Сон 311224 "Przecież i wszecież to..."

Перебуваю у якійсь незнайомій мені квартирі, у якій живуть або тимчасово перебувають різні люди. В одній кімнаті чоловіки, у іншій - дівчата, одна з яких вважає себе хлопцем і в майбутньому планує зробити собі операцію. Я живу начебто з хлопцями, адже цієї ночі мав там виспатися, але якийсь чоловік виявився геєм і вирішив до мене поприставати, застосовуючи силу. (Запам'яталась навіть сила його рук). Отже, довелось мені застосувати до нього фізичний супротив, аби відбитися від такого збоченця. Зрозумівши мою перевагу, одразу кудись втік. Раптом за вікном посеред ночі почалось коїтися щось неймовірне: зірвався страшенний вітер, аж було видно, як гнуться дерева та літають в повітрі легкі предмети. Це багатьох розбудило та викликало неспокій. Якась дівчина підходить до мене і починає жалітися на хворобу в горлі. З її слів розумію, що в неї ангіна. На цьому тлі "балагану", чую якби голос за кадром польською мовою: "przecież i wszecież to..." (ще якихось пару слів монологу і я просинаюсь).

Сон 061224 "Натворення на тілі"

Дружина після якогось тривалого відрядження чи поїздки з дітьми питає мене про зубну пасту, яку купував для неї та дітей, що був "схожий на форму зайця" (насправді ж, звичний невеликий тюбик, але в місці прямої спайки - вушка, що нагадують заячі). Напружую у відповідь пам'ять, щось з чимось асоціюю, але кажу щиро: "Багато що купував, але це не пам'ятаю!"

Приходжу до когось у гості. На столі присутній красивий невеликий торт. Хоча знайомого відчуття свята немає, наче звичайна зустріч. Я сідаю за стіл біля вікна. Сюди ж приходить у гості їх сусідка, яка відвідує ті ж курси, що і я (які? - дивне переконання), знайомить зі своїм сином. Зауважую їх подібність між собою: також міміка, жести, подібність розмов. Їй це спостереження подобається. Потім вони обходять стіл так, що проходять біля мене, а на її синові бачу шматки дерева, що в'їлися в шкіру і переважно в районі ніг та сідниць. Я питаю, що це таке? Вона відмахується, щось на зразок певних проблем, але спочатку без конкретики. Далі з'ясовується, що він дивний певно мірою тому, що їсть дерево. Подумки уявляю його в умовах, в яких живе тварина: що їсть, майже в тому і сидить. Спочатку жартую: таке дерево і я б їв! Подумки: а такі рештки наврядчи, адже сучкуваті місця реально вгризти було б важко - як я його розумію! Кажу вже серйозно: але ж не так, що воно в'їдається в шкіру і він так ходить? Пробую дати пораду. Проявляю ініціативу надати медичну допомогу. Дивуюсь якійсь її розгубленості в даній ситуації. Наче була в неї байдужість і вона себе виправдовувала, а тут щось почала усвідомлювати, але не знає, що з цим робити. Починаю потроху зі шкіри знімати ті шматочки дерева. Дивлюсь на його реакцію: не болить. Починаю віддирати глибші, але все без крови, а місцями мало не з гноїнням. Прошу принести якийсь крем ув основі якого наявний антисептик, хоча б з ромашкою, але не на основі спирту, адже йому може бути боляче.

Приснилось, що моя мета записувати сни - це скласти картину свого внутрішнього світу. Є те, що мені вже снилося, а є те, що трапляє, як певні асоціації з реалу. Якщо все скласти разом, окрім тих образів з реалу, що черпатиму з часом, я зрозумію свій світ краще.

Достатньо було вчора в реалі, поки стояв у черзі, побачити перед собою жвавого чоловіка з вибитим на потилиці татуюванням території Польщі у вигляді контура з рожевим або вицвівшим червоним кольором в нижній половині країни (лише після сну зрозумів, що без білого - це був прапор країни), як мені приснився сон про якогось чоловіка, який збирає колекцію з доступних йому предметів, пов'язану з Польщею.

