Сон і реальність: взаємозумовлені сили

Усе в цьому житті взаємозалежне, якщо ми хочемо змінити життя на краще, варто зважати на свої вчинки! Не останню роль у розумінні цих процесів відіграє сон.

19.04.20

Перечитуючи сни, звернув увагу, що їхні образи не мають давнини часу: я їх можу згадати такими в деталях, якби наснилися б мені сьогодні вночі. Це вказує на те, що сон, навіть у "реальному житті" поза межами часу. Дійсна реальність, підвладна часові, стирає пам'ять образів, так, наче притлумлює їхню глибинність.
30.04.20

Уві сні ми не можемо бачити або передбачити майбутнє, адже у ньому немає категорії часу. Час належить до тієї реальности, яку ми називаємо усвідомленою або об'єктивною, що не виходить за 3D-площини логічних суджень. Уві сні присутня інтуїція, яка підказує або застерігає шляхом образних асоціацій, максимально знайомих (зрозумілих) за життя сновидцю. 
09.05.20

Часом дивує, наскільки сон має свою логічну стрункість. Коли спиш, просинаєшся і частково фіксуєш сон, прилягаєш, аби у сні побачити забуті деталі, просинаєшся знову і дивуєшся, наскільки втрачається у відтворенні, шляхом пригадування, внутрішня логіка. Розумієш, наскільки "простими словами" це виглядає бідно, хоча й прагнеш максимальної правдоподібности. Це я збагнув тоді, коли зафіксував за собою, як життєві звички ми переносимо у сон. Достатньо мені привчити було себе просинатися і записувати сни, як цей процес почав неодноразово траплятися вві сні. Навіть, коли я розумію крізь сон, що я ще не проснувся, я просинаюсь уві сні та роблю те ж саме. Коли ж я, врешті решт, силою себе піднімаю, щоб записати побачене, розумію, що так гарно, як було сформульовано уві сні, я не відтворю.
10.05.20

Уві сні частково порушуються закони фізики, які не відходять від правил, завдяки отриманому протягом життя досвіду. Наприклад, я уві сні кидаю обірвану смужку з обгортки вафельної цукерки. Вона ж у свою чергу летить нехарактерним для неї чином, але впізнаваним рухом - за логікою падіння подібних предметів.
13.05.20

У нашому житті існує, майже 1/3 другої пам'яти, про яку ми мало що знаємо і до якої ми ставимось практично несерйозно - це образне мислення, яке виражається у снах. Протягом життя відбуваються мисленнєві процеси як у об'єктивній реальности, так і суб'єктивній - несвідомій реальности. Нам важко зрозуміти: наскільки несвідоме або недоусвідомлене впливає на наші вчинки та прагнення в об'єктивному житті. Задля виявлення і розуміння таких процесів варто почати записувати сни, їх аналізувати (без сторонніх "помічників", таких, як сонники, адже в кожного власний досвід) і співставляти образи, які, може так виявитися, є критичними для повсякдення.
14.05.20

Я мріяв свого часу написати найбільше поетичне полотно: якусь неймовірну поему. Життя привело мене до того, що цим "полотном" для мене стає власний блоґ "Сни Logos'a", до якого додаються, наче пензлем, майже кожного дня (ночі), нові й нові образи та сюжети.
15.05.20

Запис сну - це не "фотографія", а "художнє полотно", на якому образи зображені не обов'язково на 100% оригінальности. Художник (снописець) прагне максимально передати внутрішній настрій, але він далекий від розуміння тієї образности, так знайомої нам за реальністю. Видимий результат постає різними мазками, в залежности від стилю (внутрішної організації) сновидця, не викривляючи суть зображуваного, хоча під час трансформації образу в слово, відбувається певне його переінакшення.
19.05.20

Коли мозок спрямований на опрацювання фізичних дій: перетравлювання їжі, втома, хвороба, нервове потрясіння, - він не в силах зосередитися на сновидіннях. Мозок опрацьовує більш "важку їжу" присутности буття, яка заглушує ледь-відчутні настрої, які й визначають правильність наступних дій.
22.05.20

Сон = асоціація 》образ 》асоціація ...
25.05.20

Чому нас дивують сни? Бо виникає питання: звідки приходить інформація, про яку ми не володіли; образи та сюжети, яких не бачили; слова, які не чули в реальному житті? Отже, треба визнати факт, що крім дійсність усвідомлену, ми проживаємо ще одну - позареальну, звідки можуть черпатися невідрефлексовані осяяння, наміри, вчинки.
26.05.20

Сон 310520 "Виїдання внутрішнього погляду"

Переглянув перед сном польський фільм "Тільки нікому не говори" (2019) документаліста Томаша Секельського https://youtu.be/BrUvQ3W3nV4. В результаті приснилися люди, про яких я знаю, що вони є духівниками, можливо, й не буквально ксьонзами, але разом із тим бачу внутрішнім зором, що вони мають в обличчі контрасти чистих кольорів: червоного, зеленого та синього. Певною мірою, у мистецькому розумінні: крайню форму поп-арту. Так, наче один має синю шкіру і дивиться зеленими очима, а другий дивиться червоними очима, а шкіру - зелену, іншим разом - синю. Поєднання кольорів настільки гостре та несумісне, особливо зелений із червоним, що виїдає мій внутрішній погляд і я повертаюсь дивитися на них, як на звичайних людей, щоб не бачити їхню правдиву сутність.

Сон 300520 "Неординарне вміння у вирішенні якоїсь проблеми"

Я на вулиці рідного міста, яку впізнаю з першого погляду. (В реалі, за локаціями - це кілька різних вулиць у його центрі). На ній стоїть новозбудована музична школа, яка красиво вписується у фасади будинків, що поряд. Я ж знаю, що ця вулиця закінчується подібним закладом, який асоціативно відносить мене до музичної школи імені Лятошинського. Я ж міркую: а ця школа, біля якої стою, чиє носить ім'я: Лисенка? Косенка? Останнього - навряд, адже навпроти училище його імени.

Вдруге приходжу в якийсь закритий клуб. Перший раз трапив до нього за особливим запрошенням. Хтось із його учасників відзначив моє неординарне вміння у вирішенні якоїсь проблеми. Цього разу я прийшов трохи із запізненням. Деякою мірою вагався: чи мені воно треба? Аби потрапити всередину, при вході стоять два термінала, на одному з них я записую свої дані. На якомусь етапі завагався у визначенні: представником якої картки від цього клубу є (сільвер, ґолд, платінум)? Першого разу мене проводили без подібних формальностей. Обрав сільвер, хоча не уявляю, які там умови. По завершенню з термінала виходить оригінальний бланк. Але це ще не все! Хтось каже (можливо, охоронець), що я маю до нього докласти перше запрошення. Я ж починаю нишпорити в пакеті, виймаю якісь шкільні зошити. Спочатку думаю, що мої, а як почали розкриватися сторінки, то виявилось, що моїх дітей. Якісь вони давні, ще й шкільні оцінки якісь невибагливі. Нарешті знаходжу той бланк, а він, у порівнянні із цим, такий скромний: зеленого кольору, друкований на тонкому картоні, ще й написи зроблені ручкою. Збираю зошити зі столу і помічаю, як біля мене стоїть незнайома дівчина-підліток, яка також прийшла в цей закритий клуб. Видно в неї, якщо не тато з карткою платінум, то, можливо, також якісь особливі здібності.
P.S. Схоже відчуття раптової обраности присутнє у кінофільмі "Іван Сила", який я переглянув напередодні.

