Сон 300325 "Прикрий результат"

Знаю, що маю приїхати у вуз на 8:00, на перший день навчання. Звідкісь повертаюсь, але в дорозі вирішую, що краще спочатку заїхати додому. Чомусь виникає аргумент, що краще в туалет сходити вдома. Живу в якомусь високому студентському гуртожитку, де до себе маю підніматися ліфтом. Деталізовані відчуття входу до кабіни, підйому в гору, поріг, що відрізнається, яким був на першому поверсі, коли сідаєш в ліфт, і порогу на моєму поверсі, де сходжу - так, що можна зачепитися і впасти. Треба постійно тут бути обережним! Тепер їду до навчального закладу (той самий виш, у якому вчився). Приходжу на першу лекцію з запізненням. Дивлюсь на годинник: ~ 9:20. Явно запізнився. (З реалу: цікаво, що сьогодні вночі перевели годинник, хоча думок на цю тему не було, а розмови чув ще з тиждень тому без прив'язки до дати. Зхоже, що збіг). Заходжу в авдиторію (у форматі класу) та сідаю на задню парту. Перше, що розумію: всі записують за вчителем якусь лекцію. Але вслухаючись у зміст того, що дає студентам до запису, розумію, що це диктант. А за текстом - "Федько-Халамидник" Володимира Винниченка. Якимось дивним чином бачу (сидячи на задній парті - те, що у неї на столі), що вчителька дочитує текст до кінця і залишилось ще пару речень. Зачитує з зошита, написане від руки, та ще бачу поміж кривого почерку місця, де робила правки та якісь закреслення. За текстом на слух - це акурат складні конструкції речень з двокрапками, тире, вставними словами і словами в лапках. З усього цього я зрозумів, що запізнився не на першу лекцію, а на вступний екзамен. І взагалі, як так вийшло, що маю у своєму житті вдруге писати при вступі диктант? Починаю відкидати ймовірні варіанти: отже, моя присутність там має якесь більше значення, аніж той досвід і знання, які вже маю. Навіть припустив оціночне судження, адже буває так, що дивлюсь якийсь фільм і лише в половині питаю себе, а якою мовою він іде: польською чи українською? (Дійшов до такого рівня розуміння польської, що не помічаю мовних бар'єрів у сприйнятті). А все ж таки ні! Диктант знову - українською. (У спогадах майнув певний досвід здачі державного екзамену (egzamin państwowy) з польської мови). Навіщо другий раз? Навіть з'явилась думка, що по завершенню екзамену, варто було б підійти до вчительки, аби перепитати за перездачу, але разом із усіма присутніми встав і вийшов на двір. Зауважив, ще під час писання, що група складається з дівчат, навіть спробував посилити уважність, аби знайти когось чоловічої статі, і це був лише один, плюс я - малувато буде! За десять хвилин перебування на вулиці, помітив пару знайомих облич, згадав одного, як вчився він на першому курсі - тепер вже має бути на другому (вдруге дивна логіка зі зміщенням часу в роках, цей хлопець вже давно закінчив навчальний заклад та є кандидатом наук). Сиджу на сходах при вході до "ін.язу" (дещо видозмінене з реальністю) і розумію, що я тут виглядаю за віком не на студента, а на викладача. І який сенс мені тут вчитися?.. Десять-п'ятнадцять хвилин на подвір'ї і лише зараз згадую, що забув поспілкуватися з викладачкою про перездачу, а тут вже підходить нова вчителька і всі починають громадитися навколо неї. Якесь переконання, що я її знаю, але не можу пригадати звідки (можливо, збірний образ). Узагалі, доходжу висновку, що все це тут якесь далеко не моє і чуже, а я - узагалі не до місця (і не до часу).

Двоюрідний брат В.Ц. розповідає історію за якусь Іру, яка працювала на ліфтах (явний повтор із сьогоднішнім сном) і не просто - вверх-вниз, а й наче вагонеткою кудись навколо будинку. Розповідь завершую словами:

- А тепер все, її немає!

- Вона що, померла? - питаю я.

Але прямої відповіді так і не чую.