Сон 071022 "Важлива потреба"

Приходжу в малознайоме місце, але присутня віддалена асоціація, що я тут був. Як виявилось, це місце придумали ошуканці. Довірливі люди потрапляють сюди і стають їхньою жертвою. Саме приміщення оформлене у вигляді містицизму та окультизму. По центру стоять якісь округлі шари, біля них лежать телефони, на які надходять дзвінки до випадкових відвідувачів і починають вести "правильну" розмову. По телефону починає говорити бот красивим чоловічим тоном. Текст розмови побудований так, що такі люди, які опинилися тут, мають "клюнути" остаточно. Ось раптом і мені хтось подзвонив, але знаючи цей "трьоп" обірвав монолог на другому реченні. Я знаю, що сьогодні їду в Польщу. На руках маю квиток. Цей аспект проблеми для мене важливіший. Раптом бачу там на полиці свій внутрішній паспорт. Знаю, що нині на кордоні вимагають максимальну кількість документів, отже, окрім закордонного, треба взяти і його. Разом із паспортом лежить колишній мій гаманець, а там сто гривень. Геть забув про таке. Дивуюсь, чому мої речі лежать у цьому місці? Присутня якась віддалена асоціація з дідовою літньою кухнею. Так, мені їхати в Польщу, а сумка не складена! Там і знаходжу свою дорожню сумку. В ній лежить пару речей. Наближається зима, отож, треба брати теплі речі, а там пару осінніх! Розгорнув яскравий светр і оцінив його. Дивлюсь на годинник: за 45 хвилин друга. Питаю себе: мені на другу чи на четверту? Якщо на другу, геть немає часу: треба все, що маю, скинути в сумку і бігом йти на вокзал. Якщо на 16-ту - краще, є трохи часу! Треба подивитися квиток! 0200'

Перший раз у житті з кимось приходжу до синагоги. Ця людина по-приятельськи відчинає двері, храм зачинений був на замок. Для мене все дивне та незнайоме. Заходимо в перше приміщення: білі стіни, якийсь дерев'яний вівтар із вирізьбленим по дереву семисвічником. Загалом: доволі скромно. Наступне приміщення - основна частина храму: стоять стільці, на стінах мінімум оздоби, переважно все зроблено на біло. Видно головну частину, яка більш схожа на імпровізовану сцену. Починають приходити люди і займати слухацькі місця. Цієї миті помічаю біля себе своїх дітей. Сидимо і спостерігаємо за подіями. Починається богослужіння, але все якось без ритуалу та формальностей. Починається музика, рабин запрошує на танець. Якась група людей вже налаштувалася танцювати. Це все більше нагадує мені не храм, а якийсь громадсько-артистичну організацію з ухилом на збереження традицій. Ті, хто стояв, починають танцювати навколо тих, хто сидить на стільцях по центру храму, а таких людей чимало. Вирішив трохи привстати, щоб знову сісти. А якась сусідка недалеко по ряду миттєво висловлює: "нарешті", думаючи, що і я встаю, і вона піде поспіхом до танцюючих. Вже встаю остаточно і її пропускаю: так вже їй не терпиться долучитися до веселої громади! Насправді, настрій доволі приємний та позитивний. На якомусь етапі стишується музика і до зали заходять підлітки, костюмовані у якийсь образ. Все відбувається в тиші, увага вся прикута до них. Начебто тримають у руках невеликі свічі, в межах долонь. Помічаю, що ці хлопці та дівчата незвичні - майже всі мають проблеми з ДЦП. Вони йдуть повільно, але в їхніх рухах присутня у кожного своя нерівномірність. Вглядаюсь у їхні обличчя: це життя вони прийняли таким, яким вони є. Вони стають у два ряди і нічого не кажуть, нічого не роблять. Долоні у формі човників: ...свічі, молитва? - до Бога, до нас, аби ми бачили таких дітей... Починають співати пісню, повторюючи фразу три рази підряд, стишуючи голос:

"We are see, we are can do"...

