Сон 271125 "Шаховий ліс"

Заходжу в ліс. Починаю детально розглядатись навколо. Бачу, що прямо посеред дерев симетричними острівцями, як на шаховій дошці, стоять столи, а на них якісь дрібні предмети побуту. Сприйняття користи з лісу, що все можна збирати і забирати, як дармові гриби та ягоди. Пробую розгледіти, що цікавого на тих столах, аби взяти й собі. Ходжу від одного столу до іншого, але бачу все таке, що взагалі мене не цікавить. Виходжу на другу сторону лісу, де він закінчується, а там бачу людей, що приїхали машиною. Цієї миті мені пригадується парк, через який ходив до школи. Тепер інша сторона цього лісу мені уявляється, як його завершення огорожею до іншої школи, яку завжди минав, це при тому, що знаходилась ближче до дому (уві сні переконання, що десь поряд має бути батьківський дім, відсутнє).

Сон 28-290325 "Дії та наслідки"

Допасковую два останніх кабеля з чотирьох, роблю кілечка на запас і підключаю. Знаю, що вони відповідають за кольори. Хтось підходить і каже: "Ті два попередніх кабеля спричинили вогонь! Загорілась трава, а сильний вітер розніс полум'я на село". Вилажу з-під незручного ковеєрного стола, піднімаю голову, адже все це ще не бачу, а лише чую і теоретично уявляю "як це?", а побачивши, офіґіваю масштабам лиха, наче в доміно: горять трава, кущі, дерева, перші будинки в село від дороги... Подумки міркую: два наступних кабеля відповідали за кольори? Вогонь і кольори...

P.S. Це як чорна іронія: непередбачувана пожежа освічуватиметься дискотечним сяйвом.. 

28.03.25

Події відбуваються в Україні (фігурують топонімічні назви українських міст), але з переконанням, що це й Польща. Хтось каже, що треба знайти чиюсь могилу і каже для цього орієнтир: "Там буде примітною могила гетьмана Чикаленка". (Скоріш за все, це спогад про видатного мецената Євгена Чикаленка, але гетьманом він не був, а от "гетьманом меценацтва" можна було б назвати). Присутнє переконання, що я знаходжусь у місті Тернополі, але заразом ми шукатимемо на польському кладовищі (навіть не знаю, чи воно там таке є). Ідемо на пошуки. (Поки з кимойсь йшов, вже й забув, що шукаємо, адже так уві сні буває, хоча головний орієнтир міцно засів у пам'яті). Вже в половині алеї на кладовищі раптом пригадую, що тут був і знаю, як буде виглядати далі: місце, яке ми шукаємо, однозначно розташовується по правій стороні. Кажу про це попутникам із непохитним переконанням. За діями бачу, що дехто мені не вірить і намагається звернути не там де треба. Доходимо до кінця кладовища, а там великий представницький стіл зі стільцями, спеціально для проведення зустрічей. Приходить якась друга делегація з польської сторони і ми всі сідаємо за той стіл. Якась дівчина від нас починає щось розповідати, пов'язане з історією, та раптом виявилось, що та делегація - це переважно журналісти, а дехто й з телевізійних медіа. Дістають камери, налаштовують, як би все це виглядало. Раптом з'являється якась бабка - відвідувачка цвинтаря, але якось так, що вона впізнає делегатів з польської сторони. Заходить коротка розмова й з нею, де вона каже, що її дівоче прізвище Герасимчук. На завершення розмови перепитую в неї: звідки вона родом? - чим дещо дивую присутніх. Чую не зовсім однозначно: Чернігів / Черкаси. Починаю говорити: звідки я родом, але увага більшости розсіюється на інші розмови і я не завершую думку, адже її інтересу в тому немає, а іншим - не цікаво слухати. Лише коротко констатую: "Нашого цвіту по всьому світу". Далі ця бабка раптом починає вилазити на драбинкову конструкцію вздовж напівкруглої стіни, по якій мають плестися якісь рослини. Тепер з'являється переконання, що це вже не цвинтар, а бібліотека. Начебто про це зайшла мова між присутніми. Переважно в діалогах чую вишукану польську мову. Заходить філософська розмова про існування такого місця, де ми знаходимось. Хотів би пожартувати, адже акурат підійшов би до теми розмови, але забув ім'я "героя". Вирішив когось запитати від нашої делегації, хто від початку сидів поряд мене: "Хто спалив у давній Греції бібліотеку?" І цій людині також важко далось пригадування. (Цікава логіка уві сні: насправді, житель Ефеса Герострат, на якого подумав, спалив не бібліотеку, а храм Артеміди). На чому тема була закрита: спритний гумор не шукає довгих роздумів! Лише неголосно довершив тій же людині обговорювану думку в намірі мого гумору: "Залишились би стіни"... Далі розмова велась між польками, де за однією зауважив, що була невиразно вагітна.

