Я на робочому місці. Розкладаю інструмент. Міркую, як виконати роботу. Припасовую одні матеріали до других, аби зрозуміти, якою робота буде в результаті. Тепер оглядаю будинок, який вже є власністю фірми (ЕК), в якій колись працював, а сьогодні тут мій останній день праці. З одного відчуття, я на цю фірму нещодавно повернувся, а з іншого - вже покидаю. Спілкуюся з тими, з ким працював. Всі перепитують: як мені на новому місці? А мені вже приємно, що ця фірма не в'яже своїми зобов'язаннями. Але сьогодні особливий день: шеф презентує нове офісне приміщення, а вірніше - цілий будинок. Уже як тиждень тривають певні роботи по переобладнанню приміщень під нові потреби. Як дійсні працівники, ходимо, оглядаємо планування. Роблю для себе висновок: цього разу шеф замовив готовий план: одразу ясно, що де буде, а не так, як із магазином (КЛ). Планування мені подобається. З огляду на велику площу будинку в два поверхи та виокремлені офісні приміщення для працівників, міркую собі: то стільки ще немає робочого персоналу! Повивчавши ще будинок, зрозумів, що це колишній заклад загального харчування для проведення дитячих урочистостей. Рештки малюнків, що ще залишалися на стінах, вказували саме на те. Тепер всі збираємося за святковим столом, грає музика. Трохи погомонівши, помічаю, як двоє бухгалтерів-чоловіків ідуть і починають танцювати якийсь незвичний для мене, але справний танець, більшою мірою схожий на фізкультурну розминку. Але доволі весело та динамічно один з одним. Щоразу головний бухгалтер веде другого. Я коментую, що від цих двох людей залежить існування фірми. Дивлячись, як вони справно танцюють, додаю: але ж як синхронно у них все виходить! З підтекстом: так само чітко пасують один до одного у зведеннях цифр. Чим викликаю приємні усмішки. Тепер повертаюсь додому, аби покупатися. У мене все по плану: йду в лазню, за тим їду на літовище. У мене має бути якийсь виліт (таке переконання). З двох лазнь чомусь вибрав ту, в якій парна виявилась майже холодна. Але ж я вже роздягнутий. Намагаюсь підпалити піч, у який вугілля потухло, лишилося тепло, яке ніяк не створює для парної наліжної пари. Кинув пару чашечок води на каміння і від скромного й тривалого шипіння розчарувався. Треба розпалити наново, а матеріалу - катма. Іду в передлазню, аби набрати дрова та папір. З ними також проблеми. З'явився батько, я ж висловив невдоволення: просив ще тиждень тому, що піду в парну! Поки кажу, стою голий. Отже, фізично неприємно не лише за холодом, але й вимушеністю робити організаційну роботу під час купання. З одного боку піч можна розпалювати з передлазні, з другого її боку - парної. Повертаюсь до останньої та розпалюю, а матеріал якийсь сирий: як починаю брати суху солому, стає схожою на траву, як - папір, так він від лежання у вологій парній уже частково змокрів. 0430'
