Неодноразово переїжджаю по справах з міста на дачу, з дачі в місто якоюсь дивною машиною. Разом зі мною якісь колеги. Вирішую, як на мене, доволі стратегічні завдання. Дивним виглядає те, що дача не є добудованою: лише цокольний поверх і вполовину поверх викладений цеглою. Знаю, що дача не є моєю - це лише умовне місце для збереження певних предметів, зокрема ключів. Тримав тут одну в'язку. Чомусь вирішив її перекласти: знайти краще місце між кладкою.
Зажувало в магнітофоні аудіокасетну плівку, дивуюсь довжині отриманої шкоди. Припускаю, що вже не відтворю деякі пісні з улюбленого давнього збірника українських пісень.
P.S. Може бути навіяне переглядом дружиною в Ютубі перед сном пісень на тему свята св. Миколая, зокрема відомої пісні Тараса Чубая.
(Денний сон).
Беру участь у міжнародній екологічній конференції, але з натяком на вирішення проблем із COVID-19. З'являюсь разом із якоюсь незвичайно-відомою жінкою-науковцем. На організації початку засідання беруться всіх розсаджувати на місця. Лідерів країн у перших рядах, а науковців-медиків в останніх. Мене просять присісти з першими, а жінку, з якою приїхав, ведуть до других. Якось про себе, чи вже вголос із кимось висловлюю невдоволення, можливо, готую його подумки перед виступом: як же так, наукова конференція присвячена проблемам медицини та довкілля, а люди, які мають приймати стратегічні рішення в галузі здоров'я сидять на задніх рядах?..
