Сон 040625 "Мистецтво позбавлене простору"

Я з дружиною і донькою в якомусь офіційному культурному закладі, який містить у собі ще й виставку художніх робіт. Я вже тут раніше був, можливо, й кілька разів, адже художні роботи, які висять на стінах, мені знайомі (явно, повтор сну). Тепер мені відкрилось розуміння сенсу цих картин та інтуїтивне прагнення художників, які свідомо відійшли від класичної форми зображення і пробують реалізувати себе в сучасних формах мистецтва. Сама філософія полягає у прагненні представити на полотні простір не в традиційній формі сприйняття світу. Зокрема це було видно в одній із праць, де на білому полотні яскравими різнокольоровими мазками була зображена жирним контуром людина. Наче наївне дитяче мистецтво, але вся сила сенсу якого була в тому, що тут людина справді позбавлена простору, залишався лише контур і то у мерехтливому "світлі" кольорів. Вже перед самим виходом з будинку (прямо перед нами майоріло світло парадного входу), побачили зліва відчинені двері. Першим ділом привернув увагу доньки, що йшла праворуч, адже невідоме дещо інтригувало. Вона не була проти. Згадали, що дійсно раніше туди не заходили. І дійсно, там також було продовження виставки художніх робіт. Звернули увагу, що праці об'єднує спільна тематика, де головний герой дещо в мультиплікаційному стилі зображений головне в синіх кольорах з довгим дзьобатим носом, так, наче в маскарадній масці. Роздивившись приміщення навколо, побачили справа за нами стіл із якимись дітьми у творчій роботі. Підійшли ближче. З побаченого та підслуханої розмови зрозуміли, що це творча студія для дітей. Керівник студії якраз показував на відео згаданого героя, який мені узагалі не був знайомим.

Мультфільм також. Раптом цей герой починає співати пісню, яка видалась мені доволі знайомою. Донька і дружина підтвердили, що десь вже її чули.

P.S. Схоже, що цей сюжет виник під впливом відеоролику, який трапив перед сном, де художних пальцями малював лисицю, яка більше була схожа на лева. Хоча в кінцевому підсумку робота не тяжіла до абстракційного малюнку.

Сон 210224 "Втрати та можливості"

Під час засинання думки переносяться в напівсон. Ненав'язливо міркую над тим, що кожне місто завжди має свою чарівність, навіть якщо воно й буденно промислове. Наприклад, останні роки я довгий час живу в місті, в якому переважно його обличчя формують склади, адже знаходиться в чудовому місці перетину автострад. Навіть його назва та історія пов'язані з дорогами. Якщо Вроцлав позиціонує себе, як "місто гномів", чому б Ґлівіце не "місто складів"? (Десь на цих міркуваннях потрапляю в сон. Де в сновидінні виникає цікава ідея для реалізації в реалі). Зробили в центрі міста мистецьку комп'ютерну інтерактивну анімацію, де будь-який перехожий може на пульті пересунути на великому моніторі (у вигляді телевізора для сцени) "сценарні" кубики (рівнозначні технічному поділу, адже великий монітор складається з багатьох менших), де стихійно за тим починаються діяти усілякі з'яви: водовороти, ріст квітів, втеча веселих іграшок, коні, дороги абощо. Якщо ніхто не підходить до пульта і не тисне на кнопки, життя на моніторі міняється за алгоритмом випадкових чисел. (Туди ж можна задіяти і ШІ).

Якось незвично облітаю доволі старий дерев'яний дім, хоча під дахом, але без вікон і дверей. Дерево, з якого цей дім складений, настільки старе, що набуло темно-коричневого кольору. Невідь-звідки отримана мною інформація (переконання), що дім аварійний, спонукає бачити в тому дереві не просто давнину, а мало не трухлявість. Така уява спонукає відчувати цей дім мало не на дотик, зокрема й підлогу, що сиплеться під ногами. Раптом пригадую (можливо, забутий сон), що колись я був у цьому будинку і розглядав його, як варіант проживання для своєї родини. Невже тоді я не все розумів і не бачив стан цього дому? Такий необдуманий тоді крок був би жахливим...