P.S. Однозначно сон виник під впливом побаченого на Ютюбі: польських жартів у форматі стендап-акторів; критичних роздумів однієї польки, із яскравими рисами українки (бачу таку розницю), яка вирішила будувати політичну кар'єру, де в одному з відеороликів критично ставилась до української влади; бібліотека - з фільму, побаченого тиждень тому; прізвище "Герасимчук" - мого наміру дописати генеалогічну гілку зі сторони матері; також бачу й інші паралелі з побаченим у житті.

29.03.25 

P.S.² Сон - це також сліди-тіні з реальности. Образи, з яких вони повстали, за відсутности часу, простору, міри абощо, можуть вільно переплітатися між собою, як у "театрі тіней", де конкретика і химера лежать ув одній площині. 

P.S.³

Уві сні не просто мінімізуються контрасти дуалістичного світу (біле-чорне, добро-зло тощо), а навіть більше: спогади і фантазії опиняються в одній позиції, коли сприймаються однаково рівнозначно, без критичного судження. Навіть думки "на тему" виникають не для протиставлення одна одній, а лише як незалежні відгалуження зі завершними формами, якщо асоціації, пов'язані з ними більше не виникатимуть. Саме ці завершені форми, як плоди на галузках дерев, і є "вказівними пальцями" для розуміння (тлумачення) снів. 

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 131024 "Емоції та відчуття"

Мій син із друзями-однолітками бере участь у якомусь студентському спортивному заході, після якого їх окремо запрошують на "музичний фестиваль", але як зрозуміло з контексту - виключно для спортсменів. Події відбуваються в Польщі, тому окремо в мові звучать польські слова, зокрема - "sportowców".

Тепер міняється сюжет, якби вставка в кінофільмі. Показується пряма виробнича лінія - конвеєр, на якому однотипно мають вироблятися рибні консерви. (Згодом ідея з рибною консервою повториться). Я проходжу вздовж лінії і роблю якусь однотипну дію. (Певні асоціації з працею, зокрема монтажними роботами. Запам'ятався більше рух, якби опасковування білого плаского кабеля).

Тепер події знову розгортаються навколо сина з його друзями. (Така ж зміна сюжету, як у кіно). Запрошені на спортивно-музичний захід, мало не фестиваль, йдуть довгими високими коридорами якогось адміністративного будинку і шукають: де він має відбутися? Приходять до місця, про який начебто йшла мова, а там "глухо". Зайшли у приміщення, подібне до лекційної зали, нікого не побачили та вийшли. Тепер зауважують, що тут мали б зустрітися зі знайомою, яка чомусь не прийшла. Вирішують піти до неї додому. (Асоціація з реалу, коли син часто гуляє по місту з друзями). Тепер вони стоять біля огородженого сучасного приватного будинку і намагаються її видзвонити, натискаючи на кнопку вуличного дзвоника. Стоять довго, але так ніхто й не виходить. Знову "глухо". Вже вирішують піти, як раптом сину приходить світла і смілива думка запитати за неї у сусідки, яку вже бачив у городі поряд цього дому, коли підходили. (Цікаво, що протягом сну син наче володіє моїми знаннями, а зокрема ідеями до дій. Які ж сумніви? - мій же сон!). Підходять до тієї жіночки, яка стоїть на невисокій драбині, приставленій до дерева, наче яблуні, та зриває плоди. Син гукає до неї, аби вона підійшла. (Асоціація з моєї реальности, коли приїхав на нове місце проживання у Франції, де не могли одразу знайти адресу для поселення). У цей момент з'являється переконання, що та дівчина не просто їх знайома, а "кохання всього серця" його друга та однокурсника - А.. Жіночка з радістю відгукується на пропозицію поговорити. Підходить ближче, вислуховує і раптом щедро ділиться історією, як батьки тієї дівчини контролюють її життя та спілкування з однолітками.

