Сон 280322 "Емоційний шок"

Дивлюсь якусь телепередачу і за сюжетом опиняюсь у знайомому місці (таке переконання уві сні), десь на березі моря (Крим), знайома вуличка (так само фігурувала у якихось снах, можливо, забутий спогад із дитинства) на ній знаходиться невеликий музей, на території якого з каменя зроблений корабель. Все виглядає доволі акуратно і симпатично. Враження захоплюючі. Цей сюжет я бачу разом із дружиною по телевізору. (Цікаве спостереження: у зв'язку з війною, пам'ять починає сприймати телевізійну інформацію, як безперервний потік про небезпеку руйнування, втратити життя, горя, яке може раптом прийти в будь-який дім). Прошу дружину звернути увагу на знайомі мені місця. Висловлюю надію, що колись ми їх разом відвідаємо. Пригадую, що в цьому музеї я був ще раз, а другою нагодою була якась спільна прогулянка, як то можливо під час організації творчого відпочинку на нараді літераторів. (Видозмінена асоціація з життєвого досвіду). Отож, телевізійний образ стає частиною того, в чому я починаю перебувати разом із дружиною. Тепер ми переносимось в інше місце, яке так само нагадує мені якесь минуле. (Також певною мірою знайоме, видно, із далеких снів). Опинились не випадково, а так, що приїхали власною автівкою, тією дорогою, що вела від згаданого музею. Біля озера знаходиться дім діда Григорія. (В реальності там немає озер або якихось водойм). Те озеро в одному місці перетікає штучними порогами в якусь річку, набираючи швидкість потоку. Хоча вже стемніло та майже вже нічого не видно, дружина захотіла зайти на рівну площадку першого порогу, з якого і починала збігати вода. Заходить так, що поволі задкує і задкує вглиб од берега, на якому я стою. У мене пересторога, адже ходити по такій воді, навіть по гульки, небезпечно, адже не знаєш, яка там під ногами поверхня. Перше, що асоціативно виникає як пересторога: слизько! Бачу, як в одному місці поріг уривається і вода стрімко падає вниз. Саме до того місця задкує дружина. Попереджаю аби не йшла далі. Вона ж не слухається і на якомусь етапі підсковзується і падає у воду. Ця вода підхоплює її і стрімко несе наступними порогами десь у основний потік річки. У мене паніка. Я нічого не бачу, бо навколо цілковита темрява. В правій руці тримаю ключі від машини, кладу їх в задню кишеню штанів. У лівій руці телефон, не знаю куди його покласти... Біжу до дідового будинку, який стоїть поряд і ставлю його біля фундаменту. Стрімголів - до річки і шукаю дружину. Чую її невиразний голос і в темряві намацую руками поміж води її руки. Розумію, що має бути поранена. Притуляю до свого тіла в починаю підтягувати до берега, але акуратно, відчуваю, як вона вся знаходиться в мулі тієї води. Під пальцями відчуваю, як той мул має нерівномірну структуру, начебто в ній знаходилися колись дощові черви, можливо, у ній і померли. Таке асоціативне відчуття знаходжу їхніх ледь-відчутних хребців у минулому на своїх пальцях. Це все настільки мене виводить із себе емоційно, що я від того шоку просинаюсь.

Сон 061221 "Організація та впорядкування"

З колегами укладаю кабеля в широкий лоток. Знаю, що об'єкт знаходиться біля аеропорту. (Теми "лотка" і "аеропорту" повторювані кілька ночей). 0250' Сон 301121