Приготування їжі з картоплі. (Цікава історія, що забулась).

Якась дивна логіка, пов'язана з порядковою послідовністю в предметах. Одна з таких дій: прокладання кабелів, де перший стане останнім, а вискочить на місці кнопки до управління...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 190225 "Мистецьке явище"

Колега (нічого спільного з реальністю, таке уві сні переконання) знайомить мене з діяльністю свого шефа. Спочатку усно, потім з візитом. Після одного такого відвідування розумію, як вся та структура проникнута криміналом. Мало не того ж дня стаю непрямо залученим в їхню діяльність: вже маю банально дочекатися людей, яких завіз на ту фірму. Поки чекаю, виймаю машину з болота і ставлю на сухіше місце. Авто, яким приїхав, це білий бус, а поряд нього - впоперек інший - темнішого кольору. Раптом підходить згаданий колега, показує натяком на другий бус, і каже мені командним тоном (без права вибору):

- Береш машину і будеш їздити з їх (від тієї фірми) представником збирати гроші шефа!

До себе подумки: 

- Оце залетів: тепер буду всюди "торгувати фейсом", ще й так, що всі мене знатимуть, а коли їм заманеться, зможуть "передати" йому (цьому шефові) привіт...

Інший "колега", що займався такою роботою раніше, додає:

- А хто винен, що ти маєш кращі бойові позиції?

Так, наче Оксана Забужко живе в Житомирі на вулиці Київський (десь між ЦУМом і Театральною - таке переконання), а все тому, що все життя мріяла працювати в ЖДУ (Житомирський державний університет імені Івана Франка). Уже має передпенсійний вік і такий крок виглядає, як втеча в тихе місто (в порівнянні з Києвом). Десь на тлі такої інформації моя дружина спілкується з одним представником начальства ЖДУ в тоні докору: невже не було жодної можливости за 18 років (чомусь така цифра) здійснити мрію Оксани Забужко, аби вона працювала в університеті? На що в того начальника якщо не мовчазний подив, то дивний ступор: наче погоджується з усім, але начебто зробив би все, якби знав про такі мрії відомої дослідниці.

Одразу на тлі цього сюжету виникає історія мистецької спілки двох художниць, чиї авторські роботи були привласнені кимось, на кого раніше працювали, а отже й тим самим передали свої авторські права. Тепер одна з колишніх митецьких робіт виглядає як пів ляльки - лише нижня частина від пупа (який, здогадуючись, знаходиться під одягом): виразні сідниці в картатих стрейч-шортах, стегна і довгі ноги, які закінчуються туфлями на високих підборах. (Якби осучаснена версія трипільської баби. Асоціація виникла лише тоді, коли записував сон). Сама іграшка, більш, як мистецьке явище, а не для дітей, продається з віршем на підтримку жінок, в якому починається розповідь так: "Я та, що має...", а далі перераховуються такі природні риси жінок, які для декого (більше з натяком на стереотипи чоловіків) можуть бути причиною для недоречних жартів, наприклад, збільшені стегна або їх відсутність. (Вірш доволі жіночний за духом і змістом, такий, що явно писала жіноча рука). В контексті того, що сама лялька зазнала "переслідування" і від неї вимушено залишилась лише половина, та заради збереження тривалости існування творчого доробку, репрезентація цієї ляльки таким віршем робить її в рази повною сенсів з неймовірно сильним акцентом "фемі". 

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 191024 "Творчі наміри"

Їдучи в дорозі між Францією та Польщею - у Німеччині, на початку сну виник образ: слід від лапки тварини (кота чи собаки), який був залишений якби на сірій фарбі. Ще не до кінця заснув, як образ набув певних ідей: а якщо буде такий художник, який малюватиме картини лапками живих істот? Наприклад, по готовій малярській роботі пробіжиться пес і залише на ній свої відбитки? Як це буде сприйнято публікою? А якщо художник захопиться ідеєю настільки, що почне використовувати тварин, як живий неконтрольований інструмент, передчасно змочивши лапки у фарбу? Скоріш за все, його звинуватять у безсердечності та жорстокому поводженні з тваринами.

