Сон 120125 "На різних рівнях погляду"

Сни у попередні дні ::

Пілотую одноосібним літальним апаратом, подібном до НЛО у вигляді тарілки.

Опиняюсь у безкрайньому та безлюдному пустельному місці з примарним натяком на якісь невиразні приземлені споруди десь на краю обрію.

Після якихось подій хтось мені каже довгу химерну фразу, яку так і не запам'ятовую.

Сьогодні ::

З кимось опиняюсь біля якоїсь водойми, на якій весело починаємо ловити на вудочки яскравих синіх рибок.

Химерний символ, який бачу наче відбиток тіні, а піднімаючи зір - оригінал, від якого ця тінь утворилась. (Віддалено подібний малюнок додається нижче, але не у формі тіні, яку ще варто до неї домислити).

Знаю про намір досягти певної висоти. Отож, рухаюсь від пункту до пункту, від пункту до пункту... наче в під'єднанні кабелів для освітлення (але без конкретики підключення), поки наприкінці хтось не каже: "Але ж для цього існує кенгуру!"

Сон 190320 "Вимушена зупинка зі знаком STOP"

Йду понад річкою з двома жінками, яких знаю за недавньою випадковістю познайомитися (таке у мене переконання). (Їхні образи мені не знайомі й не мають жодної асоціації з реальністю). Я відсторонений від їхнього діалогу, який заходить за Ю.П. (колишного колегу по роботі). Виявляється у нього розвилися стосунки з однією з них до такого, що вона вже готова вийти за нього заміж. Я ж втручаюсь у діалог і питаю: чи вона мала коли-небудь намір з ним піти на природу? Вона заперечує. Отже, ще не має глибини безпекової довіри! Наводжу для неї приклад зі свого досвіду, коли я присвятив свій вільний час вечірній прогулянці з ним над такою ж водоймою, якою нині прогулюємось. Тоді він пускав у воду кішку, аби подивитися, як вона плаває, що їй вдавалося вельми тяжко, або ж втоне... а на останок знайшов велику жабу і вийняв її із води (образ з жабою фігурував у забутому сні, образ із твариною (мишка) - у недавньому). На оповідане мною, виявилось, що наміру в неї, вийти за нього заміж, не поменшало. 0250'

Відрізаний хвіст у свіжої річкової риби. 03ХХ'

Ремонтую вдома телевізори. Один уже складаю, другий ще в ремонті. Чекаю батька, аби замінити плату (моношасі). Має сказати, яку взяти. Він приходить увечері трохи підвипившим, але бодрячком. Я питаю і показую одну з плат, він погоджується та пропонує докласти в середину цукерки з багатої але розпакованої упаковки. Бере сам пару цукерок і заїдає незначний перегар. 0410'

Закидаю кабеля. На якомусь етапі бачу, як у лотку стоїть пляшка горілки. 0500'

P.S. Сни метафорично нагадують дійсну реакцію суспільства на коронавірус.

Сон 130320 "Пухнасті емоції"

Довгоочікувана зустріч трьох батьків із синами. Звернув увагу, що татусі були з вусами. Один син також з ними. Подумки: цікаво, чий? Навіть комусь зауважив, що вони однаково красиво підстрижені. Глядачів цікавить реакція: як то сини прийдуть і як виглядатиме побачення? Насправді, все було доволі просто, трохи незвично, але без зайвих емоцій. 

Якісь два чоловіки вирішили постріляти з дивних рушниць доволі малого розміру, більше схожих на трубки розміром по 30 см. Стояли в чужій для них кімнаті і влучали в зачинені ізсередини двері. Я такому лише подивувався. Тепер між собою спілкуються дві жіночки на тему: де краще постріляти? Одна каже, що знає будинок. Перепитує у мене чи я його пригадую? Каже, що там ще збереглась з радянських часів мозаїка. Навіть спробувала пригадати частково збережений напис, але смішно прочитуваний, щось на зразок: "Нехай Бог береже царя". Половина її обсипалась, але, як на неї, якраз це є чудове для стрільбищ місце. (Асоціація цього дому з реальністю має ще одну символіку: в цьому домі знаходився гастроном, під назвою "Московський").

Знаходжусь в якомусь музеї-садибі. Велика, простора територія з меморіальним будинком, виходом в сад і водоймою. На якомусь етапі я прочищаю зливні бетоновані ринви для дощової води, яка ніяк не може знайти вихід, але врешті мені це вдається. Десь у той час до мене підходить директорка музею і у неї зістрибує з рук і опиняється у водоймі пухнаста біла мишка. Я перепитую: чи добре то для неї? Порадила звідти її забрати. Я ж пролітаючи над водою, поміж красивих рослин і водяних лілій виловив мишку назад із води. Хоча, оцінивши, що їй сподобалося пливти, зронив у воду ще раз. Остаточно підібравши, вийшов на берег. Як виявилось, від перебування у воді змерзла і почала труситися. Міркую: треба віддати і порадити добре просушити теплим феном. Зайшла розмова за якісь публікації, архіви та документи. Поміж розмови директорка похвалилась, що саме в їхньому музеї зберігся пакт Молотова-Ріббентропа.
P.S. Цікаво, що пухнасті тварини сняться кілька ночей підряд: цуцик, кіт, мишка.