Далі ми ведемо діалог на тему, як люди працюють на вилочних навантажувачах різного типу (дещо з реалу), де в деяких доводиться стояти, а не сидіти, та на переходах між складом і фурою завжди отримувати струс організму, де найбільше потерпають нирки.

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 301124 "Немов у 80-х в Америці"

Йду з території якогось навчального закладу. Поряд мене якась викладачка, з якою підтримую діалог, супроводжуючи до виходу. Пару хвилин тому я був у будинку - одному з корпусів цього закладу, десь на третьому-четвертому поверсі, який має терасу (до неї повертатимусь наприкінці сну). По дорозі помічаю якихось студентів, але в форматі щасливих відпочивальників, що в'їжджали на територію довгим широким кабріолетом 80-х років американського автопрому. Дивлюсь уважно на них, та відзначаю різнорасові типи облич, що дещо мене дивує. Звертаю увагу на усміхненого мулата, що сидів за кермом. (Можливо, сюди врізалась асоціація з реалу, зокрема з життя підприємства, на якому зараз працюю, де на виробничій лінії стоять навіть вихідці з Латинської Америки). Невже вони тут навчаються? Чи то з розмови, а чи подумалось: що вони їдуть на пляж або спортивно-відпочинковий комплекс із саунами та басейнами, які знаходяться вкінці території цього навчального закладу. Чомусь на таку ідею майнула думка: хіба таке можливе тут, де студенти мають лише вчитися і вчитися? Але з'явилось й переконання, що як для цього місця - це можливо. Ще з десяток кроків із викладачкою і ми підходимо до іншого кабріолета (повтор), до якого мають сісти інші студенти. Авто має їхати кудись у місто. Продовжую спілкуватися з викладачкою і десь посеред нашої розмови підходить якийсь чоловік і питає: чи всі їдуть і я в числі серед них? Віднікуюсь, що не з ними. Бачу п'ятірку осіб: якраз на повний салон, що за запитання? В паузі відповіді дивлюсь уважніше на обличчя тих студентів і бачу так само різнорасові типи (повтор образу), а серед них, якби в молодості, Мішель Обаму. Цієї миті мені здається, що й викладачка на неї схожа, як інша доросла її копія. (Невже я опинився в Америці?). Але з цього моменту "віднікування" я їх полишаю й іду. З'являється якесь усвідомлення гордости, що я причетний, на рівні з ними, до цього місця науки. (Хоча й немає переконання, що я студент і снюсь собі якби в молоді роки або викладач, що й таке буває уві сні зі мною). Раптом відчуваю під рукою подушку, таку саму, що лежить вдома, як частина дивану. (З реалу: саме того, на якому сплю). З'являється бажання злетіти, тримаючи її під рукою, і повернутися до будинку, з якого вийшов, але прямо на ту терасу 3-4 поверху. Починаю дивно махати ногами і злітати в повітря в бажаному напрямку. (На тому й проснувся, почувши будильник). (Пригадав, що таке дивне махання ногами (круговими обертами, згинаючи коліна) мені вже колись снилося).

P.S. Цікаво й те, що в реалі у 80-ті я був лише дитиною, а за логікою подій така сцена більше нагадує якусь кінематографічну історію, хоча переконання, що я дивлюсь фільм (а це відчуття мені знайоме) не було.

Сон 090924 "Помилка у відповідності до важливого"