Дивлюсь на тих дітей і не можу стримати свої внутрішні емоції. Закриваю долонею очі і починаю плакати. Відчуваю, як мої діти починають звертати на мене увагу. Подумки: чи бачили коли-небудь, щоб я плакав?.. - але емоції настільки сильні, що я себе не в силах стримати. Від цього просинаюсь, розумію, що це сон, і заспокоююсь. Одразу записую сон. Коли доходжу до опису цих дітей, знову зринають такі почуття, що хочеться плакати. 0340'

Сон 290722 "Тихе розчарування"

Перебуваю на залізниці. Керую процесом переставляння великих локомотивів. Так би мовити - спецлокомотивів. Весь сон - це ходіння по шпалах, переступання рейок, керування тими, хто пересуває ці локомотиви. (Насправді, таких розмірів спецтехніку раніше не зустрічав, хоча в інших снах гіперболізацію вагонів та рейок пам'ятаю, так, що навіть не міг їх переступити. А у реалі подібного ніколи не бачив).

Наближається Новий рік. В нашому домі гостює теща. (Дім нагадує хату баби Марії). Якоїсь миті за столом теща жаліється на біль у животі. Тут я пригадую, як недавно вона, смакуючи якусь страву, проковтнула штучного іграшкового коника. (Відсилання до забутого сну). Цієї миті я пригадую якийсь детальний телевізійний сюжет про незвичний метод лікування, в який входить проведення нескладної операції і повернення людини в звичний стан здорової людини. (Чергове відсилання до забутого сну). У мене виникає ідея допомогти тещі та зробити подібну операцію. Тепер я бачу надрізану частину живота в районі шлунку та сам шлунок у відкритому вигляді. (Увага злокалізована виключно на ділянці тіла). Зовнішній вигляд мене не дивує, причину болів у нім не бачу. Міркую, що в іншому місці тіла треба вийняти забутого коника і ще щось подібне до нього. Хоча можливу причину побачив, але відклав у сторону передчасні дії. Захотілось показати свої спостереження дружині. Хоча відклав справу в сторону і відволікся на якісь інші хатні справи, повертаюсь, а замість тещі лежить зготовлене (на високій температурі) тіло, більше схоже на дужого індика. Повертаюсь на кухню, а там пораються теща (!) і дружина. Хоча і бачу тещу, у мене переконання, що я вже не зможу оживити її тіло. Як про це їй сказати? А якщо довідається про наслідки дружина?.. Хоча я бачу тещу наживо, я думаю за тіло, наслідки і свою неуважність. Якоїсь миті до мене приходить прозріння, що теща жива, але виникає переконання, що це її тимчасова галограма або "астрал". Щось таке, до чого можна доторкнутися. Навіть торкаюсь і переконуюсь, що це справжнє тіло, але в голову так і не покидає підозра, що все це тимчасово, і насправді неумисно її вбив, але навіть собі признатися страшно, а всім і поготів! Отже, за пару днів про це дізнаються всі, а її живий образ, відтворений у реалі, зникне. Але поза тим всім іде спокійне приготування до Нового року, накривається стіл... Якоїсь миті пробую пожалітися дружині, що необережно зготували тещу, яка лежить в горщику до запікання, навіть хтось спробував готовність на смак, відламаши шматочок ніжки, яка була схожа, направду, на великого індика. Тепер, щоб розв'язати свою дилему, я їду до якоїсь фірми, в якій начебто раніше працював, і в якій переховується більше даних про той телевізійний сюжет, навіть є певні технології, про які я згадую, що приховуються за кількома замками, де сидить шеф у підвалі того ж будинку. (Відсилання до давнього сну. Подібний сюжет з таємничим місцем і доступ до нього  виникав пару раз, але давно). У тому офісі виявились незнайомі працівники, я ж повівся впевнено, наче у себе на роботі. Потрібного не знайшов, про кімнату шефа розчаровано поміркував. Тепер я копаю якийсь пісок і ношу його десь до дому, начебто утрамбовуючи підлогу. Вся увага зосереджена на копанні. Пройшлась мимо дружина і зауважила, щоб пісок брав чистий. (Логіка: для чого? - відсутня). Тієї ж миті коли дружина зауважувала, набрав не зовсім чистої землі - недопісок, а в ньому виявились якісь живі чорні округлі жуки, отже, зауваження дружини, як те побачила, виявилось більш категоричним. До останнього мене не покидала думка, що той образ живої тещі є тимчасовий, а насправді вона померла, хоча всі це усвідомлять пізніше, а я про це вже знаю зараз. 0230'

