Я з дружиною маю їхати потягом. Жінка має квитки, аби орієнтуватися за конкретним часом. Тут вона мені каже, що десь лежать сумки, а разом із ними ноутбук, який обов'язково треба зарядити. Маю відлучитися, аби узяти ті речі та сісти в потяг. Тепер я у вагоні потяга шукаю вільне місце, аби розкласти сумки і ставлю на заряд ноутбук. Іду вперед потяга до дружини. Коли опиняюсь біля неї, у обох з'являється переконання, що цей потяг неправильний і ми терміново маємо вийти. Потяг навіть встиг рушити з місця, але в перших секундах, дивлячись на нашу паніку біля дверей, хтось зриває стоп-кран і ми вискакуємо на перон. Прошу дружину зорієнтуватися з часом. Дивиться на квитки і годинник і називає хвилини, щось на зразок: "о 39, а не...", заспокоюючи себе і мене, що "все добре". Тепер я подумки згадую про наші речі, які залишились у потязі. Чомусь виникає стійке переконання, що речі поїхали третім потягом, коли ми зійшли другим, у якому також їхали і таким хибним переконанням, що певний час, узагалі порушивши невідь-звідки таким "стійким" спогадом усю логіку подій, хоча насправді зійшли на тому ж вокзалі. (Тут можна взяти до уваги появу повтору, який часто виникає уві сні). Тепер треба озвучити дружині: де наші речі... На тлі її впевненості, що все вже буде добре, і залишилось сісти у правильний потяг (уві сні навіть не виникає думка: коли ж вона сіла, а я встиг пересісти у "другий" потяг), маю її розчарувати "найстрашнішим": де наші речі?! (На чому й просинаюсь ). На загальному тлі цікавий інший фактор: мою упевненість, що все відбувається добре, підтримували коментарі якоїсь проводниці, яка давала відповіді на мої питання, коли мав сісти з речами в потяг і скеровувала в ньому, коли і чому мав сходити. Цікаво, що її поява, це і була моя впевненість у правильності дій. (Цим образом можна підкреслити відоме твердження, що герої, які нам сняться - це і є ми). Перед тим, як маю дати роз'яснення дружині про все, як і що відбулось з нашими речами, пробую скласти для себе розсипаний "пазл" побаченого з логікою дій, від якого зусилля проснувся. (Перше переконання: такий алогічний сон навіть не варто записувати, але трохи поміркувавши збагнув інше: наскільки він нетиповий і на своєму прикладі може показати, як уві сні чудово порушується час і простір - головні "камені спотикання", завдяки яким більшість людей сприймають сни несерйозно, але чудово вказують на проблеми невизначености, коли ми дивимось і думаємо про майбутнє...
P.S. На цьому прикладі, з реалу: в скорому часі, по трьох роках, дружина має їхати в Україну, аби вирішити деякі формальності з документами. Треба купити квиток. З цим лягав спати. Квиток ще не куплено. Ось чому відсутність впевнености в часі та проблема з речами, зокрема професійним образом - "ноутбуком", із яким нерозлучна дружина з дня в день, як одним із символів вирішення справ, зокрема питань із роботою та поточними документами.
Цікава виникла думка у зв'язку з сьогоднішнім сном: як уві сні мені доводиться брати участь у організаційних процесах (наприклад: свята, зустрічі, поїздки, екскурсії абощо), коли весь час існує ризик порушення часу і простору? Схоже, що дія організації - сюжет і місце дії, не має такого значення, як наповнення і деталі, а також повтори. До цієї тези якось було вже приходив, навіть робив на цю тему запис, а тут вкотре маю певні підозри, що це саме так.
