Видно, під впливом попереднього сну, сниться хворобливою дружина: у поведінці зів'яла, апатична, фригідна. Пробую її "розбудити", проявити до себе інтерес. І це мені вдається! Але раптом, ліжко, на якому лежить, тепер стоїть не ближче вікна, а притуляє якісь прохідні двері, у які стукають і перешкоджають нашому мовчазному діалогу. Я ж відсовую ліжко і пропускаю незнайомих мені чоловіків, які усміхаються і виходять іншими дверима. Міркую собі: треба ж так трапитись, що ми опинилися у прохідній кімнаті?
Колись мав нагоду відвідати один організаційний захід, у якому випадково образив якихось дівчат необережним висловлюванням. Характерно, що це було ненавмисно, а з їхнього боку вийшло так, що це торкалось діяльности всього колективу, в якому вони працювали. Щось відповіли, але на тому й розійшлися. Причиною їхнього невдоволення стали мої короткі зауваження їхньої акторської майстерности. Під кінець того "знайомства" з'явилась давня знайома Т.В., із якою в реальному житті намагався організувати виконання авторської пісні. Її поява органічно лягла на той випадок колективної "образи", адже моя з нею остання зустріч була пов'язана із потлумаченою з її боку, як творче приниження, моїм небажанням виконати ліричну пісню в стилі рок, тим молодим колективом, в якому вона була солісткою. Отже, цей подвійний конфлікт з'являється знову. Тепер я не у вузькому творчому колективі, а на повноцінному масовому заході. На якомусь етапі підходять до мене ті ж дівчата, які не забули нещодавню "образу" і сходу вирішують продовжити з'ясовувати стосунки: довисловлюванням недоказаного. Видно, що час пішов тій групі осіб не на користь, він лише розвив їхню агресію до мене. Я ж став і почав все по порядку вислуховувати, без прагнення когось словесно перебити й прийняти сказане, як урок на майбутнє. Ці галасливі з боку дівчат "стосунки" почали привертати сторонню увагу, від чого навколо нас почало утворюватися велике коло ґав, аби розібратися у причині конфлікту. Звісно ж, слухаючи лише їх, почали недовірливо дивитися на мене. "Вишенькою на тортику" стала поява згаданої знайомої, яка вирішила долити і своєї оливи до вогню жаги: "провчити негідника". Цікаво, що її образа виношувалась мало не більше половини її життя, відколи ми розійшлись. Зі сторони: це взагалі неспівмірні речі, але лягли в одній площині часу. Раптом все це припиняється голосною музикою у приміщенні телецентру, в якому ми всі знаходимось. Увага перемикається на великий екран, на якому показують історичні кадри життя цього закладу, зокрема директора компанії, який, як було видно за чорно-білою кінохронікою, сідає в президіум під оплески. Він схожий на велику гору людського тіла з горбом за плечима і, сідаючи, маленькою головою, яка опускається на місце грудей, ще більше увиразнює той горб. (Цікаво, що цей образ мені вже знайомий, можливо, бачив його в одному з попередніх снів, але однозначно, що чимось схожий на героя з мультфільму "Монстри на канікулах"). Цей образ ліг ув основу скульптури, яку відтворили в тому ж президіумі. А так, як цієї людини вже нема серед нас, всі заходи проходять за, умовно, його присутністю. Дивлюсь уважно на скульптуру, а вона мені чомусь нагадує образ-мем Ждунá, схожу на пародію (з реальности), яку нещодавно побачив на сфотошопленому зображені великого каменю, як символ заснування рідного міста. 0430'