Денний сон
З бригадою працівників переїхав на нове помешкання. Звертаю увагу, що наша фірма підібрала вже вдруге житло на базі спортивно-відпочинкового комплексу. Тут є паркова зона, безліч вільного місця, велика їдальня, у якій ось уже накривають на стіл. Підходжу ближче, а за столом сидить хтось зі старших цього закладу. Один із наших працівників пробує нарізати ковбасу, але виходить це геть неакуратно. Я прошу допомогти, але для початку принести з кухні дерев'яну дошку; дивлячись на ножі, прошу вслід - ще ножа - великого але гострого. Тримаючи ту кривбасу в руках, діаметром до десяти сантиметрів, помічаю, як між нею та обгорткою присутня незвична вода. Пробую відрізати одну дольку існуючим ножем, спираючи на дно таралки. Наче відрізається рівно, але не так красиво, як би то робив гострим ножем. Дорізавши до кінця, помічаю, що в обгортці назбиралося чимало згаданої ропи. Поки різав, трохи розляпав нею на столі, але це так би мовити: "технологічні недоліки виробництва". На весь цей процес дивиться старший закладу, але нічого не коментує. Іду виливати воду з ковбасної обгортки у відро, а воно повне. Також цікава була його форма: залізне, у вигляді виварки, вставлене в бітоноване. Як все вилив, так одразу з нього все полилося на підлогу і якось так надмірно, що трохи вийшло за рамки фізики. Вода почала підступати до краю килима. "Давай шукати чим витерти!" Підходить ще один колега, додає до того відра своє і розливається ще більше. "Туди його!" Знаходжу кілька модних швабр, а той колега вже допомагає: виявився більш спритним до прибирання. Мимо нас проходить той самий старший закладу, подивився на мокру підлогу і на те, як ми прибираємо, не зронивши слова, пішов далі. Поки розтирали і повертали воду у відро, звернув увагу, що за тими ж правилами фізики, води у відрі не побільшало, хоча однозначно мала б бути переповнена. Невже нею встиг набратися килим, а чи тільки швабри? 1430'

Сон 290520 "Поламані предмети"

Взяв чиюсь дерев'яну стрем'янку, аби щось із неї доробити. По ходу праці виявив, що одна половина зламалась посередині і її варто відчепити, залишивши другу частину - повноцінну. Одразу цього не зробив, поки не зрозумів, що діла не буде. Заходжу в магазин... (Щось у ньому було не так: пустий? Нагадав один знайомий мені з дитинства гастроном). Поки працював далі, виявив, що я вже зі ще раз поламаною драбиною: відпало пів частини, що тримали щаблі від долу до середини. (Поглядом від мене - зліва). Чомусь знову із такою драбиною переходжу на нове робоче місце, хоча було ясно, що з неї нормально не працюватиму. Там і покинув. Тепер я на вокзалі. (Таке відчуття, що недалеко мене є дружина). У правому вусі білий блютуз. Щось слухаю, як раптом звук у ньому переривається сповіщенням: покинути приміщення вокзалу. Я ж до кінця ще не можу уяснити: як це так, що сповіщення почув у блютуз-навушнику, а в реалі, наче його й немає. Кручу в пальцях гумову частину навушника, як раптом вона відпадає і котиться до горизонтального ескалатора, який не працює, і западає десь убік, так, що можна все ж таки дістати пальцями. Помічаю, як вокзал спорожнів. (Подібне враження, як від магазину). За мить повертаюсь забрати ту ґумову частину, а ескалатор уже працює. Переходжу з рухомої частини на клаптик підлоги, акуратно дістаю і вже збираюсь іти, як раптом бачу людину. Перша думка: поліцейський! Нікого немає, а я - один! Виявився: негр, турист, який так само, як і я затримався на території вокзалу. Вийшов на двір, а там імпровізований базарчик, за асортиментом якого зрозумів, що "заточений" під іноземців, адже продають великі солом'яні капелюхи, плетені кошики, пофарбовані у різні кольори декоративні віники (фіолетові, пастельночервоні, кавові, зелені), зрізані стремпахи зеленої малини, зібрані у великий пучечок, на яких навіть виднілися ягоди (подумалось: навіщо? може, на чай?). Дивлюсь трохи далі, а за базарчиком наче службовий вхід у театр, до якого заходять дівчата в українському національному одязі. 0720'
P.S. Цікаво, що в усьому прочитується поламаність: драбини, блютуз-навушника, звиклих стереотипів: раптово спорожнілого вокзалу, людини з незвичним кольором шкіри, стремпахів малини, так само зрізаних рослин, із яких роблять декоративні "віники", асиметрія сприйняття: вокзал-екобазар-театр. Єдиний образ, упізнаваний із реалу: блютуз-навушник, з якого дійсно перед сном знімав і одягав гумову частину.

P.S. Вдруге передивився анімаційний мультфільм ("Подорож - філосовська драма | Євгенія Кіракосян"
https://youtu.be/DUSbbU2p3TA), який перший раз побачив кілька тижнів тому, і примітив образ із поламаною драбиною, подібною, як уві сні.

Сон 280520 "...і останнього, кого треба пройти - психіатора!"

Дзвоню в лікарню, аби записатися до лікаря й отримати деяку консультацію. Лікар визначає час зустрічі, потім прописує в усній формі курс лікування. Каже, що для цього я маю пройти деяких інших лікарів. (Несвідомо зробив опечатку "авторів"). Починає називати яких. Цієї миті мені хтось телефонує і я вимушений відволіктись на дзвінок із цього ж телефону. За пару секуд продовжую слухати далі: "...і останнього, кого треба пройти - психіатора!". Називаючи перед тим номер кабінету. Перепитую, аби уточнити: який номер? У результаті чую число, щось на зразок чотириста з чимось. Подумки про себе: "Який психіатр? Це що, як на військову комісію?"

Сон 260520 "Спільні інтереси"

Працевлаштувався на колишню роботу (ЕК). Перекладаю папери, порядкую з документами. Пропрацював з тижня два і вирішую піти у відпустку. Довідався, що тепер для цього не я пишу такий документ, а  маю попросити якусь неопосередковану керівницю його підготувати, щось на зразок начальника відділу кадрів, що вона і робить.
Беру цей документ, на якому красуються червоні прямокутні печаті. Ставлю свій підпис і несу до секретаря, аби подати заяву на підпис директору. Приходжу, чекаю і раптом чую дивну для себе історію, що на днях у офіс, саме до керівника, приходив мій батько і з'ясовував якісь стосунки. Я дивуюсь розвиткові подій: якого дива? Пробую "копати" далі, а колега (О.) все подає якось завуальовано і не прямо, щось на зразок: чув та не все дочув, тому сумнівається в правдивості. З усього сказаного довідуюсь, що тут замішана якась батькова коханка і це безпосередньо впливає на інтереси директора. А там де його інтереси, там спільні інтереси фірми. Я ж кажу:
- Спільні інтереси? Я ж знаю термін "спільна пам'ять" на якій формується науковий термін "національна пам'ять". А тут? 0300'

Колишня колега по роботі домовляється зі мною, аби повернути якісь гроші. Зустрічаємось недалеко від місця моєї роботи. (В реалі - невпізнаване). Вона разом із двома жіночками, як зрозумів: із мамою та якоюсь тіткою, які хваляться, що на якийсь проєкт, допомагаючи своїй дочці, успішно збирають гроші до фонду. Приємно здивовані, усміхаються, показуючи в руках якусь суму (не деталізовано). Ось прямо-таки зараз вийшли від одного бізнесмена, який дав їм ті гроші. Дивлячись на тих жіночок і шукаючи спільні риси в обличчі з колегою, розумію певну трансформацію (підпасовування), яка починає нагадувати іншу знайому, але остаточне розуміння образу обриває вранішній будильник. 0500' 

Сон 250520 "Коли багато справ"