Знову змінюється сюжет, наче в кінофільмі. Тепер я бачу старого чоловіка, який сидить на стільчику, а навколо нього багато малих дітей, як у садочку. Діти бігають та галасують, а на тому тлі він чомусь виглядає смутним і невеселим, не так, щоб "кислим", а більш нейтральним до всього того, що діється навколо. Тепер знову, наче в кіно, уявна камера наближається до нього, увиразнюючи обличчя. (Образ без конкретики). Нарешті старий каже, якби на камеру: "У мене є мрія, і вона так ніколи й не здійсниться!" Виникає підозра, що сьогодні в нього свято, можливо, день народження. Раптом сюжет розвивається неочікувано: в кімнату (наче кур'єри) привозять велику круглу консерву висотою з півтора метра, десь у зріст дітей, які бігають і починають ще більше галасувати, побачивши справді щось незвичне. Спочатку помічаю на нижній частині синьої етикетки велику намальовану рибу, схожу на шпрот, хоча про себе артикулюю слово "сардина". (Цікаво, що напередодні снилося, як допомагав іншим ловити рибу. Можливо, враження від попереднього дня, коли мав поїздку з колегами у місто Діп (Ла-Манш, Франція), і бачив, як чоловік ловив з берега рибу). Поки завозять, консерва обертається і вже на верхній частині етикетки прочитую довгу назву, надруковану великими жирними літерами, але чомусь російською: "Волиньрибконсерв. Сделано в Украине". (За логікою сну, я начебто опинився у своєму дитинстві, зокрема в Радянському союзі). Подумалось: яка "Волинь", коли там немає моря? Дивлюсь на діда, а від появи такої несподіванки, в нього виникає якась дивна розгубленість, що вже й розділяє емоції дітей, але не страчує появу запитального виразу обличчя, навіть коли довелось встати зі стільчика і якось на це відреагувати.

P.S. Цікава конструкція сну, коли сюжети традиційно міняються, але тематика не просто повторюється (як правило, забувається), а має своє логічне продовження.

Приходжу до якогось столу, за яким готують страви, аби згодом його накрити. Начебто бачу знайомих мені людей, тому вирішую долучитися у підготовці столу. Мені кажуть, що зробити, але для цього треба опинитися по другій стороні, де стоять ті люди. Для цього вирішую обійти той стіл, але тут зауважую, що знаходимось у якомусь цеху, подібну до машиновні або котельні. Починаю пролазити крізь діюче обладнання, що повністю складається з труб різних діаметрів, датчиків тиску тощо. Таке устаткування стоїть у три-чотири ряди, і з ним, скільки я намаюсь його обійти, розумю, що змонтовано воно максимально незручно, принаймні для його обслуговування. Доходжу до стіни, аби вже понад нею обійти це все, а насправді, перелізти. І раптом мені здалеку хтось гукає з пропозицією: чи не міг би я там підварити?.. Підбігають двоє (як? - наче свідомість уві сні програє наперед можливість мого виходу, яким начебто користуються інші) і приносять мені зварювальний апарат. (Ніколи не займався зварювальними роботами, хоча допомагав іншим). Я ж навідріз: ніколи не варив і не варитиму! Тим більш, що немає спеціального одягу та маски! Якийсь світленький хлопець, ініціатор такої ідеї, фиркає і "на зло" показує мені, як це "просто". Стає на якесь узвищення і над головою починає варити, щось подібне до вентиляційної системи. Іскри падають на нього так густо, що запалюється його пишна кучерява шевелюра, і він так само, як кинувся робити, так само все кидає і йде туди, звідки "винирнув". Проходячи повз мене, вирішую скинути помахом руки вогонь, який так і продовжував горіти на його голові, але чомусь не звернув на це уваги. Збентежила думка про його відчуття. (Цікавий момент: ці відчуття переніс на себе). Зробивши помах над його головою, зрозумів, що так просто не загасити, але в той же час відчув опік в основі мізинця. Він же, так само не зважаючи на вогонь, як і на мене попрямував у нікуди. Збагнувши відчуття болю, притулив край руки до своїх вуст, подивився на рану і оцінив, що опік є невеликим, хоча виявиться глибоким. На тому проснувся.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 261223 "Встигнути зробити"

Начебто спостерігаючи якийсь художній фільм, переймаюсь переживаннями героїні сюжету, яка утікає від зловмисниці. Біжить довго та зі всіх сил. Забігає з вулиці в будинок, біжить коридорами, перебігає з поверху на поверх, тепер біжить довгим коридором, який поглинається темрявою. До мене приходять запитання, ніби я, будучи на її місці: що треба зробити? - головне не збавляти темп; темрява така, що вже нічого не видно, але бігти в неї треба; якби я звернув у якісь двері - це не було б виходом... 

Від частого дихання, пов'язаного з бігом, просинаюсь. 