Дивлюсь на якусь велику пластикову конструкцію-лего, ще не доскладене з одноманітних складних за формою світло-коричневих кубиків. Виникає думка, що це свого роду великий пазл-кубик-рубик, який можна буде осягнути лише після свого завершення.

Спілкуюсь із сином, а він мені висловлює якісь претензії, апелюючи на свої побажання. У якийсь момент я злюсь і гостро висловлюю йому аргументацію досвіду в сім'ї, наводячи приклад його сестри: "Якщо будеш знати англійську мову на рівні як сестричка, тоді можна було б висловлювати такі (конкретика відсутня) побажання!"

Німеччина, тригодинний сон у дорозі

Сон 310824 "Продовження від вражень"

Після сьогоднішніх відвідин музеїв сучасного мистецтва у французькому місті Арль, перед сном почали з'являтись короткі образи, більшою мірою пов'язані з побаченим на виставках: "ленінська і сталінська пропаганда "світлого комуністичного майбутнього", перемішана з образами балету, де герої і маси є лише інструментами в руках більшовиків: ножицями до металу, рупорами, людьми без облич тощо", "стін з бетонних блоків, газетних стосів, за якими не видно змісту: за бетоном - художніх полотен, за газетами - іншого тексту тощо", "фоторобіт з усього світу та різних часів, де лейтмотивом були стовпи, перекладини, вікна"...

Отож, уривки зі сну:

- Лікар в масці;

- Око в темряві, можливо, ящірки;

- Дівчина, що сходить з мистецького стенду, що виконаний в сірих кольорах зі стовпами;

- Символіка вигнутів хрестів, що нагадали образи бичих голів із вигнутими рогами;

- Ряд деконструктивних образів, як продовження побаченої вдень виставки: біле балетне платтячко на шиї, картонні куби на головах у групи осіб, рупори, квадрати та лінії, подібні до кубізму;

- Посеред ночі сниться так само фрагментом двоюрідний брат. Знаю, що воює на фронті, але, схоже зараз має відпустку, тому він тут (образ хати, в якій він живе - дідова хата по матері). Знаю (з реалу), що він поранений був у руку. Хочу побачити шрам, але того не помічаю;

- Просинаюсь на сон, в якому щось їм ложкою з великою кількістю сметани.

Арль (Arles), Франція

Сон 310724 "Реалізація очікувань"

Вирішую зайти в їдальню, до якої ходять колеги. (Насправді, колеги уві сні виявились студентського віку. Без персоналізації). Дивлюсь: що замовляють, скільки коштує? Вирішую запитати те, чого, можливо, у хлопця, що продає страви, й немає, а чомусь захотілось: домашній сир зі сметаною і политий сиропом червоного кольору (вишня, малина - без значення). Саме наявність останнього мене й надихнуло на сир. Питаю про таку наявність, а він на здивування каже: є! - і виймає знайому мені упаковку, яку часто купую в магазині. Робить все, як попросив. Я даю 10 злотих, так як переді мною хтось купував на цю ж суму. Питаю: вистачить? щось треба доплатити? Відповідає: ні! Я ж підходжу до його столика і ще доливаю рештки сиропа зі свіжої відварених яблук. Дякую і йду до одного зі столиків їсти. 

P.S. Після пробудження подумалось: варто на днях докупити і зробити собі таку страву, яку у відрядженні собі ще не вигадав до асортименту страв. З реалу: бачив, як колега доливав у воду сироп. Інший колега ходив пару днів тому до їдальні, купував на винос. Отже, сон - це певною мірою складання пазлів з побаченого в реалі, за принципом бажань, які хотілося б здійснити.

Я з батьками йду вулицею і бачу на повороті вправо до іншої вулиці свій "Форд Фокус". Питаю себе: коли ж я його тут залишив? Кажу, що зараз ним поїдемо! Підходжу ближче і розумію, що трохи він тут застоявся: присипаний листям, щось не так на задніх сидіннях. Починаю щось прибирати. Доходжу до капоту, а його там немає, як немає узагалі мотора й іншого, що мало б там бути. Цієї миті розумію, що насправді ж це не моя машина! Кажу батькам: нікуди ми ним не поїдемо!..

