Сон 24-250325 "Забута тема"

У голові виникає цікава фраза (думка у вигляді речення), яку хочу десь записати, аби не забути. Сідаю за стіл, а ліворуч мене - якась дівчина, а переді мною - порожня чиста тарілка. Дістаю маркер і починаю писати по її краю свою думку. Зауважую, що маркер срібного кольору майже зливається з блискучим білим кольором глазурованого фаянсу. Також виникає відчуття прихованости, адже не хотілося б, аби та дівчина обок прочитала, що я пишу. Дописавши, виникло переконання, що тепер точно не забуду цю думку. Аби вона не залишилась на тарілці назавжди, вирішую її витерти. А витиратися не сильно то й хотіла. (Лунає дзвінок будильника. Просинаюсь. Намагаюсь пригадати що я записував? - але не виходить. Навіть не пригадується натяк: на яку ж тему?)

24.03.25

З однокласницею Л.С. (не зовсім на неї схожу, але з конкретним переконанням, що це вона) йду до її дому та обговорюємо тему (пов'язана з сьогоднішнім попереднім сном). На порозі в дім занурює руку в мокрий пісок і дістає ключі від вхідних дверей. Я дивуюсь такому місцю хованки та коментую:

- Я з дитинства (шкільний період) пам'ятаю пару таких місць.

- Таких хованок у мене безліч! - відповідає вона.

- І завжди знаходила?

- Було пару раз - ні, але, навіть коли не могла знайти, спрацьовував дедукційний метод, і навіть коли не знала, ключі знаходилися.

25.03.25

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 171024 "Підготовка до від'їзду"

Останній день роботи на об'єкті. Усі збираємося під кінець праці з речами в бутовці. Потім з'їжджаємо до помешкання, складаємо сумки в авто і виїжджаємо додому. Дорога дальня (за логікою подій очікуваної реальности: з Франції до Польщі, - далі за сюжетом це припущення підтвердиться), тому пильна увага до всього. Нас в бусі лише двоє, обидва водії - для перезмінки, як хтось втомиться. Вирушили в дорогу. Їдемо з колегою (з реалу: навіть не з тим або одним з тих з ким зараз працюю, а тим, з ким працював на іншому об'єкті півтора місяці тому) до якогось містечка, де ми колись також мали об'єкт. Прокручуючи в пам'яті події останнього дня, задаюсь питанням: а де мій інструмент? Речі якби всі зібрані, а інструмент, якби й не поклав у велику сумку... Міркую: а якби повернутися? - та від'їхали вже певний кавалок дороги. Колега, який першим сів за кермо, зупинився біля моря (якщо з реалу: південь Франції), де стоїть підприємство, в якому були попереднього заїзду (досвід з реалу) і попросився відволіктися на короткий час без пояснень. Я починаю здогадуватися, що і він тут забув якийсь свій інструмент, але не цілу сумку, а дещо з того, що позичав. Сиджу в машині довго, що вже почав підозрювати: куди він дівся? - дорога й так дальня, а він собі дозволяє гаяти час. Дивлячись на берег моря та відпочивальників, міркую: чи не піти б скупатися? - але себе пригальмовую тим, що "ось-ось і буде колега". Навіть певний час вийшов постояти на прохідній. На моєму смартфоні заграла якась українська мелодія, а жіночка, що проходила повз навіть якось затрималася і на цю мелодію до мене усміхнулась. Вона щось прокоментувала до іншої жіночки, що йшла за нею, і тоді я зрозумів, що це були польки. Подумки констатую своє спостереження: як рідко зустріти когось із Польщі у Франції. Тепер я знову в бусі чекаю на водія. Раптом в машину за кермо сідає незнайомий чоловік, а позаду дві жіночки (без конкретики, але схоже на повтор) й каже, що їм треба тут недалеко доїхати. І нахабно, не очікуючи моїх претензій, рушає і їде, по ходу забалакуючи якоюсь історією. Я все ж таки знаходжу момент висловити йому своє невдоволення, аби я вже міг повернутися до колеги, який навіть не знатиме, куди я дівся разом з машиною. Тепер я начебто вдома (кімната, як у дитинстві). Готуюсь лягати спати. Раптом у ліжку опиняються дві жіночки, так, якби й не ті, що були першого разу (на підприємстві) й другого разу (в машині), а якісь сусідки (таке переконання). (Такий повтор у три "заходи", я фіксую уві сні вперше і це дещо пояснює, щодо конструкції виникнення снів). Я вже й не знаю, як лягати мені спати? Жодних натяків на інтим, але в такому близькому товаристві "стрьомно". Продовжую й далі міркувати: де ж мій інструмент? У пам'яті програю деталі від'їзду і мене осяває: ми ж складали спочатку інструмент у бутовці ж, отже, їх всіх разом забрав із собою бригадир! (Цікаво, що бригадира проасоціював так само з попереднього об'єкту, де також був колега-водій). Отже, мені достатньо буде забрати його із офісу фірми. І тут раптом пригадую: я ж не забрав шельки! Від цього шоку просинаюсь. Одразу в реалі усвідомлюю, що я ще у Франції і нікуди не поїхав, а інструмент і шельки поки на робочому місці. Пару днів і перед з'їздом обов'язково про них не треба забути. (Записуючи сон, збагнув, що за логікою реальних подій, навіть не беручи до уваги, що "недалеко від'їхали" уві сні, відповідно до реалу, це відстань між півднем і північчю Франції, інструмент я міг би вести виключно тим самим бусом, в якому і тривало те міркування над "пропажею"). Отже, сон конкретно мішає факти з реального досвіду, щоразу програючи й програючи тими ж образами або їх асоціативним оновленням щоразу новий сюжет на тлі короткочасної пам'яті.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 230523 "Загублена торба"