Маю бути в школі на початок уроків. (Трохи неясний образ, але за відчуттями: те, що поєднує мене, як батька, із навчанням власної доньки). Ось уже там, але виникає потреба піти постригтися, зробити ксерокопії своїх дипломів. До початку уроку 20 хв. Розумію, що часу мало, а справ - багато. Все ж таки вирішую йти на стрижку: тут недалеко! (Місця подій у реалі взагалі не знайомі). Приходжу в перукарню, де разом із тим роблять ксерокопії. Дістаю свої дипломи, один із них - червоний. (І таке є в реальности). Бачу, як вони розкладені на столі, але чогось не вистачає. Дивлюсь на жіночку, яка робить одне й друге, а обличчя доволі знайоме. (Коли проснувся із трудом зміг згадати: на кого ж схожа? Це була колишня методистка з заочного відділу). Поки документи відклали в сторону, вирішую (вже) першим ділом постригтися. (На тому проснувся). 0500'

P.S. Вдень подумалось, що "Сон = асоціація 》образ 》асоціація ..." Наприклад, я побачив уві сні обличчя, констатував: воно мені знайоме... але не згадав, бо проснувся. Виходить, коли виникла "асоціація": в контексті школи - мої дипломи, з 'являється "образ": "знайоме обличчя", яке чомусь не ідентифікую; за цим образом мала б послідувати "асоціація"... яку не витворила уява у свідомому стані, але допомогла згадати образ.

Сон 240520 "Як чоловіки реагують на жіночу активність?"

Маємо кудись їхати. Я ж вирішую, що лише проведу тих, хто від'їжджатиме. Сідаю до водія в машину, приїжджаємо до місця зустрічі. Ніч, а біля зупинки, у вигляді спеціального заїзду для транспорту, догорає будинок. Поряд стоять М.Ч. (літературознавиця зі Львова) та Р.З. (поет і журналіст із Житомира). Кажуть, що вогонь трапився на їхніх очах. Прозвучало так трагедійно, наче вони стали не просто свідками, а мало не учасниками, перебуваючи поряд. Я ж відходжу в сторону і вирішую зробити кілька світлин, як решти вогню поєднуються з чорними рамами відсутніх вікон. Р.З. запалює цигарку і починає з М.Ч. вносити ясність того, що тут сталося.
- У цьому садочку загинула дитина! Вона була самою слабенькою. Причиною стало те, що в паніці один огрядний хлопець, її ж віку, коли біг, впав на неї і вона "зламалася". (Подібно, що асоціативний образ узятий із новин про кришталеву дівчинку). В уяві з'являється картинка, як ця дівчина стоїть біля стіни, ближче до вікна, і простягує руки вгору, спираючись на неї. Виглядає це якось жалісно. Разом із тим приходить усвідомлення, що ця картинка "спогадів" належить часові, що передувала трагедії.
Тієї миті вирішую змінити думку і поїхати з тими, кого проводжаю. Хоча десь у глибині серця оцінюю, що рішення виглядає як спонтанне і трохи відірване від холодного раціо.

Із двома знайомими (уві сні) хлопцями приходжу на річку. Тепле сонечко, водичка. Поки хлопці розкладаються на березі, вирішую покупатися. Заходжу в воду, трохи пропливаю вперед, як раптом із води виринає голова слона, піднімає хобіт, розкриває рота... а перед нею друга, а перед нею ще одна... ще... Перша голова ковтає другу, друга - третю, третя черверту і це виглядає настільки вражаюче, хоча за логікою дій - ірреальним (за послідовністю), хоча тієї миті "картинка" здається мені зрозумілою. У паніці вибігаю на берег, дивлюсь на "самопожираючі голови", розумію, що слони мають тим самим опинитися на березі, але видовище стоїть на одному місці. Хтось зі спини коментує: "Це такий тест, як чоловіки реагують на жіночу активність!". Обертаю голову, аби побачити: хто сказав? - а на цій галявині розклалися, окрім знайомих, із якими прийшов, ще з десятеро мені не знайомих людей, загалом - молодого колективу, серед яких були як хлопці, так і дівчата, можливо, навіть парами. Розумію, що коментар був від однієї з тих дівчат, навіть фіксую яка (світлокоса, обличчя овальне, нічим не оригінальне), і раптом згадую, що щось подібне вже траплялося зі мною на цьому ж місці. Починаю розповідати: "Якось, коли купався..." - але чиясь розмова обриває початок моєї оповіді і я вже про себе допригадую: "... у воді сплив жіночий тампон...". Цікаво, що тоді так само кимось вивчалась зі сторони чоловіча реакція: "Як чоловіки реагують на жіночу активність?". 0400'

Сон із повторенням. Я йду по рідному місту, в напрямку водонапірної вежі. Знаю, що в кінці вулиці є паперова фабрика. (В реалії це не так). У мене неймовірно хороший настрій: йду, підтанцьовуючи під незнайому музику, яка грає десь на вулиці. Недалеко від себе бачу гурт людей, які так само, незалежно від мене, підтанцьовують у своїй ході, будучи в тому по-своєму гармонійні. Тут я вирішую підлетіти, адже пам'ятаю, що раніше з цього місця і далі мій маршрут пролягав у повітрі. Пару рухів руками і я лечу. 0550'

Гуляю по другому поверху батьківського дому. Залажу в заначки, аби щось своє знайти, але трапляю на батькові: якісь чеки по оплаті послуг тощо. Поліз у тумбочку, адже знаю, що там точно щось лежить: відкриваю, а вона - пуста. Так своє і не знайшов.

Приїхав в Україну, і в зв'язку з коронавірусом зрозумів, що треба шукати роботу. Найбільш панічним видався вечір, коли не знав, що робити далі. Домовився за стару роботу. (В реальному житті фірма ліквідувала свою діяльність). Отже, ранок і я в офісі. Зідзвонююсь з клієнтами і домовляюсь про укладання договорів. Ось завершую вже розмову із фірмою, яка має назву, приблизно "Манджаре-трейд". Дівчині, з якою спілкуюсь, кажу: "А я знаю, що таке "манджаре"!". На що чую у відповідь здивування, адже для неї це була лише така назва. І починаю по телефону розповідати історію, яку неволею одного приміщення чують мої колеги (Л., В., О.).
- Манджаре - то обід! Коли я працював у Польщі, був румун, який весь час говорив "mangiare". Якось запитав його: чи то так дійсно румунською? На що він каже: Italano! А румунською дещо подібно: "mâncare" (манкаре). (Переповідана мною уві сні оповідь - з реального життя).
Дивлюсь, а колеги, проявивши до розмови інтерес, здивовані життєвій історії і тому, як вона поєднується з назвою тієї фірми.
Дивлюсь на стіл, а окрім підписаних договорів, згадую, що ще не готові до них специфікації, а це важлива частина, яка фіксує ціну. (Цікаво, що думка про "специфікацію" належить у реалі до роботи на заводі). 0808'

Сон 220520 "Великі зміни"

Власник чорнї машини зробив дівчині подарунок: зводив до перукаря і замовив руду зачіску з пробором по середині. Які ж у дівчини були великі очі, коли себе побачила у дзеркалі.

Збільшення частини тіла в разів 3-4. Аж сам здивувався від форми і розмірів.

Міркування про перебіг сну, на прикладі стихійного ходу думок

Коли закінчується діалог, на якомусь етапі спостереження за собою та людьми, у мене виникає питання: а з чого він починався?  Разом із тим найцікавіше - згадати та ще й спробувати відтворити в пам'яті переходи з теми на тему. Так само цікаво спостерегти, але це іноді важко, за послідовністю з'явлень думок, що не завжди підкріплені певними звуками, жестами, мімікою, змінами краєвиду, як у діалогах, які дозволяють створювати несвідомі прив'язки, завдяки яким, прогортаючи кінострічку спогадів назад, мають оживати їх деталі. Схиляюсь до того, що за цим принципом працює сон. Переважно ми лише схоплюємо його за "хвоста", перед тим, як просинаємось, або в процесі мікропробудження. Протягом повноцінного сновидіння, яке триває цілу ніч, ми бачимо безліч образів, за своєю логікою взаємопов'язаних між собою, виникнення яких мусить мати таку ж природу, як поява нових тем під час стихійного мислення.

