Сон 301023 "Зелений плід"

Сон нагадав той, що мав на днях.

Отже, десь напередодні: їв зелені плоди, що віддалено нагадують аґрус, але не смугасті, рівнозелені та більш видовженні. Усередині мають такі ж продовгуваті зернятка, які, як я знаю не є цілком ними, а маленькими гусінями, які ще не стали такими буквально. Отже, на вигляд - зернятка, а насправді знаю, що це живі тваринки, але так би мовити, ще не визрілі. Їм ці плоди і мені вони чимось смакують. Відчуваю на зубах хрумкіт і це мені подобається.

Нині: подібний сон, але ті зернятка, коли розкрив плід і подивився у нього, почали поволі оживати. Хочу нагадати собі смак того плоду, навіть не гидую для того. Також їм і відчуваю на зубах хрумкіт. Показую сестрі, зі словами, що воно їстівне, але коли просинаюсь, відчуваю стан нудоти. Певний дискомфорт у шлунку виник у зв'язку з уживанням таблетки від головного болю, звідки і буквально походить те збірне відчуття: дискомфорт - нудота.

P.S. Навіть, згадуючи образ тієї ягоди вдень, виникало відчуття нудоти. Головний біль ще не пропав і відчуття у шлунку так і залишаються неоднозначними, хоча на апетит не вплинуло.

Сон 020223 "Чи досить?"

У паузі якогось свята, десь на початку наступного дня, поки знову не зібрались гості, почав готувати до столу салат олів'є. Наприкінці процесу приготування почав мити свіжий огірок та зелену цибулю. Готую на вільній площині святкового столу, за яким сидить жіночка, яку рахую для себе за відповідальну у приготуванні столу на цьому святі та якийсь поряд неї чоловік. Виклавши дві невеликі, але високі порції салату та просмакувавши рештки салату з ложки, якою розмішував, питаю в неї: чи вистачить гостям того олів'є? Що цікаво, українською вона не зрозуміла, лише російською та німецькою. Не зрозумівши мого питання, почала з того, що перепитала: "Шпрехен зе дойч?" Тоді довелося мені перейти на російську. Отже: "Достаточно ли будет гостям оливье?" Відповіла схвально з певним набутим акцентом. Здивувався, адже порції реально виглядали малими. Щодо решти нарізаної зеленої цибулі, додала: аби використав гарніром до інших салатів.

Сон 100123 "Зберегти душу"

Йду з матір'ю по вулиці та збираю з кущів чорної смородини, що ростуть обабіч шляху, їх зелене листя. Роблю певного роду букетик. На якомусь етапі навіть пробую його листя на смак. Знаю, що ми йдемо в лазню, тому пахуче листя для парної має бути в пригоді. У другій руці несу чорний дипломат. Міркую: як так, йду купатися, а рушника не взяв? Дивлюсь у свій дипломат, а там так би мовити "набір джентльмена": льняний кухонний рушник, присушений бутерброд, складений із чорного хліба. Пробую і його гризнути, але більше для оцінки їстивности. Отже, так-сяк покупатися буде можна!

Беру участь, як цивільний, у гущі військових подій, які нагадують Першу світову війну. (Так суджу за одягом і зброєю). Якісь солдати заходять в моє селище (таке переконання уві сні) і ведуть прицільний розстріл, можливо, й мирного населення. З шумом розстрілів чую, як рухаються від околиці в центр і розповзається по вулицях. По мірі наближення я тікаю далі. Якоїсь миті в моїх руках опиняються дві рушниці, так, наче десь їх підхопив, або хтось дав у руки. Не маю наміру стріляти, бо не вмію. Переконаний, що зброя в руках одразу вказуватиме на того, кого обов'язково треба знешкодити. Біжу. В одному з дворів бачу священника (пізнаю за одягом) та його помічників, видно, приватний дім святого отця, забігаю на його обійстя, кидаю зброю в траву, бо чую: вже ось-ось вороги в "кількох кроках від нас"...

Повторний перегляд фільму у стилі фентезі, в якому я мало не беру участь. Початок мені не подобається: він мені знайомий і чимось нудний. Кажу це тому, з ким сів дивитися, а це - головна героїня. Тепер її бачу в місячному сяйві, голою, босою, біля берега, на гладкій поверхні замерзлого озера. Спочатку не розумію, що вона тут робить, а згодом бачу, як "звільняє" від невидимих пут чиюсь душу. Коли душа отримує свободу, я її врешті-решт бачу, адже починає світитися посеред ночі наче маленький ліхтарик. Вона піднімається у небо, а там з'являються вже сонми таких самих, виказуючи своєю об'явою велику радість.