Я в якомусь хостелі, що нагадує невеликий приватний дім. Якась мешканка цього дому (без конкретики), а заодно й дотична до інших батьків школи, до якої ходить донька, які організували своїм дітям відпочинок, каже мені: "Зараз буде їхати автобус з нашими дітьми!" Вибігаємо на вулицю, а я лише там зауважую, що є лише в домашній довгій футболці й без штанів або шортів. Зупиняється автобус, і я бачу доньку якраз біля вікна автобуса. Відзначаю подумки про себе: яка ж вона в мене красуня! Батьки, що стоять, як і я на вулиці, машуть своїм дітям привітно руками. Я також. Донька робить великі очі, показуючи в чому я вдягнений. Я ж показую руками: що зробиш! Тут надходить наступна пропозиція цієї ж співмешканки хостела: можна сісти на трамвай і їх наздогнати! (Ідея алогічна, але я чомусь погоджуюсь). Сідаємо на трамвай, а він нас завозить невідомо куди. Добре, що це лише одна зупинка: лише переїхали міст і заїхали у незнайомі мені вулички. Я міркую: і де ж я тут в Румунії зрозумію, як повернутися? Вже якось сам пробую зрозуміти: де знаходиться зупинка у зворотню сторону, адже колія лише одна, і бачу, що наступні трамваї їдуть нею так, як попередній - звідти, а не туди? Починаю ходити вуличками, аби зрозуміти логіку трамвайних колій. Питаю себе: а яким номером їхали? Тут помічаю зупинку, де з'являється та сама знайома (абстрактний образ). Пару людей на зупинці польськомовних, що мене приємно здивувало. Підтвердив у них здогадку про правильний напрямок трамваю. Дивлюсь на себе, а я вже в джинсовових штанах, і не ясно чому та коли? Всі вирішили зайти в подарунковий магазин, що знаходився поряд зупинки. Я в тому ж числі. Розглядаю товар. Вирішую купити дружині подарунок. Сходу вибираю різьблену коробочку з тематичними фігурками на ній. Прошу запакувати. Поки пакують, як бонус додають ще один невеликий подарунок (конкретика відсутня), а ще один подарунок готує до самої коробочки, адже йде разом із замовленням. Для мого вибору показують друковані листя дерев на матерії у вигляді вирізаних крапельок, із яких мають мені зараз зробити птаха. Форма крапельок - це майбутні крила. Вирішую запитати:

- Скільки це разом коштує?

- 800. (Цифра без валюти. Я уві сні думаю про злоті, хоча в Румунії леї, але за курсом - доволі близько).

Хтось додає, що це - найдорожчий подарунок.

Я відмовляюсь брати ту коробочку, але хочу, аби зліпили птаха. І все ж таки хочу щось купити ще. 

- А можна до птаха брелок?

З гумором показують: 

- Маємо лише таке! - а по факту - це якісь масивні вироби з дерева.

Показують і перераховують вголос, що там лежить ув одній коробці...

- ... а це ґонґ.

- Якраз його й хочу взяти!

- Справді?

- Покажіть, які вони є!

Показує.

- А є лаковані?

Вже починають так показувати, наче я їм морочу голову.

- А покажіть ближче!..

Тепер іду розраховуватися, а на столі (розрахунку) лежать ключі, які нагадують один в один ключі від мого Форду (повтор із машиною в одному сні). Перевіряю, чи свої маю на місці. Тепер придивляюсь до них уважніше і розумію, що металева частина якась закоротка - певно, бутафорія. Хтось з працівників мені каже, вказуючи на ті ключі:

- Та... - це пульт до нашого радіо!

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 071023 Картина "Ворона"

Бачу художній малюнок із образом ворони, але спочатку помічаю на ньому два яскравих кольори: червоне і трохи чорне в правому нижньому кутку роботи. Вдивляючись уважніше, вже помічаю, що образ ворони, розвертутий дзьобом у лівий бік, зроблений жовтим кольором на білому, де чіткість ліній мені нагадує витинанку, займаючи основну частину праці, а образ-пляма "червоне з чорним" лише її фрагмент - під крилом птаха.

