Сон 081023 "Веселий поплутав"

Завершується робочий день, а разом із ним робота на об'єкті. Маю подзвонити до керівника, аби він підготував кінцевий пропуск на вихід з території. (За непроговорюваними фактами - це має бути якась будова якогось заводу, а останній день передбачає виїзд разом із інструментами). Скільки не беру смартфон до рук, аби подзвонити, так щоразу мене щось відволікає. Ось уже за десять хвилин п'ята година - кінець робочого дня, а я все ще пробую набрати старшого і перепитати за пропуск. Таким чином, відволікаючись від роботи, збираючись із робочого місця, йдучи до місця збору разом із працівниками, я так і не додзвонився до керівника. Як прийшли, виявилось, що фірма організувала святковий відпочинок з нагоди важливого етапу завершення будівництва. Організовується спільна святкова посиденька (без столу). Якимось чином помічаю поміж інших деяких своїх родичів, зокрема тітку Н. (у реалі: пару років тому вона померла). З власної ініціативи починаю робити відеозапис заходу на фотоапарат (цікаво, що ним у реалі я справді доволі часто користувався але це було на початку двотисячних). Доходить черга до тітки і першим ділом вона пробує мене розкритикувати: "весь час позиціонуєш себе, як професіонал, а знімати відео так і не навчився". Бере з рук фотоапарат, яким знімаю кожного, записуючи добрі побажання, роблячи поміж ними паузи в записі, а вже в її руках цей процес стає неконтрольованим. Спочатку пробує зафіксувати апарат якоюсь саморобною скруткою з паперу, аби він "не трусився в руках" і починає записувати звернення. Цієї миті з'являється якесь преображення дійства. Начебто з'являється її "новий" чоловік (в реалі знаю лише про одного), який починає поводити себе, як самозакохане "чортеня". Якось раптово починає танцювати голяка із доволі пластичними рухами. Дивлячись уважніше, помічаю, що його тіло наче "покроєне і зшите", подібно до шкіряного (наприклад, футбольного) м'яча. Цією своєю красою він наче починає вихвалятися і тим, що був голий, його перед публікою навіть не соромить. Дивлячись на його доволі оригінальну поведінку, ловлю себе на тому, що він справді починає бути схожим на чорта (лисого, не волохатого, як стереотипно зображують у казках). Складається враження, що ось-ось і він справді почне вимахувати своїм довгим хвостом із китичкою. (На цьому яскравому образі просинаюсь).

Сон 270423 "Острів Крим"

Слухаю інформацію, що Дніпро на виході в Чорне море має Крим, який насправді є невеликим островом. (Можливо, таким, як Хортиця). Тепер я потрапляю на розлогі водні простори Дніпра, який впадає в море. На межі цих двох артерій бачу острів, який реально можна осягнути візуально. Оточений він скелястими арками, а де скелястими стінами, які стоять навколо нього у воді, наче своєю красою оберігають його від лиха. Візуально острів не є людним, високих будинків здалеку або на березі - не видно. Тепер десь там проходжу краєм берега і в темряві вечора наштовхуюсь ногами у воді на рештки ізоляції від грубих кабелів. Відкидаю їх на берег і йду далі. Приходжу до якогось будиночка, куди з'їхались у гості до моєї матері тітки (її сестри) Т., Т. і їх мама - баба Євдокія. Я ж міркую, як цікаво, тітки живуть ув Італії в різних містах, хоча змогли зустрітися тут ув Україні. (В реалі: одна з них живе в Криму, а друга в Італії). Дивлюсь на бабу Дусю, а у неї проблема з ногою: якось специфічно схудла в м'язах, так, що мало не видно під шкірою кістку. (Цей мотив із ногою чимось знайомий, видно зі забутого сну). Питають тітки в моєї матері за б.Д., а вона пояснює, що б.Д. слабо їсть, хоча старається заохотити її різними стравами.

