Сон 040625 "Мистецтво позбавлене простору"

Я з дружиною і донькою в якомусь офіційному культурному закладі, який містить у собі ще й виставку художніх робіт. Я вже тут раніше був, можливо, й кілька разів, адже художні роботи, які висять на стінах, мені знайомі (явно, повтор сну). Тепер мені відкрилось розуміння сенсу цих картин та інтуїтивне прагнення художників, які свідомо відійшли від класичної форми зображення і пробують реалізувати себе в сучасних формах мистецтва. Сама філософія полягає у прагненні представити на полотні простір не в традиційній формі сприйняття світу. Зокрема це було видно в одній із праць, де на білому полотні яскравими різнокольоровими мазками була зображена жирним контуром людина. Наче наївне дитяче мистецтво, але вся сила сенсу якого була в тому, що тут людина справді позбавлена простору, залишався лише контур і то у мерехтливому "світлі" кольорів. Вже перед самим виходом з будинку (прямо перед нами майоріло світло парадного входу), побачили зліва відчинені двері. Першим ділом привернув увагу доньки, що йшла праворуч, адже невідоме дещо інтригувало. Вона не була проти. Згадали, що дійсно раніше туди не заходили. І дійсно, там також було продовження виставки художніх робіт. Звернули увагу, що праці об'єднує спільна тематика, де головний герой дещо в мультиплікаційному стилі зображений головне в синіх кольорах з довгим дзьобатим носом, так, наче в маскарадній масці. Роздивившись приміщення навколо, побачили справа за нами стіл із якимись дітьми у творчій роботі. Підійшли ближче. З побаченого та підслуханої розмови зрозуміли, що це творча студія для дітей. Керівник студії якраз показував на відео згаданого героя, який мені узагалі не був знайомим.

Мультфільм також. Раптом цей герой починає співати пісню, яка видалась мені доволі знайомою. Донька і дружина підтвердили, що десь вже її чули.

P.S. Схоже, що цей сюжет виник під впливом відеоролику, який трапив перед сном, де художних пальцями малював лисицю, яка більше була схожа на лева. Хоча в кінцевому підсумку робота не тяжіла до абстракційного малюнку.

Сон 031224 "Прихильність і неухильність"

Виходжу з двору батьківського обійстя і йду в сторону дороги. Ще не перейшовши дорогу до зупинки, озираюсь і помічаю, що до воріт двору підходять якісь люди і прямо там на місці роблять якісь вимірювання електронним пристроєм, якісь записи в свій журнал та щось фотографують. Я розумію, що це з газової служби. (Найцікавіше, що дім і двір, який мені часто снився, як і є в реалі - в Україні, тепер уві сні опиняється в Польщі, адже газова служба - це польські службовці, а в подальшому спілкуюсь з ними - польською). Коли помічаю, що вони вже хочуть зайти у двір, я пригадую, що ми маємо два лічильника газу, один зовні, що можна й не входити до двору, а другий - у іншій половині дому, де живе баба Марія. Від зупинки повертаюсь додому і заходжу за ними до бабусі. Вона зустрічає їх з порогу (в реалі - давно померла), вітається, а я продовжую з ними діалог. Спілкуюсь ще всередині дому, але тут відбувається який перехід в інший сюжет, наче відволікаюсь на працююче телебачення. (Сам перехід уві сні видається доволі логічним, після сну - не зовсім, адже самого телевізора там не пригадую). Отже, тепер з'являється якась пригодницька історія, де пара молодих людей, схоже, що закоханих один в одного, роблять певний поступок, який недооцінюють в тому колективі, в якому вони перебувають. У відповідь для них роблять показовий пісенний виступ, з доволі цікавими музичними мотивами, зі зміною "кадрів", навіть у приміщенні якоїсь великої приватної бібліотеки. І все це заради того, аби цій молодій парі показати моральну сторону через прекрасне. Далі ця картинка морального протилежно міняється, це при тому, що вже виникає довіра і приязнь: цей же колектив бере їх із собою і наче веде на якусь екскурсію, де в останню мить їм кажуть: "За непослух ми вам покажемо як треба!" - і починають з дівчини. В якомусь підземному тунелі, будучи по пояс у воді, окунають її у воду, а за мить вже видно, як з води її піднімають на чотирьох гаках, причеплених за шкіру спини так, що вона опиняється висіти в повітрі. Те саме, з технічним "урізаним кадром" швидкого перебігу подій, то само бачу з її хлопцем. Подумки проєктую на себе їхні відчуття, зокрема, як у такі моменти натягується на всьому тілі шкіра?.. і від того просинаюсь.

Бачу культові місця на лоні природи, спочатку ходжу сам. Потім з кимось поділився враженнями, після чого пішли вдвох, потім долучився третій - індіанець. Прийшли до культового місця, яке вигоріло, і там же уві сні пригадую, що це мені вже снилося. Потім ходимо якимись печерами і спорудами схиляючись від низьких стель і переходів, а там на поворотах знаходжу затоптаними в землю ножі, плоскогубці, інший дріб'язок. Дещо практичне беру з собою, з думкою почистити і уживати далі.