P.S. Таке враження, що від подібної втечі та страху невизначености, як у кінематографічному стилі жаху, подібне сниться вперше.

Разом із дружиною беру участь у якомусь заході. На окремому столі викладаємо святкову композицію з червоною трояндою. Схоже, що напочатку була тарілка з печеною рибою (асоціація з реалу зі святковим карпом), яка доповнилась трояндою. Коли дружина пішла, вирішив змінити композицію, тоді вже не було риби або ж зник акцент на її фіксації, і я почав міркувати, як прикрасити червону троянду, яка в складках скатертини мала б лежати більш майстерно на столі. Тоді прийшла "божевільна" ідея: прикрасити червону троянду молотком. Було ще додаткових пару спроб зробити ще краще, адже попередні мої варіанти виглядали не так красиво, як на початку. Поспішаю завершити нову композицію ще до повернення дружини.

Сон 300623 "Художні образи"

Чорно-білий образ дерева, намальований так, що його галуззя направлені вправо, наче від потужного вітру, продовжуючись тонкими лініями високовольтної мережі.

Якесь святкове місце, облаштоване наче фонтан-стіл каскадами води по великому колу, де рухома вода піднімається вверх, а де вниз, навколо якого і по-середині ходять люди. По течії пливуть у тацях-корабликах різні страви та напої. Люди підходять і беруть з такого "шведського столу" невідомі та улюблені страви. (З огляду на розуміння фізики плину рідини, це щось ірреальне, адже таці не можуть переміщатися рівномірно з одного рівня на другий, не перекинувшись у воду).

Сон 011122 "Головний підпис"

Бригада. По роботі на новому об'єкті прийшли до дому. Маю документи на підпис по зарплаті. Основний підпис на отримання ставлю я, потім роздаю колегам кожному своє. В процесі підписання обходжу окремою дорогою великий столовий стіл, за яким сидять члени цієї бригади, більшою мірою, яких взагалі не знаю. Врешті-решт пробую зібрати від усіх документи воєдино. Головне, упустив, де поклав головний аркуш із відривними корінцями, проштампованими, наче під час голосування для бюлетенів. Врешті-решт знайшов. Все ж таки є відповідальність (наче я і є бригадир) від моменту зобов'язання головними підписом! 0410'

Цифри 8 і 39.

Сон 060822 "Налагоджувати зв'язки"

Беру участь у будівництві через річку якогось моста або каналу. 0130' 050822

Працюю в офісі. За одним довгим столом, як і я, сидять багато працівників. Колега навпроти сидить із аркушем паперу, на якому відібрані мною потенційні клієнти. (Пригадую, як я готував на комп'ютері інформаційну табличку з ними - уривок із забутого сну). Розповідаю по ній особливості кожного клієнта. Дивуюсь своїй візуальній пам'яті: він тримає аркуш, а перед очима я знаю, як і де що написано. Проходить шеф (жодних асоціацій зі знайомими людьми із реальности) і починає роздавати упаковані солодощі, які нагадують за формою родзинки (раніше такого не зустрічав). Охарактеризував би їх, як висушені яблука, порізані невеликими квадратиками. (Видно, прив'язка до того, що в реальності я з дня в день приварюю до готовности яблучне варення). Пригадую, що раз уже їх їв - сподобались (забутий сон). Відзначаю, що шеф чомусь почав роздавати їх із мене. Міркую: видно бачить добрий потенціал у роботі: знаюсь на клієнтурі, навчаю молоді кадри. У тій ситуації мало не почуваю себе вальяжно, сиджу відкинувшись на крісло-стільчик, ноги розставлені, рукою щось доповнюю свої коменти для колеги. 0500' 060822

Сон 210122 "Застільні розмови"

Організовується святковий стіл. Навіть два - паралельно один до одного. Місце події викликає певні асоціації з вітальнею дому баби Марії, але на початку прив'язки такої не виникає. За столом присутні незнайомі люди, але якимось чином вони до нього мають якесь логічне відношення. Присутні чиїсь діти, які за певний час, як поїли, пішли кудись гратися. Я ж, як і всі, їм різні страви. Ось уже наклав собі нову порцію - з нарізки тушеної курочки. Цієї миті до столу приходить баба Марія (давно померла). Приїхала від якихось далеких гостей. Я ж пропоную сісти, вишукуючи підходяще місце. З одного боку, якщо діти повернуться, то вже не буде де їм тут присісти, отже, треба йти за другий стіл, а якщо ж там - буде сама. Сама ж б.М. доволі повнувата, отже займатиме майже два місця: наприклад, де сиділи діти. Практично так і вирішили. Трохи попересували тарілки, я ж перемістився на нове місце, щоб доїсти свою курочку: залишалось у руках крильце. Вже за столом б.М. почала розповідати за свою поїздку і перебування в тій родині, про яку я нічого-таки не знаю. Почала наводити перші враження, які її вразили, щось пов'язане із їхніми дітьми... Історії торкались більш морально-виховних традиції тієї сім'ї, аніж якихось пригод.

