Сон 180525 "Недоконаність"

Прийшов з дружиною і ще кимось із дітей на день народження до двоюрідного брата В.. У нас був торт оформлений білим кремом, а день народження у їхньої дитини. Вся увага на неї. Міркую про себе: щось бідно приходити в гості з одним тортом? Треба було б ще якісь подарунки.

Йду з сином тримаючи його на руках (далеко вже не такий, якби в 5-7 років), він спить, схилившись головою на моє плече, і крізь сон читає вірш, який дещо нагадує з моєї творчости чи Сергія Жадана. Нагадує тим самим якесь незвичне слово, від якого я сам дивуюсь, більше вважаючи за свою творчість. Потім виходимо на поворот парку, а там огорожа школи (така, як в шкільні роки, цю школу я минав кожного дня) та незручний перехід. Випадково уриваю якийсь незначний елемент на огорожі, а згодом виявляється, що це додатковий пристрій до камери. Якась дівчина, що також переходила в цьому місці, з якою не міг розминутися на переході у вигляді баличної конструкції, залучається в цей процес (деталізація призабута).

Тепер якесь місце моєї роботи з офісними столами, які потім нагадують столики в кав'ярні. Слухаю розмови і розумію, що це вкотре додаткове (паралельно до іншої) місце роботи, а головного клієнта (будь-якого з "жирних" для фірми) так і не опрацював. (Повтор переконання з давніх снів - непевність у роботі). З'являється переконання, що в цьому місяці не буде нормальної зарплати, навіть при тому, що фірма і так лояльна до мене. Треба опрацьовувати далі. У одного з працівників день народження. Я його знаю, але з чогось іншого (схоже, забутий сон). Всі його вітають. До мене підходить дівчина, саме та, що переходила дорогу, де ми розминалися та була залучена в момент шкоди чогось, що виявилось камерою. Виявляється, що та поламана камера зафіксувала якусь важливу для неї подію, пов'язану з її працею. Просить подивитися зміст флешки на моєму ноутбуці саме з тієї камери. Розумію, що все це доволі індивідуально і контекст вмісту відео і те, що на моєму ноуті. Раптом помічаю, що всі на робочих місцях виразно поділилися на пари. У одного хлопця прямо на роботі виразна ерекція. Згодом помічаю, що більшість працівників кудись пішла і однозначно по двоє. Біля мене сидить та сама дівчина. Начебто до неї не проявляю якогось інтересу, але раптом я з нею опиняюсь чи якби вдруге зустрічаюсь у машині. Сидить на задньому сидінні, а я попереду. Щось розповідає і я питально до себе відчуваю, що в мене може бути до неї інтерес. Показує мені якусь два в одному чи то ложку чи кулончик і каже, що це з фільму (в стилі фентезі) "Хартія". (Не є прихильником цього жанру). Не розумію таких вподобань, але помічаю, що в тому мені подобаються її манікюр, якась простота у дещо витягнутому обличчі (нікого зі знайомих чи акторів мені не нагадує). Хотів би проявити ще якусь форму симпатії, але просинаюсь на зовнішній шум із реалу. 0530'

м. Бжеґ

Сон 180223 "У рази краще"

Беру участь у колективному виготовленні великого торта, розміром десь із пів кімнати. Для декоративного оформлення солодкими надконструкціями використовуються вже драбини. Дотримується цілковита гігієна праці та чистота в приміщенні. На завершення виготовлення приходить на допомогу моя мати. Дивлюсь на неї, а сам поки подумки: а чому не в спецодязі, а в куртці? (Може, не так допомогти, як забрати замовлення?).

Впорядкування речей. Зокрема фігурує золото. Якийсь єврейський хлопчик отримав від мами прикраси з ерзац-золота. Вдвох стоять і коментують їх. Я ж краєм ока помічаю їхню необережну якість. (Якось у цьому контексті, але окремим кадром). Моя дружина показує мені свої прикраси, які одразу видно, що в рази акуратніші, кращі та зі справжнього золота.

P.S. Дружина перед сном показала куплені прикраси від "Оріфлейм".

Сон 150123 "Дорогі прикраси"

З дружиною потрапляю в багатий палац на кілька поверхів, переобладнаний на дорогі магазини, але не так, щоб клієнта захопити кількістю товарів, а ексклюзивом. Жодного натяку на сучасні гіпермаркети: все виконано в полакованому дереві, дорогих меблях, під ногами - килими, на стінах - мистецькі картини, так, наче ти й не в комплексі маркетів, а в музеї. Підходжу з дружиною до одного з бутиків, а до нього черга. Там продають золото, якісь інші дорогі і в той же час ексклюзивні речі. Спочатку дружина дивиться на золото крізь скляну шибу, уважно розглядає та інформує, що вибрала, який буде брати. Якось непомітно для мене (швидко) купує об'ємні круглі сережки, хоча й на вигляд повітряні, але зроблені, наче павутинкою. Схоже, що в усередині був камінчик, наближений за кольором до золота, наприклад: бурштин, - але не стверджуватиму. Подорожуючи з дружиною від бутика до бутика, у руках опиняються якісь плаття на плечиках, а ще - дві пластмасові коробочки, наче з-під морозива, наповнені виробленими делікатесами у вигляді дитячих желейок абощо. Хоча я й не пам'ятаю, щоб їх пробував, дружина каже: "зенеси плаття на місце, їх не купуватиму, та придумай щось із тими солодощами зробити, нащо їх взагалі було брати?" Десь заношу та залишаю плаття, а "желейки" вирішую купити. Виглядає так, що купити можу або безпосередньо в бутику, або, так міркую, на виході з "гіпермаркету". Ходжу солідними сходами, широкими коридорами, на якійсь своїй філософії сідаю на вільному стільчику недалеко від двох працівниць, які мені більше нагадують музейних обсерваторів, і продовжуючи міркувати над чимось своїм, непомітно для себе з'їдаю усі солодощі. На рештках "жельок" розумію, наскільки "далеко відлетів", що наче й немає за що розраховуватися...