Для чистоти "експерименту": як подібне може працювати? - вирішив записати правдивий перебіг думок після пробудження. Увага: не в стані сну!

Просинаюся зранку о 5:10, а колега (працюючи на іншому об'єкті) вже збирається на роботу. Сьогодні я з'їжджаю з цього помешкання і їду в інше місто, тому, знаючи, що не побачимось, прощаємось. Я розумію, що в кімнаті залишається ще двоє хлопців, родом із мого краю. Взагалі, такий збіг трапився перший раз у відрядженні! Згадую і міркую над тим, що з одним мене пов'язує кум, який народився в тому ж селі що і він, тим більш: на тій же вулиці! Але доля їх розкидала так, що зорієнтуватися, про кого йде мова, змогли лише по прізвищу. З другим краянином мене пов'язує давнє минуле, в його випадку: навколополітичне життя в "Народному Русі", а мене: навкололітературне - при газеті, яку видавала партія. Міркую, що та людина, про яку ми говорили тиждень тому - це одна особа. У моєму випадку: вона померла, за версією його дружини - жива, адже нещодавно бачила в місті. Схоже, що його жінка сплутала її з сестрою, а йому на якомусь етапі взагалі перестало бути цікаво, про кого йде мова. Ці думки переносять мене до різного роду публікацій, зокрема "післямову" Г.Р. (про яку йшла між нами мова), яку виставив на блог однією публікацією разом із її поетичними творами... Пригадую спільну світлину в офісі редакції. Згадую деталі, як розглядав на ній обличчя. Думаю про альманах і те, що не всі автори увійшли до нього, принаймні, не всі, хто був на тій світлині: робочий варіант майбутнього видання, який готувала Г.Р., безнадійно загубився. Так само згадую світлину з її батьками. Потім думки переносять мене до громадської діяльности, співпраці з різними людьми і тут найцікавіше: я "залипаю" на одній з них... Із цієї миті я починаю аналізувати перебіг роздумів і вирішую зафіксувати вищенаписане.

Сон 190520 "Спроба залагодити справи"

Приснилось, що можна ходити без масок. Про це довідується поліція. Зацікавилась деталями наміру. З'ясувавши ситуацію, дали частковий дозвіл. 0220'

Я на батьківському городі, але воно огороджене по центру так, що видається: по ту сторону (нашого ж городу) - сусіди. Я стою біля цієї огорожі, спираюсь на якусь дерев'яну лавку і записую якісь роздуми та вірш. За межею бачу троюрідну сестру (І.), яка іде купатися в літній душ. (Його я пам'ятаю ще з дитинства, але в реалії давно вже немає). Чую, що їй там холодно і процес купання перетворює на швидкість. Двоюрідна тітка (Р.) помічає мене і підходить до мене ближче ще з кимось, маючи певне приватне питання. Я перегортаю альбом, у якому робив записи, лицем до лавки. Спостерігаючи за її поглядом, помітив, як до нього проявляє символічний інтерес. Я ж прочитую в ньому щось непросте: не всі ж пишуть! Полишив його на тій же лавці, аби розрадити в їхньому питанні. (З думкою: "що в мене лежить те, що маю віддати", - мене переносить далі по частково забутому сюжету).

Я знаю, що маю повернути гроші та деякі речі зі святкового столу по дню народження О.Ю. Вона лежить у лікарні і я якогось дива посеред ночі до неї йду. На території лікарні мене не пускають: "не вільно!" На виході з території виявився ще один контроль, який я від початку минув непомітно для них і для себе. Тепер я розумію: чому на другому були так збентежені?.. Тепер інший день і я, узгодивши з дружиною деталі тієї передачі, несу її вже не в лікарню, а на якийсь непублічний захід, організований серед своїх, на якому вона і була. В приватному автобусі з доброю компанією дітей зустрічаю доньку, переказую їй ту торбу зі словами про 10 тис, що колись залишилися від дня народження О.Ю. Десь міняється кадр і я маю внести уточнення, що "та сума не є повна - там решта з 10 тис. + пів пакета кави, що були в тій же торбі - це те, що залишилось із того д.н." В іншому автобусі зустрічаю О.Ю. і пояснюю особисто. Чомусь мої слова розчулюють стронню дівчину. О.Ю. реагує так само, але стримувалась ув емоціях до останнього. Від такого розвитку подій, я сідаю на автобусне крісло і вголос, наче сам до себе, кажу єдине слово, але польською: "Szokujące!" 0444'

P.S. Загалом, сон містить актуальні речі та елементи розмови з реального життя: донька говорила за альбом, який треба купити; перерахунок грошей - незавершена справа з вечора; маски - щоденна актуальність; кава (пів пачки) фігурувала пару днів тому. Решта речей - за межею свідомости.

Сон 180520 "Ураження тіла"

Якийсь дивний сюжет, в якому виникає потреба, аби моя сестра, з її ж згоди, залізла на пару хвилин у велику "мікрохвильовку". Це для чогось було важливо. Реалізацію бажання досягти (незрозумілого зараз) результату вдалося не з першого разу. Коли техніка запрацювала, ефект був жахливим. Якісь бризки гарячої оливи трапили на оголену частину її тіла, обпікши в кількох місцях. У мене виникло доволі неприємне відчуття прикрости. Сама ж сестра розуміла певну непередбачуваність наслідків, тому не висловила відкритого гніву. Я запраг чимось їй допомогти. (Знову?) Головне, позбутися видимих уражень на шкірі. Висловив пропозицію змастити те все якимось кремом на основі олійних складників. Вона погодилась. Почала знімати з себе верхній одяг, але тієї миті хтось її відволік і вона вийшла з кімнати, а в моїй руці опинилася свіжонаготовлена порція крему. Не довго думаючи, вирішив спробувати його на собі. 0315'

Сон 170520 "Виживання одних на тлі інших"

Я в якоїсь жіночки в гостях, яка розповідає про пацюків, яких вирощує у себе в спеціальному приміщенні. Половина з них вимерла, але "перебрати" їх ще не знайшла часу. Їсти закидає згори, крізь вентиляційні отвори, а загалом: вони живуть своїм життям... Мені стає цікаво і я йду до них, аби на все це подивитися. Приміщення частково нагадує батьківську лазню, зроблену з цементних блоків та бетону так, що основна кімната сприймається ізольованою, де можливим виходом з неї могла б стати каналізація, яка сприймається мною поверхом вище. Всі пацюки лежать в одній великій купі. З першого погляду нагадують живе місиво. Безліч самок годують своїх малюків. Придивившись уважно, розумію, що вся ця жива маса лежить на мертвій. Якоїсь миті зрозумів, що я маю за спиною, в районі пояса, якусь невелику частину цих щурів. Почав їх виймати і скидати в основну купу. Неприємним для себе фактом виявив, що деякі з них були мертвими. На що виникла певна огида. Коли я спитав: що буде робити з одними і другими? - господарка припустила такий сценарій: хоче їх розділити, живих відібрати, а мертвих залишити в тому акурат-бетонованому приміщенні, яке перетворити на свого роду "крематорій" і спалити. Я щось пробую на початку організувати, але з прикрістю помічаю, як одне щуреня догризає хвостика свого співродича. 0500'
P.S. Міркуючи на цим сном, виникла асоціація з іншим, в якому подібне неприємне відчуття огиди мав за спиною, коли раптово опинився в туалетній ямі. Взагалі, сон сприймаю, як дуалістичний образ життя та смерті, циклічности: виживання одних за тлі інших.