Сон 221021 "Раптові клопоти"

Живу в якомусь винайманому помешканні. Раптом до кімнати заходить двоюрідна сестра Ж. У мене перше враження: "Я ти взагалі тут опинилася? Як узагалі змогла мене знайти?" (Отже, мала прилетіти з Ізраїлю і якось знайти мене в Польщі). Потім починається діалог на тему, як ми давно не бачились, а я додаю: що, як не дивно, на днях думав про тебе! У знак привітання: поцілував у щічку. (Наче продовження цього ж сюжету). Чую за дверима якийсь шум, на нього виходжу з кімнати. Тепер сприйняття таке, що я винаймаю цілий другий поверх у приватному секторі (певні асоціації з реальністю, але сходи зроблені інакше). З першого поверху піднімається якийсь хлопчик, чому я також здивувався, - отже, хтось ще винаймає житло в цьому будинку на першому поверсі! - і каже, що треба допомогти полагодити там "кондиціювання". У той же час чую, як по сходах піднімається ще хтось. А тепер моєму здивуванню просто немає меж: до мене, в Польщу, приїхали мати, баба Марія (померла), тітка Н. (померла) та її чоловік С. Перша реакція: чому без попередження? Де я вас всіх розселю? Тут у мене немає місць?! Подумки відзначаю: скільки на раз впало на голову клопотів, які треба почати вирішувати негайно.

Сон 240819 "Домашній сир"

Іду в гості до тітки Т. Маю якийсь скромний подарунок і новеньку купюру в 100 грн. Розумію, що сума смішна, всієї краси, що новенька, і вирішую зайти на базар аби купити квіти. Поки їх шукаю, купую домашній сир, уже примітив ряд, де стоять квіткарі. Іду. Раптом зустрічає мене худорлява жіночка, яка добре мене знає, а я пригадую, що можу знати її по тому, як робив свого часу в неї телевізор. Просить купити у неї домашній сир. Кажу, що вже придбав. Чомусь продає не в рядах, а з рук. Питаю: звідки він? Каже, що батьки тримають корову, і лише так можуть їй допомогти, якщо хоче, може продавати, що вона й робить. Дивлюсь на неї, а вдягнена, хоч і акуратно, але не по погоді: вже холодно, а на ногах благенькі чоботи. Міркую: варто купити, аби підтримати. Тоді розміняю ті 100 грн. Подивлюсь, що залишиться на квіти і дорогу, а в подарунок, видно, що буде домашній сир. Не солідно, але квіти мають якось все прикрасити.

Сон 301018 "Світ старих речей"

Житловий квартал панельних домів із підземними переходами. Я переходжу якимись дверима з однієї споруди в іншу. З одного боку споруди нові, але місцями, деякі з них у занедбаному стані.
Пояснюю тітці Н., що там неподалеку жила родина Ліх. Десь у оповідь вмішуються спогади про те місце, як я там був, і те, як було в тій квартирі й біля їхнього під'їзду. (В спогаді оживає фрагмент давнього сну про їхній дім, під'їзд і вечірній час). Тітка Н., зважуючи на ті споруди, каже, що їм від сили 6-9 років. Я додаю: але ж уже в такому стані? Хіба так можливо? Далі цей діалог і спогади переносять мене в інше місце.
Я в чужих людей, але інтер'єр, як колись у бабиній хаті. Розбираю якісь різні речі, переважна частина яких накинута кіпами на стільці. Звільняючи їх, виявив, що кожен по-своєму, поламані. (В цій частині так само фігурує фрагмент давнього сну). Далі ремонтую на кухні плиту, неясно чи газову чи електро. Ясно те, що розкручую, аби долізти до причини несправності. Думаю скільки взяти за роботу. Згадую батька, намагаюсь уявити вартість подібних послуг. Вирішив для себе, що орієнтовно це коштуватиме 150 грн. (І тут, так само, відбиток сну місячної давності, коли я був у клієнта, аби замінити в телевізорі блок живлення, там так само фігурувала ціна за роботу).