Опиняюсь у якійсь заміській хаті, більше схожій на дачу за призначенням. Приїжджаю не сам (конкретика відсутня, але знаю, що близькі родичі, двійко осіб точно). Хтось залишається прибирати в хаті, а хтось робить прогулянку околицями, зокрема лісом. (Як глядач, я бачу два сюжети для кожних героїв паралельно, як у кіно). Займаюсь хатніми справами: мию посуд, перу (ставлю до пральної машинки), прибираю, організовую щось на городі, варю їсти, міркую над хатнім облаштуванням. Відзначаю, що є світліші кімнати та темні - без вікон. Міркую, як би їх на майбутнє освітити додатковим сяйвом. Сюжет із подорожжю околицями менш насичений подіями. Зокрема фігурують вулички, вихід до лісу, ліс, гриби, поворот додому. На якомусь етапі виникають гості, давні батькові знайомі, зокрема Є.К. (у батьків із його родиною спільна дача на два входи, але на одній території). Ця людина викликає якусь неприязнь і я роблю якісь показово якісні речі для себе, тим самим викликаючи роздратування в нього, адже зачіпає його інтереси. Десь іде жалітися на мене моїм батькам. Мене це не обходить. Тепер повертаються додому ті, що були в подорожі околицями, якісь нові гості. Вже на цей час відбулося багато змін. Прошу оцінити, наскільки стало краще. Запрошую в дім до столу. 0400'

Сон 010819 "Конспірологічна хата"

Приготування з рідними дітьми корейської страви: кімбап. Головні компоненти: рис, омлет. 0156'

Нам було сказано, що ми (я і ще один хлопець) маємо досягти місця призначення підводним човном. Ним нас доправили до вказаної цілі: посеред води, віддалено від берега. Виходимо на поверхню палуби, аби вдягти "акваланги", - так прозвучало, коли мова йшла за спеціальні пересувні засоби на воді, коли плавець перебуває всім тілом у воді, окрім голови й торсу. На них ми допливли до берега, але в мене вийшло так, що, відчувши мілину, пішов "по воді" сам, на відміну від напарника. Ближче до берега, відзначив якісь насосні устаткування, змонтовані прямо над водою, на висоті людського зросту, оминаючи їх між опорними стовпами. На березі відрефлексував, що надійшла ніч. Вийшов прямо біля того дому, який нам був потрібен: ґанок, два віконечка в сторону води, одне світиться. Знаю, що колега вже пішов у дім, хоча цього не бачив. (Таке враження, що дім знайомий з інших снів, хоча не викликає конкретних асоціацій). Спробував надати йому визначення, вийшло так: в народі його б назвали "конспірологічна хата". 0523'

Сон 081118 "Малотиражне диво"

Я в батьківській хаті, в якій має залишитися на кілька днів якась незнайома дівчина, поки її мама не вирішить "свої проблеми". Спілкуюсь про це з матірю і сестрою. Якось одразу ув'язали розмову з питанням виходу періодичних видань, зокрема газет. Це так виглядало, наче ці дві речі (дівчина та газети) не просто йшли паралельно в розмові, але й чимось взаємозалежали одна від одної. Без зайвих слів усі подумали про одну річ: "малі тиражі". Мати питає: "а як ваша - виробнича (газета)?" Я: "Ніяк!" Сестра, якось зайве наголосила, що "у них у всіх - християнські!" 0422'

Сон 210918 "Забуте чаїть несподіванки"

Тягнемо довгі та грубі кабеля. Знаходжу місце їхнього обриву, що має "дикий" вигляд: з десяток кабелів розпанахано в одному місці в різні сторони. Трохи розбираємось в тих переплетіннях, аби дотягти нові до кінця. 0119'

Я у великій родині баби Дусі. Залишковий настрій по закінченню свята...
Тепер я біля батьківської хати. Обходжу її. Заходжу за ріг дому, той, що блище до дороги. Помічаю біля воріт бабу Марію (нині покійна). До неї підходить батько, підтримує її в ході та жартує, як до дитини. Баба Марія каже мені, що домовилась з хорошою людиною продавати їй всякий "непотріб". Особливо не сильно второпав який, але запитує: чи гарна ідея, в прагненні, аби я її просто похвалив? Підходить до воріт мати й гукає назад ту машину з "хорошою людиною", яка від'їхала трохи від дому. По ходу мені розповідає, що речі, які їм заважають, вона передає на оплатне зберігання. Я подивований, адже на неї це не схоже, адже завжди знайде місце речам у великій хаті. Підходить батько і вони разом домовляються з тією жінкою, із якою в подальшому будуть співпрацювати. Дуже від того тішаться, дякують, і прощаються "до нових зустрічей". 0152'