Фрагменти снів 03-071021

Користування з ліфту та в іншому фрагменті зі сходів. Клав у якомусь громадському місці (схоже на лікарню) щось до прання. Виставляв час десь на хвилин двадцять. Поки розібрався і вийшов за двері, побачив, як утворилась черга охочих зайти (видно до туалету, але для мене це місце було виключно з пральною машиною).
03.10.21

Приходжу за святковий стіл у великій кімнаті батьківсько дому. Поводжусь так, наче я й не гість, а маю причетність до його організації. Беру якусь коробочку зі стравами викладеними роздільно, в якій найбільше мене цікавить сир. Дістаю його і їм шматочками.
04.10.21

Денний сон. Перед відпочинком на годин півтори виставив будильник на 16:15, аби він нагадав перепитати в дружини о котрій її забрати з роботи. Уві сні кульмінаційним моментом стає пригадування часу і переконання: не забути забрати дружину! (Єдине, що зі сну й запам'яталося). Від самої думки і внутрішньої відповідальности просинаюсь. Дивлюсь на годинник: за хвилин десять, як має розбудити будильник! Як виявилось, така корекція часу навіть пішла на користь.
05.10.21

Сон у якому знову фігурує коробочка, але їх для огляду більше.
07.10.21

Сон 100921 "На перших і других..."

Відбувається якийсь великий захід. Вирішую у ньому якість організаційні справи. Тепер усі мають обідній стіл. Я з іще кимось прийшов перший. Насипали першу страву, другу. Поставив собі на стіл у перших рядах, хтось другий десь у рядах середніх. Отже, у їдальні нас поки що двоє. Уже було сів, але вирішую докласти до рисового супу масло. Встаю й іду десь наперед, до головного столу, аби взяти масло. Кладу собі і пропоную згаданому учаснику. Він погоджується і я несу до нього масло на грубому ножі. По ходу масло поволі тане (асоціація з реальністю, коли робив тісто, яке тануло в каструлі). Хоча й доніс, але шматочка залишилось мало. Вибачився і приніс масло в упаковці: так надійніше! Тепер відволікаюсь на якісь інші справи, залишаючи за столом свою їжу. Видно, що відійшов далеко, бо, повертаючись назад до кухні, зустрів по дорозі смішну процесію виходу з храму якогось священника, за одягом схожого на ксьондза. Так, наче його несуть на святкових носилках, як колись шейхів. Дивлюсь уважніше, а зовні це виглядає як бутафорія: хоча носилки несуть і він нібито в них сидить, але йде власним ходом короткими кроками. Раптом хтось мене з цієї процесії зачіпає пальцем у спину і йде далі. Лише встиг озирнутися і припустити хто то був. Тепер я знаю, що хтось шукав якийсь інструмент (уві сні образ був конкретизований), я його знайшов, але він виявився не таким, як треба, хоча вже знайшли інший. В процесі пошуку побачив пінцет із тонкими але зігнутими кінчиками. Згадав про доньку, яка має замовити подібний. Чи підійде?.. Навіть і не зачіпав. (Асоціація з реальністю). Повертаюсь до свого столу: а в мене переставлені тарілки. З третього ряду на другий. Хтось пояснює причину, адже сідали в тому місці гуртом. За тим же столом дивлюсь обласну газету (на початку професійної діяльности працював у ній оглядачем), а там кольорові світлини працівників з коректорського відділу. Так, наче вони приймають із хлібом і сіллю якихось шанованих гостей. Святково вдягнені, але, як на мене, мають смішний вигляд облич. Отже, дали ж згоду на розміщення! Дивлюсь на іншу сторінку, а там обличчя давньої колеги по роботі (більше за місцем роботи, аніж за обов'язками, причетної до театру) - (давно померла). Навіть ім'я не згадаю, мала характерний для неї південно-поліський акцент, зокрема у вимові "ть". Щоб пригадати, читаю ім'я (буква.) і прізвище Фурса, яке спочатку прочиталося, як Фукса.