Сон 160520 "Свіжий хліб"

Приходжу в магазин. Якийсь час прадавчині просять зачекати, поки не розкладуть тільки-но привезений хліб. Як впустили, я заходжу перший і беру одну білу буханку, половинку чорного, і ще один - сірий, але надрізаний по краях. Чомусь саме так мені й хотілось. Сам хліб свіжий, неймовірно запашний і м'який. Дещо докуповую в інших відділах. Асортимент формую з таким розрахунком, щоб було на родину. На виході беру термічно запакований салат із додатком цілих червоних перчин. Подумки про себе: "Такого ще не пробували!" Ціна: 7 з дріб'язком. На касі - перший. Першим і розраховували. Загальна сума склала близько 60 зл. Співставляючи з купленим, подумалось: доволі непогано! 0730'

Сон 150520 "Екзотичні фігури"

Задивляюсь на екзотичність листя на дереві, яке має на собі безліч привитих свого часу щеп, які вже зрослися до хворобливого вигляду "кукси", в один кавалок різних видів і сортів. Це переносить мене до діалогу з японцями, які мають зовні кінематографічний вигляд високої аристократії, які, на моє прохання, починають навчати розуміти їхню мову, шляхом випадкових складів, які вже фігурують у мене на язиці, не відаючи про їх значення. Після кількох таких слів, наче в художньо-документальному кінофільмі, бачу історію тисячолітньої давнини. Як одна дівчина потрапляє в сомнамбулічний стан вічного сну, опинившись перед цим в капсулі з густого кисню, подібного до желе, яка почала захищати її від води, стрімко ущільнюючись під тиском морської глибини. Ця капсула змогла її, вдягнену в костюм дракона, "законсервувати" на тисячі років. От я її вже бачу на дні океану, як лежить у якійсь круглій глиняній чаші, з якої визирає лише її голова, зокрема обличчя з заплющеними очима. Візуально "уявляється", як прийде час, коли вона зніме з себе той чудернацький костюм і випливе з тієї посудини... Звучить голос із-за кадру: "Н е т у с л а б 00000000 г 0", - але чомусь я чую це словосполучення візуалізовано, у вигляді усного перекладу з японської, з нулями. 0330'

Розрізаю торт на вісім дольок. Пізніше виникає потреба розділити його на більшу кількість. Чомусь турботи за цей торт переносять мене на обрахування його периметру, знаючи радіус. Починаю "ламати голову". Чомусь це важливо. 0700'
P.S. Цікаво, що в реальному житті, під час однієї співбесіди, потенційний роботодавець поставив мені подібне питання. Попросив швидко обрахувати. Звісно, такого я не очікував, адже робота не мала стосунку до природничих наук, а лише до продажів. Співбесіда завершилась нічим. Потенційний роботодавець тим самим підвів мене до причини, чому я йому не підходжу: "ти - філолог!" А формула виглядає як S=2πR.

Сон 140520 "На межі з небезпекою"

Переслідую В.Путіна десь на лоні природи. Цікаво, але в той час маю чарівне вміння літати. В процесі роблю своєрідний репортаж: аматорський відеозапис погоні на свій смартфон. Спочатку він з'являється в селі, з якого терміново тікає десь у молодий ліс, у якого є своєрідна крива дорога вниз до річки. Потім він зі своїми помічниками сідає на моторний човен і ним прямує по широкій річці, яка так само має певні заверти. Ось мене вже помічають і звертають увагу охоронці з числа його оточення. Відриваються від основної групи, аби мене якось виловити в повітрі, але я кулею злітаю високо в небо, так, що опиняюсь у тумані найнижчих хмар. Вирішую, як спущусь, то маю опинитися десь у тому місці, звідки почав стеження. Прикметним воно є тим, що там висить знак населенного пункту (села) - загубленого посеред великих просторів Росії, як і багато інших подібних місць. 0130'

Прийшов додому (батьківська хата), почав займатися хатніми справами. Міркую собі на тему проходження медкомісії у військоматі, адже виникла раптова в тому потреба. (Сон відсилає мене до реальної розмови з колегою С.А., який, як колишній рядовий, служив у Німеччині (НДР), а пару років тому проходив повторну медкомісію, заради отримання виписки на перереєстрацію місця проживання). Згадую свої болячки і як то їх треба знову-таки продіагностувати. На якомусь етапі відчув, що почались симптоми нежитю, з'явився кашель, почались часті відхаркування. Одразу зрозумів причину: вчора прохолодив ноги! (В реалі: перед сном довго ходив на дворі. Як ліг спати, відчув, наскільки сильно вони захололи). Міркую далі: от і похворію з тиждень, може два. Так, це вже точно не проходитиму медкомісію в військоматі. Приходжу на кухню, аби закип'ятити воду і згодом почати лікування з вигрівання ніг. Дивлюсь, а мати вже все для того підготувала. Частину перелила з одного відра в другий. Залишилось перелити в іншу ємність решту. Я ж перепитую: "Це для мене? Якраз ноги нагрітиму!" Мати погоджується. Переливаючи, помітив, що вода має нехарактерний для неї жовтий колір. (Образ пов'язаний із реальністю, де згаданий напочатку колега С.А. свого часу розповідав про гостювання в знайомого на Житомирщині, в криницю якого набігали лише поверхневі води, що й робило воду жовтою). На якомусь раптовому моменті переливання води, відро в мене зіскакує і гаряча вода розливається по підлозі. Тієї миті я підстрибую. Цей порух тіла переноситься зі сну в реальність, від чого доволі сильно здригаюсь і просинаюсь. 0400'

По роботі направили в ліс. Взяли інструменти. Вийшли. Приходимо. Відчуваємо, що роботи небагато і час треба розтягувати. Коли я вже під кінець робочого дня взявся за неї, аби зрубити одненьку невеличку ялинку, відчув, наскільки від безробіття заслаб, що навіть важко махати сокирою. (З реальности відчуття сонливости та розслаблености передалось у сон). Десь у той же час почув, як із лісу до нас хтось наближається, схоже, начальство. От і добре: і шумно, і вже роботу видно. Лише невеличкий пеньок, який тепер опинився прямо на дорозі, вирішив засипати піском, аби на ньому не спіткнутися або ж не підвернути ногу. 0500'

Фрагмент: якась подія, що завершується врученням великого кубку, щось на зразок таких, які дають на фініші гонщикам або футбольним командам.

Я з дружиною на базарі. Якийсь чоловік попросив у мене прикурити і разом ми відійшли в сторону, аби не заважати. В тому ряду, де ми стояли, ходило багато народу. Відійшовши в сторону, помітив давнього знайомого Р.З., який докурював цигарку, а біля іншого входу, щось на зразок багатомірної розвилки, як в підземному переході. Побачив ще знайому Н.В., з якою лише обмінялися поглядами. Присутні всюди переходи направляли потоки людей у різні сторони торгових залів, які мали або вхід до них, або - вихід. Пішовши в один з таких переходів, побачив, як люди піднімаються з торгової зали на велику площадку, що має півколо зі звуженими вікнами, густо виставленими вряд. Десь в одному з тих місць - просторий вихід на вулицю. Зауважив для себе: яка ж незвична техніка піднімає людей сюди нагору?! Не ескалатор, а щось на зразок великих прямокутних кошиків, в яких, приміром роблять огляди видоколу міста, але сам процес нагадав виробничу конвеєрність. (Як побачив, то згадав, що подібний образ із кошиками десь фігурував у забутому сні).