Проїжджаю потягом вздовж бараків для працівників (свого роду однокімнатні помешкання). Здивувало, що в кожному з них крізь незашторені вікна світиться хоч якесь світло, хоча мешканців взагалі не видно. За цими бараками видніється велика фабрика, з труб якої весь час валить то там, то там чи то пара, чи то дим. (Певні асоціації зі сталеварною гутою, на якій зараз працюю). Потяг зупиняється і люди починають виходити з вагону, в якому я знаходжусь. Маю намір вийти разом із ними. Озираюсь, аби взяти свою дорожню сумку (таке переконання, що вона в мене була), озираюсь по підлозі, а її не бачу. (Таке переконання, що мотив загубленої торби повторюється протягом сну). Пора виходити, а сумки так і не має...

Сон 130921 "Не допустити повтору!"

Квартира у вигляді однієї кімнати. (Певні асоціації з житловим простором у якому мешкали). Вона для нас (мене, дружини, когось ще) є лише тимчасовим пристанком. Колись ми її винаймали, щось на зразок кімнати на одну ніч - це перше сприйняття, а за кількістю речей та особистих записів на поличках, натякає на те, що ми в ній живемо, але так би мовити час од часу. Дивне сприйняття простору: кімнатка невелика, але до нас приїхало дужо китайців. Скільки не спілкуємось, я ж слухаю і намагаюсь мовчати. У розмовах присутній якийсь спогад про поїздку якоюсь річковою яхтою, пригоди під час подорожі. Пам'ятаю останній візит (пригадування забутого сну), як ця зустріч закінчилась кровопролитною бійкою. Програючи сценарії, пробую цього не допустити. Цікаво, що цього разу до нас приїхали ті ж люди, а подумки в мене до себе питання: чи пам'ятають чим закінчилась остання зустріч? (З однієї сторони - це так би мовити згадка забутого сну, з іншого - розв'язання знайомих подій у сторону з добрим завершенням). Весь час цих розмірковувань прибираю в кімнаті, зокрема біля шафи з книгами і різними записами, записками, складнями. Останнє мене приємно подивувало. Знаходжу якісь нотатки. Ось знайшов три тонких зошити, з написом на кожному "Неабищо". Пригадую, як їх заводив. (Належить до якогось іншого забутого сну). Перекладаючи, відзначив, що вони вздовж урізані, а, заглянувши всередину, збагнув, що записи почав вести у формі таблиць. В результаті розмов усі лягли спати, лише один старший (головніший) китаєць крутився з боку на бік і не міг заснути.

Сон 290321 "Забуте вбивство"

Знаходжу на свіжоперекопаному городі (між літньою кухнею та старою грушею, що на обійсті батьків) шматок нитки ~ до 0.5 м, яка нагадує мені про вбивство (спогад про забутий сон). Пригадую подробиці і розумію, що саме вона, як єдиний речовий доказ виведе будь-кого за певною логічною послідовністю на скоєний злочин. Чомусь я добре знаю про ту подію (жодних деталей по пробудженню не лишилося), принаймні маю стійке в тому переконання, і що цікаво: почуваю себе в ролі захисника скоєного. Викидаю остаточні інструменти злочину, або ж те, що на нього вказує, зокрема ту нитку і плоскогубці. Заношу до відкритого назовні вуличного туалета і кидаю в яму, але плоскогубці дивним чином туди не трапляють, а чіпляються за край кола. Беру руками і викидаю влучніше. Для себе відрефлексовую, як зі сторони дороги йдуть подорожні й, можливо, дивляться в мою сторону.

