Сон 051024 "Стрімкі події"

З однієї будови переїжджаємо на другу, але маємо також ж перерву між ними. Приїжджаю до офісу своєю машиною, але ставлю її в дворах, адже фірма знаходиться в парковій зоні. (Цілком відмінно від реальности, тим більш виглядає не на Польщу, а за переконанням - до Франції). Поки чекали на роз'яснення, я вже сів до буса. Раптом події прискорюються, і от, ми вже їдемо, але водій нам потрапив якийсь дивний: їде швидко, на поворотах практично не пригальмовує. Дивлюсь уперед, чи знаю його особисто? - так це ж грузин, який схожий на менеджера з офісу! (Уві сні трохи відмінний від реальности). Міркую: оце від грузинів стиль їзди!.. Так як я сиджу позаду, мене заносить сильніше, а в голові від того, ще більші на віражах "вертольоти". (Знайоме відчуття, коли їхали по Румунії). Якоїсь миті, на одному з поворотів він повертає так, що хвостовою частиною влітаємо в якусь квартиру, мене ж з машини викидає, але залишаючись сидіти на місці, що опиняюсь біля молодої дівчини, що сидить за комп'ютером, біля неї хлопець (схоже студенти) і прямо трапляю в її вуста. Я ж встигаю пожартувати: "Witamy z Polski", але так як все це в русі, то їдемо далі. Встигаю помітити, як вона усміхається: невже француженка зрозуміла польську? Трохи далі і машина зупиняється. Водієві треба подивитися на ушкодження під час руху. Відкриває задні дверцята буса і лише тепер задаюся питанням: де мої речі та інструмент? Від колег бачу, а свого ні! І наступне, що розумію: в моєму авто! Міркую: не треба було сидіти в бусі, коли ще ніхто не їхав, а бути більш заангажованим у збори перед поїздкою. Але з іншого боку: події настільки швидко розвивалися, що навіть не встиг про це подумати. Для себе зауважую, що ніхто з колег навіть не взяв на будову шельки: невже впевнені, що не буде праці на висоті? Знаю одне: від'їхали чимало, але не так далеко, щоб повернутися і забрати з моєї машини речі та інструмент, ще й аргумент - брак шельок.

Уві сні виникають знайомі з реалу дії, але з випадковим і доволі стихійним (неконтрольованим, як для реалу з раціо) змістом та образами, якими керують бажання і відчуття підвладні не так собі, як незрозумілій силі з функціями льосу ("тут я вирішую долі!"), які буває "заносить", як на віражах, у ще не бачені сюжети. Так би мовити сон дозволяє протреновувати (про це писав раніше) можливості, але не обов'язково надає установку до дії. Свідомий вибір ми приймаємо лише в стані бодрости і раціо.

Після того, як уві сні закінчується сюжет, логічний для сновидця, але не закінчується сон, виникає пауза - перезавантаження, подібне до процесу засинання, коли мозок включається в сон пошуком нових прийнятних образів, аби розвинути та зліпити образи наповну. Так може тривати з різною частотою протягом всього сну. Передумовою такої зміни можуть бути мікросигнали з реалу в сон (шум, відчуття тіла, будь-яка незручність). Після такого переходу стає важко пригадати попередній сюжет, який снився, але уві сні є такий механізм, як повторення головного "посилу": "найголовніше питання на порядку денному". За ним можна дещо "розшифрувати", щось на зразок переконань: "я це вже десь бачив", "знайоме відчуття", "таке враження, що це вже мені снилося" тощо. Такі "посили" рівнозначно подібні до того, що впізнаємо уві сні з реалу. Отже, як колись писав, у сні ми проживаємо рівнозначне життя, як у реалі, але зі своєю свідомістю та відмінне за сюжетами та зв'язками подій, але з тими ж вадами забувати, як в реалі, якщо сюжет нас не заторкне сильним враженням.