Сон 280620 "Невже вистачить?"

Бригада чоловіків заселяється у нову квартиру. Я серед їх числа. Спочатку приїжджає перша частина людей, серед яких я, а за пару днів - друга. Про те, що мали доїхати ще робітників - ми не знали. Як вперше заселялись у квартирі, я обрав крайнє ліжко, а як приїхали нові робітники - ліжка доставили і їх загалом у одному ряду виявилось із 10-ть, а моє - передостаннім. Був і другий ряд, але там було лише десь із чотири ліжка, а далі, ближче до нас, два столи. І все це в один ряд. Я питаю: на таку кількість людей, що замешкали, невже вистачить цих двох столів?

Сон 110520 "Правильні висновки"

Всім нам прийшли поштою якісь подарунки. Один хлопець дивиться, а це двигуни.
- Добре, але що з цим робити? - каже один. - Краще дали б еквівалентом у грошах! Сидимо з усіма за круглим столом і я висловлюю свою пропозицію з цього приводу. 0140'

На якомусь промисловому заводі допомагаю міняти балони (газові чи з киснем? - не знаю). Всюди мали стояти по дві штуки. Відбувається діалог із дванадцятирічною донькою колеги, в якому обігрується дозвіл на безвідповідальність у шкільній успішності. Розмова, вибудувана на гуморі. Все обігрується так, що дитина сама робить правильний для себе висновок. Неправильні ж варіанти викликають гірку усмішку. 0700'

Сон 260420 "Процес перетворення"

Складання старого дерев'яного совдепівського столу, з яким мої співрозмовники пов'язують свої спогади.
Процес складання виглядає так, що стіл частинами перетворюється в ошурки та пакується у мішки. Десь у той час я прошу когось віднести певну річ на фірму, яка знаходиться недалеко за рогом.
Тепер маю справу з розплавом на виробничому підприємстві, який іде по лінії, наче по конвеєру. Біля мене працює якась людина. На якийсь час відходжу та повертаюсь до нього, а він у рази нагрітий, аж пашить у обличчя. Кажу до тієї людини, що поряд: треба було вчасно мені додати до нього два курячих яйця, розбивши їх у плавіння, аби спинити цей процес. А подумки до себе: "Що за абсурд? Ти ще б "Кока-колу" додав до того!"

Сон 210220 "Організація простору"

Після кількох ночей, посеред яких снилося кілька яскравих але одноманітних сюжетів: поїздка в одномісній легковій машині червоного кольору; робітнича повторюваність у рухах; велика жаба, яку хтось бере у свої руки; підготовка і саме застілля, - нарешті довелось побачити трохи більше. Отже...

Знаходжусь з дружиною в дитячій кімнаті батьківської хати. Кажу, що зробимо тут ремонт, чим викликаю у неї здивування. Відзначивши для себе її реакцію, доповнюю: треба ж кудись перевозити свої речі на зберігання, як будемо їхати в Польщу?

За попередньо обговореним меню для поважної персони тепер роблю по телефону замовлення в ресторані столика і страв до нього на завтрашній день.

Сон 070220 "Витримуйте паузу. Слухайте уважно!"

З дружиною їду в міжрайонному автобусі. Зайшла мова з незнайомим чоловіком, який виявився з відомого нам смт. Розмова зайшла за вчительство, школу, освіту. Зокрема додав, що незадоволений традиційною методикою викладання в загальноосвітній школі, має на це незалежний погляд. Видався доволі поінформованим і розумним чоловіком. На якомусь етапі дороги він зійшов. А розмову, вже про нього продовжила якась жіночка. Виявляється, що він вчитель (для мене прозвучало це, як "лікар"), має практику в державній школі, а сам планує розпочати в своєму селищі приватну школу, використавши під неї батьківський дім. Я ж кажу, що певною мірою це добре, там достатньо дітей, аби назбирати клас, наприклад, на десятеро учнів; це не село, хоча й не місто, зі своїм темпом життя.