Рано-вранці просинаюсь з дружиною і починаємо збиратися до роботи. Першим ділом маю відвезти її до праці, але сюжет змінюється так, що я вже несу її на руках. Приношу до дверей навчального закладу, який більш схожий на багатоповерховий будинок. Так як ще було темно, то не все можу розгледіти і сконкретизувати. При вході вона пробуджується і я бажаю їй гарної праці. Перед прощанням дивлюсь на годинник і озвучую час: 3:00 ночі. Дивуємось, як це так трапилось? Я ж пам'ятаю, що виходили з дому десь о шостій ранку. Виражає мені невелике обурення щодо такого недогляду. Провівши кохану поглядом, розвертаюсь і йду до виходу з території закладу, але мало не одразу мене зупиняє охорона і просить перевірити документи. (Схоже на асоціацію з реальности, коли приїхав з колегами у Францію, якийсь мешканець села, в якому моя фірма винайняла дім, вирішив нас перевірити, зателефонувавши в поліцію, адже підозріло ходили з телефонами, насправді ж послуговуючись GPS). Спочатку був один охоронець, який починав спілкуватися польською, але чомусь хотів перейти зі мною на українську, а в результаті їх стало троє. Я ж принципово продовжував говорити польською, аби не виникало для інших з охорони двозначностей в розумінні сказаного. Питаю: які саме документи? - адже маю з собою все необхідне! Вони ж просили усі. Даю закордонний паспорт, карту побиту і ще якийсь документ у форматі А4 із водяними знаками в світло-рожевому кольорі. Починають розглядати документи та щось виписувати і світлувати на телефон. Просять зачекати. Я присідаю на якийсь стільчик навпроти їхнього стоп-контролю. У цей же час до брами приходять якісь веселі студентки. Позирають на двері будиночка де були "ochroniarzy", аби проскочити. Якісь проскакують, а якісь, вагаючись, не встигають. За цей короткий час надходять інші студентки, утворюючи при вході непогану масовку. Виходить охорона в повному складі, і наче повертають мені документи, бо в хвилі того балагану не все можна було услідкувати, й один з них каже до мене, що той документ у форматі А4 має помилку. Я ж хочу скласти решту документів до себе в гаманець і борсетку, але вже тепер, поки один з охорони до мене говорить, не в силах їх долічитися. Якось він вказує на них наявність. (Як клав до гаманця і борсетки? - вже було без конкретики). Прошу уточнити, яку саме помилку має той документ? - як виявилось, це мало стосунок до написаної від руки дати. Я ж кажу, що цей документ робив геть нещодавно і цієї ж миті пригадую причину, чому я його вимінював. Кажу: це ж його якраз і оновив останнього разу у зв'язку з тим, що минулого разу, коли тут був, ви вказали мені про його прострочення! (Яскраве пригадування забутого сну. Доволі міцне переконання). Прошу вказати на помилку пальцем, аби міг прямо-таки сьогодні піти до ужонду (міськради в Польщі) і виміняти на аналогічний без помилок.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 290724 "Незваний очікуваний гість"

Цікавий сюжет, де в якомусь попередньому забутому сні, до мене, за односторонньою домовленістю - перед фактом візиту - має прийти чоловік з рушницею. Упізнати його постать я можу лише за нею. Наче від когось іншого знаю його ім'я. Тепер звичайного вечірнього дня я помічаю в сутінках кімнаті тінь і порух штор десь поміж переходами між кімнатами (в реалі щось подібне висіло лише у моїх бабусь, така була мода). Я сиджу в кріслі, зліва від мене - син. Незнайома постать виходить обережно з тіні. Зав'язується діалог:

- Я казав, що прийду!

- То це ви?.. Ваше Ім'я Женя?

- Не так важливо.

- Я знаю, що ви хотіли відсканувати зображення!..

Бачу, як у руках він тримає якісь газетні чи журнальні вирізки із ілюстраціями та світлинами.

Тепер наче до себе (не вголос): 

- Принтер-сканер маю, жодних проблем! А разом з тим: чого б тобі не зробити це де-інде? Та знову думаю на його користь: конспірологію з рушницею і якусь передісторію знаю так, що тебе це виправдовує...

Якась химерна історія. Я знаходжусь нижче за течією швидкої річки. Якась у мене домовленість, що мені переправляють гроші в порожній пластиковій пляшці, а я їх маю зловити та прийняти. Для цього в мене виставлені спеціальні сіті. Так як це відбувається сьогодні, подібно було й у попередні пару разів.

