Під час якоїсь творчої зустрічі знайомлюсь із дівчиною, яка має в собі ряд комплексів, загалом пов'язаних зі спробами подолати внутрішні стереотипи. Моя смілива поведінка є уособленням її протилежности. В якійсь не суть важливій розмові виходимо на тему: а слабо... прийти на вечірку до друзів у спідньому (майці і трусах)? Мені - ні, а для неї - це виклик. Домовляємось, що вона переступить себе і прийде. Знайомі були якісь її, що надавало б для неї більшої сміливости. От вже той день, я збираюсь із дому мало не в домовленому образі, в якому їхати треба буде крізь все місто. Біля мого дому (багатоквартирний будинок, який не викликає жодної асоціації з реальністю) місце зустрічі. Вона ж приходить у верхньому гламурно-вишуканому одязі та капелюсі, а під низом показує, що має, як і домовлено: спіднє. У мене вже виникають сумніви: може і мені вдягнутися краще, як виходити в місто? Вона погоджується і я повертаюсь у квартиру. Вдягаю джинсові штани, щось на верх. Тепер опиняюсь у місті, але сам. Знаю лише, що маю встигнути за годину побути десь там із нею і гайда додому - до дружини. Така поведінка явно викликатиме питання і підозри. Йдучи містом, бачу Бетмена, який в театралізованому образі на окремій платформі машини, яка їде, показує акробатичні трюки. Мене осяває: мені ж сьогодні показувати із ним спільний номер!.. А підготовка до нього мало не зараз. Хтось просто на вулиці дає мені каву і розповідає про її різну властивість, що пов'язана із міцністю і різний час дії. Та ж людина з натовпу кличе Н.М. (знайома, образ якої взагалі не має нічого спільного з театром, лише зі журналіським спортом, літературою та викладацькою діяльністю). Я поспіхом іду перевдягатися для участі у виставі. Місця для цього немає і я підходжу до якогось вуличного туалета, а у зв'язку, що він був зайнятий ізсередини, поспіхом починаю перевдягатися біля нього у новий одяг. 0545'
