Сон 070725 "Іншою стороною"

З'являється шеф, який пробує в мене дізнатися: що я встиг за сьогодні? (Образ керівника узагалі не відповідний до реалій, але на когось схожий з минулого). Тепер лечу через різні приміщення. (Такі ж повороти, як і на об'єкті, на якому зараз працюю). Раптом згадую, що можна потрапити до виходу ближче і якраз тудою, звідки прийшов.

Зареєструвався через інтернет на якийсь культурний захід. (Назва мала довгу назву, яку не запам'ятав, хоча доволі оригінальна). Приїхав своїм автом до місця призначення. (Якби обласна бібліотека - спогад з минулого). Запаркувася справа від входу. (Колись у тому місці давним-давно проводили презентацію). Заходжу до закладу. Одразу бачу іншу презентацію, на якій помічаю С.Васильчука і В.Демчук. (Колись їм давно видавав книжки). Бачу їх крізь прозоре скло, за яким відбувається той захід. Пробую побачити інші знайомі обличчя. Щось у тих людях видається вгадуване, але без конкретики. Вітаюсь із ними помахом руки та прямую далі на своє зібрання. В руках тримаю якусь книжку і звужену упаковку, можливо, цукерок. Хтось до мене підходить і відволікає якимось питанням. Аби щось допомогти, кладу книжку та упаковку на перше ліпше місце і... просинаюсь.

Сон 270320 "Королева Іспанії"

За попередній день (26.03.2020) запам'ятався лише фрагмент сну: "Я на човні разом із дружиною. Сиджу на веслах і ми спілкуємось. Човен рівно та спокійно пливе по воді".

Я в храмі, більше схожому на костел. Збираються люди, наче на якийсь захід. З однієї сторони присутня певна організація дійства: люди, які приходять, сідають на порожні місця, хоча розташовані вони асиметрично, але під прямими кутами; та хаос: поки всі сідають і ходять, утворюється багато руху. Я помічаю знайому мені вчительку української мови (пару раз був запрошений нею, аби прочитати дітям свої поезії), а біля неї якусь дівчинку в червоній туніці. Всі сідають на місця і починається богослужіння. Несподівано, як для мене, до дівчини підходить ксьондз і благословляє її. Тепер я вирізняю з усього, що дівчина, з поміж інших, сидить не на звичних дерев'яних стільцях, а на троні. Розумію, що я, спершись на якомусь етапі просто біля сповпа, стою біля цієї дівчини (з правої сторони, але боком до неї). Ксьондз говорить про неї якісь несподівані для мене речі: про те, що це велика честь, що "нас відвідала член королевської родини... (далі багато регалій), а в майбутньому - королева Іспанії". Дівчина питає в згаданої вчительки: "Навіщо вони сюди прийшли? Навіщо це мені?" На що вона їй коротко пояснює, що це такий протокол (щось на зразок: так треба!).

Виходжу з автобуса в районному центрі й іду по малознайомому місту, геть незнайомими вуличками. Переходжу між житловими будинками, то в одну сторону, то в іншу. Рухаюсь інтуїтивно, адже знаю, що тут - недалеко. Тепер виходжу на впізнавану мені вулицю, де біля одного старого одноповерхового цегляного будинку з обсипаною штукатуркою стоїть чоловік і маше мені рукою. Я його впізнаю (в реальному - директор міського центру технічної творчости для молоді). Уже тієї миті розумію, що це саме той будинок культури, який шукав. Заходжу всередину, підходжу до жіночки, яка мала образ державного службовця, дістаю два папірці з проханням зареєструвати творчий колектив з доволі народною назвою, щось на зразок "Древляни". Це прохання не моє, але мій приїзд пов'язаний саме з тим, що я зацікавлений у вирішенні даного питання. Поки мене прийняти не може, просить зачекати: хтось переді мною з поспіхом робить свої документи. Тепер все міняється таким чином, що те місце чимдалі нагадує бібліотеку, в якій відбувається захід. Ще помічаю, як приходять незнайомі мені люди, сідають, готуються. Біля мене дружина, яка із собою має кілька власних книг. Захід починається і на ньому надають слово хлопцю, молодому та перспективному автору художніх творів і наукових розвідок. Він розповідає за власну творчість і шлях до неї, акцентує увагу на своїх відкриттях, зокрема на тому, що, несподівано для мене, починає сипати компліментами моїй дружині, розповідаючи за унікальну статтю з математики, яка отримує доволі позитивні відгуки. Я ж про себе дивуюсь: "Яка математика? Вона ж - філолог!" Хоча з'ясовується, що це свого роду стаття на межі двох наук. Майже на тому й завершує свій виступ:
- З цієї статті потрібно починати вивчати наукові роботи Г.Л.
Десь по завершенню заходу, оригінально зашнуровую лівий черевик із двома симетричними хвостиками догори і донизу. 0340'

Раптом виникає буквенно-словесний каламбур: "MAG-In шOCEAN". На артикуляційне увиразненя цієї фрази, хтось ствердно констатує:
- Я знаю матеріали з яких це зроблено! 0500'

Сон 270219 "Хамство Сулеймана Горинича"

Сиджу в машині й спостерігаю, як ведеться підготовка перед початком протягування кабелів. Я беру в тому участь, уважаю на деталі роботи. Старт. 2300'

