Сни 11-121024 "Найважливіше - в деталях"

На березі річки комусь не одному вирішую допомогти ловити рибу. Просто підходжу до кожного і показую, як треба. Так виходить, що у них, як закидують вудочки, повна тиша з кльовом, а в мене, як "пороблено" - один за одним, ще й сам не розумію чому: може риба вподобала мою наживку? Закидую спінінг якнайдалі і щораз якась інша риба. Раз виявились мало не акваріумні, подібні до "золотих". Насамкінець з новим помахом спінінга чіпляю якусь важку річ, яку довго і старанно витягую на берег і врешті-решт виявляю, що це скриня. На момент спроби зрозуміти: що в ній є? - просинаюсь. Єдине, що запам'ятовую: це відкриття ляди, де з гори зауважую якийсь незрозумілий чорний лабіринт. А що під ним? - загадка.

11.10.24

Підготовка до пограбування (явно під впливом огляду перед сном фільму "Паперовий будинок"). Фрагмент торкається випробування колег на чесність (не буквально за сюжетом фільму, а з власною інтерпретацією): коли одній з героїнь випадає чорний хліб замість білого, а вона нишком і свідомо бере білий, ошукуючи своїх колег, а її на тому викривають. Хліб мав ще й цікаву форму у вигляді невеликих багеток зі подовженим розрізом. Після чого виникає усвідомлення: наскільки герої на цьому прикладі можуть у екстремальній ситуації довірити однин одному найцінніше - своє життя, де будь-який непередбачуваний випадок може задіяти новий сценарій об'ємом у лічені секунди.

12.10.24

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 150123 "Дорогі прикраси"

З дружиною потрапляю в багатий палац на кілька поверхів, переобладнаний на дорогі магазини, але не так, щоб клієнта захопити кількістю товарів, а ексклюзивом. Жодного натяку на сучасні гіпермаркети: все виконано в полакованому дереві, дорогих меблях, під ногами - килими, на стінах - мистецькі картини, так, наче ти й не в комплексі маркетів, а в музеї. Підходжу з дружиною до одного з бутиків, а до нього черга. Там продають золото, якісь інші дорогі і в той же час ексклюзивні речі. Спочатку дружина дивиться на золото крізь скляну шибу, уважно розглядає та інформує, що вибрала, який буде брати. Якось непомітно для мене (швидко) купує об'ємні круглі сережки, хоча й на вигляд повітряні, але зроблені, наче павутинкою. Схоже, що в усередині був камінчик, наближений за кольором до золота, наприклад: бурштин, - але не стверджуватиму. Подорожуючи з дружиною від бутика до бутика, у руках опиняються якісь плаття на плечиках, а ще - дві пластмасові коробочки, наче з-під морозива, наповнені виробленими делікатесами у вигляді дитячих желейок абощо. Хоча я й не пам'ятаю, щоб їх пробував, дружина каже: "зенеси плаття на місце, їх не купуватиму, та придумай щось із тими солодощами зробити, нащо їх взагалі було брати?" Десь заношу та залишаю плаття, а "желейки" вирішую купити. Виглядає так, що купити можу або безпосередньо в бутику, або, так міркую, на виході з "гіпермаркету". Ходжу солідними сходами, широкими коридорами, на якійсь своїй філософії сідаю на вільному стільчику недалеко від двох працівниць, які мені більше нагадують музейних обсерваторів, і продовжуючи міркувати над чимось своїм, непомітно для себе з'їдаю усі солодощі. На рештках "жельок" розумію, наскільки "далеко відлетів", що наче й немає за що розраховуватися...

P.S. Уві сні присутні деякі асоціації з вечірньої поїздки в магазин. Певною мірою дружина висловила своє невдоволення, але дещо підсвідоме "приберегла на потім". Вранці, після спільного міркування над її сном, зробила остаточні висновки. (Мої сни не обговорюються). Для себе зрозумів контекст однозначно.

Сон 181021 "Дорогоцінне каміння"

Іду з кимось по вулиці. Проходимо мимо давньої німецької машини (в реалі: про неї на днях розповідав мені один знайомий), що виготовлялась в НДР: "Trabant". Особливістю цього транспорту полягала в тому, що корпус був з пластику. Від інтересу навіть підійшов до цього авта, аби відчути "ідею" на дотик.

