Задивляюсь на екзотичність листя на дереві, яке має на собі безліч привитих свого часу щеп, які вже зрослися до хворобливого вигляду "кукси", в один кавалок різних видів і сортів. Це переносить мене до діалогу з японцями, які мають зовні кінематографічний вигляд високої аристократії, які, на моє прохання, починають навчати розуміти їхню мову, шляхом випадкових складів, які вже фігурують у мене на язиці, не відаючи про їх значення. Після кількох таких слів, наче в художньо-документальному кінофільмі, бачу історію тисячолітньої давнини. Як одна дівчина потрапляє в сомнамбулічний стан вічного сну, опинившись перед цим в капсулі з густого кисню, подібного до желе, яка почала захищати її від води, стрімко ущільнюючись під тиском морської глибини. Ця капсула змогла її, вдягнену в костюм дракона, "законсервувати" на тисячі років. От я її вже бачу на дні океану, як лежить у якійсь круглій глиняній чаші, з якої визирає лише її голова, зокрема обличчя з заплющеними очима. Візуально "уявляється", як прийде час, коли вона зніме з себе той чудернацький костюм і випливе з тієї посудини... Звучить голос із-за кадру: "Н е т у с л а б 00000000 г 0", - але чомусь я чую це словосполучення візуалізовано, у вигляді усного перекладу з японської, з нулями. 0330'
Розрізаю торт на вісім дольок. Пізніше виникає потреба розділити його на більшу кількість. Чомусь турботи за цей торт переносять мене на обрахування його периметру, знаючи радіус. Починаю "ламати голову". Чомусь це важливо. 0700'
P.S. Цікаво, що в реальному житті, під час однієї співбесіди, потенційний роботодавець поставив мені подібне питання. Попросив швидко обрахувати. Звісно, такого я не очікував, адже робота не мала стосунку до природничих наук, а лише до продажів. Співбесіда завершилась нічим. Потенційний роботодавець тим самим підвів мене до причини, чому я йому не підходжу: "ти - філолог!" А формула виглядає як S=2πR.