Сон 050223 "Несумісне в очікуванні"

Я на якомусь багатому весіллі в ролі поважного спостерігача, з таким відчуттям, що найголовніша організаційна робота вже зроблена, а залишилось слідкувати за процесом його перебігу. Перед цим я проходив якоюсь вуличкою і намагався зазирнути за огорожу, але даремно. Поряд проходила якась жіночка, яка також проявила той самий інтерес. Якоїсь миті простір видозмінюється і огорожа стає умовністю. Переді мною відкритий простір. Отже, бачу публіку, яка спокійно але незвично відпочиває на весіллі без традиційної організації "всі разом за одним столом", з'являється скрипалька Ванесса Мей. Робить промову, в якій виникає гра слів, щось на зразок: ви знаєте, що існує БетМен, а від мене вам ВентМен. (Явно якась гра слів із азійською мовою: Вен Ван Вей Мей Ман Мен...: Най Вей в Май? - нехай дорога триває аж до травня). Готується до виконання. Під'їжджає на незвичному мотоциклі (якийсь із різновидів мотобайку) якийсь індус, сходить з нього, сідає поряд свого транспорту і починає на ньому грати, як на барабані. Незвично, його звуки справді мені знайомі та подібні до народних ударних інструментів, на яких грають різним положенням рук: долоня-пальці. Під музику виконується якась пісня. Подумки: дивно, але від Ванесси Мей я очікував скрипку?! Хоча, слідкуючи за індусом, вже не шукав поглядом солістку. Індус їде, але показово повільно: виявляється до мотоцикла припнутий парашут із чимось округлим у його куполі, який поволі протягнув по землі та зупинив перед глядачами. Вголос без конкретики до слухача я жартую: ось і лелека щось принесла! З'являється наречена, але не в білому платті. Просто я знаю, що це має бути вона. Їй щось віддають, а вона гірко ображається: називає щось по імені і притуляє до себе. Дивлюсь уважніше, а це крокодил! Кудись ображено йде, тримаючи його поперед себе доволі смішно: хвостом і задніми лапами догори. 0430'

Йду по вулиці та мимохідь звертаю увагу на людей. Нарапт дивуюсь побаченому образу, аж затримався в погляді: молода дівчина з чорними вусиками та борідкою. Відчув, як у моїй голові розвіяна увага сконцентрувалась на "второпанні" побаченого образу з несумісних речей. На мій здивований погляд ця дівчина навіть усміхнулась. Пролетіли питальні думки: так, я десь це бачив (схоже, що подібне було у забутому сні); вона звернула увагу на мене, адже я також маю борідку; вона є артисткою, що придумала собі такий імідж; так, але вона реально акцентує увагу, що є дівчиною, а не хлопцем... Подумки роблю висновок, яким сам себе дивую: як не крути, але образ реально цілісний, гарний, хоча й незвичний.

Пішов у новини анонс, що Святослав Вакарчук записав сатиричну пісню. Міркую: це щось не характерне у порівнянні з його попередньою творчістю! цікаво, а як вона сприйметься в умовах війни? як два рази сходив у політику, все менше доводиться його розуміти.

Сон 020920 "Яка ж вона актуальна!"

Звучить пісня, яку виконує головний герой фільму "Гості з майбутнього". Виникає думка: "Яка ж вона актуальна! І як я її забув?" (У реальності такої пісні не існує). Якоїсь миті, міркуючи на тему фільму, мене "осяває": відкидаючи негативи радянського минулого, ідея фільму має "чистий образ" майбутнього, або ж погляду в нього.
P.S. Крізь сон майнув образ літаючих тарілок срібного кольору.

Мешкаю в домі, в якому пісюари мають вигляд пральних машин із відкритими дверцятами, хоча за розмірами - з невисокий холодильник.

Обрізаю верхні гілляччя грушки, яка в нашій розмові має уособлення соцпартії, яку очолював Олександр Мороз. Хтось каже, що в мене не вийде це зробити, а я вперто дотягуюсь сікатором на довгому патичкові й обрізаю: раз, другий... Коли різав, не дивився вгору, а тепер піднімаю голову й оцінюю: моя робота виглядає примітно, побільшало неба, поменшало галуззя. А куди вони звалилися?.. Добре, що не на голову! Коментатори вимовкли. Дивлюсь, що залишилось обрізати ще одну галузку - центральну.

Сон 020620 "Зустрічі з родичами"

Якісь завершальні справи по роботі, пов'язані з піском. Раптом зустрічаю бабу Євдокію. Починаємо говорити за життя, справи. Ідемо вулицею С.П. (Б.). Беру її за руку. Раптом починає вона співати різні куплети пісень, показуючи рукою то на одне дерево, то друге, то якусь споруду. І все зовні має якусь внутрішню філософію як візуальну, так і в словах. Проходимо ПТУ (в реалі - не існує), а я міркую, що тут вчився двоюрідний брат М., от і я також міг там навчатися! Тільки-но згадавши, зустрічаємо його по дорозі.

Просинаюсь, дивлюсь на годинник: 09:45. Що за масакра? - міркую про себе. - Мав проснутися о п'ятій годині! Іду до колеги в кімнату (в реалі схожу на дитячу в б.д.). Буджу його словами:
- Ти дивився, яка година? Ми запізнились на роботу!
- О, я вчора шашлик зробив! - чую перші слова по пробудженню.
Він піднімає голову, а це двоюрідний брат О.С. Тієї миті я пригадую вчорашній вечір, як пізно ми всі приїхали і мали ще сідати за стіл, але від утоми пішли спати. Асоціативно, десь тут і тітка О.Л. та інші родичі. 0205'

Сон 020520 "Доступне - неможливе"

Потрапляю в секонд-хенд, а там хтось з-серед кіпи одягу дістає плаття і висловлює неприємне здивування. Поряд тієї людини стоїть мій колега з певним почуттям гумору.
- Понюхай, наче у цьому одязі померла жінка! - звертається незнайомець.
- Вона не померла! Просто в її собачки був поганий настрій! - відповідає колега, дивиться на мене та продовжує. - Це все одно, як хтось каже (російською):
- Вы чувствительны!
- Нет, я не чувствительный! Просто окна очень слабые! 0005'