Сон 070123 "Далеко приховане і забуте"

Беру участь у польоту в космос, але не так звично, як космонавт, а якесь тіло, що своїми розмірами може перевищувати деякі планети навколо себе. Місія серйозна, але певною мірою виглядає, як халабейдність. У цей момент нас не цікавлять планети з каміння, а у вигляді шматка льоду - це ідеально! Наближаємось до такої планети. Спочатку збираю пальцями супутники такої планети. Комусь кажу, аби описували, які ж вони мають назви. Тепер беру саму планету у свою руку і починаю виколупувати з поверхні маленькі камінчики - це метеорити, які падали на неї у різний час. Видно, що коли вони гарячими вдарялись о поверхню, не розбивались, а вплавлювались в неї, залишаючи навколо себе відмінний темний колір, яким додатково забарвлювався у темне навколишній до них лід. Тому візуально шукати такі "камінчики" доводилось доволі легко. Маючи певні природничі знання, ставлюсь до них із розумінням: ці метеорити являють незмірну наукову цінність! Складаю для когось ув окремий посуд. Нашукую і виколупую стільки, скільки знаходжу їх видимими ззовні. Тепер вирішую зазирнути в середину цієї льодової брили. Адже ті метеорити, що падали на планету в різні часи, вони є у будь-якому випадку ранніми, наприклад, за ті, що можуть знаходитися глибше, взагалі не видимими для ока. Подібна планета мільйонами років обростає льодом і ніхто не знає, які метеорити падали на неї раніше. Якимось чином відламлюю якусь п'яту частину цієї планети, а в одному місці, з під неї, також виявляю тепер не поодинокі, а одразу якусь груду твердих скам'янілих темних форм. Беру їх і також кладу на окрему тацю, що мені подають для досліджень. Поклавши цю безформність, за мить бачу її розмерзлою та не у вигляді камінь-метеоритів, а якихось видовжених зелених зерен із такими ж довгими остями. Чую, як хтось дивується збереженій формі життя. Ще мить і поодинокі зерна починають проявляти життя. Таке враження, що вони починають дихати. Міркую собі: таку форму життя просто небезпечно брати на Землю! Хтось поряд дивиться і також коментує: "Я не вірю своїм очам! Я не вірю своїм очам!". 0600'

Сон 050123 "Зелені зайці"

Бачу зелених зайців, однорідно-чистих у своєму кольорі, які наче купаються в змішаному середовищі моху, якоїсь вологости, та дрібної рослинности. (Певна асоціація з бобрами, пов'язана з нещодавно переглянутим сюжетом про природнє середовище словацької Братислави). Хтось когось питає: чому вони зелені? А відповідь звучить доволі дивна: їх вирощують у спеціальних фекальних умовах, аби вони набули певних мікробіологічних властивостей травлення людського організму. Після чого, коли їх уживати в їжу, в організмі утворюються додаткові захисні бар'єри, які впливають на покращення травлення, протистояння новим хворобам, підвищений імунітет. Тепер новими очима дивлюсь на цих милих ні в чому не винних зайців, як жертву чиєїсь хворої уяви про здоров'я; принюхуюсь до повітря, але туалетного запаху від цього місця не відчуваю. Хтось додатково запитує: чи є взагалі попит на таких зайців, адже, знаючи таке, самому їсти їх би не хотілось? Відповідь прозвучала "проста", як маркетинг: коли пропозиція створила попит, а нині сам попит створює пропозицію, на ринку завжди є такий клієнт, про якого ми не знаємо, але він має дивні уявлення, зокрема про здорове харчування, які прагне задовільнити.

Сон 311222 "Змінні образи"

Тільки-но засинаю, як за короткий час потрапляю у книжковий магазин рідного міста (асоціативно подібний із реалу, хоча його давно закрили; у кав'ярні того закладу часто відбувалися різного роду літературні зустрічі). Раптом озираюсь на касу і бачу велику іграшкову голову з великими усміхненими зубами: начебто смішно, але моторошно водночас. В іншій стороні бачу такого ж роду іграшкову голову, але кота із одним відкритим оком зеленого кольору. Згодом, якісь інші чудернацькі маски, малюнки на стінах пастельного кольору, десь із натяком на грецьку настінну творчість. 2350'