Сон 300923 "Одяг для "Дами з горностаєм""

Цілий місяць не було повноцінно сюжетних снів. Логіка дій уві сні полягала в тому, що я кудись їхав, щось прибирав, готував на кухні, мив, чистив, наводив лад (дещо пов'язано з роботою в цьому місяці) - і все без логічного початку і завершення. Настільки снилось неконкретне, що навіть не докладав зусиль цей "потік" відтворити на письмі.

Сьогодні майже було то само. Лише під ранок наснилось трохи оригінального: 

Дерев'яна коробка у вигляді великої шкатулки (за розмірами нагадує плетений кошик до полуниць - є стандартними як в Україні, так і в Польщі). До неї зсередини приміряюсь, як буду вішати якісь дрібні речі. Принаймні було з однієї сторони два проріза, на які можна було б зачепити пласкі гачки. Згодом у цій коробці опиняється хлібна випічка з рельєфними написами-візерунками. Якоїсь миті подумалось, що такі ж рельєфні форми були на внутрішніх стінах цієї "скриньки". Тепер ця рельєфність поверхонь мені нагадує "одяг" до ікони Божої Матері з немовлям. Тепер майже просинаюсь, фіксуючи образ золотистої, можливо, мідної чеканки до ікони, образу якої ще немає. (Видно, певна асоціація з вчорашнім днем, коли я в художньому ліцеї оглядав мідну біжутерію ХХ рр., м. Катовіце та два тижні тому побував у музеї на виставці "Сатирикон" у Лєґніцах). Тієї ж миті приходить ідея ("осяєння"), що цей образ можна використати ширше. Наприклад, примірявши готовий образ "одягу" не до ікони, а до іншої художньої праці, приміром - "Дама з горностаєм" Леонарда да Вінчі.

Сон 170422 "Образні фігури"

Проходжу вуличками міста, поринутий у різні думки, обтяжені образами буднів. Раптом у голову приходить якась фраза, наче осяяння. Тієї ж миті опиняюсь на якійсь незнайомій невеликі площі, на території якої виставлені різноманітні мистецькі фігури зі скла, виконаного в техніці вітражів. Повітря сповнене весняним подихом оживання природи, бруківка зволожена свіжозбіглим дощем. Тепер у голову приходить інша фраза: "Стоять вони біля дзеркала і повертаються жити". Міркую: так це те, до чого я йшов!.. - таке собі поєднання образного мистецтва з мініхоку. Може, такі короткі тексти назвати "хо"? або "ку"? Треба ще поміркувати. А взагалі саме тут і зараз я маю знайти відповідну фігуру, яка відповідатиме цій фразі. Знайти ракурс, сфотографувати. Готовий образ оформити чудовим текстом. Так кожному образу на цій площі надати відповідну влучну фразу.

Сон 260322 "Зміна положення"

Опиняюсь у невеликій студентській групі якогось мистецького закладу. Зайшли в авдиторію, сіли за парти. Мали з собою взяти аркуші різного розміру. Всі призабули, а в мене якраз завбачливо їх було багато. Викладач бере одного студента і йде в невелику майстерню, що поряд, показує, що робити, а сам іде за чимось іншим у кабінетик із протилежної сторони цієї ж авдитрії. По ходу спілкується з нами, ставить якісь питання та відкоментовується. З одного боку я, наче в фільмі, дивлюсь, що робить той студент, з іншого, мало не за всіх спілкуюсь із викладачем. У розмові з ним застосовую своєрідний гумор, граючи на тому, що він нас не знає, пропонуючи ідеї для першого студента, але з озвучкою викладачеві. Що ж там робить наш "колега по парті"? Mає вирізані кружечки з паперу.  Кладе їх на диск програвача платівок і дві частини по одній розмальовує фарбою. 

Наче якийсь фрагмент фільму. Дівчина низького зросту грає роль бородатого араба у військовій формі. Що ж робить? Ходить між людьми і щось винюхує, мабуть, диверсантів. Доволі смішний образ.