Я десь у північній чи то центральній частині Росії. (Ніколи в реалі там не був). Потрапляю в оточення якихось роботяг. Знайомлюсь із чоловіком, про якого довідуюсь, що він був донедавна фермером, який мав гектари землі, на якій нині частково стоїть новозбудований завод, у будівництві якого задіяні ці люди. Поряд будується дорога. Пригадую випадок, коли у людини забрали сад, аби будувати таку ж дорогу, хоча власник присвятив йому все своє життя. І все "без суда та слідства". Дивлюсь ув іншу сторону і бачу той сад, до якого вже підійшло грандіозне будівництво дороги. Разом із російською чую незнайому мені мову від чоловіків схожих на молдаван, але явно, що вони іншої національности. Примітно це не лише по кольору шкіри, але й по характерно для всіх витоншених з горбинкою носах, щось подібне до зовнішніх рис деяких народів Середньої Азії. Один щось до мене каже тією мовою, наче жартує з чогось свого, по завершенню діалогу зі своїм колегою. Я з ним погоджуюсь, киваючи головою в знак прихильности. Вся ця кількість народу зібралась тут не випадково, сьогодні якесь велике в Росії свято. Грає музика. На якомусь етапі всі стають під неї на коліно, по завершенню - піднімаються. Навіть я змушений був це зробити, не розуміючи до кінця всієї суті подій. (Дія, викликана масовим інстинктом - не виділятися серед натовпу). Лише на останок збагнув, що це був гімн, якого я ніколи до цього не чув. Поки грала музика, я помітив за всією цією метушнею, як неподалік горять зовнішні двері, хоча й бокові, навчального закладу. Подумалось про школу. Чомусь пригадався той самий чоловік, який був фермером. Якось дивно все в уяві складається, що пам'ятаю його вчителем, який працював у цій школі й погрожував, коли я в ній вчився, перед всім класом, що підпалить її. Час минув, діти повиростали, випустились зі школи. Він вже давно не вчитель, навіть не фермер. От і прийшов час, аби ті двері почали горіти. Хоча все з його боку виглядає в цей момент так, що він постійно на очах: організовує людей, весь такий неймовірно ініціативний, системний. Щоб розгледіти пожежу, підходжу ближче; а це так вночі (хоча до останнього був день) миготять кадри з показу кінофільму. Я заходжу у приміщення, а там сидить небагато людей і дивляться кінохроніку. Мені ж нецікаво і я виходжу, але якось так, що опиняюсь ув іншому приміщенні, схожій на бібліотеку. Там жіночка старших літ неспішно підходить до незвично-вузької рухомої шафи, яка має замкнені ячейки-шухляди, що рухаються повільно знизу догори. Читає щось із написів на них, читає, поки вони рухаються. На якійсь із них зупиняється і відчиняє, дійстає звідти кілька листів і дає мені. Якісь незнайомі мені люди колись писали, а я тільки-но зараз маю змогу їх прочитати. Беру один із них, розпаковую і починаю читати: "Я померла, але лист житиме, покити ти його не прочитаєш...". Потім за розмовою з цією жіночкою, повертає мене до теми цього листа:
- У тебе племінниця померла, ти не пам'ятаєш? (Головне, що в реалі в мене їх немає, лише двоюрідні). 0150'

Зупинився в якомусь готелі, а щоб помитися, для того зроблені в цокольних приміщеннях, окремо для чоловіків і жінок, ванні кімнати, які поєднують душ і туалет. Кабінки зроблені нетипово, а за різними дизайнерськими рішеннями. Приходжу туди, а там мало не все зайнято - санітарний час. Углибині того приміщення якраз працюють прибиральниці, десь із десяток. Ну і ніяк, аби почати: там не зайдеш, бо мають з часом перейти сюди; тут, ближче до виходу, так само - заважатиму я. Жіночка, яка сидить у ролі вахтера, не може дати раду: не дає йти там, де вільно й не дає там, де все зайнято. На якомусь етапі зрозумів, що не маю рушника для купання, хоча був роздягнутий до спіднього, як зайшов сюди - не повертатися ж? Побачив поряд неї місце зі складеними речами та запитав у неї: чи може вона з тим мені зарадити? Вона й видала один. "Хоч у чомусь із неї користь!" - подумав у незавершеному підсумку. 0445'

Щось подібне до попереднього сюжету із замкненістю та неможливістю скористатися відкритим. Разом із тим: два рази пробував записати уві сні цей сон, повертаючись до його деталей, які певною мірою видозмінювалися і "вдосконалювалося" по-новому.
Заходжу в приміщення де стоять сейфи, якими можна користуватися на зразок "камер схову", які стоять на вокзалах. Так от, одні сейфи були зачинені, а до відчинених не було спеціальних ключів. Як не пробував розв'язати цю проблему, але так і не виходило. 0530'

Сон 240420 "Плутане й уривчасте"

В одній заможній сім'ї живе дівчина, яка час від часу висловлює в діях певні протести. Наприклад, приходить на дискотеку, і якщо там грають російською, підходить до мікрофона і співає українською. Це при тому, що публіка заточена слухати русопопних виконавців. Цього разу, невідь-звідки, з'явилося троє хлопців, які так само, як вона, підійшли до іншого мікрофона й почали співати разом із нею. Хтось (? - мабуть, колега В.С.) починає розповідати, але оповідь плутана й уривчаста:
- Китай платить гроші, аби бажаючий у країнах ЄС... Ви знаєте, що там забивають кожні пів години бика в жертву... 0340'

Під час сну проснувся і подивився на годинник, було десь 0415'. Ліг спати далі з думкою, що до п'ятої ще встигну виспатися. За відчуттями, десь за хвилин десять -  дзвонить будильник. Видно, але сумнівно: чи не подивився на години уві сні?