Піднімаюсь на другий поверх навчального закладу, де працює моя дружина (образ будинку далекий від реальности, більш нагадує першу школу в якій вчився. Ця споруда мені вже снилася за інших сюжетів). Минаю групу старших учнів в процесі підготовки до лекції, яка має відбутися в коридорі. Стільці розставлені нерівним напівколом. На ногах в одного чорні підтяжки, але не такі, щоб тримати штани, а якісь інші. Саму ідею практичного застосування - не зрозумів, але для цього все й придумано! Увага більшості прикута лише до того хлопця. Вчителька зупиняється і коментує: "До чого це все? Зніми негайно!" Я ж прямую далі. Авдиторія, де працює дружина, за гором і майже наприкінці коридору.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 270324 "Аналіз місця подій"

Випадково у бібліотеці потрапляю на початок творчого вечора. Собі намагаюсь дещо пригадати: так сьогодні ж середа! - а в середу, раз у місяць, завжди відбуваються творчі заходи! (дещо з давньої реальности) - а що цікавого тут сьогодні? Придивляюсь ще з коридору, прислухаюся до розмов і розумію, що це якісь чеські студенти. Подумки (не емоційно) виникає якась ностальгія за виступами перед публікою: так і я міг бути на цій сцені!

Організація робочого процесу, пов'язана з автобусною логістикою. Праця або оцінка такої ймовірности на якомусь підприємстві, де найближча автобусна зупинка - це остання зупинка в межах міста, а наступна - виводить усіх по трасі за довгий ліс, а там: хто де живе. Складність логістики полягає в тому, що недалеко тієї ж зупинки знаходиться навчальний заклад, від якого весь час забезпечений повний трафік студентів, тим самим: ускладнення зручного доїзду до дому.

Сон 230823 "Підготовка до навчального року"

Дружина працевлаштувалась у новий навчальний заклад. З часом "підтягла" мене до його життя, так, що майже відчув себе на рівні з викладачами. Житлові умови були організовані так, що знаходились на території цього ж закладу. Якогось дня виходжу на балкон, який більше нагадує спільну терасу зі стільцями, як у театрі з видом на вікна учбових авдиторій. Сідаю на лавку в чому й був, як вийшов з дому, і дивлячись на будинок, бачу за його вікнами студентів, що сидять і уважно слухають кожен своїх вчителів. Дехто помічає мене. Я ж міркую, що дивно сиджу і так само виглядаю, а ще: мене всі тут сприймають трохи дивним, отож, це мене певною мірою виправдовує. Раптом за одними з вікон (окрема авдиторія) бачу усіх викладачів, які заслуховують доповідь моєї дружини. Навіть дещо чую, про що вони говорять. Розмова ведеться польською мовою. Хтось коротко відкоментовується російською... Виникає якесь замішання та невдоволення. Я чомусь вирішую узяти мольберт і піти до них, аби мовчки поставити якусь картину. По дорозі вирішую узяти якусь книгу. Під руки мені потрапляє щось на зразок "Камасутри"... З'являється донька, яка тримає в руках книгу "Преступление и наказание". Вирішую, що це саме те, що треба! І заходжу в ту авдиторію, де знаходяться вчителі, з мольбертом і книгою, мовчки ставлю десь обок і йду... 

P.S. Цікаво, що на днях донька взяла з бібліотеки книгу "Zbrodnia i kara", хоча уві сні тримала в руках російськомовну версію.

Сон 030723 "На стороні природи"

Міркую над образом тварини, що активно використовувалась років 100 тому в рільництві України - яком. Тепер бачу його, наче бика, не в загоні, а таким, що щойно випустили на волю. (Певні асоціації з нещодавно переглянутим відеоуривком із кориди). Влада приймає рішення, що ця тварина являє небезпеку для суспільства, отож, мають його знову узяти в неволю. Тепер виникає образ чорношкірих студентів-поліцейських, які більшістю стають на захист цієї тварини. Вони бачать в ній символ: прагнення до волі! Спорідненість намірів спонукає скинути зі себе форму і бути на стороні природи.