Завітали всією родиною на одну художню виставку, презентацію якої поєднали зі святковим столом. Захід затягли настільки, що я вирішив підійти до директора і запитати за його початок. Заходжу в кабінет, а там ведеться його розмова з двома персонами на тему мистецтва та якоїсь художньої роботи. Директор бородатий, чомусь мені нагадав знайомого художника (давно померлого) Бориса Портного. Постояв трохи, послухав їхню розмову, поки не знайшов момент перебити і поставити своє запитання.
- Коли будемо починати? Запрошували на четверту годину, а нині вже 5:20?
На мої слова він покликав організаторку заходу і велів починати. Коли повернувся на місце, то побачив, що якісь жіночки з села не витримали і почали їсти якусь домашню заготовку. Одні жіночки налисники, прикриваючи їх в долоні, аби не осоромитися на всю публіку, а інші - вже дістали велику пластикову миску, з якої всім підряд, хто приїхав з цього села, роздавалися чи не тіж налисники.
Тепер слово бере організаторка заходу:
- Добрий день! Прошу вас, коли буде виступати гостя, слухайте її, будь ласка, уважно, не поспішайте із запитаннями, витримуйте паузу, дайте їй висловитись - це дуже розумна жінка! - Сказано було з такою інтонацією: мало не смакуючи кожне слово. Продовжує:
- Коли будуть накривати стіл, наперед вибачаємось, їжа не освячена!
Цей коментарій взагалі збив із пантелику: як це взагалі відноситься до проведення виставки?
Для когось коментую за своїх дітей:
- Вони знають, як поводитись у таких закладах, адже вони вже не раз були в ресторанах.
Дружина пересмикує і каже мені:
- Ото сказав: у ресторанах!
- Я мав на увазі: бачили, як треба поводитись.
Тепер чуємо, як люди врешті-решт їдять, а хтось із офіціантів ходить і голосно перепитує:
- Сирники! Хто хоче ще сирники? 0345'

Сон 250919 "Смішне погруддя"

Я на якійсь квартирі в гостях. До нас завітала мені не знайома, але, як виявилось, для більшости присутніх, відома англомовна естрадна артистка. У тій родині, заради неї, утворилось багато клопоту: стіл, атмосфера, увага. Серед характерних предметів тієї квартири була скульптура, виконана у вигляді жіночого погруддя, але з кумедним прямокутним носом, видовженим уперед, як у Буратіно, і широким, як у слона, з певним викрученням форми. Так, як господарі доволі сильно перейнялися знаменитою гостею, виникло бажання усім із нею сфотографуватися, але не колективно, а групками, парами. От одні з нею зробили селфі, от другі... лишаюсь я. Дістаю свій телефон, запрошую її на особисте з нею селфі, навіть підібрав доволі привабливе тло, пробую натиснути на сенсорну кнопку - не тиснеться, знову, знову... чи то телефон підгальмувує, чи реально не трапляю на кнопку? Пробую зробити світліше екран: соваю пальцем по екрану - раз, два, три... - не виходить. От вже її відволікають і вона від мене відходить. Жалкувати? Та ні: і таке буває! Гостя вже збирається до виходу, а господарі її проводити, як раптом оживає згадана скульптура і починає крутити своїм прямокутним носом, майже, як слон, доповнюючи ритм рухами шиї, наче програючи якусь мелодію. Усі звертають на неї увагу, тішаться, що такого ще ніколи не бачили, сміються.
P.S. Сьогодні оголосили імпічмент президентові Америки Дональду Трампу. Президент України Володимир Зеленський зіграв другу скрипку.

Сон 300719 "Гіркий дим мунулого"

Польське село. Я з якимось хлопцем заходимо в сарай, зроблений зі зрубу, а там на столі декілька видів люльок. Вирішуємо одну з них набити і закурити, згадуючи, якою доброю є в мене. Беру в руки то одну люльку то другу: перебрав усі. Вибрав одну з більш-менш кращих: аби місце, куди забивають тютюн, було достатнє. Тепер дивлюсь, які є види заводського тютюну, що лежали поряд. Так само: перебрав усі пакетики. Виявилось, що самого тютюну було геть обмаль, лише на дні одного, а решта інших, то якийсь зелений чай, цвіт ромашки, щось більш придумане для ароматизації. Спробував набити: спочатку тютюн, виявився доволі дрібним і сухим, потім якась суміш квітів та щось загадкове, більш схоже на мокрий жим від кави. У результаті геть не сподобалось те, що вийшло. Спробував розкурити і тієї ж миті в двері сараю хтось застукотів. Ще не встигаю до них підійти, як заходить надзвичайно високий чоловік у формі. Я ж подумав: поліцейський. У нього виявилось якесь наївне питання, а я тут з люлькою, в дерев'яному сараї, в якому намагаюсь "щось" підпалити. Виходжу з ним на двір. Набите в люльку виявилось настільки непридатне, що змокріло геть, так, що довелось з неї відлити трохи води. Врешті, віддав її тому, із ким був від початку. На дворі пригледів щось на зразок возу, чи його решток, зокрема однієї довгої частково округлої темної від часу дошки, так само мокрої від дощу. Виникло питання, щодо її походження. На що той чоловік вирішив просвітити мене історією їхнього села, але почав з того, що чимось теплим просушив дерев'яну поверхню, на якій був напис російською. Почав говорити про німців, які колись тут мешкали і після війни змушені були виїхати. Напис, який можна ще було розгледіти на дошці був інформаційним й свідчив про переселенців з "червоної України" (отже, радянської). Раптом запитує в мене співбесідник: "А ви знаєте, кого сюди переселяли?" Й не очікуючи відповіді: "Поляків, українців і білорусів!"
P.S. Інформація про переселенців стосується Варміно-Мазурського воєводства Польщі.