Наче в кінофільмі. Головний герой залишається сам без засобів страхування над "прірвою". Насправді, звичайний крутий спуск, із перешкодами у вигляді камінчиків, падати було б неприємно, якби впав - вижив, але сильно побився. Тепер йому (мені - чітка асоціація присутности в образі) якась дівчина приносить платівки, аби поставив грати на аудіопрогравачі який знаходиться у машині. То одну принесе, то іншу. Хтось її питає: звідки ти їх носиш? На тих платівках музика і пісні радянських часів, яка їй взагалі незнайома, тому була в диковинку, як і самі платівки. Тепер головний герой має їхати на якусь важливу зустріч (чомусь асоціація виникла з образом В.Зеленського), але так виглядає, що приховує від оточуючих, що "під наркотою". Всі показують йому, що не здогадуються, а йому така поведінка підлеглих, щодо нього подобається. Ось він опиняється десь невідомо де, на вулиці біля двох старих приладів: радіоприймача на лампах і програвача платівок. Хтось прийшов його забрати, бо "вже пора їхати!", дозволяє собі затриматися: закриває кришки від згаданої апаратури, "щоб не намокли", якщо піде раптом дощ, і йде слідом за кличним, хоча обирає дорогу дивними зиґзаґами, бо "так треба" і ніхто йому "не указ" - [сам пише]. 0430'

Сон 280822 "Власна книга"

Сниться омріяна (очікувана у майбутньому) книга, у якій уміщено мої роздуми, історії, афоризми, спостереження. Книга десь на 300 сторінок, зелено-пастельного кольору. Відтінок зеленого ближче до темного, аніж до світлого відтінку. Пальцями вожу по обкладинці, ледь-відчутному тисненню букв, насолоджуюся приємним оку кольором. Оригінальною та несподіваною рисою цієї книги є "спеццитата" (так і було надруковано), розміщена виразно знизу зліва на палітурці. Подумалось: оригінальна ідея від редактора! (Для мене це реально було несподіванкою). Якось уві сні вона пригадалась серед тих, що вже написані мною, але після пробудження призабулась. Вона одна справді відображала задум всієї книги.

Сон 210821 "Пів обличчя"

Дивлюсь на себе у дзеркало, а на пів правого обличчя бачу зелене тату в білі дещо пастельні квіти. Малюнок завершується раптово в переході на ніс, що не тільки, а й взагалі мені не подобається. Під губою, так само справа, проколота сережка у вигляді кульки. Ліва брова має дві вистрижені риски. Десь від ключиці догори дивним чином прикріплений пластиковий пеніс, повну форму якого намацую під верхнім одягом (без конкретики). Додатково ще вибито чорне тату у формі ока-риби, схоже, вже на лівій стороні обличчя (більше запам'ятався знак, аніж місце розташування). Міркую, як узагалі жити із таким образом? З'являється переконання, що в нинішній час я такий не один, разом із тим пригадую давню фотографію, на якій моє обличчя було розмальоване на Хелловін (спогад із реального).

P.S. Переконання, що я вже бачив себе таким у дзеркалі. Або це повтор у самому сні, або з якогось забутого сну.

Сон 090720 "Зелений хамелеон"

У якогось знайомого у руках зелений хамелеон. За своєю природою повільний, але має дрібні та гострі зубки. З першого погляду схожий на яскравозелену іграшку. В нього є така забавка: "чіплятися до незнайомих" (тих, хто близько спілкується з його господарем) - кусати за шкіру і повисати на ній. Ось одного разу кусає він і мене. Огиди і відчуття болю відсутнє, але по такому "знайомству" залишається враження неприємної нав'язливости з його боку.

Знайомство з цим хамелеоном продовжується іншим фрагментом сну.

Зустрічаю його власника, одягненого в костюм, що стилізовано нагадує його улюбленця. Знизу спини характерний розріз, зібраний яскравим ґудзиком. Помічаю знайомого вже хамелеона. Тепер він скочив на мою руку і, непомітно для мене, впустив у неї довге жало, чи то схоже на тонкий дзьобик комахи, чи то на пружного язика. Зрозумів це лише тоді, коли він витягнув його з-під шкіри.

P.S. Видно, що образ "хамелеона" позичений з реального життя: по екскурсії по пальмарні в м. Ґлівіце.

Як учень збираюсь у школу на урок математики. (Відчуття свого віку належне до дійсного). Сьогодні має бути контрольна робота. Внутрішнє ставлення доволі спокійне: неспішний темп, навіть, коли ще вдома бачу, що вже затримуюсь. Приходжу, а дві третини класу немає. Всі сидять внутрішньо розв'язані. Контрольна перетворилась на якусь організаційну невизначеність.