Звучить чиясь репліка: "Ну що назбирали уривки із УРАЛа?". По якійсь паузі репліка у відповідь: "О, Сулейман Горинич!" 0234'

Бібліотека, кабінет директора. Дивлюсь на ремонт, який був зроблений після "останнього інциденту" (якесь невиразне пригадування, наче стіни і стелю залило водою). Кажу директорці, що я три тижні тому брав з виставкового столу її кабінету книгу Юрка Ґудзя, обіцяю повернути. Додаю, що колись була ще збірка з дарчим автографом попередньому директору, який ще був до В.В. Пробую пригадати: як її звали? І сам кажу В.Т. А вона у відповідь: "Це той вар'ят із яким носяться від одного заходу до іншого?" Спробував виправити її оціночне судження, але зрозумів, що безнадійно, вона не читала жодної з його книг.
Виходжу з бібліотеки на вулицю, а там біля однієї кав'ярні, вздовж стіни кінотеатру накриті столики. За одним сидить дві пари й інтелігентно про щось говорять, потроху щось їдять. Дивлюсь, а чоловічі обличчя мені знайомі, по перше, видно, що вони брати, по друге, доволі сильно схожі на головного актора з кінофільту "Таксі" (Самі Насері), але цього спостереження я не одразу дійшов. Наблизився до сусіднього з їхнім столика, розклав щось різнобарвне. Зробив пару кроків далі, а там сидить дівчина, біля іншого стоїть чоловік і їсть з тарілки, так, наче кудись поспішає, трохи далі ще один образ акуратно вдягненого чоловіка, з чорною шкіряною сумочкою: стоїть, як і перший, і спішно сьорбає з тарілки, викликаючи в присутніх подив, так, наче це профанація, якщо запрошені, або хамство, якщо звичайні перехожі. 0433'

Сон 091218 "Несподівані відкриття та знахідки"

У якомусь сні залишив на підлозі стільник напівкруглої форми від вулика, який завівся в якомусь домі, схожому на батьківський, та якомусь для мене чужому. В мене думка, яку виніс з попереднього фрагменту сну, де побачив якихось тварин у вальєрі наприкінці довгої вулиці в одному з приватних дворів: роздивитися стільник, а потім взяти його і кинути об підлогу. Що очікував від цього - неясно! Але думка так зробити була переконлива. Кинув на те ж місце, де він лежав. Стільник заворухався, але так з нього ніщо не вилетіло. Я взяв його до рук і побачив, як з внутрішньої частини тієї напівокруглої сфери стільника витікає густа липка рідина прозорого синього кольору. Вирішив покласти його на місце. (Про це місце мені відомо з попереднього сну). Це сусідня кімната невеликих розмірів. Лежав цей стільник наче на поличці, трохи вище голови.  Поклав і виникло зацікавлення роздивитися: а що за стіною, біля якої він лежить? Обходжу і бачу на тій же висоті його продовження - другу половину напівсфери, трохи більшу за попередню. Цікаво те, що жодних бджіл або ос я так і не побачив, але зрозумів, що стільник цілком повноцінний. Приймаю рішення: знищити той загадковий вулик. 0615'

Щось пов'язане з книгою. Що саме: важко згадати, але що "книга" - це точно! Потім іду рідним містом, знайомими вуличками, які розкриваються для мене по-новому, виходжу на якусь, яка мені незнайома, це при тому, що знаю майже їх всі. На тій вулиці стоїть невеликий але гарний будинок культури. Зрозумів за вивісками, що були на ньому. Спробував зосередитися: в яку сторону все ж таки пішов? Планував у напрямку дому, а вийшло? А вийшло, як і минулого разу: у зовсім іншу сторону. Навіть уявив мапу міста і своє розташування на ньому. Подумалось: нові вулички - це цікаво, але ж не так, як я хотів? Ще відійшов так, що жодних маршруток, або тролейбусів. Вирішую йти далі, подумалось: недалеко має бути базар. І від незнайомої мені вулички виходжу прямісінько на нього. З першого погляду виходить цілий ярмарок: із шашликами і розвагами. Десь по дорозі купую невелику упаковку чупа-чупсів. Одну з цукерок дістаю для себе. Недалеко від мене якась продавчиня, яка вийшла на перекур, раптово кидає цигарку і біжить до дитини, яка закричала десь справа від мене. Проходжу вглиб ярмарку і бачу знайомого Р.З., який грає в якусь гру, подібну на тир. Вітаюсь і питаю, чи не пригостить він цигаркою? З першого разу питання він не розуміє, наче не дочуває. Повторююсь і кажу, що пригощаю чупа-чупсом і простягую йому упаковку. (Коротке пробудження). Намагаюсь пригадати ту книгу, від якої почалась моя подорож у цю сторону міста: перед очима постає сторінка, на якій букви оживають і набувають нових красивих заокруглених форм. Відзначаю для себе, що такого кегля я ще не бачив, обов'язково треба буде десь його використати в майбутньому! 0940'

Сон 020818 "Аеропорт"

Аеропорт посеред масових закладів культури. Я з ще кількома особоми тікаємо від секретної поліції. Доводиться міняти зовнішність. Місця подій - арабські. Наше завдання стати в таку чергу, якою можна було б швидше пройти на виході контроль і не видати себе справжніх. Відчуваємо, як за нами йдуть по слідах. Щоразу вигадуємо нові методи маскування: одяг, обличчя, походження. 2311'