Місце, де всі збираються по завершенню роботи, схоже на військомат. Треба було роззутися, зняти шкарпетки. Потім візуально тебе оцінюють. Вдягнувшись, береш пару поліняк з нарубаної купи дров і їх заносиш за призначенням.
Коли вже взувався, хтось присів на плече. Трохи поважчало. Питаю: "Хто?" І чую знайомий голос колеги (М.Б.), який не вимовляє звук "р". Я йому у відповідь: "Одним словом "пу(р)га"". 0500'

Сон 200420 "Абсурдна випадковість образів"

Звернув увагу, що хтось виставив на городі "ялинку" з чотирьох менших, а для симетрії, п'ятою, росла звичайна яблуня такого ж розміру. Припустив, що саме так "дивно" зробила мати. Уявив, якби ялинки були наряджені разом, то створювали б святковий новорічний настрій. Уявно почав вішати герлянду, міркувати: куди її краще увімкнути. Потім відбувається трансформація: ці всі ялинки та яблуня - це один стовбур дерева, обмотаний "об'явлено-уявною" гірляндою (розуміння і образ - на межі), якою стає баба Марія. Вона прив'язана до нього, але якось дивно: паралельно контуру рук, які обіймають дерево, злущена по колу кора, а вони припнуті на дюпеля. (Важко уяснити логіку цих переходів: гірлянда-руки-гірлянда). Спочатку б.М. стоїть обличчям до дерева. Але ж то не гарно! - подумав я. Почав міркувати: як розвернути? Видно, що "підвис" від алогічности образу та абсурдности подальшого наміру. Пішов до матері, аби спитати: що робити з б.М. (...)
Якийсь новий перехід (перебіг сну), в якому виникає усвідомлення, що під землею щурі. Чимось "жахнув" (ударив) по залізному казанку. Злякав їх так, що всі вибігли з нори і зупинилися на кущах і дивляться на мене великими чорними колами очиськ. Я ж подав голос, схожий на тявкання цуцика і вони всі, але не одразу, почали за мною повторювати. Дивлюсь на них уважніше, а писочки, які мали неприємні риси, почали від того завивання преображатися. Тієї миті я усвідомив, як своєю дією впливаю на їхню волю. Як проснувся, почув, що в реальності такий скавучий голос подає якась ранкова пташка. 0430'

Уві сні пригадується пісня "Курчатко" у виконанні Антіна Мухарського і гурту "ГраБля". Цитата крізь сон: "А ти братішка / бєлогвардєєц...". Далі чую чудернацьку фразу: "Чи вольно видобувати з суден "косацьки" (під прапором Казахстану), японську рибу?" (у значенні "японцям). 0445'

Сплю далі, залишилось 15 хв до дзвінка. Спостерігаю не перший раз, що з'ява сну починається за якоюсь абсурдною випадковістю образів, які між собою починають витворювати сюжет.

Сон 040220 "Відкрита вдячність / Прихована образа"

Сиджу на зупинці з дружиною. Недалеко від нас відбувається студентська вечірка, організована на рівні університету, але місцем проведення обраний вечірньо-розважальний заклад "Каньйон". Сам захід відбувається вдень. Від зупинки видно, як вибігають на вулицю студенти, які беруть участь у виступах і серйозно за кожним разом переймаються правильністю підготовленого номера. При вході в заклад можна прочитати його назву: "Дякуємо, Раю!" Як знаю, це ім'я носить голова студентського братства, яка багато зробила і робить для організації студенського життя у ВНЗ. Назва також вказує на те, як колеги-студенти хочуть їй віддячити за її роботу. Я міркую собі: на цьому святі кому-кому, а саме цій дівчині випало нести подвійну відповідальність за якість проведеного заходу, саме тому й видно, як всі стараються на повну силу. "І навіщо такі нерви, заради свого імени", - минає мій внутрішній монолог. Лунає музика Оксани Білозір, Ірини Шинкарук... Прислухають до текстів і зауважую для дружини:
- Знаєш, що мені подобається в тому сценарії? Те, що тексти скомпільовані з розумом: куплет однієї пісні гарно поєднується з куплетом іншої. 0100'

Приходжу з дому в якийсь гуртожиток. Мені треба щось покласти в квартирі однієї господарки, яку я знаю (таке переконання уві сні), але її немає вдома. Ключ до квартири висить на шнурівці для білизни посеред коридора. Беру і заходжу в помешкання, залишаю необхідне. Увагу привертає кишеньковий записничок чорного кольору, що лежав на столі. Взявши до рук, виявив, що він був цілковито мокрим. Пробую дещо прочитати і виявляю, що записи зроблені дивною абеткою, яка схожа на суміш кирилиці та латиниці, можливо ще й зі старих кирилічних букв, які вийшли з ужитку. Останнє стверджувати складно, адже запис був зроблений скорописом. Запам'яталось, щось на зразок: "ходиť тіњ", прописні яті. Сусідкою по кімнаті є інша спільна знайома Н.Ш., про яку відпочатку навіть і не здогадувався, що тут мешкає, поки не перестрів у коридорі. Заходжу до неї в гості, аби щось перепитати, але слово за слово й вона мене питає за художнього героя, якому я мігби дати оцінку. Спочатку не зміг второпати про що йде річ, але витримавши певну паузу і поміркувавши, зрозумів, що йдеться про героя її роману з книжки, якою нещодавно поповнив свою бібліотеку.
- Вибачаюсь за прикрість, але я нічого не можу сказати за того героя: сподобався він мені чи ні? - адже твою книгу так і не прочитав.
Вона ж ображено:
- Звісно ж я пом'ятаю, як ти її забирав з друкарні й клав у машину!
- Я - не забирав! - ошелешений сказаним.
Вона ж розгублено згадує хто і вибачається. - Щось було не так?
- Як він безбожно клав мої книги в багажник...
Цієї миті я помічаю, наскільки ця знайома, відколи її знаю, постаріла. Не помічав до останнього, поки не висловила образу і не поринула у світ відчутної прикрости.
- Куди покласти ключ від сусідської кімнати? - перепитую й кладу на звичне місце: у пакетик і на шнурівочку. 0230'