Сон 100222 "Доступність"

Знаходжусь у групі осіб, які, з нагоди якогось святкового дня, який наблизився, мають виконати соціальну роботу зі вручення презентів для людей із особливими потребами. Мені ж дали якийсь пакунок і адресу, за якою маю доставити подарунок. Тепер гуляю по місту, вивчаю незнайомі вулички, вишукуючи вказану адресу. Погода неймовірно приємна, світить і гріє сонечко. Разом із тим у мене виникає інтерес довідатися: які соціальні особливості обмежують людину, до якої йду, в межах свого дому. Довідуюсь, начебто з приписки до пакунка, що людина має рідкісне захворювання шкіри, на якій весь час утворюється слиз, наче в равлика. Отже, як міркую, його квартира перетворена в суцільне середовище слизу. Тепер я пробую собі уявити: як доставлятиму пакунок у велику поштову скриньку вбудовану у вхідні двері, через яку цій людині передають необхідні речі, як ця скринька ізсередини буде сповнена слизом цієї людини. У мене виникає внутрішня огидність і я просинаюсь.

Міняю вставну частину дверного замка. Тепер у руках вона виглядає, як обрізана до 8 см металева шпиля (подібну використовував у роботі). Вона має аналогічний вхід для ключа, яким намагаюсь скористатись. Дивуюсь ідеї втілення в такі розміри. Прокручуючи, шпиля нагрівається настільки, що не втримую в руках і упускаю на підлогу.

Сон 091219 "Жіноча недосказаність"

Чоловік і жінка десь у гостях. Між ними весь час йдуть приємні бесіди, а в стосунках - гармонія. Тепер у розмовах із чоловіком у жінки починають виникати недосказаності. Жінка обриває діалоги і просить не продовжувати. Якогось дня не віщувало жодних проблем. Мали разом піти на якесь свято. Вкотре обривається діалог і жінка йде з дому в глупу ніч. Приходить господар дому, в якого вони мешкають. Він роз'яснює ситуацію. Господар помічає записку, яку залишила вона навпроти недописаного тексту в альбомі власного чоловіка. Такий жест чоловік спостерігає за нею вперше. Послання вкотре не роз'яснює ситуацію, хоча мова йде про відсутність розуміння, втрату підтримки та сумніви в обопільній любові. Просить її не шукати. Чоловіки вирішують піти в місто й пройтись вуличками в надії все ж таки спробувати її знайти. Розчарувавшись в пошуках, вирішують зайти в цирк, аби розвіяти певну гіркоту. "Доросла жінка! - не піде ж вона на якийсь безглуздий вчинок? Все буде добре!" - заспокоюють вони один одного. Сідають у залі на свої місця. Починається виступ. За кілька хвилин, початок оголошення нового номеру, обривається нехарактерним звуком виривання мікрофону. Ще нічого не ясно. На сцену цирку виходить його жінка і в короткому діалозі повідомляє, що в неї рак і це безнадійно. Її чоловік у шоці. Ситуація трагедійна: глядачі прийшли повеселитися і порадіти від циркових номерів, а тут "що за цирк: так відкрито говорити про свою проблему?" 0410'
P.S. Химерність сну викликана певним синтезом обірваного діалогу з дружиною та переглядом сучасної версії фільму "Шерлок Холмс", переглянутого напередодні, в якому фігурувала сцена з китайським цирком.