Дзвонить клієнт і питає: то коли ж ви відремонтуєте телевізор? Одразу пригадую про кого йде мова. Пам'ятаю, що несправність зводилась до заміни блока живлення. Видно, що клієнт ще відтоді не прагнув вкладати гроші в ремонт. Кажу ОК - сьогодні! Домовлявся з клієнткою через її доньку, кажу їй, що можу до обіду і продовжив займатися чимось своїм. Десь за годину знову телефонує вже безпосередньо замовник і каже: то коли вас ждати, вже десята година? Кажу: скоро маю виходити! По дорозі зустрічаю її доньку, ту, яка за першим дзвінком домовлялась за ремонт. Пригадую її, що трохи знаю. На моє питання: чим вона займається, якось неочікувано відповіла: проституцією. Легко вловив її нездоровий інтерес звернутися не до батька, а до мене. Кажу їй, що вже їду до її матері, тільки не знайшов у записах номер квартири: дім пам'ятаю, а квартиру - ні. Вона сказала, що теж не пам'ятає. Попросив, поки їхатиму, аби її мати сама мені зателефонувала та зробила уточнення. Сідаю в тролейбус, бачу є вільні місця, але весь час якась "движуха". За пару зупинок сідаю. Заїжджаю в магазин, купую блок живлення. Мені дають чек. Добре: їхати недалеко. Клієнтка живе на самому верхньому поверсі дому. Мені знайомий вхід до її квартири - так би мовити, через дах. Є дві кватирки на вентиляцію, одна за другою, які мені запам'яталися ще з минулого разу. Але виконані вони у вигляді дерев'яних ґраток. Клієнтка зустрічає мене. Я готую робоче місце. Для підтримки розмови питаю її на різні теми. Десь заходить розмова за вартість блока живлення, я пригадую ціну, але шукаю чек, аби побачити повну собівартість. Є в одному чекові ще дві покупки - з їжі. Дивлюсь на вартість блока: 49 грн з копійками. Кажу: можете самі подивитися і даю їй чек. 0515'

Сон 220718 "Загадкова інсталяція"

Недобудована хата, земельна ділянка де мешкав Юрко Ґ. На городі, біля самої огорожі, загадкова інсталяція поділена на три частини, зроблена з підручних речей: городніх і будівельних матеріалів. Я то уважно оглянув та зафіксував: начебто сфотографував, можливо, й дещо з побаченого описав. Подумалось: наскільки все печально: Юрко Ґ. помер, ще тоді, коли його сестра будувала хату й врешті виїхала в Канаду і вже не бачила сенсу щось робити далі... Якісь затрачені зусилля на набуття певності в цьому житті стають абсурдними, втрачають сенс, нівелюють досягнення, як та незрозуміла мені інсталяція з пінопласту, землі, рештків деревини, покинутих на городі по незавершеному будівництві.

Сон 230618 "Дерев'яна хата"

Дорога з пересадками. Порція свіжосмаженої м'ясної страви.

Стара дерев'яна хата. На високих стелях великої кімнати, а де на стінах - натягнуті грубі тканини, за принципом гобеленів. Я починаю знімати зі стелі ті полотна. Від когось чую, а в дечому підозрюю й сам, що ця хата колись із середини горіла, але якось з однієї сторони - це стало оприявнюватися, коли стіни за гобеленами почали відкриватися все чорнішими.
Я питаю: чи знімати все? Хтось критично відповідає: ти що, це Середньовіччя! Інтонація вказувала на повну ліквідацію старожитностей з метою подальшого ремонту.
Підходжу до печі з високим отвором, мало не в мій зріст, із глибоким черінем, і гортаю в ньому якісь рештки, які колись недогоріли, і бачу, що від ворушіння вони розгораються все більше і догорають мало не остаточно. Я мав у тій печі спалити те, що було зірвано зі стін і стелі.

