Сон 050124 "В образі ксьондза"

Будинок-вулиця, в приміщенні якого є інші архітектурні споруди, зокрема житлові будинки, історична споруда та храм. Знаю про проблеми цього великого "дому", спостерігаючи за потребами інших, пробую їх вирішити та налагодити життя для його мешканців. Поміж інших дрібних проблем виникла така, що в храмі певний час немає ксьондза. Аби провести на прохання однієї мешканки обряд (чи то за здоров'я, чи за благополуччя конкретно для когось з її родини), беру на себе його роль і виконую навіть таку місію (цікаво, що недавно я вже снився собі в подібному образі). Подробиці проведення богослужіння відсутні, хоча добре запам'ятав себе в обрядовому одязі пошитого золотистими візерунками.

Сон 291223 "А що ви тут робите?"

Вечірній або майже нічний час. Обходжу обійстя батьківського будинку і так, якби для себе, зачитую вголос на пам'ять якийсь вірш чи то уривок з поеми. Проходячи повз огорожу і ворота, якась жіночка з вулиці чує уривок без повного контексту і в неї виникає підозра. В Україні ж військовий стан! Раптом диверсанти? Чомусь вона вирішує зайти в чужий для себе двір, що й робить. Я це помічаю, але вона цього не бачить. Дім уві сні виглядає трохи інакше, вхідні двері до дому розміщені зі сторони, яка дивиться на сад. Жіночка доволі інтелігентна: стримана хода, на підборах, з манікюром. (Цікаво, що в темряві я бачу всі ці деталі). Двері до дому відкриті. В домі, на відміну від далекого вуличного ліхтаря, цілковита темрява. Обережно заходить у мрак дому... Цієї миті я підходжу до тих дверей і з двору крізь тишу ночі кричу до неї: а що ви тут робите? Цієї миті вона лякається так, що дає драпу. Вона кричить від переляку, я ж у слід кидаю ще якісь фрази. Разом із тим відчуваю, що мій артикуляційний апарат якийсь неслухняний і мої фрази більше нагадують скавуління і виття. Цієї ж миті просинаюсь і дружина каже, що її крізь сон злякав своїм завиванням. Вже на ранок розповів нічну "пригоду".

Також у дворі батьківського дому. День. Маю відвезти родичів, що приїхали з Ізраїлю на Польову (район Житомира), де вони колись жили. У дворі стоять дві машини, одна перешкоджає другій, отже, трохи маневрую аби виїхати... Тепер у дорозі. Мікрорайон виглядає трохи інакше і завожу їх до багатоквартирного будинку, який вже якось фігурував у моїх давніх снах, але за інших обставин, відмінний від того, в якому жили, але недалеко від нього.

Адаптація до нової ролі, в якій я є ксьондзом. Хрещусь перед довгою дорогою, але відзначаю, що по-православному.

Сон 031122 "В центрі уваги"

Приходжу в театр. (Таке залишкове відчуття, що мав бути не сам, а з дружиною). Вистава вже почалась, сідаю в темряві на вільне місце. Дивлюсь на себе, як і на присутніх, що біля мене, якось зі сторони. При локальному освітленні зі сторони сцени загальний образ та статичність нагадують образи давнього письменства на чорно-білих світлинах. Навіть виникає якесь усвідомлення, що біля мене знаходяться відомі сучасні письменники, такі, як Юрій Андрухович, але без конкретики. Раптом телефонує мати і приходить до мене з якоюсь передачею (якась торба зі свіжими фруктами та наїдками). Подумки про себе: "знову і не до місця зі своїми ініціативами!". Покидаю шановне товариство і йду до неї на вулицю.