Сон 310319 "Художня школа. Охорона"

Забираю доньку з художньої школи. Яка територіально знаходиться не на звиклому мені місці, а біля бенедиктинського костелу. (Цікаво, що вві сні самої храмової споруди не існує - я її не бачу і про неї не думаю. На саме сприйняття місця, звідки ми маємо йти, вказують об'єкти поряд. Біля школи зібралися працівники закладу: чоловіче коло з чотирьох-п'яти осіб. Обмінюються короткими фразами, їм того достатньо, аби розуміти один одного. Деякі з них прощаються і йдуть. День сонячний, по-весняному теплий. Мою увагу привертає один чоловік, який має ваду в вимові й певну йому розкоординованість рухів.

- Хто він є? - Питаю в когось із тих чоловіків, що залишилися.
- Колишній військовий!.. Але, який, (називає когось по імені), він військовий? - І починає наводити якісь висновки. Чи з іронією, чи на повному серйозі додаючи. - В голові в нього точно якась пластина... Взагалі-то він працює охоронцем у цій школі. - Останніми словами здивувавши мене повністю.
Пригадую, як дивився на нього зблизька, зокрема на лису голову. Чомусь запам'яталась неголена шия. Дивлюсь услід того чоловіка, як він акуратно і незвично, як для здорової людини ходить.
Про себе відзначаю, яка ж у них може бути платня, що на таку роботу йдуть, а їх беруть, такого штибу: хоча б він собі міг давати раду, а тут, доручають охороняти цілий заклад! 0424'

Сон 220219 "Чи все взяв із собою?"

Прихворіла донька і до нас додому вперше приходить вчитель. "Зависло" трохи навчального матеріалу, які варто було б пройти, закріпити пройдений. У той же час я теж вдома, хоча жінка з дитиною на лікарняному. Приходить вчителька, а в нас не до кінця прибрано, зокрема дитяче ліжко, але виглядає виправдано - дитина ж мусить видлежуватися! Сідають займатися уроками, але від початку треба дорозповісти донці вірш Тараса Шевченка "Заповіт". Донька починає: "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте..." Мені не подобається награна виразність читання, а вчитель мовчить і уважно слухає. Потім додає зауваження і показує, як правильно треба читати: менш з надривом, а більш вдумливо. Більше у неї виходить пояснити практично, зачитуючи уривок з цього ж вірша. 0323'

Центральна дорога на Київ, біля батьківського дому. Понад трасою зрізають під корінь дерева. Працює велика бригада: стоїть характерний гул працюючих пил.

Майстерня, щось за столом ремонтую. Збираюсь на заявку, складаю чемодан. Помічаю, що деякі інструменти забув зібрати зі столу, на що вказує дружина, яка цікавиться моєю роботою, зі словами: чи все взяв із собою? Доскладую. Розумію, що з цієї заявки я прийду доволі пізно, так, наче це повтор чогось з минулого, що не було дороблено чи поламалось поновно. На якомусь далекому тлі чую й від матері якусь історію про літак, на якому зламалась друга антена і пропав інтернет. Навіть уявив довгу трубу, яка валяється на землі з частиною кабеля. (Щось у цій розмові перемішалась - порушилась послідовність, так, наче я маю відремонтувати ту поламану антену. Це стереотипний відбиток сприйняття материних розмов, коли хоче розповісти все і виходить, що перестрибує з теми на тему). Тепер дружина розповідає про те, що вона робить. Я прошу показати, і долучаюсь своєю практичною порадою: рівняю для неї кілька цвяхів із великими декоративними шляпками. 0430'

Сон 041018 "Священна вада"