P.S. Уві сні присутні деякі асоціації з вечірньої поїздки в магазин. Певною мірою дружина висловила своє невдоволення, але дещо підсвідоме "приберегла на потім". Вранці, після спільного міркування над її сном, зробила остаточні висновки. (Мої сни не обговорюються). Для себе зрозумів контекст однозначно.

Сон 240121 "Додаткові набутки"

Я з дружиною мешкаємо в одній із квартир п'ятиповерхового будинку нового планування. Несподівано для себе виявляємо, дивлячись на вікна сусідніх будинків, що геть близько від нас мешкає давня знайома (поетка, літераторка-науковиця з Чернівців) І.К. Вирішили несподіаано для неї завітати в гості. Розбалакавшись, вона ж зацікавилась і нашим житлом. Протягом сну архітектура і наближення квартир змінювалися настільки, що в результаті наші помешкання опинилися мало не поряд ("стіна в стіну", за посередництвом одних сусідів, але в різних під'їздах).

Дружина вирішила провести наше спільне ювілейне весілля. Для цього треба було дізнатися в ювелірному відділі єврейської культури (!): як відреставрувати одну підвіску (квадратну за розміром (~7х7), з дорогоцінним камінням та вісюльками), яка втратила одну з них (друга справа) та придбати інші дрібні прикраси. До цього відділу в магазині пробував підійти два рази. Перший раз когось довго обслуговували, в другий - мене. Напочатку почала вивчати моє питання рудоволоса кучерява продавчиня, потім під'єднався молодий чорнявий хлопець. На моє прохання: оцінити ту підвіску? Продавчиня довго розглядала і, вислухавши мене остаточно, прокоментувала коротко: "У вашої дружини хороші смаки!". Як довідався, ця підвіска вшивається у весільний одяг нареченої. Поцікавився: позаду? попереду?.. Як подумалось перше: позаду! - і здивувався. Для цього в одязі спеціально залишають вшитою певного розміру "кишеню" зі сторони шиї. Мене ж цікавила вартість реставрації і придбання всіх інших святково-ювелірних аксесуарів. Продавчиня озвучує на все свою ціну, але не спрощено, а деталізовано, так, що згодом у своїх записах не зрозумів: скільки це разом коштує? - аби переповісти дружині. Між усіма цими питаннями щоразу повертаюсь до швейної майстерні, де перебуває моя донька, а я їй щось допомагаю. Цього разу складаю до торби наші (її) речі, які залишила вона тут свого часу: клубки ниток, якась із них вставлена одна в одну, якісь телескопічні антени, одна з них у вигляді ялинки, яка стояла на підвіконні. Прийшов чоловік до цієї ж майстерні, в якій донині працює його давня вчителька з пошиття одягу. Звернувся до неї: Чи пам'ятає його? Вона: "Звісно ж! Таких учнів важко забути!". Починає він розповідати, що шукає роботу, а на стару фірму його не приймають на незвичній підставі: "Колишньому доступу до внутрішньої (секретної) інформації". Він же коментує для своєї вчительки: "Якою ж інформацією про фірму може володіти звичайний робітник підприємства?". 0525'

Працюю на такому підприємстві, де час від часу в сміттєвому контейнері одного цеху з'являються цікаві речі для творчости. Нещодавно лежали потрібної мені форми металеві бляшки, а сьогодні там виявив хутряні устілки з заячої шкіри, але невеликого (дитячого, підліткового) розміру. Подумав, що добре пасувало б з них виготовити сережки.

Я маю четверо дітей. (В реальности: тільки двоє). З двома першими добре знайомий, а двома другими доля склалася в мене так, що росли непомітно для мене, поки був далеко від родини (на заробітках). Приїжджаю додому із замовленням для третьої дитини (доньки), щось із одягу. Пригадую, що звати її Валентина, але виходить до мене ще менша донька із хлопчачою зачіскою (дрібним ірокезом). Вражаючись від себе самого, дивлюсь на неї і не можу згадати її ім'я. Придивившись уважніше, відзначаю, що вона не схожа ані на мене, ані на дружину. 0740'

Сон 200918 "Безжурна іншість"

Ресторан. Якесь велике застілля. Разом із тим - це прохідний двір для військових. Під час пізніх світських заходів, час від часу певні працівники закладу дістають срібні прикраси аби потішити гостей, а потім вішають на кухні на цвяшок. Думаю: так їх легко хтось може вкрасти! Що за безпечність? Хтось так висловився про фуршети, які організовують тут: "житти для того, щоб їсти чи їсти, щоб жити?" Пробігає один військовий біля другого, вітається, але видно, що не знають один одного. Дивлюсь, а той, хто пробігав, має на плечі російський триколор. Той, що вітався, звернувся українською, той, що пробігав - промовчав, але зробив якийсь невиразний жест. Заходжу в туалет. Малі за висотою кабінки фарбовані в зелений чи синій колір. Чую, як там хтось голосно починає говорити за консерваторів. Аби не вплутуватись у політичний діалог, я присідаю прямо в кабінці й розумію, що не взяв папір з сусідньої, що навпроти. Сиджу і згадую, що маю його з собою в сумці. 0515'