Займаюсь бюрократичними питаннями на виділення матеріальної допомоги у вигляді машини. Відвідую з дружиною чиновницю, яка приймає відвідувачів у цілковито формальній атмосфері, так, що дехто з колег просто відкриває до неї двері, аби щось перепитати, що навіть чути суть того чи іншого питання. Разом із тим відвідуємо чиновника, якому найголовніше - це бюрократичне оформлення паперів: "Наостанок: заповните ще ось цей папірець і справа буде вже на вашій стороні!" Мені не віриться, що може бути така проста процедура отримання допомоги в Польщі. Головне в цьому питанні - це бажання і держава вже тобі допомагає, аби лишень розвивався. Наводиться приклад, що країна готова виділяти фінанси на період вимушеного безробіття, аби людина, схильна до алкоголізму подолала в собі цю звичку. Не оплата за подібну "інвалідність", а реальна праця над собою. Міркую з дружиною, що машина хоч і оформляється, як допомога на мене, але більш пасуватиме для її потреб.
Андрій Данилко змінює сценічний образ. Тепер те, яким він був, не є топовим у запитах на період війни. Замість надутих грудей і штучної зірки на голові, яка декому нагадує кокошник, починає грати роль мачо: носить спідній одяг і штани у вигляді ерегованого чорного гумового члена. Як не дивно, але публіці це подобається і такий образ має навіть певний попит.
