Сон 261223 "Встигнути зробити"

Начебто спостерігаючи якийсь художній фільм, переймаюсь переживаннями героїні сюжету, яка утікає від зловмисниці. Біжить довго та зі всіх сил. Забігає з вулиці в будинок, біжить коридорами, перебігає з поверху на поверх, тепер біжить довгим коридором, який поглинається темрявою. До мене приходять запитання, ніби я, будучи на її місці: що треба зробити? - головне не збавляти темп; темрява така, що вже нічого не видно, але бігти в неї треба; якби я звернув у якісь двері - це не було б виходом... 

Від частого дихання, пов'язаного з бігом, просинаюсь. 

P.S. Таке враження, що від подібної втечі та страху невизначености, як у кінематографічному стилі жаху, подібне сниться вперше.

Разом із дружиною беру участь у якомусь заході. На окремому столі викладаємо святкову композицію з червоною трояндою. Схоже, що напочатку була тарілка з печеною рибою (асоціація з реалу зі святковим карпом), яка доповнилась трояндою. Коли дружина пішла, вирішив змінити композицію, тоді вже не було риби або ж зник акцент на її фіксації, і я почав міркувати, як прикрасити червону троянду, яка в складках скатертини мала б лежати більш майстерно на столі. Тоді прийшла "божевільна" ідея: прикрасити червону троянду молотком. Було ще додаткових пару спроб зробити ще краще, адже попередні мої варіанти виглядали не так красиво, як на початку. Поспішаю завершити нову композицію ще до повернення дружини.

Сон 170623 "Унікальна форма святкового заходу"

Якось невимушено, наче по запрошенню, приходжу в якесь нове місце, де "зі старту" зустрічаю пару знайомих людей. Присутнє переконання, що ось-ось має початися сам святковий захід. (Конкретика відсутня). Веду приємну бесіду, наче ні про що, але зі своїм своєрідним гумором. З часом прибуває до цього місця все більше і більше народу, і всіх, кого не помічаю, я знаю особисто, декого опосередковано, але це все - чудові та творчі люди: письменники, художники, журналісти, музиканти, науковці. Помічаю і підходжу то до одного то іншого, аби привітатися і перекинутися кількома словами. Якоїсь миті усвідомлюю, що це все - така організація свята. Так, наче тривалий час всі збираються, а самого початку дійства так і не намічається. З розмов виникає враження, що кожен прийшов сюди на окреме запрошення з окремою мотивацією на подію заходу і в кожного вона індивідуальна і не схожа на іншого. За іншої події могли сюди й не прийти. Наприклад, хтось давно хотів зустрітися з якоюсь людиною, а вона якраз "бере участь" у цьому заході; хтось окремо хотів потрапити в коло конкретних музикантів, а вони саме прийшли на це дійство; хтось хотів давно потрапити на унікальну презентацію або взяти участь у винятковій події - і все має відбутися тут і в цьому місці. Таке враження, що присутніх доволі тривалий час не бентежить, що сам захід так і не починається, адже кожен тут зустрів когось, із ким проговорив би "вічність". Настільки все триває невимушено та душевно, що я починаю усвідомлювати, що така колективна зустріч, навіть усіх тих, кого я знаю з Житомира, - це і є сам захід. І мені якось так, від усього цього неймовірно приємно і радісно. (Десь на межі з пробудженням присутній дофантазовую: невимушену гру джазового оркестру, десь посеред публіки - гру поодиноких акторів). І весь цей так би мовити "хаос", для всі присутніх максимально зрозумілий і не спонукає до роз'яснень, дивних запитань і пошуків покинути це місце. Десь насамкінець приходить знайома письменниця та науковця О.Ю. з мамою. (На себе не зовсім схожі - більш худорляві та високі). Подумки міркую: і кому ж прийшла така геніальна ідея організації та проведення такого святкового заходу - зустрічі з омріяним, бажаним, мінливим, майже нереальним, тим, що так легко втратити та більше ніколи не зустріти у своєму житті?

Сон 090122 "Противний смак минулого"

(Сон денний, після нічної зміни). Кінець року. Будівельний об'єкт доходить до завершення. Сьогодні заїжджаємо для того, аби забрати певні речі. Настрій святковий. Багато снігу, вітряно. Я і колега вирішили забрати в машину кабель. Кожен робить свою справу: пакує свої речі. Третій колега пішов робити щось своє. З ним домовились, коли забиратиму наступного разу, адже робить для себе маленьку відпустку. За цілий рік на об'єкті в мене назбиралося небагато дивних речей. Начебто знаю їх історію та походження. Але, як сталося - не до кінця. Серед них якихось пару старих шкірок тварин, схоже на білок, предмети дивного призначення: туби, коробочки, флакончики, оформлені пакувальним папером у стилі початку ХХ ст. Зокрема, моду на художнє оформлення пакування видають часто уживані акварелі. У колеги так само, але доволі інше, зокрема великий синій брезент, легкий, наче парашут, який пару раз пробувало здувати з землі сніжним вітром. Серед моїх предметів присутнє щось із сушки, м'ясного походження, але доволі давнє на вигляд. Чомусь я пробую щось таке з'їсти, або ж "поїсти", щоб "у новому році цього вже не було". За мить "приховування" розумію, яке це м'ясо, що розповзлося в роті на тонкі смужки, страшенно несмачне. Одразу починаю випльовувати, виймати з горла тонкі "макаронини". Цієї миті згадую (забутий давній сон, схоже, не записаний), як доволі давно хтось вже пробував і робив такий висновок. Можливо, колись і я, адже природа смаку мені знайома. Тієї миті навіть пригадалась або ж усвідомилось походження тих всіх загадкових предметів: так міг залишити тільки якийсь чаклун або маг і явно не світлої сторони світу - настільки гидотний смак у роті це залишає.Чомусь ствердно подумалось, що це м'ясо належало до мертвих пацюків, яких спеціально було приготовано для ворожінь. (P.S.) Від того просинаюсь і розумію, що якби не цей противний смак у роті, снив би далі, і як останні дні "не наснив би нічого", спроможне до його фіксації у нотатнику. 1115'