Сон 260719 "Святкова пастка"

Підготовка якогось молодіжного свята. Всі ходять і спілкуються в межах одного дому, готують та накривають на стіл. Усе відбувається таким чином, що за певною внутрішньою згодою, чи угодою, всі сідають за стіл, а мене і ще для двох дівчат роблять певні уникальні обставини, від яких ми ходимо, доорганізовуючи той процес. "Підстава", якщо можна так її назвати, не читалась мною взагалі. Одна дівчина була для всіх доволі дратівлива, аби її всім позбутися, інша мені каже: "Ми вас одружимо!" І тоді я розумію всю ту організацію, як таку, де все було підлаштовано виключно під нас.
Знаходжу книжку Б.Г., в якій на вільних сторінках вирішив записати цю історію. Гортаю її трохи вперед і бачу, що в ній від руки була написана якась подібна, якщо не аналогічна ("афера"), яка відбулась із автором (Б.Г.) рік тому. 0730'
P.S. У сні присутні певні елементи почутого напередодні переказу художньої книжки, очікуваного від наступного дня свята - незрозумілого до кінця в організації, рефлексії на тему оприявнення певних нотаток.

Сон 020119 "Оригінальне печиво "Брелок""

Я на роботі. Обідній час. Стою до туалета. Доводиться ждати то одного, то другого, поки хтось вийде. Якась додаткова ускладненість, навіть коли потрапив до кабінки. Час йти до праці. Треба поспішати: вже 20 хв по обіді. Треба ж, згаяти його очікуванням! По дорозі до робочого місця, побачив на великому столі багато новорічного печива у формі чоловічків та різних геометричних фігур, доволі приємних на вигляд. Один з видів печива був зроблений, як брелок. Навіть висіло на ньому металева застібка з ланцюжком. Деякі інші печенюжки були зроблені з вушками для такого ж використання. Знаю, що печиво тут лежить не випадково: поряд працює на всю потужність пекарня. А ці вироби на столі - для таких працівників, як я. Беру пару "брелків" для своїх дітей. Ще дві для проби, навіть надкусив їх, одна з них кругленька, з кавовим смаком. Поспішаю, треба ще дійти до місця праці.
P.S. Напередодні планувалось, що треба буде зробити печиво та з дітьми використати до нього "цукрові олівці".

Снився ще один сон, в якому фігурувала велика собака. Одразу проводжу паралель з переглядом на ніч фільму "Miłość Od Pierwszego Szczeknięcia".

Сон 171218 "Наші лаваші сильно хороші, щоб..."

Я працюю в редакції газети. Мій кабінет знаходиться за прохідним, де сидить секретар. Сьогодні на її робоче місце повернулась давня працівниця, яка пропрацювала тут мало не все життя. Заходжу за свій стіл, сідаю до роботи. У цій же кімнаті працює ще одна співробітниця, на яку цієї миті не зауважив. Її стіл стоїть осібно від мого, біля вікна. Лунає стаціонарний телефон. Беру слухавку. Дзвонить жіночка, яка почала розповідати, що при написанні статей треба уважно ставитися до перевірки поданої інформації. Розумію, що хтось зі співробітників газети допустився помилки, яка пішла в друк. Але чому ж цей дзвінок перекинули на мене? Може, мали до когось іншого? - виникають внутрішні запитання. Тон у цієї жіночки не агресивний, з пошуком порозуміння. Починає входити в деталі тієї статті, розповідаючи, що в давні часи не тільки цінували воду і нею вмивалися, а ще й хлібом. Потім починає розповідати про лаваші і як до них ставилися. Слухаючи її монолог, бачу сюрреалістичну картинку: якась жіночка бере загорнутий лаваш, пригортає його до свого обличчя і ним вмивається. Чую слова співрозмовниці: "Наші лаваші сильно хороші, щоб..."