Сон 130520 "Неодружений переросток"

Мати знаходить у мене в шухляді відвертого листа до однієї жінки, написаного, але свого часу збереженого мною. Можливо, він і належав до епістолярного жанру невідправлених листів. У звичній для неї манері вирішила поцікавитися, що то за жінка? Чи вона її знає? Видно, довго для себе програючи незрозумілі сценарії з мого життя, дійшла висновку, що знає її як вчительку (української мови та літератури, яка працює в школі, що розташовується в самому центрі міста). Свого часу бачила мене з нею в бібліотеці на якомусь невеликому напівслужбовому заході. Чомусь пригадала її, як зацікавлену в покупках продукції якісної косметики, щось на зразок "Оріфлейм", якою сама почала на той час займатися. Питає: чи вона? Я підтверджую спогади, але ми вдвох розуміємо, що зараз це не має жодного значення. Я почуваю себе певним неодруженим переростком, який з віком уже втрачає інтерес до жінок, якому лишилися лише спогади, на прикладі загубленого серед паперів листа, так би мовити: написаного до самого себе.

Спортивний тренер разом із колегою-жінкою проводять організаційні тренування для дітей шкільного віку. Серед учасників є діти з зони АТО та біженці. Отже, ті, хто пережив горесті війни. Тренерка звертається до дітей максимально педагогічно та коректно, але діти, як діти: тут шумлять-шумлять, як раптом, без зайвих слів, на її команду реагують із максимальною відповідальністю. 0410'

Спостереження
Уві сні частково порушуються закони фізики, які не відходять від правил, завдяки отриманому протягом життя досвіду. Наприклад, сьогодні уві сні кидаю обірвану смужку з обгортки вафельної цукерки. Вона ж у свою чергу летить нехарактерним для неї чином, але впізнаваним рухом - за логікою падіння подібних предметів.

Сон 110520 "Правильні висновки"

Всім нам прийшли поштою якісь подарунки. Один хлопець дивиться, а це двигуни.
- Добре, але що з цим робити? - каже один. - Краще дали б еквівалентом у грошах! Сидимо з усіма за круглим столом і я висловлюю свою пропозицію з цього приводу. 0140'

На якомусь промисловому заводі допомагаю міняти балони (газові чи з киснем? - не знаю). Всюди мали стояти по дві штуки. Відбувається діалог із дванадцятирічною донькою колеги, в якому обігрується дозвіл на безвідповідальність у шкільній успішності. Розмова, вибудувана на гуморі. Все обігрується так, що дитина сама робить правильний для себе висновок. Неправильні ж варіанти викликають гірку усмішку. 0700'

Сон 100520 "Критичний погляд на дії"

Денний сон

По завершенню робіт, бригадир починає збирати робітників, яких залишив свого часу на різних ділянках однієї дороги. По ходу, як збираються всі докупи, я пригадую забуті обличчя, а разом із тим відгуки про того чи іншого працівника. Особливо, це виражалося тоді, коли мали зайти до буса останні з усіх: їх, як і в роботі, не дочекаєшся! На якомусь етапі побачив знайоме обличчя чоловіка, якого одразу й не міг пригадати: звідки ж я його знаю? (По пробудженню згадав: це був енергетик, із яким я свого часу (років 15 тому) працював на одному заводі. А згадав за прикметною зовнішністю, що мала надмір червонувату шкіру: чи обвітрену чи від вживання алкоголю? - але уві сні гіршу, аніж у реальности). Тепер тією машиною їдемо прямо, а за кермом артист із "Кварталу '95" Євген Кошовий, який у звичній своїй манері певного пригальмовування в реакції, розповідає і відволікається на чужий гумор. Ось він набрав на машині таку швидкість, що я бачу, сидячи за його спиною, як ми летимо, не вписуючись у лівий поворот, прямо в бетонну опору моста, вифарбовану в червоний колір. Я ж кричу йому: "Стоп! Стоп!" Після чого він раптово, у кілька смиків, скидає швидкість і геть на малих оборотах минає його без проблем. Дивлюсь на нього, а на "сатиричному" обличчі вираз, наче облили холодною водою. Тепер ми натикаємось на дорожні роботи. Чоловік, у формі робітника, показує, як нам їхати далі. Всюди пофарбовано, але ми за його вказівкою беремо посередині двух смуг: одним колесом по правій полосі, другим - по лівій. Від початку виникає сумнів у впевнености того дорожника: чому ми маємо їхати саме так? - між колесами опиняється бордюра, хоча й занижена, але невідомо де і як має вона завершуватися. За нами вже стоять подібні машини і тому не лишається вибору як їхати за вказаною логікою. 1610'

Сон 090520 "Така от ситуація!"

Незнайоме місце, кухня. За столом сидять двоє чоловіків і шукають спільну мову, що виражається своєрідною мовчанкою. Один із них - румун, інший - українець. У двері заходить ще один румун із характерною зовнішністю італійця (знайомий мені механік з об'єкту, на якому працював) і починає говорити українською з упізнаваним акцентом. Це мене дивує, адже до останнього не чув такого від нього.
- Я що не знаю, як ви мене називаєте? Я ж все розумію, про що ви говорите! - вражає своєю реплікою і йде.
- Така от ситуація! - говорить той румун, що сидить за столом. Тим самим дивуючи мене і своїм знанням української.

Іду в туалет, що на батьківському обійсті, а поперед мене якийсь гість. Я ж йому даю дорогу. Незвично для себе, але виявляю, що туалет подвійний. Пропускаю його в перший, заходжу в другий. Дивним чином падаю десь по руки в яму. Фекалій на дні виявилось небагато, практично й не відчув. Одразу виліз, підтягнувшись руками, спершись об підлогу. Відчув, що на спині опинився характерний бруд, а в ямі - мобільний телефон. Знову залазити? Дивлюсь, а біля сараю стоїть лопата. Поліз нею і для себе виявив, що телефон достатньо посунути до краю, який виходить назовні. Таким чином - дістав його вже з входу, рукою. Загалом, ані огиди чи характерних запахів не відчував.

Сон 080520 "Як "бог з тобою" у тобі"

Наче дивлюсь старе італійське кіно, в якому фігурує герой, який супроводжує своєю банальною присутністю події. Зі свого боку, так би мовити, він нічого особливого не робить: то він спить, відпочиває, сідає в машину з напівголою дупою, їде, лежачи "нульовим" на возі. Його дія зводиться до того, аби бути у відключці до всіх подій, що навколо нього. Так, наче він смисловий баласт, який треба весь час "носити" із собою з сюжета в сюжет, наче "п'яного" в світі раціональних суджень. Подумки питаю себе: для чого? На що виникає образ "Метелика без крилець", але не буквально: замість них - чорно-сірий "каркас" (напівповітряна природна конструкція), без забарвлення, яке він ще мусить для себе набути. Завершується тлумачення фразою: "Як "бог з тобою" у тобі". 0330'

Заношу в незнайомий мені дім чорно-білий телевізор. Підключаю до трансформатора, вмикаю, але від старту бачу: щось не те. Краєм ока помічаю шкалу, яка незвично заходить за допустимі межі. За спиною чую голос: "Що ти робиш?" - який накладається на миттєвий висновок і дію, прийняті за долі секунд, більш на інтуїтивному рівні, аніж на логічному - і швидко вимикаю напругу. Тепер приходить усвідомлення, що на виході з трансформатора було 1000 Вольт (нереальна в побуті), а цифри, для регулювання напруги, затерті від давности. За спиною стоїть колега, чий голос і почув, а за ним батько. Тепер я іду на кухню. Бачу миску черешень, очищених від кісточок. (Їх поява належить до забутого фрагменту сьогоднішнього сну). Починаю перекладати їх у миску, а звідти вилазить жук-смердюх і павук на довгих ніжках. Павук втікає сам, а жук вилазить мені на руку. За незрозумілим жестом дивлюсь на нього, а його вже немає. Чухаю собі лоба. Видно, полетів, лишивши в повітрі незначний по собі запах. Майнула думка: "Ось тобі й черрі!" 0444'