Сон 230820 "Ім'я ще не внесене до списку"

Я з дружиною на своїй роботі, яка триває на лоні природи. Приємне сонечко, лагідний перебіг робочого дня, хоча праця фізична. Дружина допомагає мені у дрібній роботі: щось піднести, підтримати приємною розмовою. На якомусь етапі вона каже: "Не забудь за ті дні, коли я тут працювала!" Загалом, ініціатива бути їй на цій роботі йшла від мене, відповідно: я мав проконтролювати запис годин, про які мусив нагадати керівникові. Пригадую, що її ім'я ще не було внесене до списку, уявивши звичну для себе табличку, в якій дописуються прізвища. Загалом у цьому місяці вона була зі мною разів два, це - третій. А в минулому місяці - раз... І тут у мене шокуючий спогад: коли я працював на попередньому об'єкті, а це якраз було минулого місяця, по ньому забули записати один день її роботи!.. Місяць закритий, виплати для неї не буде, і це мій недогляд.
P.S. Після сну виникло враження, що знання за інші робочі дні, проведені з дружиною, належать до забутих снів.

Сон 250420 "Минаючи весілля"

Відбувається підготовка до весілля. Вечірній час, сиджу за столом у напівтемряві. У кімнату заходять і виходять різні люди. Ось раптом у кімнату зайшла моя однокласниця Н.С. та ще якась людина, з якою сильно перейняталась розмовою. (Подібний фрагмент із Н.С. вже якось фігурував у забутому сні). Сиджу спокійно та непомітно, але, якщо подивитися уважно: хто за столом? - мене можна розгледіти. На якомусь етапі розмови звертає вона на мене увагу. Дивується моїй "появі" так само, як і я пару хвилин тому їй.
- Як ти тут опинився? - питає вона.
- Звідси родом моя дружина! Тож і я дивлюсь і дивуюсь: де ти, а де Полянки! Маєш тут якусь рідню?
- Наречена запросила!.. А де твої?
- Сплять у сусідньому будинку. (В уяві спливає невеликий будиночок, що розташований на одній господарській території з цією спорудою). (Самі образи місця, столу, кімнати, будинків - мені в реальному житті не знайомі).
На останок розмови надіслала світлини, які мали б роз'яснити: яку вона має причетність до нареченої та її рідні, які мені, насправді, незнайомі. (День). Тепер прогулююсь садом і спостерігаю за атмосферою підготовки до сільського весілля. Вдруге зустрічаю Н.С. разом із іншою однокласницею Л.С. (Певною мірою їхні образи в реальному житті схожі). За всім спостерігаю зі сторони. Більше фіксую для себе якісь події, аніж входжу в діалог. Жую суміш горішків та родзинок, беручи з коробочки, яку тримаю у руках. Йду далі. Тепер минаю якусь галявину й іду до виходу, аби побачити останніх гостей, що прибули. Тепер виходжу коридорами якогось музею до виходу. Останні двері, а за ними фойє зі старими дерев'яними стільчиками (подібні ще зустрічаються в актових залах). На них сидять, а дехто спирається на задню спинку: тележурналіст, якийсь помічник та оператор, можливо, ще дехто. Спілкуються за свою роботу і зміни, які в них відбуваються. Тележурналіст, самий старший з присутніх за віком, починає розповідати за реформи, які торкнулися їхньої роботи (його образ нагадує одну людину з місцевої телерадіокомпанії, але уві сні він більш похилий). Про те, що всі працівники телекомпанії мусять пройти обов'язкове стажування з вивчення англійської мови, якісь додаткові курси з вільної журналістики. Одним словом, усе за європейськими стандартами. (Подібний образ та діалог вже якось фігурував у забутому сні). Я ж стою за його спиною і все це слухаю. Відчуваю, як трохи психологічно "нависаю" своєю присутністю над ним. Далі він продовжує, що так далі не витримає і, не діждавшись виходу на пенсію, звільниться з роботи. Я ж про себе міркую: от і неправильно! Попробував би, подивився, подивилися б на нього, а там із часом щось змінилося б. Тут у нас одні реформи, а там уже другі. Не можуть же бути такими однозначно вимогливими до людей такого віку? Подумав, аби про це якось сказати, прокоментувавши його спіч, але передумав. 0415'