Сон 261125 "Чудова презентація"

Маю підготуватись на конкурс чи презентацію. Знаходжу файл з анімацією на мою книгу. Пригадую нюанси, як один митець у недалекому минулому мені його зробив. Переглядаю це відео, аби відсвіжити в пам'яті. Починається, як чудова жива ілюстрація до книги, спочатку з'являється рухомий текст, писаний від руки, що в подальшому оживає в 3D і зливається з малюнками та сюжетом з бестіарними мотивами, навіть десь пролітає поміж тексту жар-птиця, згодом цей стиль переходить у кіноповість. Хоча відео видається знайомим (схоже, на забутий сон, або повтор), далі бачу його з дещо новим сюжетом: наприкінці з'являється деякі російські актори кіно, які проживаютъ ще в мирній Україні де планують своє приватне життя, починають навіть фігурувати їхні діти. З'являється інтрига, що там не любов, а лише комерційний інтерес. Лисий музикант каже, що їх співпраця буде чудова, бо "писатиме для неї гарну музику". Тепер перегляд відео зупиняю увагою на свою дружину, яка мені каже, що вже готова йти на якусь урочисту зустріч. Я ж вирішую, що і мені вже пора. Цієї миті у мене в руці виникають два солідних чорних пухнастих мікрофона (зараз такі вже не зустрічаються, схоже на алюзію з 80-90 рр.). Частину ції анімації (без кіноповісті) вирішую використати вже сьогодні, як тло для презентації при зустрічі гостей.

Працюю в бригаді з кількох чоловік. Доля склалася так, що потрапляю на те ж підприємство, на якому працював раніше (Домброва Ґурніча). Зустрічаю там знайомого узбека, але для іншої підвиконавчої фірми. Перекидаємось кількома добрими словами про таку зустріч. Тепер намагаюсь знайти керівника, який дає нам роботу. Виявився якимсь невловимим.

Потрапляю в дім десь у Німеччині, який, як і інші, відомі тим, що стоять над озером, яке є великим смітником. Дивлюсь крізь вікно цього дому і бачу, як щось горить на воді. Здогадуюсь, що сміття. Німець щось пробує знайти на комп'ютері та проговорює до себе слово, в якому чую російську. Питаю: чи він її знає і чи пише кирилицею? Відповідає, що ні... а пише звичною латиницею.

Сон 140418

Казковість. Я знаходжусь в родині, дім якої розташований за межами міста. У місті йдуть якісь розборки чи то якась війна: чути постріли. Присутня невпевненість і розуміння дезорієнтованості в подіях. Ми слухаємо радіо, аби зрозуміти що нині коїться. Господар дома - кроколил, і це його друге втілення. Від стороннього ока це приховує. Його донька також має казкове втілення, але це втілення приховано від мене. Дім - це певного роду фортеця. Так, як у місті жити непевно, то я, мешкаючи там, дуже насторожений. Було так, що хтось дзвонить у двері, а я кажу його донці - не відчиняти. Вона усміхалась і тільки підходила до дверей і йшла. Були інші мешканці дому, які з'являлись несподівано і раптово зникали. Якогось разу мене взяли з собою в якусь іншу реальність: місце, де лежав на землі великий округлий камінь. Із нього (в ньому / на ньому) були висічені частини фігур тварин і фантастичних істот, наприклад, акули (кита?), що пірнає в воду. І це виглялало не як в 2D, а в 3D - хвіст тварини стирчав з каменя, наче від стрибка в воду, а навколо нього були утворені хвилі, наче кола на воді. І все доволі реалістично і хвіст, і стрибок, і кола. Як мені прояснилось, господар, який нас привів на це місце, є відаючим більше за інших. За ставленням до нього інших, він був свого роду королем, але без нашарувань нашого стереотипного розуміння цього слова, ту вищу іншість виражали його знання. Він каже, що ці завмерлі в камені істоти - це ті, що заблукли в іншій реальності, але її не досягли... Їм можна допомогти... Якоїсь миті камінь починає міняти кольори та оживати...

У Житомир, з робочою поїздкою приїжджає Арсеній Яценюк. Це його новий тур по Україні в рамках передвиборної програми. Я з дружиною йду на зустріч з ним. Він спочатку дає інтерв'ю на вулиці, сидячи за столиком з кількома людьми. На питання - підглядає в листочок, який спочатку був білою і порожньою тарілкою. На якомусь етапі "Остапа понесло" - почав читати з листка цілі афоризми. Люди його не сприймали і в тому бачили "повний нуль" - це вже був не той Сеня, що раніше. Потім він дає вечірнє інтерв'ю - в приміщенні. Але він вже не зовсім він, а поет Сергій Жадан, який і на себе не схожий. По вулиці він ішов в темних окулярах, тому вгадати було важко. Як ішов, можна було його побачити в відеокамери, що транслювали все на зупинці. На вечірній зустічі з ним, я з дружиною так само слухали його месіджі, і на якомусь етапі зі шкільного портфеля, що був у мене на руках, дружина взяла кольорові олівці і, в знак протесту тупості, висипала їх на голову політикові. Скандал привернув до себе увагу преси і, як виявилось, додав політикові певного електорату. Навіть прозвучало, що його нудні зустічі з виборцями, прикрасив цей інцидент. Зміна декорацій, фраґмент: ці новенькі і насвіжо заточені двосторонні кольорові олівці валяються в смітнику... Намагаюсь переглянути на відео, як він йшов вулицею, як так відбулось, що олівці, які були в шкільному портфелі, потім опинилися... в смітнику. І фінальна думка: Сергій Жадан, в ролі політика Яценюка, геть на себе не схожий, якийсь високий, як Кошовий, і постарів...
Час просинатися, але сплю далі. Знаю, що маю записати сон... і починаю його записувати уві сні, але недовго.