Сон 131225 "Загублене між сторінками"

У кімніті своєї доньки домуровую з цегли кавалок внутрішньої стіни при стіні зовнішній, що мав би утворити технологічний виступ (повтор сну: таке переконання, що вчора він мені снився, але я його забув записати). (Також образ узятий з вчорашнього реалу, коли спостерігав за роботою каменярів при муруванню стіни). Потім забезпечую в тому ж місці якусь трубу фарбою, що більше схожа на сірий вазелін. З'являється кролик і починає бігати під ногами (також знайомий образ із реалу), починає чіплятися до пальців і підкусювати, спочатку відштовхую, адже заважає працювати, а згодом відкидаю ногу далі, адже вже конкретно відчуваю його зуби. Згодом з'являється в іншому сюжеті подібна тема мурування вже з нанесенням штукатурки, без конкретики.

Гортаю ілюстровпну книгу, що пов'язана з життям міста Житомир, і зустрічаю там поміж статей портрет давньої знайомої В.К.. Раптом приходить ідея: користуючись, що обок мене казанський татарин з узбекським паспортом (з реалу: колега по роботі), запитати в нього, знаючи, що в її роду були татари: чи схожа її зовнішність на тих татарок, що зараз? Так, як книгу гортаю далі і вже озвучив своє побажання, намагаюсь віднайти, на якій сторінці знаходиться її світлина. Скільки не гортаю, ніяк не можу знайти, хоча зауважую, що книга доволі густо всіяна фото з давнього минулого, з яким пов'язане моє літературно-громадське життя. Зустрічаю багатьох знайомих, дивуюсь такому різноманіттю, зокрема в контексті творчих заходів, до яких також був, а чи не завжди (таке переконання уві сні) причетний. Просинаюсь на тому, що її портрет так і не знаходжу.

Сон 201125 "Померлі - до приходу морозів"

Дивний і доволі емоційно гострий сон, тим більше, коли спілкуюсь із померлою людиною (в реалі), як із живою, про живу (в реалі), яка є мертвою (уві сні). 

Зустрічаю давню знайому Г.К., яка розповідає про смерть своєї доньки В.К., яку знаю так само, адже колись часто приходив до їхньої родини в гості. Зокрема нас раніше єднали спільні творчі інтереси. Ще на початку зустрічі, якби вже знаю, що вона померла, але вислуховую і розділяю мамин жаль і сум за донькою. Та раптом мені стає так сердечно боляче від осягнення такої раптової трагедії, що навіть не знаю, як ще більше розділити всю ту печаль.

P.S. Змінилась погода: стало холодно. Віз зміни тиску почала боліти голова. За пару днів випаде сніг. Тому й сняться померлі.

Сон 050425 "Сир із пліснявою"

Спілкуюсь з давньою знайомою В.К., яка ще в десяті роки ХХІ ст. виїхала в Америку і випала з контексту української літератури. Розмова триває по ходу прогулянки біля скромної дороги, що лежала по мою сторону, а по її - огорожі приватного сектору. Питає мене про сучасні новинки в літературі та мою творчість. Розповідаю багато різних фактів про публікації, поширення в інтернеті, перегляди, зокрема і її творчости. Вона приємно дивується, адже про все це не знала, а лише поодинокі факти випадково та побічно. Прощаємось на тому, що обіцяю їй переслати повідомленням посилання на ті сторінки з блогів, про які йшла мова. Аби не забути обіцянку, відклавши на невизначений час, роблю декілька важливих посилань одразу.

P.S. Однозначно, що образ давньої знайомої з літературного кола виник під впливом вчорашнього перегляду відеоблогу іншого знайомогого Б.Г., що навіть було й зустрічався з нею певний час. (Ех, як це давно було!).

У контексті поїздки машиною з родичами зі сторони дружини (деталізація забута) виникає інший сюжет: кружечок французського сиру з пліснявою (приблизно такий, що час від часу останні місяці купую тут у Франції). Звертаю увагу на цікаве та незвичне оформлення упаковки, зокрема на малюнки в акварельному стилі: птахи, діти, будиночок, людина в інвалідному візку. Чи то ніяково, а чи смішно, що головним образом з усього запам'ятовується на такій круглій упаковці саме колесо з візка...

P.S. Назову ці сни "Сир із пліснявою" - справді, чи не нагадують наші спогади про минуле цей продукт?

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція 

Сон 160124 "Вибухове морозиво"

Біля дверей до батьківського будинку стоїть коло моїх знайомих. Знаю, що це виключно творче коло. Серед них В.К. (в реалі: з 20 років мешкає в Америці). Стоїмо і про щось смішне розповідаємо та по ходу коментуємо. У той же час всі їмо морозиво у формі "ріжок". Якось раптово начинка цього морозива у всіх вистрелює високо вгору і, хоча теоретично ми стояли під відкритим небом, більшість морозива поприлипало до якоїсь стелі, а за логікою: піддашшя ґанку (в реалі не так, як було уві сні), в результаті чого дрібні краплі почали капати на голови. Всі відстрибуємо у сторону. Одразу жартую до В.К. (видно, у неї "вистрелило" більш потужніше): "ну все, тепер розповім твоїй мамі!" (Просинаючись, усвідомлюю трагічність сказаного: мама її вже кілька років, як померла, за місяць буде річниця).