Я з якимось чоловіком експерементую з аматорськими схемами з розробки пезперебійного альтернативного джерела живлення. В результаті дійшли до найпростішої схеми, яка складається з діода та світлодіода з'єднаного паралельно, але дзеркально один до одного + якась невелика індукція. Все мало бути ідеально підібраним один до одного. Що ставало причиною генерації енергії? - до кінця не було зрозумілим, але схема працювала. Підходжу до холодильника вимикаю з розетки, підключаю до схеми, а він, як працював, так і працює далі. Підходить напарник із певним відчуттям ревности до винаходу, я переводжу намір "поговорити" на тему, що тестовий період винаходу ще не завершився. 0500'

Сон 101019 "У доброму гуморі"

Я у столиці Польщі - Варшаві. Маю дивне сприйняття часопростору: все, що я роблю, має в цілих предметах узагальнений вигляд зменшеного масштабу вулиць і будинків, виражені в кабельних трасах. Важко роз'яснити, але піднімаюсь над містом на "другий поверх", а там: о диво, Німеччина - по вулицях ходять німці, зовсім інше життя. Міркую собі: "як же так: над Варшаваю Німеччина?.. Головне про це не казати полякам, аби не образити їхню національну гордість."

Йду з якогось заходу додому по центральній вулиці рідного міста в сторону автовокзалу. По дорозі купую щось перекусити. Зазираю то в одні, то другі торгові вікна з виходом на центральну вулицю, де можна придбати дещо смачненьке. Кожного разу беру щось цікаве, аби втішити довге бажання поїсти: якісь оригінальні крендельки з французького тіста, гарячий шоколад. У кишені грає музика. Коли проходжу біля хлопців, які сидять густо біля однієї кав'ярні довгим рядом, починає грати нова мелодія гурту "Плач Єремії", зокрема, всім впізнавану пісню з геть переробленими словами, так, що дехто, зачувши її, пробує наспівати, але розуміє, що йому це не вдається. Варто зауважити, що сама мелодія звучить неймовірно гарно. Щоб не дражнити, зменшую гучність до мінімуму. Так, що для декого, вже невідь-звідки грає мелодія. Навіть чую, як перешіптуються "звідки ця мелодія?" Вже відчуваю, що всілякими крендельками і гарячим шоколадом цілком ситий. З огляду на гарну прогулянку, почуваю себе в доброму гуморі. Муркую: прийду додому, а невідомо: чи є що їсти, а як дружина запитає: що купив?.. Вирішую зайти в магазин, аби взяти хліб, оселедець... обов'язково оселедець... Що ще? Жартую сам над собою, якщо оселедець, тоді ж, "логічно", й молоко?.. 0440'

Сон 110919 "Приємні несподіванки"

Везу на візочку (в народі називали б "кучмовоз") різні пожитки. На ньому лежить льняна торба, а в торбі інші, зокрема й коробки, які, коли складав, видавались більшими, навіть трохи здивувався, як-то вони всі гарно лягли разом. Сама торба темно-сірого кольору. На мою думку: тому що пралася з темними речами, а мала б бути світла. Міркую собі далі: отак проїхатись із нею не один день, хай би вигоріла на сонці, і стала б світлішою. Зараз на неї крапає дощ, вона промокає, але то нічого: всередині упаковано добре в інші торби. (Практично тут обіграна давня технологія вибілення льону). На мені нова брендова чорна куртка з секонду, яку купив для роботи і, як думав, не сходитиметься в плечах, а тут-таки доволі простора. Мені вона подобається. Іду рідним містом по вулиці Б., нині С.П. Минаю пішохідну дорогу, на яку місцями найшов ґрунт, а з водою утворює незначний бруд. Але мені йти комфортно: тепло і весело. Іду в сторону дому, де живе баба Дуся, хоча в результаті опиняюсь у власному домі, яке давно потребує ремонту, а ми там не мешкали віддавна, а тут тільки-но заселилися і облаштовуємося по-новому. Звернув увагу на білені стіни, які однозначно потребують ремонту: побілка місцями облупилась і видно давні шари. Заходжу у спальну кімнату, а там, на моє здивування, гостя. Якось проморгуюсь чи то протираю очі, аби розгледіти краще хто, адже від початку не вірю побаченому. Біля дружини сидить давня знайома з літературних кіл С.Ш., яка не один рік відпрацювала на керівних посадах. Кого-кого, а її не очікував побачити в рідному домі. Озираюсь по стінах, так, наче оцінюю своє житло її очима, і пояснюю, що ми сюди недавно-таки перебрались. Хоча!.. Дивлюсь уважніше, а кімната певною мірою змінилась. Дружина її обставила різними приємними святковими несподіванками. Наче якась невелика ялинка чи середнього розміру густий зелений вазон, що стоїть на підлозі, біля нього якась торба з подарунками, що на дотик нагадує новорічні кульки, хоча трохи заважка, ще якісь речі такого штибу. Розумію, що все це не просто так: це наш із нею ювілей, а гостя - це щира реакція на жінчин пост у фейсбук, де вона запросила всіх до нашого дому на це свято. Розповідаю, що я нині, як бачиш, не живу в фейсбуку. А ця мила ідея (зробити пост) - чудова ініціатива дружини. Навіть закралася думка: а хто ж ще аналогічним чином може відреагувати і завітати до нас у гості? Дивлюсь на гостю і дружину, і відзначаю, що вони певною мірою схожі зачіскою, навіть мають щось спільне в обличчі. Вони ж кажуть, що вже між собою зауважили цю схожість: чорні коси, довжиною трохи нижче плеча, якась чолка, хоча лоб великий і гарно виглядає, яскрава червона помада. Непомітно для себе бачу в гості іншу знайому С.М., яка справді має більше спільних рис із дружиною. Але цікаво, що цю трансформацію уві сні я від початку не відрефлексовую остаточно. Отже, це "осяяння" образу з'являється в процесі пошуку схожости, більшою мірою, не в форматі внутрішнього монологу, а вже в діалозі з ними. 0235'

