Щоденник сновидця, завдяки якому намагаюсь зрозуміти себе та навколишній світ крізь призму незвичних художніх сценаріїв, продукованих власною позасвідомою творчістю
Знаходжусь на високій насипній горі з вугілля, що примикає до ще більшої бетонної стіни, із технологічного отвору якого, згори, сиплеться гаряче вугілля. Поки до мене долітає, встигає охолонути. Я ж стою з лопатою і відкидаю те вугілля нижче, аби щораз звільняти вільне місце до нових сипучих потоків. Зрідка до мене долітають невеликі гарячі вуглики, але шкоди не роблять. Моя праця безперевна і монотонна.
Спускаюсь у вугільну шахту. В обличчя вдаряє гаряче повітря з чорної куряви вугілля, так, що немає чим дихати. Згадую про маску і тепер я з нею. (Увесь сон - це вагонетки та вугілля). Хтось розповідає, що в ліфтах, які опускають по декілька людей в шахти, трапляються такі поломки, що вивертає всередині весь його метал, і люди гинуть. Це стає настільки звичним, що працівники починають лише сухо констатувати такі події.
Святковий стіл у домі (наче мій, але геть не знайомий). Серед їжі багато солодкого. Зефірні солодощі різних видів, переважно рожевого кольору. (Певна асоціація з нещодавнім сном у джунглях і рожевим тортом, що їв перед сном). За столом багато євреїв старшого віку, про яких лише знаю, що є далекими родичами родини Л. Кінець застілля. Ось уже остання пара йде з дому. Кажу до них услід: "Л. вітання!" 0330'
Вже минув рік, як я веду блоґ "Сни Лоґоса" ("Сни Logos'a"). 13 березня 2018 року був зроблений перший допис, у яком...
