Так випадає, що я вирішую хазяйці допомогти в її ресторації протерти вхідні двері, випадково зауваживши на їх непрозорому вигляді. (Щось подібне зауважив у реалі, як дивний недогляд з боку маркетингу). При цій же нагоді маю гумові латексні рукавиці, які під завершення ще й вивертаю на внутрішню сторону, аби зробити усе максимально чисто, після чого вирішию їх помити. Тут вже й хазяйка сама вирішила долучившись і довести скло до повної прозорости. Там же в ресторації заходжу в приміщення, подібне до окремої їдальні, щоб там, маючи окремий кран з водою, умити руки та рукавиці. Чомусь так само, з наміром навести чистоту, сідаю до одного столика, аби навести блиск на його поверхні, а заразом зауважую, що за ним сидить якась француженка... Тепер зауважую, що на цьому столі закінчились серветки, а ця дівчина якось передбачувано мала їх узяти так, що ця раптовість виявилась зрозумілою мені в секундах. Оперативно встаю і з іншого столика перекладаю серветки до цього, але не всю коробку, а певний пучечок з кількох на раз. Верхня серветка якось кумедно зіжмакується, бо ж я хотів її розрівняти, та з поспіхом - не вийшло. Ця поведінка читалась дещо смішно, наче добрий намір навмисно дотриматися етикету. Коментую з тим же гумором: "Сервіс!..", - адже розумію, що по-французськи мені не вдасться сказати більше. У відповідь дівчина посміхається і пробує щось відповісти французською, але наприкінці чую пару польських слів: "Niebieskie Mazury". Тут вже я після здивування повноцінно долучаюсь зі своїм знанням польської... За усмішкою бачу, що їй такий несподіваний оберт подій подобається. Питає: звідки я? Відповідаю... На що здивовано перепитує: "О, istnieją niebieskie Gliwice?..". Якщо в порівнянні з Мазурами, то я заперечую, не до кінця розуміючи підтекст того "niebieskiego" ("синього"). Додаю, що Шльонськ має свою неповторну оригінальність, але її розуміють лише ті, хто закоханий в промисловість цього регіону.
Накриваю святковий стіл, перед цим готую різні страви. У мене з кимось для приготування окремий стіл, від якого переносяться блюда на головний. Приходять гості. (Якась напівконкретна асоціація з батьковим домом і його колом спілкування. Суттєва відмінність: уві сні себе почуваю ані дитиною, ані підлітком). Ще трохи і майже всі блюда за новим столом. Я ще міг би затриматися у приготуванні ще кількох страв, але мене вже запрошують до святкового столу. Вмикають світло, а його немає... Здогадуюсь, що треба закрутити лампочки, які наполовину виручені з патронів. Отже, справа зроблена, але світла все одно мало. В трьох місцях, де мали бути по три лампочки, фактично було по одній. Тим більш, одна з наявних трьох - виявилась несправна. Подумки: а були ж часи, коли батько любив за столом, спеціально для гостей, багато світла!
Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція
