Сон 080423 "Лежить в основі"

Мене запрошують на журналістське інтерв'ю. Рекомендує давній колега Б.Г. Ще від початку діалогу ведучий відзначає певні складності в нашому знайомстві. Хоча інтерв'ю перебігає активно, насамкінець, вже у приватній розмові, каже, що воно було для нього одним із найважчих. Обережно наголошує на тому, що в моїй особистості присутньо багато психологічних ускладнень, наче так, що я, вивчаючи себе, вийняв їх із себе, але так і не сховав. Увиразнює свою думку: для інтерв'ю завжди ліпше бути таким впізнаваним, як більшість людей, коли образ для багатьох є зрозумілим і ріднішим, а в мене присутньо настільки багато невпізнаваних для багатьх рис, які варто було б приховати. Про себе міркую: за його логікою виходить так, що дарма записую сни, аби зрозуміти себе? виймати із себе проблеми, аби їх зрозуміти? а вони настільки "вилазять" і "приростають" до впізнаваного для інших давнього "легкого" образу, і це дарма? Тепер я з ними опиняємось десь на природі, посеред просторої річки. Аби розвіяти такі сумніви, прошу до інтерв'ю зафільмувати новий образ: посеред води підходжу до корабля, беру його за якусь дерев'яну конструкцію, що тримає його за основу обок і починаю розкручувати навколо себе. (Образ для реальности архінеправдоподібний: стояти на водній поверхні і крутити навколо себе велику масу?). Міркую: так, саме таким веселим, несподіваним "придурашкою" був раніше. Знаю напевно: людям таке сподобається!

Тепер ситуація видозмінюється так, що я на тій же річці. Впізнаю край берега, переконання, що тут вже був (видно, спогад із забутого сну бо дещо зі снів знайоме). Височіючи над водою, споглядаю, як росте очерет, який окреслює лінію берега. Знаю, що мені минулого разу дуже сильно тут сподобалося. Комусь із родичів розповідаю про це місце. Спочатку конкретика мого слухача неоднозначна: батько, діти, дружина... В руках то один, то другий тримає фотоапарат. Робимо чудові знімки. Наче так, якби це був мій батько, - перепитує: чи вифотографуємо всі кадри? (Мова йде про те, що фотоапарат є плівочним). Це за сьогодні має бути друга касета! Насамкінець опиняємось біля дверей якогось дому. Я пропоную дружині зробити спільну світлину нашої родини у форматі селфі. Дружина витягує руку, але навряд чи їй це вдається, адже про те: чи потрапили всі нараз? - можна лише здогадуватися.

Хтось каже: "відповідні wiadomości". А інший у тому чує: "ковідні wiadomości", з думкою про те, що вони обмежені. Доводиться їм переповторити пару разів, поки не з'ясовують між собою суть сказаного.

Йду дорогою, що йде поряд з шосе до батьківського дому. Зауважую, як один сусід, а згодом другий - заливають у дворі добротні фундаменти. І з першого погляду не ясно: чи для дому, чи для огорожі? Підходжу до знайомого проїзду, а там прямо з так би мовити "перехрестя" зробили залізничну колію прямо з Києва до рідного міста і саме до "мого" проїзду, де з самого повороту зробили для колії кільце з реверсом залізничних маршрутів назад до Києва. Дивлюсь, а тут прям таки під'їжджає такий поїзд, а в ньому повно китайців та інших азіятів. Екскурсовод на цій зупинці-розвороті розповідає, що "Головна риса нашої сучасності - це експрес метод!" - тому й такий потяг і задум його появи - експрес. Також розповідає, що ідейником і архітектором такої колії є пан Лавенда. Разом із тим, слова екскурсовода перехрещуються зі словами якоїсь людини, яка стоїть поряд мене і каже: "Це не те, що в твоїй Польщі!".

Сон 080123 "Невдала форма"

Потрапляю в оточення путіна. (На днях снився сон, де так само трапив ув оточення Гітлера... але є серйозна відмінність). Перебуваючи десь "у полях", путін дає інтерв'ю для мас-медіа про якусь технічну установку. Я ж стою поряд нього з лівої сторони. Слухаю і дивлюсь на нього, а він якийсь лишнє рухливий, лишнє говіркий, якийсь трохи не такий, яким звик його сприймати. Дивлюсь уважніше і помічаю, що він молодший за віком, у нього інша форма очей, яка більше нагадує Мєдвєдєва. Явно, якась невдала версія двійника! Стою і дивуюсь: і як люди такого не помічають? Хоча може й помічають, і знають, але за зовнішньою серйозністю зберігають офіційну форму кедебіської "пристойности": не виказувати на публіку свої сумніви, а вірити "формі подачі" "спущеної згори" беззастережно.

