У чужому бусі лежить синя целофанова торба, зовні схожа на пакет зі сміттям. Машина стоїть не один день на одному місці. (Схожа з реального життя на службову: фольцваген, білого кольору). Власника, як і немає. Двері відчинені: заходь, сідай. Починаю зачащати до теєї торби. В ній лежать певні цінні речі. Туди ж я складаю свої - це така собі хованка. Якогось дня змушені були, без доброї волі власника, переїхати тим бусом у інше місце - недалеко від того дому, де ми мешкаємо. Висловлюю занепокоєння, що власник помітить зникнення. Хтось зі знайомих, що сидів за кермом, каже: "Це, умовно, квартал звідти, подумає, що це його родичі". Воно то так: недалеко, але багатозаплутано в дорогах. Виходимо з тієї машини: приємна темна ніч, тепло, спокійно. Заходимо в гараж до наших родичів, які трохи засиділися в роботі. У них свій бізнес: надають послуги з перевезення пасажирів. На питання: коли ж до праці? Двоюрідний брат каже: "Ще пару днів і сезон починається". 0059'
Детективно-пригодницький сон з елементами містики та фантастики.
На спеціальному підводному човні Путін опускається на дно Тихого океану. Місію керувати судном узяв на себе. На якомусь етапі дає команду припинити занурення і почати підніматися вгору. Протягом всього цього часу тримає зв'язок зі спеціалізованою станцією на суходолі. Занурення минає без проблем, зупинка також, а от підйом - вже ніяк. Човен зависає в одному положенні й не слухається команд. Пробують усі засоби, аби залучити до вирішення проблеми зовнішні сили. Відбувається якась спроба вирішити - нема ради. Вся причина в тому, що практично всі підводні човни, які могли б прийти на допомогу, знаходяться в Атлантичному, а не Тихому океані. Виникають паузи мовчання і колективної тиші. Тієї миті над скляним верхом підводного човна пропливає якесь загадкове створіння: худе, пластичне, але з широкими перепончастими лапами, схожими на листя конюшини. Всі трохи в "ауті". Мить, а за нею ще одна загадкова тінь, зовсім інша. Всі розуміють, що глибина Тихого океану чимала й падати в обійми невідомого нікому не хотілося б. Путіну доповідають: єдине, на що можна розраховувати, так це американська субмарина, що ходить цими водами.
Розповідь про дітей і те, як померла третя дитина: лікарі не встигли врятувати. Дивлюсь на їхнього тата, а він має вигляд якогось приголомшеного романтика, десь літає в хмарах, чи то така мить. Дивлюсь уважніше, а він наче спить у колисці, яка стоїть доволі низько до підлоги. Майнула думка: в дивних умовах виростали діти. Якась старша дитина каже татові, що пора припиняти, життя триває, насправді, це середньостатистична цифра, просто наша родина потрапила в те число. Разом із тим звучить інша фраза: "Добре, що у нас родина повна, а є такі де немає тата". 0435'