Тепер я на іншому уроці - творчому, схожому на спів. Приходить вчителька, а учні звітують перед нею, що мною була проведена належна навчальна робота за її відсутности. Учні називають прізвища, хто відзначився найліпше. Вона ж проявляє бажання поставити сімом-вісьмом кращим оцінки. Наостанок питає мене: чи потребую і я певної відзнаки? У процесі внутрішнього монологу відповіді розділилися порівну.

Маю протягнути кабель та заземлення на іншу сторону насипу, який де бетонований, а де має земельний насип. Іду вперед і, не зауважуючи під ноги, падаю, будучи на значній висоті, на похилу кам'яну стіну, яка під доволі крутим кутом спускається у воду. Цієї миті пригадую, що тут вже був (знайомий фрагмент за іншом сном): і як же я забув за цю ділянку?! Спочатку стрімко сповзаю донизу, розумію, що знизу холодна вода, але роблю певне упинання рук і спини до стіни і спиняюсь у тому положенні без зайвого руху. Дивлюсь наліво і звертаюсь до когось російською: "Скажите Владимиру Владимировичу, что тут вода!.."

Сон 310520 "Виїдання внутрішнього погляду"

Переглянув перед сном польський фільм "Тільки нікому не говори" (2019) документаліста Томаша Секельського https://youtu.be/BrUvQ3W3nV4. В результаті приснилися люди, про яких я знаю, що вони є духівниками, можливо, й не буквально ксьонзами, але разом із тим бачу внутрішнім зором, що вони мають в обличчі контрасти чистих кольорів: червоного, зеленого та синього. Певною мірою, у мистецькому розумінні: крайню форму поп-арту. Так, наче один має синю шкіру і дивиться зеленими очима, а другий дивиться червоними очима, а шкіру - зелену, іншим разом - синю. Поєднання кольорів настільки гостре та несумісне, особливо зелений із червоним, що виїдає мій внутрішній погляд і я повертаюсь дивитися на них, як на звичайних людей, щоб не бачити їхню правдиву сутність.

Сон 121018 "Взаємне відчуття прекрасного"

Місце на природі, на якому люди зійшлись за спільним інтересом. Стоять одна біля одної дві великі кулі зеленого кольору, наче плетені з лози. Присутні учасники зустрічі то заходять до них, то виходять. Виникає взаємне відчуття радості, розуміння, причетності до прекрасного.

Сон 200918 "Безжурна іншість"

Ресторан. Якесь велике застілля. Разом із тим - це прохідний двір для військових. Під час пізніх світських заходів, час від часу певні працівники закладу дістають срібні прикраси аби потішити гостей, а потім вішають на кухні на цвяшок. Думаю: так їх легко хтось може вкрасти! Що за безпечність? Хтось так висловився про фуршети, які організовують тут: "житти для того, щоб їсти чи їсти, щоб жити?" Пробігає один військовий біля другого, вітається, але видно, що не знають один одного. Дивлюсь, а той, хто пробігав, має на плечі російський триколор. Той, що вітався, звернувся українською, той, що пробігав - промовчав, але зробив якийсь невиразний жест. Заходжу в туалет. Малі за висотою кабінки фарбовані в зелений чи синій колір. Чую, як там хтось голосно починає говорити за консерваторів. Аби не вплутуватись у політичний діалог, я присідаю прямо в кабінці й розумію, що не взяв папір з сусідньої, що навпроти. Сиджу і згадую, що маю його з собою в сумці. 0515'

Сон 240818 "Млечко до гречки"

Після виконання певної фізичної роботи нам (бригаді працівників) роздали по упаковці молока. Беру її і звертаю увагу, що має вона доволі оригінальний вигляд: одноколірний друк (зеленим по білому) виконаний в пастельно-глянцевому поєднанні. Перше, що кинулось у очі - це напис: "Млечко до гречки". Відкорковую упаковку і п'ю. Одразу звертаю увагу, що молоко якесь незвично густе і без знайомого молочного смаку, іншими словами - ніяке. Вчитуюсь в упаковку і, окрім згаданого слогана, знаходжу вказівку, що це "майонезний продукт".

Сон 050818 "Син і яблуня в саду..."