Сон 220223 "Гостинна несподіванка"

Приходжу з кимось у гості до баби Дусі, а в неї, вже в гостях, моя мати та тітка Тетяна. Усе в темряві, адже немає світла. Перші розмови починають відбуватися при свічках. Згодом виявляється, що це не двір, а дім, у якому ще є вихід дерев'яними сходами прямо на другий поверх, що виконаний у вигляді "кишені-спальника" на одну особу. Показую матері, що тут можна непогано прилягти та відпочити. Облаштовую місце. Приміряю на собі. Відчуваю як комфортно. Показую приклад. Тепер виявляється, що у цієї кімнатки є вікна на прохідні студентські коридори. За одними можна побачити литовців, а за другими - латвійців. (Певна асоціація з мапою). Тепер це не просто вікна, а двері, які відчиняються у той час, коли закінчується навчання. Таким чином студенти прийдуть до нас у гості. Перейшов у зовсім іншу кімнату. До мене приходить донька з питаннями, як все відбуватиметься? Я ж пояснюю, що вийду до них, привітаюсь, поясню куди вони потрапили, аби це не було для них несподіванкою. Спостерігаючи за нею, помічаю певне хвилювання від незнайомости майбутньої ситуації. Що ж, для мене такий досвід також буде вперше! 0000'

Сон 060422 "Перфекційні очікування"

Написав бригадиру, що не йду до праці. (Так було в реалі, але це ж сниться, як повтор). Разом із тим поїхав до нього додому аби сказати особисто. Стою, аналізую логіку таких дій. Виходить він до мене на двір, а я пояснюю наскільки дивно себе почуваю, якщо вже дійшло до того, що вважаю за потрібне, окрім повідомити письмово, ще й приїхати особисто розказати за свій стан здоров'я. (Характерно, що до, як і під час сну в мене не переставала боліти голова). Дивлюсь, як біля його будинку сідають доволі низько літаки, зокрема хвостову частину, а він недовго думаючи, іде за ріг свого дому, а там ціла парковка моторних літаків, що щільно стоять один до одного. Хоча з першого погляду літаки виглядали звичними, але в небі виявилось, що на половину схожі з водним катером. Сідає в одну з них і злітає в небо, але незвично: падає трохи на асфальт, легко вдаряться, знову підлітає і сідає на водний простір. Після чого пливе до якоїсь пристані з дерев'яним будиночком, де має комусь пояснювати свої дії. (Чомусь це мені нагадало абсурдну ситуацію з моїм до нього приїздом). 2300'

У якомусь студентському колективі проваджу режисерську роботу. Дозволив самим учасникам вибрати твір, розібрати ролі і почати їх самостійно вчити. Моя ж місія полягала в роботі зі сценічною майстерністю. Проходить перша репетиція, а за ним показ; проходить друга репетиція, врешті - другий показ. Під час репетиції комусь зауважую на довгі паузи в діалогах і грі. Загалом із чергуванням: репетиція-показ, у мене виникає відчуття пришвидшености подій: тільки-но працював з виконавцями, як уже вони показують матеріал "на чисто". Мені дещо в тій грі не подобається, дивуюсь також незавершености вистави. Перший показ, наче перша серія, другий - передбачає, що буде й продовження. Прошу в одного з акторів текст вистави, а він написаний від руки так, що не вдається прочитати. Згадую, що ця постановка за творчістю М.Гоголя і в мене вдома є збірник його творів, а там має бути цей текст. Вирішую обов'язково його перечитати цілком. Сам захід завершується святково: студенти щасливі, парадно вдягнені, ходять групками і весело спілкуються. Покинувши приміщення зі сценою, ходжу по двору між тим студентством. Когось шукаю з учасників вистави, але не знаходжу. Насправді, доволі перейнятий якістю вистав... Мимохідь у натовпі помічаю якусь дівчину, яка на відміну від інших, йшла по вулиці і доволі сильно плакала, причина була не ясна. Дивно, але зі спини мала такі штани, що на дупі була використана шкіра тілесного кольору, ще й вилискувала. Загадкове перше враження... Хоча і звернув на це увагу, але так і залишався перейнятим виставою та пошуком учасників вистави.