Костьол. Сиджу серед прихожан. Якоїсь миті треба полагодити якийсь апарат і я проявляю ініціативу. Треба скласти дві частини одного цілого на чотири гвинтика. Іду ближче до кафедри і сідаю біля ксьондза праворуч. Розуміючи, що оригінальних болтиків немає, я дістаю невідь-звідки залізну коробку з асорті "гайка-гвинтик" і починаю шукати. (Така коробка, асоціативно нагадує подібну з реалу, яка стояла в діда у гаражі, якщо вірніше: велика банка з-під оселедця. Нині такі не продають). Перед цим свою присутність доповнюю анекдотом на запрошення ксьондза. Публіка сприймає позитивно. Вишукуючи в коробці потрібної довжини і товщини гвинтик, длубаюся-длубаюся, але так і не знаходжу бажаного розміру: є всі, а от такого, як мені треба - жодного. Даю подивитися на них ксьондзу, а виходить так, що він занурює своє обличчя прямо у металеву коробку з тим асорті. Його ніс набуває іржавого відтінку. На цей казус розповідаю публіці наступний анекдот. Одразу вибачаюсь за правдоподібність, адже в пам'яті залишилась лише загальна суть: отже, під час святкового дійства молодята прийшли до ксьондза з кремовим тортом, а він так низько подякував, що занурив свого носа прямо в його крем. Тепер вдруге публіка сприймає мій анекдот на позитиві і від цього моменту розумію дві речі: по-перше, для активного відвідування костьолу така позитивна атмосфера - це плюс, по-друге, безперервною увагою до себе витісняю самого ксьондза, а це - мінус. Вловивши, що розуміємо один одного з пів слова, припиняю свій гумор і вмовкаю. З'являється перерва і до ксьондза на розмову до окремої авдиторії приходить якась прихожанка. Не порушуючи приватности, покидаю приміщення і йду геть.

Сон 310520 "Виїдання внутрішнього погляду"

Переглянув перед сном польський фільм "Тільки нікому не говори" (2019) документаліста Томаша Секельського https://youtu.be/BrUvQ3W3nV4. В результаті приснилися люди, про яких я знаю, що вони є духівниками, можливо, й не буквально ксьонзами, але разом із тим бачу внутрішнім зором, що вони мають в обличчі контрасти чистих кольорів: червоного, зеленого та синього. Певною мірою, у мистецькому розумінні: крайню форму поп-арту. Так, наче один має синю шкіру і дивиться зеленими очима, а другий дивиться червоними очима, а шкіру - зелену, іншим разом - синю. Поєднання кольорів настільки гостре та несумісне, особливо зелений із червоним, що виїдає мій внутрішній погляд і я повертаюсь дивитися на них, як на звичайних людей, щоб не бачити їхню правдиву сутність.

Сон 050319 "Обвинувачений тандем"

Сон з кримінальним мотивом. Двоє героїв стають активними учасниками продуманої босом схеми. Отримують нове завдання, ціна якому власне життя. Герої, не довго думаючи, дають рішучу відмову. Перший за непослух отримує кулю в живіт, другий ще стоїть, піднявши руки догори. Я стою і дивлюсь на перебіг подій очима першого героя, який уже нічого не втрачає: відкриває шухляду, дістає ексклюзивну пігулку... мабуть, вона призначена для боса. 0309'

Другий сон із натяком на кримінал. Потрапляє до рук газета, де мене зацікавлює одна стаття, в якій мова йде про якусь близьку людину. Отримана з неї інформація спонукає в подальшому до рішучих дій.
Працюю в спорті: лижником. Маю щоденні тренування. Викрадають людину. Я стаю учасником його звільнення.
По дорозі порвані пакети зі сміттям, там я бачу багато домашніх речей, які для мене цінні, як пам'ять: писанки, люлька, два чупа-чупса обсмоктані наполовину... Подумки: як дружина таке могла викинути?
На мене і колегу, що був зі мною вішають обвинувачення. Я виходжу сухішим із води, а йому важче - він не знає, як поводитися. Приходимо до висновку, що нас завідомо дезінформували, згаданою вище статтею, і наша поїздка "на поміч" була кимось запланованою пасткою.
Знаю, що маю з'явитися на роботі хоча б десь о 15:00 інакше можна (сьогодні) не приходити. Несподівано для мене роблять пропозицію стати тренером.
Я маю відвідати свого колегу, думаю купити йому цигарки. По дорозі, де я мешкаю, зустрічаю прихмелених ксьондза і черницю, які йдуть наче сімейна пара й весело спілкуються, але мені до них жодного діла. 0430'