Пораюсь по дому. Виходжу до дороги або зустріти, або щось передати дружині. Повертаюсь додому, а двері, як спускатися до них, відчинені. Знаю, що їх не міг так залишити. Отже, злодій? Поки виходив із дому минуло лише пару хвилин. Тієї ж миті, саме з цих дверей, вибігає якийсь пацан, тримаючи у руках шуруповерт і ще якийсь інструмент. Вибігає так назустріч, що я його не ловлю, хоча вузький прохід, міг би запросто. Тепер вибігаю за ним по сходах із дому, на двір, на дорогу. До нього долучаються ще двоє. Тепер вони біжать разом. Я за ними всіма. По ходу заходжу різні підручні речі і кидаю в них із далека і, на диво собі, влучаю. То одного зіб'ю якимсь колесом від машини, то другого... Доходить до таких акробатичних умінь, що я раз опиняюсь на якомусь дашку, іншим - мало не в повітрі. І все чимось їх збиваю і збиваю. У влучний момент опиняюсь біля двох із них. Одного ловлю за коси, другого за одяг, а третій із вкраденим тікає. Перший починає виправдовуватися, що він тут ні при чім, сам із Казахстану. Другий теж починає щось мямлити. Мені байдуже: викличу поліцію, а вони й розберуться, ще й дізнаються: хто був третій. 0215'
У якомусь будинку, до якого маю стосунок, вимінюю в душі насадку до води. У кімнаті живуть якісь дівчата, з якими сильно розбалакався. Одна з них мені каже, що в душі погано тече вода. А я одразу й не подумав, що вже все полагодив, по ходу розмови кажу хазяйці дому, в якій винаймають житло. (Образ хазяйки чомусь нагадує тещу). Вона йде шукати щось до заміни. А по сказаному міркую, чи ця дівчина знає, що я вже замінив ту насадку? 0345'