Сон 310322 "Занедбані краєвиди"

Приходжу до якогось будинку, в якому маю опинитися на другому поверсі. Щось повинен туди принести або звідти забрати. Таке у мене завдання. При вході розумію, що сам будинок знаходиться в доволі занедбаному стані. На першому поверсі потинявся трохи, шукаючи сходи, поки не зрозумів, що варто запитати якихось жіночок, можливо, прибиральниць: як мені потрапити на другий поверх? (Інтуїтивно, будинок нагадує колишню поліклініку або лікарню, можливо, школу.) Кажу це не так словами, як показую жестом. Пішов за вказівкою, але виявилось, що скерували чомусь до туалету. Внутрішньо мене це обурює: невже і так не ясно, що в цьому будинку важко незнайомцеві з першого разу знайти сходи? Перепитую знову, після чого проводять і показують де вони. Після вирішення якихось справ, покидаю цей будинок із групою молодих осіб і приходжу разом із ними на якийсь парковий майданчик. Біля дверей навіть виникла черга, я ж виходив останній. По ходу дороги частково проходжусь по якомусь довгому бордюру на певній висоті. Хтось зауважує: чи мені не страшно? Відзначаю, що йду впевнено і рівно. З однієї сторони я розумію, що маю до тих людей причетність, але разом із тим поводжусь від них осібно, можливо, за віковою різницею. Час-від-часу мене турбує залипла на зубах якась ґума. Вирушую її язиком і потрохи спльовую поодинокі кавалки. Якогось разу вийняв її у вигляді довгої смужки, більш подібної на нерівномірний скотч. Відзначаю для себе, що більше прагну самотности, аніж колективности з кимось. Відходжу від загального натовпу і зазираю на незнайомі краєвиди: якісь огорожі, бетонні конструкції, ще голі, але весняні дерева. 1730'

Сон 240620 "Прихована правда"

Сниться, що я розповідаю жінці, як моя знайома обмовилась, що знає мого батька. Спочатку не надав цій інформації важливого значення, але, як виявилось, ця історія має своє продовження. Тієї миті я просинаюсь і згадую вчорашній сон.
=》
Мій батько, обвіяний чарами якоїсь коханки, почав діяти всупереч здорової логіки, що покликана була б не шкодити своїм дітям, зокрема мені, а допомагати. Зокрема почав виходити на моїх знайомих, платити їм гроші, аби вони почали справляти на мене певний вплив. І так із кожним роком цей вплив починав зростати до такої міри, що самі знайомі почали натякати на особисте знайомство з моїм батьком.
- А я знаю твого батька! - каже Л.Г.
- Це не дивно, адже він телемайстер. Його багато хто знає! - відповів без сумніву.
- Я ж знаю його інакше, - змушуючи мене подумати розлогіше.
Тієї миті я згадую, що про таке ж знайомство розповідала півнатяком Т.Ш.
- І що ж це значить? - подумав я.
Тієї миті все стає настільки виразно ясніти, що я все зрозумів ("пазли склалися"): батько почав використовувати вплив на мене, чого раніше не робив, від знайомства з однією жінкою, що стала його коханкою і всіляко впливала на його дії. Мешкали вони в невеликій білій хатинці, до якої він заходив час від часу, а згодом, мало не оселився назавжди.

Групі студентів у якомусь промисловому парку розповідаю історію про те, як працював у Польщі. Тепер я в аналогічній ситуації, але студентів лише двоє і це дівчата, які зайшли в кімнату. На якесь питання долучився до розмови колишній мер міста (в реалі - дійсний) С.Сухомлин, якого вони не знали. Під кінець розмови хотілося б повідати: з ким саме вони розмовляли, але всі звикло розійшлися.

Я на новому об'єкті. У кімнаті, в якій поселився, зустрічаю незнайомого мені з інших будов робітника. Він повідомляє, що завтра свято "8 березня" - робочий день, отже оплата подвійна. Можна вийти сьогодні, аби "застопорити" місце на завтра. Розумію, що саме сьогодні мені почати працювати буде добре, адже завтра вихід на роботу гарантований, а я тільки-но з дороги. Тепер зібралися всі робітники. Дивлюсь на їхні обличчя, аби впізнати когось, хто мені знайомий. Наче зі спини - одного вгадую, а другого впізнаю однозначно - це колишній бригадир Є.С., що порадувало.