Я на десятому поверсі багатоповерхового будинку. Підходжу до вікна і дивлюсь з нього на великий історичний будинок. Хтось зі сторони, а, можливо, так чується в голові, каже про цю споруду, як про бібліотеку, яка переживає ряд криз, пов'язаних зі збереженням книжкового фонду та якихось історичних артефактів. Дах цього будинку прикрашений фігурами апостолів, але завершуються вони, по праву сторону від мене, білою фігурою священника, виконаного в камені нижче решти фігур і під склом, у ніші тієї споруди. (Цей фрагмент мені вже знайомий з якогось давнішого сну). Так як ця фігура, виконана в завсім іншому стилі від решти, невимушено привертає додаткову увагу. Придивляюсь уважніше до сусідніх вікон від неї. В одному з них побачив чоловіка в білому одязі, який стоїть завмерлою фігурою біля дверей, відмінною від згаданої статуї. Руки має якось дивно простягнуті в сторони. У правій руці тримає щось на зразок лабораторної колби. До нього звучить голос із-за дверей. Він їх відчиняє. Дивлячись за його жестами, я розумію, що він має ваду пов'язану з ДЦП або іншою хворобою, яка обмежує можливості тіла, що виражається надзвичайною повільністю в рухах. Зліва і майже при дверях стоїть стіл, за ним сидить священнослужитель і "медитує" над тарілкою з супом. Підійшовши до нього, цей прислужник наливає з колби, яку тримає в руці, в згадану тарілку, прозору, як вода, рідину. Священник, який мав їсти суп, дивиться, як долита рідина розчиняє всі інгредієнти (картоплю, капусту) в суцільну прозору воду. Дивлячись у свою тарілку, і погойдуючи її вміст зі сторони в сторону, з розчарування починає плакати і вити. Я розумію, що він не здатен їсти взагалі! Вдивляючись у обличчя, здивувався, адже він не був худорлявим, що зовні виказувало б якісь вади по здоров'ю.

Сон 190918 "Свідок хвороби дій"

Дуже довго прокладали кабелі по закручених трасах, аж знудився від одноманітності.

Батьківський дім. Приходжу на кухню, де дружина варить абрикосове варення. В домі присутня якась жінка з кола її знайомих. Дивлюсь на газову плиту і розумію абсурдність ситуації: на ній стоїть велика пластмасова миска, яка від вогню, що під нею, вже частково "попливла". Я кажу жінці: хто так варить варення? Вона в заклопотаності не може уяснити одразу: що не так? Я вказую на миску, з якої варення вже стікає за плиту. Відповідь виявилась чудернацька: я мала поставити на маленький вогонь! Я здивований. Кажу: який маленький вогонь? Вони мають варитися в залізних каструлях, беру одну з них - саму об'ємну, що стояла на підлозі, прямо у мене під ногами. 0224'

Знайоме місце між лазнею і криницею. Ходжу і готую їсти. Присутній якийсь чоловік з певною розумовою відсталістю. В поведінці спокійний, має певну дитячість та непередбачуваність. Час від часу робить щось по-своєму. Готую їсти, питаю в нього, куди він переставив те-то й те-то? Спочатку взагалі нічого не розуміє, потім, як вибачення робить щось по своєму так, що того вже не треба. Цей образ чоловіка переносится в інше продовження сну. Багатоповерховий житловий будинок. Вид з вулиці. До певних квартир по зовнішній стороні верхніх поверхів дому підведені вентиляційні труби прямокутної форми. Тепер дім виглядає якось по-дитячому, наче будинок у мініатюрі. Якась жінка, піклуючись за свого сина, що живе в одній із квартир, доставляє і виправляє пальцями сплюснутість сусідніх труб. Чи та жінка - Гулівер, чи то дійсно макет дому змалілий, але пальці, які доставили ще одну вентиляційну трубу, зачіпили інші, які зігнулись із легкістю фольги. Тому, виправляючи свою необережність, вона говорить, що треба все зробити правильно, адже у інших може так само, як у неї, бути хвороблива дитина. 0515'