Гуляю по якомусь російському місту, спілкуюсь із мешканцями. Привертаю увагу своєю українською. Загалом усі дружелюбні та готові підказати та допомогти. Завітали в гості до мами однокласниці О.М. Звертаю увагу, що спілкується українською, а її дитина вчилася російською. Як висновок: заходить розмова про мову. Про те, що в нашому класі багато хто за радянський період часу русифікувався. І все це при моїй пам'яті! Це при тому, що походять з українськомовних родин, які переїхали жити з сіл у місто.
Повертаємось зі святкового столу. На мені вишиванка, на ногах в'язані капці, на руці великий розумний годинник. Дехто з присутніх вдягнений у щось подібне, але відмінне від мого. Підходимо до якогось ресторану, а в ньому грає якась українська народна мелодія. Цікавою рисою є певний декор на невеличкому даху, що на висоті моїх очей має на собі бутафорію вівсяного печива, але не плясками, а у вигляді булочок (повторення фрагменту з забутого сну). Вирішую підспівати. При вході в той заклад, що має відкритий вхід, наче в гараж, але в сучасному стилі, стоять зо п'ять працівників закладу і мило запрошують відвідати їхню ресторацію. Дивляться на мою зовнішню оригінальність і на те, як підспівую куплет пісні, що долинає від їхнього закладу. На що співробітники аплодують. А я кажу: "От могли б зробити маркетинговий хід, де кожен бажаючий може заспівати, а ви йому... - беру з даху бутафорне печиво та інсценізую його кусання, - у подарунок - печенюжку!" 0500'

Сон 270819 "Має зачепити"

Кіноматографічний сон. Я в ролі опікуна, який займається господарчою справою в інтернаті для малолітніх дітей. У мене сьогодні завдання: випомпувати з підвального приміщення воду. Займаюсь різними організаційними справами в даному напрямку, викачую то в одному місці, то в другому. До нас в заклад приїхала людина, на яку покладана місія інспектувати: як дитина адаптується до умов перебування. Тією дитиною є хлопець десь до десяти років. Поки я зайнятий, інспектор спілкується з вихователькою, я ж час від часу долучаюсь до цієї справи. Варто додати, що на свої дії частіше дивлюсь зі сторони, аніж очима самого героя. Використання такого операторського прийому справді поширений у кіноматографії. Я знаю, що вже мене очікують, аби вже поспілкуватися зі мною. Ще трохи і я буду готовий. Цього дня в нашому закладі з'явилась незнайомка, із якою мені довелось перекинутись кількома взаємними поглядами і короткою розмовою про те, ким я тут є. Складається враження, що між нами в майбутньому має виникнути якісь стосунки, але як у всіх романтичних сюжетах, ускладнених певними подіями, з'являється зав'язка твору, недочитана з першого погляду тією дівчиною: моя зустріч з ще однією героїнею, яка прийшла відвідати двох своїх синів у цьому закладі. Її погляд вказав на те, що моя зустріч з новою героїнею була прочитана не в кращу сторону наших ймовірних взаємин. Як їй пояснити, що місце моєї роботи не має жодного відношення до особистого життя? - звісно ж має, тут я познайомився з нею (цей фрагмент роздумів спостерігаю за собою, як головним героєм, зі сторони), тут у мене опікунські обов'язки до згаданої дитини. 0028'

Біля голови кружляють кілька бджіл. (Ця тема вже фігурувала у двух снах). Одна з них залетіла мені в праве вухо. Як не поверну його - не вилітає. Відчуваю, що навіть трохи просунулась глибше, головне, не викликає кардинальних відчуттів незручности: просто, закладеність у вусі та й положення таке, що не кусає. Вирішив поїхати в лікарню. Виникло відчуття, що вона звідти випала, що й підтвердили в медзакладі. Поки сидів на зупинці, почув чоловічий переспів пісні "Лісапетний батальйон" у якомусь більш ліричному виконанні. 0227'

Подумав: як я буду їхати в Польщу? - і вже сів у невеликий автобус, більше схожий на маршрутку. По дорозі міркую на тему роботи в Україні та фінансів: скільки треба буде гривень на виїзд і в'їзд під час такої дороги. У голові фігурує 100 зл., які думаю розміняти. На якомусь етапі дороги водій заїжджає на газову заправку, яка більше схожа на непрацюючий базар: в'їзні залізні ворота напіввідчинені, при вході діє прилавок, біля якого він і зупиняється. Дивлюсь уважніше, а люди за цим прилавком дивно вдягнені: одяг білого кольору нагадує якусь пародію на космічних прибульців, із загадковими і нікому потрібними нашитими елементами для неіснуючого тіла. Тим більш: продають аналогічний одяг. Придивляюсь уважніше: хто? Виявляється, всі однієї національности, невеликого зросту, більш схожі на туркменів. Один з них дивиться на нашу машину й каже: таких ще не бачили на півночі України? Скоро таких машин буде багато! 0405'

Сон 100819 "Співставлення та позиціонування"

Сідаю на автобус, аби зійти за пару зупинок. Народу стільки, що важко подивитися у вікно і розібратися: яка зупинка, коли ж сходити? Таким чином "пролітаю" необхідні й заїжджаю на кінцеву, яка виявилась за поворотом. Про себе відзначаю, що в мене був колись інтерес сюди заїхати. (В паралелі з реальністю: район батьківського дому, в/ч, школи). У сні: кінцева - телецентр. Там зустрічаю знайомого. Питаю: як справи? Каже, що працює дайвером. Робота за кордоном. Дуже подобається. За якусь паузу сниться: спеціальна організованою яма, залита алкідним лаком, який висох і можна по ньому вільно ходити. Ще за мить згадую про свої проєкти: дві статті про власну творчість (одна з них "заморожена" - так і міркую під час сну). Разом із тим профігурувала шкільна вчителька української.