По завершенню якогось заходу, я з жінкою і дітьми вирішуємо відсвяткувати подію і їдемо в краєзнавчий музей. Там є певні експозиції, які нам дуже подобаються, особливо розважальна частина, в якій діти беруть активну участь. Приходимо сюди вже другий раз. Заходимо в музей. На рецепшині стоїть молода жіночка, яку вже колись бачив. Намагаюсь напружити пам'ять: де? (Навіть в реалі присутнє таке відчуття). І тієї ж миті виникає дві ідеї залучення інвестицій в Україну:
• У нас є рідкісні твори мистецтв, що належали деяким українським династіям, які свого часу мігрували за кордон, які, можливо, хотіли би їх собі повернути. Їх можна оформити, як їхню власність, узамін свіжих інвестицій. "Два зайця в одному кошику": історична справедливість і економічна раціональність.
• Виставляти певні роботи на аукціоні "Сотбіс", або ж подібному, який можна організувати й в Україні, але за стартовими цінами, не меншими, ніж на світовому ринку мистецьких робіт.
Міркуючи над цими темами, потрапляю в офіс якоїсь консервативно-республіканської партії, щось на зразок "Народного Руху", в якому проходять якісь зустрічі. Я беру в них участь, як слухач. Заходить мова за керівників, а на стіні, дивлюсь, відсутня табличка, але присутній слід по її колись наявности. Питаю: чиє прізвище було на ній?..

Тепер я на природі. Чоловік славно й із задоволенням купається в просторому болоті і згодом розповідає про мавок. З одного боку, наче ця розповідь співпадає із тим, що я бачу за його спиною одну з них, яка стоїть по пояс у воді, а за пару хвилин пірнає у воду. (Виходить так, що мавками він називав русалок). Хоча образ побачив на відстані, він не викликав жаху, видався навіть привабливим. Але тут виникає, щось на межі вже побаченого й уяви, в перебігу його оповіді: дві русалки спливають у тому болоті й пірнають, кожна по-своєму. (Можна уявити моє здивування). 0710'

Сон 070520 "Як то все можна перекрутити?"

Забираю машиною двох чоловіків із місця їхньої праці. До останнього на цій же машині їздили вони, але зараз не в тому стані, аби сідати за кермо. Десь від самого початку в моїх руках вона стає малокерованою: западає педаль газу, із-за чого машина раптово набирає велику швидкість, коли почав здавати назад. У результаті: вилітаю на дорогу, підскочивши біля однієї обочини і впавши за другу, яка так само була заасфальтованою. "Добре, що тієї миті не було машин!" - констатую для себе. 0250'

Аби краще запам'ятати корейські імена, головний герой змінює їх на інші, виключно за вимовою. Тепер головний герой бере інтерв'ю у пісенного гурту з трьох чоловік, що приїхав з Казахстану. Ставить їм питання їхньою рідною мовою. Якщо перший відповів рівнозначно, то другий - чомусь російською. До його сценічного одягу, у вигляді національного наряду казахів, був нашитий гаманець, якого він прикривав рукою, що виглядало доволі смішно. Так, наче артисти гастролюють, як заробітчани. Тепер головний герой заводить їх у студію, в якій сидить багато люду. Чую голос ведучого: "Сёння я буду гаварыць па-беларуску", разом із тим чуючи другий голос ведучого - українською. Тепер головний герой приїжджає на дачу (яка нагадує мені батьківську, але в рази більшу), виходить з машини, із ним - малий циган. Просить його, аби він вів себе культурно. Малий помічає, що його родичі вже преобразились, стали акуратнішими і вихованішими. (Цікава неузгодженість національностей: наче всі мали б бути корейцями, а їхній родич - циган). Заходять у дім. Тепер всі за святковим столом. Головний герой робить черговий відеозапис подій, перебуваючи у великому дерев'яному "годиннику", в якому надає рух своєрідним коліщаткам, йдучи на одному місці. Малий циган, слухаючи його і дивуючись, як він змінив імена його родичам, помічає архів у вигляді відеокасет, підписаних їхніми іменами (образ із відеокасетами асоціативно відсилає мене на фрагменти з кінофільму "Зроблено в Америці", переглянутого перед сном). Про себе сміється і дивується: як то все можна перекрутити?

Сон 060520 "Обмежувальний знак: Могильне місце"

Важкі і складні стосунки з матір'ю, які закінчуються тим, що приїжджає до дому батько в дупль п'яний. (У реальному житті, при моїй давній пам'яті, таке траплялось одиничні рази). Зійшов з таксі, стоїть на одному місці і спілкується сам з собою. Коли ми до нього підходимо, він фокусується і більш конкретно адресує свої монологи. Картинка міняється і я опиняюсь на початку сну, після думки: а з чого все почалось? Тепер знаходжусь у знайомому мені парку, яким ходив у дитинстві до школи. В ньому є ділянки землі, покриті водою, що перетворюють дорогу на болотяні галявини. Є й інші проходи: між дерев, там вище і сухіше. Проходять біля таких пагорбів підлітки з мамами й проводять візуальну інспекцію. Ось на дереві висить якийсь обмежувальний знак, прикріплений до похиленої галузки. Діти стоять біля нього в тому проході дороги і активно його обговорюють. Я ж їх минаю. Хотів би щось сказати, але мовчу й іду далі. 0240'

У сусіда померла жінка. (Сам факт із реалу вихоплений десь із років 25 тому. Сусід - це старий фронтовик, а його жінка перед смертю вже кілька років була прикута до ліжка із-за хвороби). Вирішили вони (його родина) поховати її на власному городі. (Сон перенасинається разів зо три, поки я його записав. Врешті-решт міняється локація). Чомусь головну роль ув організації похорон відіграє мій батько. В результаті виходить так, що він, а не сусід, ховає її на порозі дому, в якій живе (в реалі - жила) баба Марія (його мама, моя бабуся). Я ж дивлюсь на все це відсторонено, хоча сама ідея мені не подобається. Поки він робив могилу, на якомусь етапі вирішив її переробити, а згодом, коли вже все завершив, висловив сумнів і запраг нових кардинальних змін. Дивлюсь на все це, а бетон уже залитий, асфальт укатаний (неакуратно, зі слідами від катка), могильна плита встановлена. Так, не зручно: аби зайти в хату, треба наступити на могилу. Але ж дивно все це! Мені ж тут не ходити? 0645'
P.S. Видно, образ "могильного місця" "перефразовано" вихоплений з кінофільму "14:11", переглянутого напередодні.