Запам'яталося, як тривалий час щось облаштовував і облагороджував, зокрема територію за сараєм і гаражем, що на батьківському обійсті.
17.10.21

Гуляю з дружиною по торговельному центру. Час від часу розходимось щось подивитися у своїх інтересах. Я ж затримусь біля ювелірного відділу і починаю розглядати товар. Чомусь приглянувся мені один золотий перстень з червоним каменем у доволі простому виконанні. Попросив його показати. Приміряв на якийсь зі своїх пальців правої руки, подивився. Не довго думаючи, кажу до продавця: "Купую!". Тепер із тим перстнем підходжу до дружини, а вона цікавиться: де я був, що робив? По наївності кажу, що купив презент до ювілею. Треба добре знати реакцію жінок: "А покажи!". Отож показую. Приміряє на свій палець: "Так він не підходить?" (По розмірах). "Ото як хотів зробити подарунок, такий і зробив!" - з докором в голосі лунає "вдячність" на мій вчинок. 0215'

Маю в кишенях якесь напівдорогоцінне каміння, а сам їду в транспорті круглої форми, схожому на НЛО, але виготовленому з пластику, подібному до оргскла, в структурі якого так само знаходяться напівдорогоцінні камені. Переконання таке, що це все для того, аби вміти літати! Але так, як зараз їду ним, наче звиклим авто, загороджую більшу частину дороги. Один водій, який під'їхав зі зустрічної смуги, просить мене від'їхати в сторону, на ділянку дороги, подібну для автобусних зупинок, аби ми могли розминутися. Що я і роблю... 0425'
P.S. Авто з пластику нагадує тему сну, який був напередодні (записаних напочатку).

Сон 050119 "Горизонталі та вертикалі лету"

Сідаю в літак. Посадка невимушнна, політ безтурботний. Не встигаю "розмріятись", як ідемо на посадку: бачу за вікном споруди, що нагадують рідну землю. Літак сідає легко, спочатку прямо, потім завертає направо, минає якісь два стовпи й бетоновану будівлю, що йшли на шляху. Я навіть стурбувався за майстерність пілота, роботу якого бачив зліва від себе, адже сидів у першому пасажирському ряду: зачепить він крилами чи не зачепить? Ні, не зачепив! Виглядало так, наче перебував не в літаку, а в автобусі, адже окремої кабінки пілота, як не існувало. Після заверту вправо, пілот вивернув уліво на пряму полосу, що також мала на своєму шляху перешкоди: он, одна жінка, на вигляд парашутистка, в спортивному одязі, пробігає перед літаком і, не встигаючи, падає на землю, аби літак не зачепив її бортом. Трохи далі, перед лісополосою, якась інша жіночка вирішила неспішно перейти дорогу зліва-направо, тримаючи в руках велосипед. Зобачивши літак, що рухався швидше за неї, кинула велосипед в одну сторону, а сама шмигнула в іншу. Не знаю, що могло трапитися з нею в такій ситуації. Цей неймовірно довгий гальмівний шлях почав хвилювати по-справжньому. Ось узагалі має закінчитися асфальт, за яким іде рівчак порослий деревами. Раптом літак зупиняється на тому краю дороги. Усі пасажири виходять і в певному шокованому стані озираються на весь пройдений маршрут. Зараз має приїхати автобус і забрати нас ізвідси, куди непогано так усіх занесло. 0629'
P.S. 261218 записав пару слів від побаченого сну, який так цілком і не згадав, але доволі дивним чином нагадує дещо від цього: "аеропорт, машина, мер міста про іноземців".

Зустріч Нового року - вихідний. На дворі літо(!), у кутку, де прив'язана собака, зеленіє листя горіха. Всі вже давно повставали і збираються гуртом вкотре зустріти свято. Я сплю на ліжку вертикально до землі, головою вниз. Мені пропонують поїхати зі знайомою мені кампанією, але я вкотре відмовляюсь. Міркую собі, як залишусь сам   і пороблю всі намічені мною справи. Сплю далі. До мене приходять батько з сестрою й будять. Пропонують полагодити карниз, що над моїм ліжком (тепер його бачу горизонтальним). Сестра стає зі мною на ліжко і долучається до установки спеціального кріплення до стіни: я тримаю карниз, вона підбирає правильне положення кріплення. За слідом на стіні, розумію, що карниз встановлено неправильно і прошу сестру допомогти їй і перекріпити самому. У місці того сліду виявив цілу нішу, наповнену різного роду камінням і піском, схожим на вугілля, перемішаним із алмазами(?) та самоцвітами. Хотів те все звідти вибрати і вичистити, але чомусь вирішив підгребсти ту сипучість таким чином, щоб менше вона випадала назовні.