Сон 070922 "Приручений лев"

Батьківський дім (без конкретики). Коли я йшов у місто, сестра дала ноутбук, аби я його заніс по дорозі до дому баби Дусі. Разом із тим я мав свій ноут, із яким ходжу до праці. Якось все було не з руки. Тим більш, виявилось, що її ноут маю їй повернути: виявився чи то без потреби, чи не було кому віддати. Де йшов пішки, де під'їжджав автобусом. Коли я знову йшов у місто, вже був із сином. При виході з проїзду зустрічаємо жіночку, яка починає щось розповідати. Спочатку сильно не фіксуюсь на її оповіді, але нарапт розумію, що говорить вона про якогось лева, якого приручила. І ось я вже бачу біля неї того лева, якщо правильніше - левицю. Якось виявилось так, що слухаючи її посеред вулиці, якось так і присів, а сина тримав на колінах (за логікою, син мав бути молодшим десь у два рази). Левиця наближається до нас і я прагну її полоскотати за шерсть у нижній частині шиї, тим більш, що самі дивилися на неї трохи знизу. Левиця не пручається, їй подобається. Пропоную ще торкнутися сину. Він легенько торкається, але більшого не прагне. Цікавлюсь, де ця жіночка тримає цього "лева" (уві сні все сприймається на віру, немає розуміння того, що названий "левом" є "левицею")? Відповідає про загорожу, яку уявляю подібно до обійстя у батьків, але асоціативно з таким плануванням сараїв, що були в моєму дитинстві, за діда.

Сон 260820 "Висічене з каменю"

Проходжу парком, а на рівні з землею лежать якісь давні кам'яні брили. Зауважую комусь, що можливо, тут були могили, а ми, незважаючи на них, просто йдемо. Підходимо до великої кам'яної альтанки. І тут зауважую, що мало хто звертає увагу, що вона зроблена зі суцільного каменю, принаймні ця її частина. Вкотре зупинившись аби розгледіти унікальну, як на мій погляд, різьбу, виконану в незвично великому масштабі, як для нашого реґіону. Комусь розповідаю, що це місце було придумане спеціально, для проведення урочистих церемоній, таких, як весілля. Проходимо далі і бачимо, як ця альтанка в центральній частині виконана вже з каменю та ґрунту. Від часу вже почала осипатися. Біля відкритих ділянок зруйнованого від часу стін стоять люди і активно дезинфікують їх від мурах, які тут оселилися віддавна. Я про це місце знаю і проходив тут не раз. (Таке переконання уві сні. Можливо, що навіть ця споруда снилася раніше). Мурахи тут були завжди, а нині, від тої дезинфекції їх повилазило назовні чисельна кількість... Тепер готуюсь їхати на якусь виставку, а в мене замариноване м'ясо для шашлика, яке лежить у пластиковій пляшці. Вид не товарний. Берусь цу пляшку мити, а від миючого (наче бензин) хоча і вимиваються з поверхні ледь помітні жовті плями, в результаті темніють у взаємодії з пластиком і стають коричневими. Хтось приходить зі своїми коментами, що такий товар краще не показувати. У сказаному відчуваю намір витіснити конкурента ще до початку конкурсу. Відходжу в сторону і бачу двох бородатих чоловіків, які стоять і грайливо цілуються, посмикуючи губами за вуса і рослинність на підборідді. Що за смаки? - подумав я. - Такі дорослі дядьки, що навіть і не подумаєш на них. 0455'

Сон 180320 "Облущування сну до м'язів сутности"

Розповідаю власний сон дружині про І.Х. (Спільна знайома, спочатку, ще зі студентських років, для дружини, а по них - колега для мене). Тільки-но доходжу в розповіді до неї: кажу її ім'я та прізвище, як усвідомлюю, що, за мить до сказаного, почув її голос, який з'явився десь із-за дверей, що за спиною. Обертаюсь, а це і є І.Х. в "реальному" житті. Вітаюсь, кажу до неї: "А ти мені сьогодні снилась!" - Чим викликаю упереджений інтерес. Продовжую: "А знаєш як?" Бачу зацікавлення і пробую їй змалювати сюжет сну в кількох словах, аби все виглядало "з кращої сторони". Але скоро мусимо розходитись, моя оповідь коротка і не потребує зайвого часу. Прощаємось. Продовжуючи йти з дружиною, пригадую подальші деталі цього сну і продовжую їх переповідати. 0035'