Подвійний фрагмент: тримаю свій носовичок на перилах автобуса.

Син в чужому місті хоче в театр. Виходить з дому, сідає в автобус. Жінка в паніці, я - спокійний. Невдовзі знаходиться. 0350'

Сон 150320 "Пряме і завихрене"

Я отримав робоче завдання: поставити жовту трубку, демонтовану раніше в студентському автобусі, таким чином, щоб на ній був розташований монітор. Виконання роботи покладене на бригаду з трьох чоловіків. Тепер другим сюжетом дивлюсь зі сторони на сам процес виконання покладеного завдання: обсяг роботи оцінено безпосередньо на робочому місці, монітор треба встановити ближче до задніх сидінь, у той час ув автобусі вже перебували студенти (переважно студентки). Виконавець раптом рушає разом з усіма на навчальне завдання, але не для нього - це взагалі не входить у його плани. Водія ж не хвилюють сторонні задачі - він виконує роботу по годинах. Тієї ж миті вирішується ситуація таким чином, що в кадрі з'являється другий персонаж - священник, з місією, аналогічною для першого: він сідає на свій автомобіль, аби довезти до цього автобуса ту частину матеріалу, якої бракує, як висновок - та сама жовта трубка, що має кріпитися під монітор.

Цей сюжет був сповнений преамбулою та деталями процесу роботи, яким важко надати уві сні місце, але вони були: ошурки зварювання, на моїх руках закачені рукава, а на правій руці свіжий шрам у вигляді опіку.

Дивлюсь фрагмент відео, в якому фігурує давній знайомий, поет і митець Б.Г. Тепер у проміжку іншого часу бачу подібне відео, інше, більш удосконалене, в форматі сюжету новин, але ілюстроване мультиплікаційно в сірих тонах у стилі аніме, з коментарями, подібними до "оперативного штабу поліції по боротьбі зі злочинністю". В ньому зображено Б.Г., який прив'язаний до стовпа (як саме? - не видно), у нього стріляють з якоїсь рушниці (не у фас, а в профіль), куля летить, створюючи завихрення, коли глядач розуміє, що події відбуваються у воді. Наступним кадром, але як продовження, з'являють "темні сили" у вигляді "дуп", які є чи то медузами, чи то ротами у вигляді розірваних сердець, образно подібних до роздвоєних облич-вус. Явно мистецький витвір фантазії (жодних аналогів із реальним життям, аби підібрати правильний вираз, але те, що подумки уві сні я означив для себе їх "дупами", можливо, є найкращим на те визначенням). Ці сили є такою ж загрозою для Б.Г., як і та куля, випущена з невидимої сторони. Голосом із-за кадру чути працівницю поліції, яка коментує це відео. Про те, що знайшли його вони випадково у вільних просторах інтернету, погрози від викритої банди є суттєвими і небезпечними, і разом із тим, після нагнітання страхів, закінчує свій спіч: "То які, до слова, банди в наш час?"
0400'

Сплю вдома (асоціація з дитячою кімнатою батьківського дому), а разом із тим на різних ліжках із дружиною: вимушений, але пов'язаний зі здоров'ям, захід, хоча, в процесі його перебігу, на завершальному етапі. Просинаюсь разом із дружиною, а вона жартує на інтимну тему. Я ж розумію це однозначно і вона опиняється у мене зі спини і обіймає. По кількох хвилинах я припіднімаюсь і помічаю, що біля мене ще від вечора загубилися в ліжку в'язка ключів та дротові білі навушники. Присідаю на краю ліжка, аби те прибрати, і невимушено стягую на себе з кількох ковдр більшу. Тієї миті заходить син, дивиться, а мама лежить в чепчику, сміється і йде. Нічого дивного, своєрідна дитяча реакція. Беру ковдру і вкриваю жінку. 0615'