Сон 050520 "Яблуні посеред лісу"

Дивлюсь на якусь мапу місцевости з позначками і поясненнями до них: якщо дерево з червоною цяточкою, то - плодове, якщо "ні" - звичайне, хоча схематично всі позначені однотипно у вигляді ялинок. До останнього вивчаю схему, але, як вийшов на дорогу, побачив ті дерева: три - врядок, інші - посеред лісу, але недалеко від основної дороги. Все так, як було намальовано на мапі. Майнула думка, так, наче я нею вже володів, що на нинішній час неймовірно важливо, а саме: розуміння кількости плодових дерев у співвідношенні до звичайних. На деяких уже були перші яблука. Вирішив покуштувати: на одному дереві виявились - солодкими, на другому - трохи твердішими, але також смачними. Вирішив вилізти на друге дерево, щоб вручну дознімати плоди. Скидаю на землю, а хтось з моїх дітей підбирає їх і складає у картонну коробку. Зліз і бачу, що дитина позбирала все підряд: і хороші, і гнилі. Повчально питаю: "Як ти будеш їх їсти?" - і відкидаю гнилі з коробки на землю. 0700'

Сон 030520 "Антисила. Вимішування тіста"

Якась конспірація зі вступу однієї дівчини в навчальний заклад. Всі предмети, одяг, розмови та події вказують на початок ХХ ст. Я ж наче дивлюсь на все це, як на художню кінохроніку. В сюжеті з'являється дівчина, яка має поступити в навчальний заклад, долаючи хитровидумані перешкоди (ким? і чому? - неясно було взагалі) створені спеціально для неї. Наприклад, знаючи її прізвище, хтось з чиновничої системи навчального закладу спеціально вишукував її в списках. Метою "антисили" (групи молодих людей), стала, від самого початку, нівеляція усіх можливих, негативних в майбутньому, варіантів розвитку подій. Паралельно їхнім діям, наче відсторонена ілюстрація, врізками кадрів: з'являється жіночка, яка замішує і місить вручну тісто в маленькій та глибокій ванній. (Подібний за формою та об'ємом ванну я побачив перший раз як для сну, так і реалу). Так от, поки розвивалися головні події, ця жінка місила, місила... місила, місила... те тісто, поки його не покинула. Прийшов я і чомусь вирішив, що вже зміг для того удосконалити процес вимішування, шляхом спеціальних насадок до міксера, і продовжив за нею цей процес, досипаючи борошно та докидаючи шматки тіста, що виліз до мого приходу назовні. Працюючи з ним, його стало в рази більше.
P.S. Коли прокинувся, чомусь згадалась баба Марія, яка до ІІ світової війни вчилась на технолога з вирощування та переробки льону. Згадалась її оповідь, як то було важко в матеріальному плані: невелику булочку ділила на два рази, одну з'їдала увечорі, а іншу лишала на ранок; коли лягала спати, голод провокував її з'їсти другу частинку, але казала собі "ні": "як з'їм зараз, нічого буде їсти на ранок". Можливо, завдяки тому, що її батько (мій продід) був головою колгоспу, хоча зрадив усю родину і пішов до іншої жінки, і навіть не підтримував нормальних стосунків з дитиною, формально, це посприяло її вступові в технікум і пройти до кінця це життєве випробування. (Подібні долі, хоча почуті були із перших вуст, важко переповідати однозначно). 0730'

Сон 020520 "Доступне - неможливе"

Потрапляю в секонд-хенд, а там хтось з-серед кіпи одягу дістає плаття і висловлює неприємне здивування. Поряд тієї людини стоїть мій колега з певним почуттям гумору.
- Понюхай, наче у цьому одязі померла жінка! - звертається незнайомець.
- Вона не померла! Просто в її собачки був поганий настрій! - відповідає колега, дивиться на мене та продовжує. - Це все одно, як хтось каже (російською):
- Вы чувствительны!
- Нет, я не чувствительный! Просто окна очень слабые! 0005'

Я десь у північній чи то центральній частині Росії. (Ніколи в реалі там не був). Потрапляю в оточення якихось роботяг. Знайомлюсь із чоловіком, про якого довідуюсь, що він був донедавна фермером, який мав гектари землі, на якій нині частково стоїть новозбудований завод, у будівництві якого задіяні ці люди. Поряд будується дорога. Пригадую випадок, коли у людини забрали сад, аби будувати таку ж дорогу, хоча власник присвятив йому все своє життя. І все "без суда та слідства". Дивлюсь ув іншу сторону і бачу той сад, до якого вже підійшло грандіозне будівництво дороги. Разом із російською чую незнайому мені мову від чоловіків схожих на молдаван, але явно, що вони іншої національности. Примітно це не лише по кольору шкіри, але й по характерно для всіх витоншених з горбинкою носах, щось подібне до зовнішніх рис деяких народів Середньої Азії. Один щось до мене каже тією мовою, наче жартує з чогось свого, по завершенню діалогу зі своїм колегою. Я з ним погоджуюсь, киваючи головою в знак прихильности. Вся ця кількість народу зібралась тут не випадково, сьогодні якесь велике в Росії свято. Грає музика. На якомусь етапі всі стають під неї на коліно, по завершенню - піднімаються. Навіть я змушений був це зробити, не розуміючи до кінця всієї суті подій. (Дія, викликана масовим інстинктом - не виділятися серед натовпу). Лише на останок збагнув, що це був гімн, якого я ніколи до цього не чув. Поки грала музика, я помітив за всією цією метушнею, як неподалік горять зовнішні двері, хоча й бокові, навчального закладу. Подумалось про школу. Чомусь пригадався той самий чоловік, який був фермером. Якось дивно все в уяві складається, що пам'ятаю його вчителем, який працював у цій школі й погрожував, коли я в ній вчився, перед всім класом, що підпалить її. Час минув, діти повиростали, випустились зі школи. Він вже давно не вчитель, навіть не фермер. От і прийшов час, аби ті двері почали горіти. Хоча все з його боку виглядає в цей момент так, що він постійно на очах: організовує людей, весь такий неймовірно ініціативний, системний. Щоб розгледіти пожежу, підходжу ближче; а це так вночі (хоча до останнього був день) миготять кадри з показу кінофільму. Я заходжу у приміщення, а там сидить небагато людей і дивляться кінохроніку. Мені ж нецікаво і я виходжу, але якось так, що опиняюсь ув іншому приміщенні, схожій на бібліотеку. Там жіночка старших літ неспішно підходить до незвично-вузької рухомої шафи, яка має замкнені ячейки-шухляди, що рухаються повільно знизу догори. Читає щось із написів на них, читає, поки вони рухаються. На якійсь із них зупиняється і відчиняє, дійстає звідти кілька листів і дає мені. Якісь незнайомі мені люди колись писали, а я тільки-но зараз маю змогу їх прочитати. Беру один із них, розпаковую і починаю читати: "Я померла, але лист житиме, покити ти його не прочитаєш...". Потім за розмовою з цією жіночкою, повертає мене до теми цього листа:
- У тебе племінниця померла, ти не пам'ятаєш? (Головне, що в реалі в мене їх немає, лише двоюрідні). 0150'

Зупинився в якомусь готелі, а щоб помитися, для того зроблені в цокольних приміщеннях, окремо для чоловіків і жінок, ванні кімнати, які поєднують душ і туалет. Кабінки зроблені нетипово, а за різними дизайнерськими рішеннями. Приходжу туди, а там мало не все зайнято - санітарний час. Углибині того приміщення якраз працюють прибиральниці, десь із десяток. Ну і ніяк, аби почати: там не зайдеш, бо мають з часом перейти сюди; тут, ближче до виходу, так само - заважатиму я. Жіночка, яка сидить у ролі вахтера, не може дати раду: не дає йти там, де вільно й не дає там, де все зайнято. На якомусь етапі зрозумів, що не маю рушника для купання, хоча був роздягнутий до спіднього, як зайшов сюди - не повертатися ж? Побачив поряд неї місце зі складеними речами та запитав у неї: чи може вона з тим мені зарадити? Вона й видала один. "Хоч у чомусь із неї користь!" - подумав у незавершеному підсумку. 0445'

Щось подібне до попереднього сюжету із замкненістю та неможливістю скористатися відкритим. Разом із тим: два рази пробував записати уві сні цей сон, повертаючись до його деталей, які певною мірою видозмінювалися і "вдосконалювалося" по-новому.
Заходжу в приміщення де стоять сейфи, якими можна користуватися на зразок "камер схову", які стоять на вокзалах. Так от, одні сейфи були зачинені, а до відчинених не було спеціальних ключів. Як не пробував розв'язати цю проблему, але так і не виходило. 0530'