Їм морозиво у великих міжвафельних листках маленькою ложечкою. Хтось повертає борг у ~10 зл монетами по 1 зл. Я ж повертаю свій, близько 1 грн двома монетами по 25 та 78 коп. Про себе зауважую щодо дивного номіналу останньої. 0350'

Чищу свіжу рибу, вішаю сушитися на тараню. Беру готові, обдираю шкірку та їм. 0500'

Сон 170919 "Відмежування від навколишніх"

Батько каже, що є будинок, який продається за тисячу доларів - безцінь - у якомусь Червонограді. Я мірку: навіщо вони мені це кажуть? Може, сестра хоче купити? А ж ні! Це певного роду їхній монолог за мене самого. Так, наче мене підводять до думки, що це взалалі-то моє рішення, в результаті якого хочу купити такий будинок. Я відрізаю: немає вільних грошей, аби їх нераціонально використовувати! І тут в розмові спливає, що хазяйка, яка продає дім, залишає в ньому свого старого батька. Це такий собі "бонус" за "смішну ціну".

Розповідаю дружині причину: чому я не зміг із нею нормально поговорити по телефону на певні теми. Про те, що мешкаю в бригаді з хлопцями, які так само щось роблять по дому, спілкуються, розмовляють по телефону, як і я. На вулиці холодно, в хаті мало місця, аби почуватися комфортно. Компенсуючи минулу розмову, починаю оповідати деталі: хто приїхав, хто переселився тощо.

Музей на дому. Відчиняються внутрішні двері, входять школярі, екскурсовод, який починає вести оповідь. Перше, на чому наголошує, що тут жив якись визначний чоловік, чий дім залишили в повній автентиці, аби зберегти дух проживання в рідних стінах. Стоять ліжка, в одній кімнаті, в другій, на них сплять його діти чи то онуки підліткового віку. Вони настільки звикли до таких екскурсій, що взагалі не зважають на них.
P.S. Цей сон про "публічну самотність" нагадує інший - з попередньої ночі.

Разом із моєю родиною сидять за столом ще одна дівчинка та хлопець. Розповідаю про рентгенівські знімки, які лежать на столі. Зокрема про випромінювання та радіацію. Щось із моєї оповіді виходить смішне. Дівчинка сміється, а хлопець - ні. Хтось з родичів спостерігає за нами і каже, що хлопець (називаючи його ім'ям мого сина), взагалі іншого характеру: якщо їй смішно, йому - ні. 0320'

Сон 060319 "Думати упереджено"

Беру з рук В. Януковича книгу. На моїх руках білі рукавички, як у архіваріуша, який працює зі старими речами. Хтось коментує, а я однозначно пояснюю: "Віруси!" 0300'

Поляк розповідає: "Ти знаєш, я колись працював в Україні - з чернігівчанами! Не треба упереджено думати один про одного, як ми щодо українців. Гордувати. Ми всі однакові". Оповідь йшла розмірена і вдумлива. 0416'

Виймаю сосиски, кладу на стіл, вони видають характерний звук, так наче це іграшки в яких вмонтовані пискавки. Потім беру молосольні огірки і спиняю вибір на них. 0418'

Сон 301018 "Світ старих речей"

Житловий квартал панельних домів із підземними переходами. Я переходжу якимись дверима з однієї споруди в іншу. З одного боку споруди нові, але місцями, деякі з них у занедбаному стані.
Пояснюю тітці Н., що там неподалеку жила родина Ліх. Десь у оповідь вмішуються спогади про те місце, як я там був, і те, як було в тій квартирі й біля їхнього під'їзду. (В спогаді оживає фрагмент давнього сну про їхній дім, під'їзд і вечірній час). Тітка Н., зважуючи на ті споруди, каже, що їм від сили 6-9 років. Я додаю: але ж уже в такому стані? Хіба так можливо? Далі цей діалог і спогади переносять мене в інше місце.
Я в чужих людей, але інтер'єр, як колись у бабиній хаті. Розбираю якісь різні речі, переважна частина яких накинута кіпами на стільці. Звільняючи їх, виявив, що кожен по-своєму, поламані. (В цій частині так само фігурує фрагмент давнього сну). Далі ремонтую на кухні плиту, неясно чи газову чи електро. Ясно те, що розкручую, аби долізти до причини несправності. Думаю скільки взяти за роботу. Згадую батька, намагаюсь уявити вартість подібних послуг. Вирішив для себе, що орієнтовно це коштуватиме 150 грн. (І тут, так само, відбиток сну місячної давності, коли я був у клієнта, аби замінити в телевізорі блок живлення, там так само фігурувала ціна за роботу).