідь знаннями про лазерну висічку з дерева. Все тому, що всюди зустрічаються рівні краї. Пропоную знайти давні надгробки, аби побачити не заводський почерк, а авторську руку. Знаходимо моноліт дерева, на якому намальована "баба Яга" у вигляді мавпи, перевдягненої в казковий одяг. Дивимось на фарбу і шви. Все вказує на те, що це давня, повнісю авторська робота. Виникає питання: хто тут похований? - навіть якщо й символічно. Мені розповідають про єврейські квартали, в яких мешкають вихідці з колишнього СРСР. Більшість розмовляють російською, але є й ті, що українською. Зустрічаючи людей, вітаюсь "Добрий день!", що незвично виглядає для ізраїлітян. Тепер приходжу до дому де мешкає двоюрідна сестра на ім'я Марина (? - дивна невідповідність). Вона середнього зросту, чорнява, має своєрідну південну привабливість. Спілкуюсь із нею. У неї вдома багато різних хлібних фігур, зроблених у вигляді тварин. Так, як сьогодні свято Різдва, я напрошуюсь взяти з собою паску (?) у вигляді черепахи. (Дивне поєднання великоднього символа на Різдво). Потім разом із нею (швидким кадром) перелітаємо в Україну, до мого дому, який нагадує батьківську хату. Перерозповідаю весь день. Кажу, про співпадіння, що цього дня таке велике релігійне свято і разом з тим мій день народження (? - чергова невідповідність, навіть якщо це Різдво або ж Великдень). Дивлюсь в пакет, в якому лежить велика паска у формі черепахи. Дивлюсь на сестру і розумію, що це хлібне творіння з тіста є в неї одним з найулюбленіших, а я так просто вибрав його і взяв із собою. Продовжую монолог тим, що зараз організую щось на стіл. Вирішую розповісти їй увесь день із перелітами в Ізраїль, спілкуванням з братом, відвідуванням своєрідного кладовища, розмовами про виготовлення фігур, знаходженням надгробку з малюнком у вигляді намальованої мавпи, перевдягненої у бабу Ягу, зустріч з нею... і це все протягом одного дня. 0250'
P.S. Поствраження від сну викликало дивну асоціацію з побаченими дерев'яними конструкціями над "могилами", що то були певного роду "колиски"... наповнені землею. Символічна паралель!