Я з дружиною підходимо до бібліотеки, біля якої побачили пару (хлопця і дівчину), яка дуже гарно співає пісень. Ми слухаємо і проявляємо інтерес. Відзначаємо для себе дуже цікавий репертуар.

Сон 010719 "Пісенний ансамбль пухнастих"

Тварини, які витворюють власний пісенний ансамбль, де у прикольному поєднанні звуків між ними, виходить цікава пісня.
Під час проведення такого виконання, кенгуру підходить до білочки, бере в долоньки хвоста і проводить складеним з пальців кілечком від початку до кінця її пухнастість. Після чого довиконавши свою партію, відходить у сторону. Цікаво, що хода в нього не стрибками, а перевалкою: з лапи на лапу, що надавало йому поважного вигдяду. Білочка ж в шоці, що таке можна зробити з власним хвостом і вже сама бере його в маленькі долоньки і проводить від початку до кінця, додатково випростовуючи пухнастість. Хтось мені каже: "А ти уявляєш, що такий наївний жест закріпиться в цього виду тварин і за пару поколінь ми будемо спостерігати це, як норму?" 0453'

Сон 240519 "А справді, так швидко летить час!"

Я з дружиною десь на закупах. Жінка в драйві до різноманітних придбань, я ж як споглядач. Купує одне, друге, третє... пляшку миючого для посуду. Спиняю і кажу, що у нас є вдома півпляшки. Погоджується і не купує зайве.

Я серед якихось людей, де розповідають мені та моєму напарнику про безпеку: треба сказати певне слово, після чого вхідні двері зачиняються. Іде мова про те, що ми рухаємося до повної роботизації всього нашого життя. У приклад, бачу, як працює автоматичний пилосос круглої форми. Знаю, що на ринку такий існує. Бачу рекламу, яка показує, як за роботою під хорошу музику біжить час. Зміст: в порожній театральній залі, зробленій під амфітеатр, сидить чоловік, починає займатися якоюсь дрібною ручною роботою, грає його улюблена пісня в стилі фолк, щось на зразок "Чом ти не прийшов?.." Операторська камера знімає його на відстані справа-наліво (від оператора), де відчувається простір порожньої зали. Те, що час минає швидко, примітно за сонячним світлом і тянями, які змінним радіусом рухаються по залу. Камера спиняється, час набуває звичної швидкості, герой дивиться на годинник і констатує: "А справді, так швидко летить час!" Тепер я в кімнаті, в якій задіюю переданий мені досвід по убезпеченню власного житла. На виході кажу заповітне слово, яке набуває видозміненої форми: стає гібридом двух слів: "пекао / сезам", які однозначно далекі від почутого мною раніше. На тому просинаюсь, "жуючи" ці два слова, в пошуку третього, яке мало б бути схоже на "memory". 0255'

Сон 110219 "One way Ticket" + тлумачення

Пісенний конкурс. Зібралися меломани, які слухають улюблені мелодії, та різні виконавці. Ліс, прогулянкова зона. Зустрічаю людей, які мають на обличчях залізні маски, так, що не бачать інших, хоча чують. Від того у них розвинута надприродна чутливість до звуків. Знаю, що цій групі осіб подобається гурт "ABBA". Спеціально проходжу біля них, аби вони її почули. Мелодія у мене грає тихо, так, наче лише для мене. Бачу, як вони зупинились і принишкли. Кажуть один одному: "Ти чуєш?" - і прислухаються далі. Відійшовши від них, роблю голосніше: грає "One way Ticket" [https://youtu.be/ts0kLaPWmNk]. Продовження пісенного конкурсу, на якому в півфінал виходить група з двох чоловік. Вони співають одну пісню на двох, але з першого погляду, знаючи їхні стилі виконання, публіка не може прийняти: як же з них може скластись дует? На завершенні пісні всі розуміють, що зі своїми унікальними голосами пасують один одному. Могло трапитися так, що вони й не створили б собі пісенну пару. Один з цих двох учасників, відспівавши свою частину, спробував долучити до сольної частини партнера ще й свій мікрофон, але зрозумів, що поки співає один, у іншого звук відмикають: підніс до уст учасника й опустив, поклавши долоню на голівку мікрофона. Пісня, яку співали мала слова: "Over owe Sundey / Over owe mix (Цікаво, що уві сні слова англійською для мене - рідкість. Отже, приблизний переклад: Над зобов'язаний неділя / [...] суміш). Цікаво й те, що протягом всієї концертної програми прослухав запис популярного нині гурту BTS. Хто і за яких обставин вмикав - незрозуміло. 0436'
P.S. "Залізні маски на обличчях" - відбиток фрагмету з польського кінофільму, переглянутого на ніч.
Уві сні доволі багато звуків, мелодій, пісень, ритмів, які важко зафіксувати й передати текстом. Для себе відзначаю якусь дивовижність бачити-чути такий сон.
Протягом дня намагався дати відповідь на цей сон і пригадав, що, засинаючи, слухав радіо. Потім відкинув навушники у сторону, а зранку перевірив себе, чи вони ще грають? - і вимкнув, витіснивши цю обставину. Характерно є те, що вони грали доволі тихо: аби заснути. Так, як вони лежали від голови далеко і припустивши, що я їх все ж таки міг чути, зокрема нічний ефір, можна датися диву, якою була моя нічна чутливість до звуків. Другим підтвердженням, що звуки радіо, не піднісши слухавки до вух, я не міг чути в звичному стані, є звиклий процес нотування записів снів на телефоні, на якому й працювало радіо. Отже, під час сну можлива надчутливість до тих речей, які в реальному житті нам можуть видаватися непримітними.