Я з колегою О.Л. і своїм сином. Маю якусь справу по роботі, де маю затриматися, аби вчасно забрати сина з заходу. Колега звільниться раніше. Домовляюсь з ним, що він завчасно забере мого сина і заведе додому - буде з ним. Сину кажу, щоб нікуди не відлучався, куди його заведемо, навіть, якщо в нього закінчиться захід раніше. (Куди саме його заводили - не пригадується). Кілька раз перепитав: чи ясно? По завершенню моєї справи, іду додому, з думкою, що сина вже колега завів додому. А тут той колега (більш чорнявий, ніж я його знаю в житті) йде до мене назустріч від дому зі словами: видихни, головне спокійно... Я розумію, що сина він не забрав, але вже встиг сходити додому з думкою, що можливо він сам туди дійшов. Я озираюсь і кажу, що цей район міста він не знає. Мене огортає паніка: куди могла піти моя дитина? Думаю набрати поліцію, але вирішую трохи роздивитися недалеко від місця, звідки він міг вийти. Дивлюсь на перехрестя, розумію, що, по завершенню заходу, він не міг робити лишні повороти на перехресті, а піти прямо. Я йду так, як вказує мій здогад. Підходжу до місця де граються діти вікової категорії мого сина і чую голос: он твій тато! он твій тато! Одразу намагаюсь розпізнати серед групи дітей обличчя сина, бачу обличчя іншого хлопчика, голос чую, а його ще не можу ідентифікувати, поки він не встав із зеленого пагорбу, залитого сонцем, на якій грався, і не вийшов до мене, раптом прагнучи розплакатись. Розумію, чому я не міг розгледіти, бо син був одягнутий у  все зелене, також на голові мав зелену пілотку, для мене огидну - кольору радянської армії, які зливались із травою, на якій сидів. Я про себе думаю, що за дурацька пілотка - мілітаризація дитячої свідомості. Забираю сина, йдемо додому.

Я приїхав додому на відпустку. З одного боку батьківський дім, з іншого: якийсь дачний варіант - житло на літній період. У ньому стоїть старий холодильник, який пропускає тепло із-за старої ґумової прокладки, що зсохлася у верхній частині дверей. (Подібний холодильник із такими дверима мені знайомий за недавніми снами, але не маю прив'язок, суто двері зі злабкою ізоляцією). Виникає потреба дрібного ремонту холодильника, де, разом і тим, вирішую поміняти ту ґумову прокладку. Виникає питання: чи продаються ще вони, адже холодильник дійсно старий? Маю довгу відпустку, тому розумію, що встигну відремонтувати. Виходжу в сад, підбираю з землі чисте пахнюче яблуко, їм його. Дивлюсь на яблуні: у однієї підсохла галузка, інша, яка колись рясно плодила, вже зрізана батьком, та, з якої я їм, має ще на собі до десятка таких же яблук. Вирішую струснути один стовбур, другий. На мене падають краплі води від недавнього дощу. Чую українську пісню де прозвучало польське слово "posiłek", розумію, що автор пісні не зміг підібрати до слів вдалу риму, тому запозив чуже слово. Навіть здивувався. Пішов на кухню до дружини, розповів про почуте в пісні. Думками повертаюсь до яблуні, і розумію, що це дерево було пізніше зрізане, а корінь викорчований, коли робили фундамент. Так, наче я з дружиною опинились у минулому - відкинуті на десяток років назад. З'явилось розуміння, що "там, де ми є" - це "минуле" і "майбутнє" зведене до проміжку "тут" і "зараз".

Сон 100618 "Перетнути річку". Тлумачення

Переїжджаю кабріолетом нешироку річку. Спочатку в'їжджаю в неї спокійно, потім різко вгору, на пагорб, зупиняючись серед густої, зеленої трави.

Перед поїздкою почистили зуби.
Сіли в машину, аби завезти в Італію зразки якогось матеріалу.

Колега, з яким їду, тримає у руках маленьку коробочку, розмірами з кубик-рубик. Ми знаємо, що це дуже важлива річ.

Колега миє салон машини.

Машина-амфібія в сіро-зелених кольорах. У будинку дома гараж, але він незвичний: заїжджаючи в нього, машина пірнає у воду, наче танк, що спершу занурюється повністю, а за мить виринає на поверхню. Власник тієї машини дуже втішений нею. На дії показує і розповідає, як у ній комфортно. Я стою біля того дому і дивлюсь на все зі сторони.