Сон 270718 "Вода на обійсті"

Наближається вечір. Я на батьківському обійсті, на якому звикло стоять літньовка та баня. Маю якісь свої речі в літньовці, де й сплю. Пішов у баню, аби підготуватися до купання, заніс до неї деякі речі. По виході з неї дивлюсь на город, як його заливає дощем, подумав: ще трохи і вода, як завжди восени довго не сходитиме з неї. Помічаю тітку Н., яка несподівано для мене з'явилась у невідомо яких справах. Тієї ж миті помітив, що в літньовці облаштовується на ніч моя донька. Почав думати про неї, аби їй було тут комфортно - відчуття відповідальності. Несподівано тітка пішла в баню купатися, не попередивши мене про цей намір. Помітив біля криниці, як вода з водонасосної труби, що прокладена під землею між криницею і банею, а на моє чергове здивування - між криницею і літньовкою, почала пробивати із землі назовні. Я спохопився шукати підручні засоби, аби вгамувати ту воду. По суті, вода від дощу на городі разом із водою, що б'є із землі справляли не найкращий ефект для пошуку швидкого вирішення проблеми. Я йду за баню, аби взяти якісь шматки тканини, які там могли б бути. На місці біля купи з гноєм і якихось інших речей, що були поряд, щось таки знайшов, але тієї миті вікно, що виходить з бані на ту частину городу якось вивалилось чи то відкрилось назовні, де з претензіями: що я тут роблю біля вікна? - спробувала висваритися тітка. Маючи в пошуку вирішення своєї проблеми, опущені очі дололу, відповів, що я не стою там аби підглянути у вікно: шукаю чим затулити воду, яка "по її причині" почала бити із землі. Підходжу до того своєрідного "фонтану" і рукою намагаюсь відчути у воді глибину, скільки треба пройти вглиб. Пальцями відчуваючи структуру землі, відчув, як на якомусь етапі вона з часом зрослась і скаменіла за місцем іржавої труби. Поки робив ті маніпуляції з землею, помітив, як цівка води перестала бити на поверхню. Питання наче вирішилось само собою. Я розумію, що пора повертатися до доньки, аби розпитати, як вона себе облаштувала на новому місці. 2330'

Хтось, начебто колега,  смажить кожного дня у великій пательні м'ясо, порізане великими шматочками. Я так само, але готую салат. Аби урізноманітнити процес приготування, я запропонував чергувати приготування страв: один день я готую м'ясо, а колега салат, другий день навпаки. Нарізаю м'ясо...
0422'

Сон 200518 "Недовершений фінал"

Палітурно-брошурувальні роботи. Я складаю книги: листок до листка, для подальшого степлерування та склеювання. Робота відбувається десь на межі, де закінчується цивілізація і починається природа: дорога, дерева, сонце. Я відходжу від столу і бачу, як вітер зриває листки набраних мною книг. Білі аркуші лежать, ворухаючись від повіву вітру, на траві, битій дорозі.

Я в якомусь приватному домі маю помити руки. Присутня якась перешкода, від якої я лише знаходжу давній кран, що сходив металевою трубою біля білої стіни. Видно, що цим краном дуже давно користувались, адже під ним не було ані води, ані слідів від калюж, ані раковини. Я відкрутив той кран і слухав, як спочатку зійде повітря, потім "проплюється" водою кольору певної давності, поки не піде така, що врешті зміг помити руки.

Наче та ж приватна хата. Такі ж білі стіні. Образ рідного діда і в той же час хтось каже, що це його похорони. Проходить вузьким коридором рідна тітка, що давно вже мешкає в Криму. Я собі подумки: точно похорони, адже минулого разу вона не могла купити квиток, аби встигнути приїхати вчасно, аби в останню путь провести свого батька.

Десь у місті, але погляд спрямований на те місце, звідки я відійшов від столу в першому фрагменті сну. Але там не стіл, а лавочка, на якій сидять двоє знайомих поетів, чимось схожі один на одного: Коцарев, а другого ніяк не міг пригадати за прізвищем. Зовні примітно бородатий із виголеними вусами. Я підходжу до них і вітаюсь. Перепитую прізвище, помиляючись у варіанті своєї догадки, на що той виправляє мене, щось на зразок: Дубови'й, Дубинський. І я так ствердно: точно, згадав!