(Денний сон).
Сиджу у великій кімнаті, більше схожій на робочий кабінет з бібліотекою. В одному кінці якого працює за столом дружина, а в іншому - я. Певною мірою присутнє подвійне враження: наче це наш дім, але схоже воно на грамадське місце, подібне до універсально-наукової бібліотеки. (Жодних асоціацій з реальністю). Записую якісь роздуми, розмірковую на різні теми, пов'язані з прекрасним, адже у той же час дивлюсь на вікно, на якому зсередини на білих декоративних ґратах розташовані живі квіти у вигляді "стріл", які подумки я називаю ліліями. Мене трохи не влаштовує їхнє просторове розташування і я підходжу і переставляю їхні довгі пагони, всіяні квітами, з одного положення на інше. Повертаюсь до свого стола і помічаю, що за мною спостерігає жіночка, яка завершила уроки з німецької мови, які проводила дружина. Тепер вона вільна і вирішила прокоментувати мій смак, оцінивши його з гарної сторони. Разом із тим її міркування надихнули на згадку про якийсь художній твір. Навіть назвала її назву. Але зобачивши мене біля стелажів із книгами, запитала:
- У вас велика бібліотека!.. А є Драйзер?
Дивлюсь на поличку і одразу знаходжу й показую на книжку з чорною палітуркою. Вона ж дивиться і каже:
- Не ця! Тут немає того твору.
Я ж міркую, що була ще одна. Але тієї миті вона втрачає інтерес і каже, що це не так важливо.
Приходить незнайома дівчина з блакитними очима, з підвищеною цікавістю озирається навсібіч, вивчаючи кімнату. Відзначаю для себе, що це нова учениця німецької, адже йде до столу, де сидить дружина, сідає навпроти, продовжуючи "сяяти" блакитним поглядом, фіксуючи атмосферу нового для неї простору. 1515'

Сон 140518 "Нові бути"

Я з кимось відвідую якусь кафедру з технічних дисциплін політехнічного університету. Це наша екскурсійна подорож. Знайомство проводить одна з працівниць кафедри років за п'ятдесят. Серед різних дисциплін, що є в університеті, також розповідає про відпочинок і творчу діяльність студентства. Показує пару короткометражних фільмів. Нам вони подобаються. Я прошу ще, адже припускаю, що таких відео може бути більше. Вона пропонує записати одне з посилань на ютуб і подивитися підбірку. Я беру й одразу заходжу на канал, який, на мій подив мав довгу і незвичну назву, щось на зразок: "Пам'яті найкращого друга, натхненника і колеги по творчому цеху (ім'я) Поплавського". Це мені нагадало про якогось місцевого бізнесмена Поплавського, який приблизно рік тому втратив за трагічних обставин свого сина. Я заходжу на той канал і вмикаю перше відео. На ньому я дивлюсь шикарну не по аматорськи зроблену творчу роботу: сценарій, сюжет, масовка, правильно підібраний ракурс, спецефекти. Цей фільм був змонтований, як художньо-документальний. Багато цікавих кадрів і поодинокі нарізки про цього хлопця, наприклад біля викладацького кабінету, на сцені, в невимушеній але веселій розмові з друзями. Запам'ятався один з фрагментів того відео: студенти в стрибку вгору б'ють прозоре скло. Розлітаються скалки навсибіч. І радість, і політ, і сяйво руху записані в сповільненому кадрі. Неймовірне враження! Наступний фрагмент: усі герої йдуть по розбитому склу такі ж усміхнені та щасливі, як на відзнятому кадрі, але показують один одному, як і на скільки порізані від розбитого скла долоні. 0322'

Студентський гуртожиток. Нове місце. Розмови з новими людьми. Слово за слово: заходжу в один з номерів де мешкає приємна співбесідниця. Столик, розмова про хронотоп.

По місяцю праці в Польщі приїжджаю в Житомир. Зустрічаю знайомого з фірми з якою колись співпрацював. Він висловлює побажання зайти на фірму "Акватерм-Житомир". По дорозі зустрічаємо іншого знайомого з цієї ж фірми. Мені показують нові робочі бути. Я подивований: видно вони хочуть мені запропонувати роботу, хоча й натяку не було на таку розмову. Видно тому мій співбесідник допитувався, чому я пішов з попереднього місця праці, а нашу подорож логічно підводить до такої пропозиції.