Як у телевізійних новинах, проходить інформація про круїзне містечко, яке не було застраховане, адже не могло знайти таку страхову компанію, з якою можна було б домовитись, і з причини серйозної несправности ходової частини змушене стати на безтерміновий ремонт. Дивлюсь на цю машину-місто і сам в певному шоці. Це не монолітна споруда, як один дім, а комплекс різних будинків. Що з того, що виконані з архітектурною різноманітністю, а вночі світяться, як будинки Лос-Анджелеса? Це ж комусь прийшло в голову зробити подібність до круїзного лайнера, але на суходолі!? А якими дорогами воно мало б їхати? Що за сучасна мода на дивні мегапроєкти?

Сон 130920 "Не все так важко!"

Іду по базару, дивлюсь на товари з різним крамом (якісь асоціації з іншими снами), тепер - по вулиці, а мене перестріває дівчина, яка хоче взяти інтерв'ю. Розповідаю їй про співпрацю з "управлінням сім'ї та молоді", і як все тяжко з реалізацією проєктів. Якоїсь миті з неба починають падати м'які іграшки великого розміру. Одна з них схожа на Білочку з мультфільму "Льодовиковий період", але з доповненям образу: кольоровими стрічечками середнього розміру, пришитими по контуру до різних ділянок тіла (рук, ніг, талії). Загалом, веселий образ! Друга іграшка більш прозаїчна: за формою видовжена сіро-синя трапеція, щось із натяком на форму морозива (на палочці). Неймовірно, але тієї миті ті іграшки викликали в нас стільки радости!..

Сон 190919 "Як будуть у подальшому розвиватися події"

Я в батьківському домі. Проходжу кухню, за столом сидить чоловік, схожий на батька, і слухає голосно відео з Youtube, в якому гіпнолог спілкується через сліпера з душею Єльцина. Визираю на двір, цікавлюсь: де мати? Повертаюсь на кухню, трохи подивований таким інтересом до гіпнотрансових станів з боку того чоловіка. Якоїсь миті переношусь в сюжет тієї розмови, яка починається з питань: до якої сторони сил належить тепер твоя душа? - завершуючи питаннями про Україну та Кравчука. Душа про себе говорила наче про дві сутності: одна, що ще живе на землі, а друга, фактично, яка покинула тіло. Кожна з них різниться по рівню внутрішньої сірости. Жалкував, що не був прозірливим, хоча нині за себе на Землі втішений, зі словами: "виправляюсь!" Далі, за викликаними оповідями, але вже якось незалежно від першого сюжету, бачу певну документальну кінохроніку, в якій розповідається про визвольний рух в Україні, про коронованих гетьманів, про те, що четвертим і поки останнім був Кравчук. Навіть бачу його з короною на голові. Береться інтерв'ю, в якому Леонід Макарович щиро визнає, що "не знав, як будуть у подальшому розвиватися події, що в той момент багато чого залежало від волі Єльцина: чи зможе він зробити зі своєї країни успішну державу?" А в суміші з діалогом крізь гіпноз, звучить фраза, наче відповідь, з уст того ж Єльцина: "А шанс такий у мене був! Я міг повести країну зовсім іншим шляхом". 0345'

Сон 170618 "З двома головами"

Вечір. Я на вулиці серед кола знайомих, але саме так сприймаю оточуючих уві сні. Жодної людини з реального, кого б я міг знати, окрім моєї дружини, що зі мною. Серед того товариства є ті, що знають нас, як родину.
Так, як початок сну загубився, залишилось відчуття концертної або театральної паузи: наче щось відіграли і ведеться підготовка до нової програми. Дівчата у певному наряді, зокрема і моя дружина, хваляться, що до свята завчили багато українських пісень, зокрема різдвяні. Спробували заспівати колядку. Але парадокс у тім, що уві сні жодного натяку на зиму. Хтось каже дружині, що я замовляв квитки на Стаса Михайлова. Навіть прозвучала певна сума. Я віднікався, адже такі співаки взагалі не в колі моїх музичних смаків.

Якийсь чоловік заносив і виносив з відвалу, до якого йшли круті сходи, різних дрібних тварин. Чи вони там мешкали, чи просто він їх так носив із собою - було неясно. На якомусь етапі того чоловіка я уявив собою і виніс птаха (качура), якого сховав у районі грудей. Голова цього птаха визирала назовні з розкритого коміру. Я звернув увагу на людей і зрозумів, що вніс моду носити на собі птаха. Ходять люди з двома головами: своєю і тендітною, що з дзьобом.

Я на місцевому телебаченні даю інтерв'ю після тривалої відсутності в Україні. Знайома телеведуча О.С. ставить питання про складність вивчення українцями польської мови в Польщі. Я наводжу приклади з кола тих людей, хто тривалий час мешкає в польському середовищі, а мову так і не зміг освоїти. Навожу й позитивні приклади, зокрема посилаючись на власний досвід. На якомусь етапі продовжую розмову польською, аби наочно підтвердити сказане. Оповідь перед камерами спокійна і впевнена.