P.S. Цей сон нагадав подібний будинок, в якому мешкали сімейна пара похилих мешканців. Я до них приходив у гості, піднімався на дах сходами з такої ж великої кімнати. На даху лежали старожитні речі, в'язки цибулі. Щось подібне було в іншому сні, коли я гуляв по даху дідової хати з переходами від батьківської. В іншому сні, подібне було помешкання, коли подібна група людей замешкала на відпочинок у середній з трьох однакових дерев'яних кемпінгових хат, з метою проведення вікенду, але відчуття сірості та сирості домінували з першого враження про неї. Випливають ще дві асоціації про дім, який був у різних снах: один стояв над пісчаною дорогою, що по самій високій стіні будинку утворював єдине ціле з огорожою, тоді там померла відома у вузьких колах людина, яку я знав, а другий будинок стояв на горі, в якому мешкали жінка та її малі діти. Образ дерев'яної хати в снах подібний, начебто збірний, і водночас живий. Кожного разу дім поставав, як жива істота нерозривна із віком її мешканців.
В описаному сні дім ледь живий, для мене чужий, але я у ньому, як і інші зі мною люди, прийшли з метою змінити його на краще, при тому, що на якомусь етапі мав сумнів у тій доцільності.

Сон 030618 "Хата. Руда-Руса"

Надвечір їду в село. Дорога, поле, хата на два господаря. Одна з половин цієї хати, наче отримана мною у спадок, або ж я маю до неї якийсь безпосередній стосунок, і така ж друга рідня, що мешкає в одному дворі, але має інший вхід до того ж дому. У дворі є ще один дерев'яний будинок (сарай), що має двоє дверей, нача на такі ж дві родини, але вони належні до кожного з наших сімей. За тією хатою, до якої я приїхав, доглядають, але важко було второпати чи свої ж родичі з двору чи інші, що мають стосунок до нього. У тій половині дому, до якої я приїхав, "чергувала" дівчина, яку вже зустрічав раніше. (Знайома вона мені не з реальності, а з якогось давнього сну). Молода, руденька, з тендітними рисами обличчя. Я пригадав, що ще минулого разу мав їй сказати, що схожа на одну з героїнь однієї картини, що зветься "Русалії" або ж "Русалки". Вона в тій хаті не сама, а так, наче з малою сестричкою. Та рудовлоса дівчина сидить і щось шиє (вишиває, зашиває), так, наче на простирадлі, що має великі жовті малюнки. Я в цій хаті тимчасово - лише на вечір, і маю скоро їхати. Ловлю момент і розповідаю їй про те, що вона схожа на образ зі знайомої мені картини. Виходжу на двір обійстя, а, повертаючись, висловлюю ідею, щодо її вишивання. Питаю, як її звати, і пробую записати на білому між жовтих малюнків її ім'я і прізвище. На що вона щось каже, а я змушений перепитати, щоб повторилась. Така гра з затягуванням відповіді на моє можливе вгадування, зі словами: "А моє прізвище легко запам'ятовується!" Я вперто очікую відповіді і розписую ручку в цяточці, що пише жовтим. Ловлю себе на думці, що це не зовсім надійний колір "для пам'яті" після наступних прань, але записую... не з першого разу. На що дівчина спочатку каже ім'я, а згодом і прізвище: Ірина Варинарка. Наприкінці прізвища прозвучало додатковий склад "ра", що, на моє прохання, вона повторила, таке собі: Варинаркара.