Сон 230823 "Підготовка до навчального року"

Дружина працевлаштувалась у новий навчальний заклад. З часом "підтягла" мене до його життя, так, що майже відчув себе на рівні з викладачами. Житлові умови були організовані так, що знаходились на території цього ж закладу. Якогось дня виходжу на балкон, який більше нагадує спільну терасу зі стільцями, як у театрі з видом на вікна учбових авдиторій. Сідаю на лавку в чому й був, як вийшов з дому, і дивлячись на будинок, бачу за його вікнами студентів, що сидять і уважно слухають кожен своїх вчителів. Дехто помічає мене. Я ж міркую, що дивно сиджу і так само виглядаю, а ще: мене всі тут сприймають трохи дивним, отож, це мене певною мірою виправдовує. Раптом за одними з вікон (окрема авдиторія) бачу усіх викладачів, які заслуховують доповідь моєї дружини. Навіть дещо чую, про що вони говорять. Розмова ведеться польською мовою. Хтось коротко відкоментовується російською... Виникає якесь замішання та невдоволення. Я чомусь вирішую узяти мольберт і піти до них, аби мовчки поставити якусь картину. По дорозі вирішую узяти якусь книгу. Під руки мені потрапляє щось на зразок "Камасутри"... З'являється донька, яка тримає в руках книгу "Преступление и наказание". Вирішую, що це саме те, що треба! І заходжу в ту авдиторію, де знаходяться вчителі, з мольбертом і книгою, мовчки ставлю десь обок і йду... 

P.S. Цікаво, що на днях донька взяла з бібліотеки книгу "Zbrodnia i kara", хоча уві сні тримала в руках російськомовну версію.

Сон 230123 "Містичні справи"

210123 - Події, пов'язані з містикою. Наодинці з дружиною. Якесь показове спостереження доньки.

220123 - Беру участь у весіллі. Наречений отримує в спадок дуже великий маєток, майже замок, але в занедбаному стані. Я ж міркую: з чого він почне його відбудовувати і з якого покою почне жити його родина?

230123 - Місце-мрія будь-якої дитини, але в масштабах, що перевищують уявлення навіть дорослого. Усе побудовано з великих корзин, куль, коробок солодкого та смачного. Приїжджаю з групою туристів у подібне місце, в якому можна не лише їздити, ще й літати як разом, так і поодиці. Останній день перебування: усі вже ностальгійно дивляться навколо, міркуючи, що взяти зі собою на довгу згадку. 0215'

Потрапляю у студентську авдиторію. Маю взяти участь у лекції. На початку проходжу рядами і прибираю якесь сміття. В кількох місцях відзначаю поламану підлогу. В одному з них: крізь цілий поверх. Згодом приходить лектор. З кимось лагідно його вичитуємо. Домовляємось, що лекцію він читатиме не тут. 0344'

Якісь паперові справи, а поміж тим бачу на стіні збірник законів, де на палітурці фігурує прізвище голови Верховної ради таке ж, як і моє. Дивуюсь: як я таке міг пропустити? Беру ту підшивку, роздивляюсь уважніше: отже, то було в ті часи, коли я займався громадською діяльністю! Комусь коментую побачене. 0500'

Сон 250418

Я зустрічаюсь із людиною, з якою маю поїхати до роботодавця. Я трохи знаю ту фірму, яка свого часу розпалась на дві частини.
Приїжджаємо до тієї фірми, заходимо в одне з приміщень у форматі лекційної зали. Таких, як я з десяток-два. При вході ми мали зняти взуття. Своє взуття поставив у шафу, що була біля дверей в аудиторії. В аудиторії була лекторка, яка почала нам розповідати про благодійність для певного фонду. У мене виникло питання. На незручне питання вона відповіла питанням на питання. Я прошу відповісти однозначно. Тепер вона говорить з інтонацією, що взагалі не лічило б волонтерам. Я звідти йду, вдягнувши куртку і взуття. Сівши в машину, якою приїхав зі знайомою людиною, вона в мене питає: а де твої сандалі? Наче я забув їх на тій зустрічі.
Я повертаюсь у те ж приміщення, в якому проводиться інформаційна робота про благодійність. Я приодчиняю двері і прошу в тієї ж самої лекторки забрати з шафи своє взуття. Вона ігнорить. Потім підходить до мене і зачиняє двері. Я захожу з принципу в аудиторію, бо не виношу ігнорів, і дивлюсь чи є мої сандалі. А їх немає. Помічник (дівчина) цієї лекторки каже, щоб я подивився при вході в іншій шафі. Я пішов дивитися там і на взуття інших, які стояли біля дверей. Ніде їх не знайшов. Подумалось про нелогічне: які можуть бути в мене сандалі, якщо я був у туфлях весь час? Просто тому, що мені про це сказали?.. Я повертаюсь до чоловіка з яким їхав у машині, і який за них запитував, і кажу, що їх не знайшов, бо їх могло й не бути.

Проходимо різної висоти проходи: для когось нормальна висота стелі, а для когось замалі. Мені - комфортно, у мене стеля під мій зріст.

Паровоз-жінка. З м'якими частинами, як груди, що мають приєднатися до іншого паровоза, який відвіз її в якусь сторону. Ті груди відпадали від злучення на повороті під час зрушення з місця. Але на наступному повороті все пішло добре.