Руан (Rouen, Korny - Frenelles-en-Vexin), Франція 

Сон 220822 "Жити з поспіхом"

Їду міською дорогою, якоїсь миті фіксую, що машина в салоні видає дивний звук. По ходу їзди, поки розбираюсь і звертаю за поворотом поворот і на нову вулицю, я розумію, що таким чином електроніка реагує на відеокамери. Як раптом знову вона видає цей звук. Я в шоці: два штрафа в один день! Скільки їздив, їх не отримував, а тут бонусами...

Сон 310519 "Світлі цілі і прицілі"

У дворі батьківського дому помічаю два великих равлика. Вказую на них сестрі. Одного з них вона бере до рук і заносить в дім, садить на дзеркало, що висить при вході. Спостерігає. Визираю на двір і помічаю кота, але він незвичний, якийсь уповільнений в рухах, а як брати до рук, своєрідно "зволожений" такою речовиною, яку залишає по собі равлик. (Міркував, з чим асоціюється те відчуття, і нагадало воно мені деякі білі квіти, які виділяють на своїх пелюстках злегка липкий сік). Взяли його до рук. Ще помічаю, що кіт незвичний своєю невеликою прозорістю: так би мовити, якщо звичайні тварини, як і люди, мають 100% фізичної щільності, то він на 20% меншої. Щось подібне можна побачити, коли тримаєш у руках тендітну порцеляну. Сестра каже: "Так виглядає равликовий кіт". Вирішили поставити його за порогом дому та поспостерігати. У своєму максимально вповільненому темпі кіт вирушив у щілину підмурку дому, цокольний поверх, до якого належав, являв собою стіни пекарні по виготовленню солодощів і тістечок. Подумалось: "От йому добре: на ніч буде тепло, з приємними запахами. Працівникам у радість спостерігати за такою живністю, як він". 0250'

Знаходжусь на території, на якій відбуваються навчання пожежників. Поділена на дві незалежні частини. На одній навчаються поляки, на другій німці. Проходжу повз відкритих воріт де тренуються німці. У них постійний рух: таке враження, що кожного дня, якщо не їздять на виклик, тренуються розкладати і складати шланги, бігати з перешкодами по конструкціях, гасити штучно викликану пожежу. У поляків все не так: тренування є, але не кожен день, все більш спокійно та без напрягу. У вечірньому небі спостерігаю, як на "німецьку територію" сідає дивний вертоліт: у вигляді літака з малими, але широкими крилами. Навіть виникла думка: як же він зміг сісти недалеко від електродротів? Раптом він поволі піднімається і притьмом летить кудись у сторону, над "польською територією", з якої я все спостерігаю. Тепер я не на землі, а лечу польським вертольотом. Зі мною колега по роботі Ш. (таджик, представник однієї з народностей Паміру). Заводжу з ним бесіду за його рідну мову (відмінну від таджицької), про те, що важко йому знайти на чужині людину, з ким би міг нею поговорити. Діалог не вдається: повідомляють, що пора сходити, а саме стрибати з парашутом. От, я вже сижду при відчинених дверях на краю вертольоту, який не може сісти, хоча підлетів близько до землі. Навіть не зрозумів: коли ми встигли підготуватися. У мене виникає до когось питання: "Тут треба чіплятися? На такій висоті парашут наврядчи розкриється!?" Думаю стрибати першим, але вирішив подивитися, як то роблять інші. Так, як нас всього було четверо, я стрибнув третім, за мною Ш. Очікував, що в мене приземлення буде важким, а виявилось доволі легким. Хоча політ був короткочасним, він мені сподобався: одразу по приземленню виникло відчуття: повторити досвід. Ш. приземлився якось покотом. Зі сторони - не зовсім вдало. Таке враження: результат стрибка відображає: чи хотіла б людина того від старту. Тепер ми знову на базі пожежників. Збираю та порядкую з дрібними речами, які складаю по спецкоробках, складених на землі. В той же час у мене грають своєрідні пісні в стилі обрядового фолку. Як відгомін, по пробудженню, пригадуються слова: "Світлі цілі і прицілі...". 0445'