Сон 031118 "Творіння з "секретом" творення"

Соліст гурту "Потап і Настя" хвалиться у формі веселої історії, як він вклався у невеликий бюджет з новим кліпом. Розповідає стрячи за столом, на якому стоять яблука однієї форми в круглих мисках. Щось мене в тому зачарує, зокрема рівна округлість одних у рівних округлостях іншого. Розповідав про те, як саме його команда будила з ранку перед самим виходом на роботу. Спеціально робили "побудку", коли самі вже стояли біля дверей до виходу, із ноголошуванням, що більше його не чекатимуть, і "вивалювались" за двері. Такий був спір, що він не виконає взяте на себе слово, щодо майбутнього кліпу. Кожного вечора хтось з команди свідомо його напивав - "на пару". Так, як він це розумів, наче дружній шарж, ставився до всього - "із задоволенням!" Отже, як звітує далі: кліп відзнятий! всі взяли участь! він щодня був на знімальному майданчику! У бюджет вклались і він від того особливо задоволений! Пропонує прямо зараз подивитися прем'єру. 0241'

Побачив булавку прикольно обмотану червоною ниткою. Спробував і собі так - як прикрасу на комір, наче для доньки.
Вийшло так, що червоною ниткою обмотав булавку, а вона виявилась без голівки. Кінчики булавки вирішив прихопити червоною термоізоляцією, що й зробив. Показав зроблене дружині. Так, як з першого разу "не вийшло", вирішив перемотати наново.

Літо. Повітря тепле і приємне. Хлопець, з яким ми мешкаємо в будинку, створив цілу механічну систему ударно-шумового захисту для свого холодильника, який стояв у сусідній кімнаті. Я, разом із напарником, вирішив перевірити, що ж він там такого особливого зберігає? Але більш за все цікавила механічна складова його втіленої фантазії. Пройшли всю "оборону" до холодильника, в ньому нічого особливого не виявили. Ростягуємо нитки і ставимо "граблі" в зворотньому порядку... і тут до нас в дім намагаються потрапити чужі люди. Їх цікавить "хованка", яка є в тому холодильнику.

Сон 091018 "Іскончилась війна"

Дивлюсь кліп. Звучить гарна пісня. По завершенню вирішив її переслухати і подивитися уважніше на виконавця, який їде у військовій машині з відкритим фургоном. Сам виконавець фігурує лише на початку кліпу, їде мовчки, сидячи на лавці, приставленій до борту та хитається від руху авта. Камера повільно наближається до його обличчя так, що можна чітко роздивитися його риси, які навряд чи б вказували на творчість: ніс припіднятий і загострений, перенісся йде заглибинкою, лоб відкритий, очі округлі, ледь посаджені вниз, заразом обличчя якесь "сплюснуте", а зачіска нічим не примітна, від інших чоловічих. Звучать слова: "Іскончилась війна".

Сон 230818 "Малина, ожина й мелодія"

Частина сну: залисина знайомого Ю. Ос., але в якомусь контексті.

Зривав і їв зі знайомих мені кущів малину, а згодом і ожину. Зривав і їв, зривав і їв... Повторювалась по кілька разів пісня з польського фільму "Będzie lepiej" - "Co się ze mną stało" - https://youtu.be/jVoc3gIyFZk
Поява пісні невипадкова: фільм дивився перед сном, а пісня в ньому звучала три рази в різному виконанні, тому й подальше лунне вторення, зокрема приспіву, було продовженням почутого.

Сон 280618 "Волею непереборних обставин..."

У студії телерадіокомпанії записують концерт. Мають пройти два заходи підряд. Я беру участь у театральній постановці, що має йти другою за чергою. Так, як я прийшов не сам, а разом із кількома глядачами завчасно, ми потрапили на концертний виступ виконавця авторських пісень. Я думав, що його пісні моїм супутнім не сподобаються, а виявилось навпаки: вони проявили до всього додатковий інтерес. Навіть у залі побільшало глядачів, аж так, що не було де сидіти. Я вирішив пересісти на другу сторону концертної зали, де були порожні місця, які не охоплювали ані світло, ані телевізійні камери. Підбирав слушний момент. Тоді ж виявилось, що один прожектор, який бив у очі, треба було переставити трохи далі, і я акуратно, в паузі виступу, перескочив на другу сторону, разом із тим переставивши його далі. У тій ситуації я почував себе доволі комфортно, спрацював як технічний працівник, це при тому що знав: у будь-якому випадку треба виграти трохи часу, аби оперативно підготуватися до нашого виступу. 0042'


Мав місяць вільного часу, аби не сидіти вдома, пішов на роботу. При оформленні не вказав, що матиму обмаль часу й муситиму в скорому часі звільнитися. Але так трапилось, що наприкінці моїх днів праці, підприємство оголосило, що самоліквідується. Запросили в кадровий відліл, аби я підписав документи на звільнення у зв'язку зі скороченням штату. Підглядаючи у документи, читаю написане узагалі не канцелярською мовою: "Молитвено просили звільнитися із займаної посади...", "Працівник звільнений волею непереборних обстанин..." 0430'