P.S. Надвечір мав розмову про іпотерапію, як виявилось, окрім коней і дельфінів, лікувальні властивості має слони. Перша асоціація, яка виникає при прочитанні фрагментів сну: кінь / дельфін / слон - машина / амфібія / танк. Навіть фраза "салон машини" співзвучна зі словосполученням "слон-машина". Гараж - це пряма асоціація з минулим днем, де дім, у якому мешкав, має напівпідвальне приміщення. Того дня там працювали робітники - щось монтували і виносили будівельне сміття. Везти коробочку через річку - видно, це мої організаційні плани: наступного дня перевезти з речами скриньку з інструментами. Чому коробочка маленька і має важливе значення? - поки не ясно. Річка - то долання певного кордону, що, очікую, матиме важливе доленосне значення, хоча б, як подолання певної перешкоди.

Сон 310518 "Художнє враження". Тлумачення

Працюю і по ходу прибираю за собою. Поліклініка. Працівник закладу в білому халаті, більше за статусом, ніж медсестра, можливо, завідуюча відділенням, має до себе (в кабінет?) занести коробку документів. Я запропонував допомогти. Але вдруге (в якомусь сні це вже було) наткнувся не на двері, а низький прохід, який треба пройти майже пластом. Так, наче він розділяє клініку на пацієнтів і медперсонал. Я пролажу крізь ці "двері", а за мною, не така вже й худенька згадана працівниця. Я навіть, перед тим, як лізти самому, подумав, чи зможе вона пройти крізь них?.. Я продовжую робити свою роботу, схоже пов'язану з фарбами і малюванням. Я опиняюсь у місці, де сидять мами і біля них грають діти. Одна дитина щось собі намалювала... Я ходив, щось шукав, навіть змусив піднятися кількох мам... Одна з них схожа була на однокласницю, яка сиділа в ночвах з водою. Навіть і її змусив піднятися, засоромивши своїм проханням, зі словами: я не дивлюсь, просто шукаю, чи є воно тут... Я в кімнаті, по ходу так само, щось роблю та прибираю. У мене в руках опиняється скручене полотно, яке чи то я приніс із собою, чи хтось - як те, що я шукав. Розкладаємо те полотно, а там якась мала дитина написала цілу фразу зеленими фарбами. Всі подивовані, адже дитина в її віці ще не вміє писати. Я розглядаю уважніше, а напис просвічується певним блиском крізь зелений колір. І шрифт обраний оригінальний, на краях букв прочитується дитяча непевність у руці. Враження посилюються тим, що букви писалися ще при певній скрученості полотна, а читаються - в її розгорнутості. (Фразу не пам'ятаю). Хтось зве батьків тієї дитини, вони приходять, стоять справа від мого плеча, коли я тримаю те полотно, а їхні обличчя притоновані майже таким ж зеленим, як той напис. Їхня реакція була доволі спокійна: "Подивились!" Запам'яталось обличчя батька дитини, схожого на одного з колег, з яким я працюю - за віком подібний до діда.

P.S. Сон складається з відрізків прожитого дня, образно перенесених в інші місця та обставини. Наприклад, приміщення поліклініки або ж лікарні для мене самого несподіване в цьому сні, хоча час від часу такі образи виникають. Лаз у вигляді дверей - трансформація асоціацій пов'язаних з професійною діяльністю. Тут я легко знаходжу зв'язок. Головне, не самі двері, а мій прохід через них, як долання певних труднощів. Є в цьому сні прогалини, пов'язані з переходами з одного місця мого перебування в інше, що так і не згадалися, хоча сюжетна канва не обірвана. Відчуття цілісності сну присутнє. Тут можна навіть спостерегти зв'язок паперів, що я ніс в коробці, з полотном, на якому був намальований напис. Однокласниця і "дитячий садочок" з мамами та дітьми навколо неї, я можу ув'язати з тим, що вона є вчителькою молодших класів. Дитина, яка малює - це враження від художніх робіт моєї дитини, які я переглядав перед сном. Різні розливи і відтінки фарб у сні - так само, але пов'язані з акварельними роботами. Обличчя тата дитини, схожого на мого нового колегу - це враження, яке він справив напередодні, проявивши себе з іншої сторони, аніж у перший день знайомства. Тому й обличчя - інше - із зеленим відтінком. Тут прочитуються моя йому підсвідома відповідь, з певною долею сарказму: напередодні інший колега показував мені малюнок зі Шреком та його зелененькими дітками. Решта значень: вміння більшого - дитина, що змогла здійснити щось за межами своєї сили, певне світіння написаної фрази, "кубик-рубик" з полотна, який перескладає фразу, медзаклад?.. - мають невиражене, але в дечому зрозумілі тлумачення, в яких можу й помилятися.