Підходжу з якоюсь екскурсійною групою до храмового комплексу. Сьогодні якесь велике свято. Багато народу. Але в той же час на храмовій споруді знаходяться якісь будівельники і щось ремонтують. Один із робітників тримається на елементах споруди мало не на шпагаті. Це мене однозначно дивує. Хочу цей неповторний образ сфотографувати, але раптом він змінює положення і якось невдало повертається, що врешті падає. Куди падає не бачу, але помічаю пожвавлення інших робітників, аби йому допомогти. 1100'

Сон 101219 "Авторські роботи"

Я з двоюрідним братом Ігорем оцінюємо якісь мистецькі роботи, за якими простежується добра якість та індивідуальне авторство за відмінними художніми мазками. Тепер минаємо одне місце, що привертає мою увагу. Як виявилось - це свого роду "кладовище". Дивлюсь, а це так в Ізраїлі на могилах роблять "надгробки", якщо їх так можна назвати. Проходимо з братом це "кладовище", а там могили зроблені доволі дивним чином. Замість каменю, зверху поставлені дерев'яні фігури, або навіть конструкції зроблені з фанери. Наприклад, побачили могилку з дерев'яними санками. Цікавою рисою всіх складених фігур: насипана в них земля, перетворена в клумби. Але більш за все мене дивувала наявність тієї землі, від якої трухлявіло саме дерево. Якийсь чоловік каже: "Це надійно взагалі так робити?" - звертаючи увагу, як фанера розшаровується від погодніх умов. Я пояснюю все сучасністю, яка є штампованою та спрощеною у виготовленні для масового споживача. Пояснюю принцип виробництва дерев'яних фігур із готових форм. Співбесідник доповнює розповідь знаннями про лазерну висічку з дерева. Все тому, що всюди зустрічаються рівні краї. Пропоную знайти давні надгробки, аби побачити не заводський почерк, а авторську руку. Знаходимо моноліт дерева, на якому намальована "баба Яга" у вигляді мавпи, перевдягненої в казковий одяг. Дивимось на фарбу і шви. Все вказує на те, що це давня, повнісю авторська робота. Виникає питання: хто тут похований? - навіть якщо й символічно. Мені розповідають про єврейські квартали, в яких мешкають вихідці з колишнього СРСР. Більшість розмовляють російською, але є й ті, що українською. Зустрічаючи людей, вітаюсь "Добрий день!", що незвично виглядає для ізраїлітян. Тепер приходжу до дому де мешкає двоюрідна сестра на ім'я Марина (? - дивна невідповідність). Вона середнього зросту, чорнява, має своєрідну південну привабливість. Спілкуюсь із нею. У неї вдома багато різних хлібних фігур, зроблених у вигляді тварин. Так, як сьогодні свято Різдва, я напрошуюсь взяти з собою паску (?) у вигляді черепахи. (Дивне поєднання великоднього символа на Різдво). Потім разом із нею (швидким кадром) перелітаємо в Україну, до мого дому, який нагадує батьківську хату. Перерозповідаю весь день. Кажу, про співпадіння, що цього дня таке велике релігійне свято і разом з тим мій день народження (? - чергова невідповідність, навіть якщо це Різдво або ж Великдень). Дивлюсь в пакет, в якому лежить велика паска у формі черепахи. Дивлюсь на сестру і розумію, що це хлібне творіння з тіста є в неї одним з найулюбленіших, а я так просто вибрав його і взяв із собою. Продовжую монолог тим, що зараз організую щось на стіл. Вирішую розповісти їй увесь день із перелітами в Ізраїль, спілкуванням з братом, відвідуванням своєрідного кладовища, розмовами про виготовлення фігур, знаходженням надгробку з малюнком у вигляді намальованої мавпи, перевдягненої у бабу Ягу, зустріч з нею... і це все протягом одного дня. 0250'
P.S. Поствраження від сну викликало дивну асоціацію з побаченими дерев'яними конструкціями над "могилами", що то були певного роду "колиски"... наповнені землею. Символічна паралель!