Фрагмент пов'язаний із дружиною. Стою доволі близько до її обличчя. Вона ж відхиляє його убік. Я цілую в шию.

Приношу до Г.К. (Г.М.). свіжовидану збірку її поезій.
0450'

Сон 120220 "Отак!.. Старість"

Я з батьками десь на виїзді оглядаємо нове житло. Після виходу на пенсію, вони вирішили переселитися в нову хату, але з таких, які були в ужитку, щоб зробити косметичний ремонт і жити в покращених умовах. Так от, на нове житло спочатку я дивлюсь перспективою з космосу, а потім із наближенням зуму: доволі красиве, як і решта будинків цього району. Тепер ми у дворі цього дому. Звертаю увагу, як нерівно під ногами лежить червона бруківка, що від року в рік уже здулася та частково полопала від підняття ґрунту. Обходимо дім, а там покинутий сад з сухою водоймою, більше схожою на покинутий басейн, але й те неповне визначення. Видно раніше ця "водойма" була окрасою тильної частини дому. Десь, по інший бік від нас, сидять поміж кущів чужі діти, схоже, з найближчих будинків. Вони гралися між деревами в піжмурки, а тепер споглядають за нами. Проходжу півколом над тим "озером" вперед, вирішую: що це не те, що батькам треба, ще й хата неймовірно велика! Повертаюсь назад і западаю в яму, порослу гострими кущами (асоціація з дикою трояндою). Мати йде за мною, частково допомагає піднятись. Вибираюсь, вказую, аби й вона була акуратна. Висловлюю батькам остаточне судження, що на старість немає потреби у великому будинку, в якому треба буде весь час робити якісь покращення, достатньо невеликої, скромної хатини. Тепер я у дворі батьківського дому, заходжу в дім баби Марії (померлої). Батьки якраз переселились зі своєї частини дому в цю половину. Заходжу, а там практично нічого не змінилось, лише пробиті колись на двір двері, вже замуровані, і на тому місці красива наштукатурена шуба. Зауважив, що при вході, веранда не перефарбована (має, як і колись, ексклюзивний блакитно-зелений колір); висять якісь давні короткі шторки, аж під саму стелю, окремо від вікна; в кутку кімнати, над кладовкою, примітив дерев'яні ножиці, як давній символ від часів будівництва дому. Запитуюсь: "Чому я раніше їх не помічав? Добре було б сфотографувати якось! Доволі ориганальна річ". Мати готує їсти. Дивлюсь, як вона це робить: до смаженої картоплі з цибулею додає сметану, перемішує в пательні, потім накладає мені у велику білу тарілку, але не трапляє: частина страви випадає поза неї. Я поправляю і спокійно вказую на те, що залишилось на столі: "А це?..". На що мати знизує плечима і каже: "Отак!" Наче вибачаючись і за випадок, і за свою старість. Цієї миті я помічаю, наскільки вона від старости слаба! (Образ "старости" вже зустрічався за тиждень уві сні). Я міркую собі, що мені з сестрою, може трапитися так, як з батьками, доведеться жити в одній хаті. Як то ми будемо давати собі раду, коли будемо такими старими, як наші батьки? 0415'

Сон 080518 "Собачі обійми"

Ми пішли на північ за чудернацькою логікою однієї жінки, яка вважала, що ми маємо бути десь раніше за когось. Отже, той, хто мав іти за нашим маршрутом, ще не рушив, а ми вже були в дорозі. Нас троє: я з кимось і згадана жінка, за якою ми йдемо, бо, таке враження, вже немає шляху назад, адже її саму ми вже не покинемо. Вона йде полями, лізе в неясно-які водойми, підбираючи зі споду штанини і йдучи вперто далі. Вийшли з такої водойми на берег, на якому були густо наставлені пам'ятники тваринам та декоративні фігури у вигляді бетонованих стовпів, усі не вище за півтора метра, на свіжо оброблені оцинкованою фарбою. Наприклад, собака обіймається з собакою, дивлячись мордами один на одного.
Йдучи далі, ми натрапляємо на звіринець, де тварин годують виключно свіжим м'ясом, аби вони були хижими. Якраз був обідній час, по тому, як їли, можна було побачити кожну їхню сутність. Серед тварин були: собаки, ведмеді, бики. На вигляд вони такі страшні, що можуть з'їсти будь-якого звіра чи людину.