Сон 190519 "Мистецтво, вирване з контексту"

Мені кажуть, що в дружини вийшла друком художня робота (живопис) в одному закордонному часописі. Чомусь уявив собі, що в Канаді. Також розповіли, що там відбувся захід, де представили її роботу. З нагоди ряду подій і цієї приємної новини, вирішили провести аналогічний захід в Україні. Прив'язали його до приїзду із-за кордону ряду творчих осіб, у тому ж числі знайомої мені по літературних колах М.Х. Приходжу на захід, слухаю виступи. На якомусь етапі за попередньою домовленістю беру сам собі слово і по наданій мені фотографії роблю усну презентацію проведеного там заходу, дофантазовуючи в уяві, як то воно було. Стою біля трибуни в незнайомій мені залі перед чималою аудиторією. П'ятихвилинний виступ прикрашаю цікавими висловлюваннями і доброзичливим гумором. Логічного завершення, як такого, який би від себе сподобався, так і не вдалось здійснити. Подякував за виступ, на чому всі почали збиратися зі своїх місць аби вже йти, з чого зрозумів, що моє слово на ньому було останнім. На сам кінець додаю побажання "натхнення, творчості та самореалізації". Хоча ці слова і прозвучали гарно, але вже сприймались вирваними з контексту. Тієї ж миті сповнив себе очікуванням, що присутні зацікавляться згаданим журналом, який, на мою думку, був привезений закордонними гостями, і підійдуть до столика з розкладкою книг. Подумав: чи маю якісь свої книги на добрий замін. Підходжу до згаданої М.Х. і прошу показати мені надруковану картину. Вона дістає вирваний шматок журнальної сторінки незвично великого формату, який в оригіналі цілої сторінки мав би виглядати приблизно в А2, у розгорнутому (для друку) - А1. Я ще такого не бачив! - подумки відзначаю про себе. Пояснює: це все, що має з того мистецького часопису. Дивлюсь на художню роботу, виконану переважно в зелених кольорах, десь у стилі примітивізму, як належить підписаний: назва, ім'я авторки. Єдине було прикрим: нижній правий край чверті того журнального аркушу, від нерівності відривання, пошкодив цілісність роботи. Отже, як не візьми: навіть дивно було б її сфотографувати, аби десь виставити на показ, наприклад, ілюструючи проведений захід. Запитав за вихідні дані часопису - нема. Навіть номер сторінки, який мав би бути, і той, видно, знаходиться десь знизу - на відірваній частині. Тримаючи в руках той великий формат аркушу, звернув увагу, що край, який іде під скобу, має характерний надлишок проклеювання, який буває на останній сторінці книг. Друга сторона того аркушу була біла. Отже, як можна здогадатися: ця художня робота завершувала весь випуск. 0530'

Сон 110319 "Ошукана творчість"

Творчі завдання поміж великого міста.
Основні зони дислокації: аеропорт, квадрати однотипних кварталів.
Завдання: малювати різнокольоровими фарбами на асфальті та стінах різноманітні фігури (все залежить від творчої фантазії кожного учасника, але то для організаторів не важливо).
Мета: З кожним новим завданням заводять у складний лабіринт нових вулиць.
Поміж тим всім, дають прокататись на самокаті або скейтборді (зона аеропорту або великої заасфальтованої ділянки землі).
Весь час ведуть по місту з певними відволіканнями на виконання творчих завдань.
Раптом залишають самого, посеред тих вулиць, і дають останнє завдання: повернутися назад!
Фішка такої гри в тому, що протягом програми виконуєш певні завдання із застосуванням розвою творчої уяви. Малюючи на асфальті то тут, то там, то ще десь - не звертаєш увагу на місцевість, якою пересувають з локації на локацію автомобілем. Де їдеш сам рівною місцевістю, такою, як аеропорт, пропадає зорова здатність визначити місце, біля якого малював що-небудь. Це лише можливо з висоти пташиного лету. Тим самим: розвиваючи одне - губишся в здатності визначати інше. Від постановки питання: "повернутися назад!" - світ, ув очах митця, стає перевертнем, а власна творчість - ошуканою. Кожного разу, коли везуть на нове місце, подумками працюєш ("рухаєшся") у своєму внутрішньому просторі, випадаючи зі збору ("фіксації") важливої інформації - із зовнішнього. 0437'