Сон 070824 "Мистецькі твори"

Йду з донькою коридором якогось закладу, схожого на навчальний. Наче супроводжую її до якогось викладача. Вздовж нашої дороги на стінах висять якісь художні роботи, але я на них не акцентую свою увагу, помічаю якби "краєм ока". По праву сторону заходимо в конкретні двері та зустрічаємо чоловіка, який сидить за столом. Вітаємось. Кімнатка невелика, але тут моя увага раптом і міцно натикається на малярську роботу виконану олійними фарбами у оригінальному, якомусь авторському імпесіоністичному стилі. Сюжет: в центрі полотна річка, яка наче розділяє образ надвоє, мазки лягають наче прямі короткі лінії згори донизу, а з обох боків впритул до неї мало не ідентичні одноповерхові будинки, які б у реальному житті видалися б банальними, написані мазком горизонтальним, а на цій картині, разом із річкою, що їх розділяє, набувають якогось глибокого філософського смислу. Більш узагальнено: небо і трохи дерев на краю полотна і дещо за будинками. Лише згодом роздивляюсь по стінах і бачу інші полотна в цьому ж стилі. Розумію, що для такого малого простору для таких робіт буквально мало місця і це "невелике" потребує реально щось більшого.

P.S. Після сну спробував зрозуміти стиль художнього мазка. Виконаний ніби так, що на мазок світлішого кольору згодом накладався другий мазок - більш темний, отож, тим самим створювалась глибина і немовби рух у просторі.

Пітешті, Міовені, Румунія

Сон 091220 "Картина для самолюбства"

Сниться вчорашній сон, який я й не запам'ятав. Суть полягає в тому, що художник малює картину на туалетну тематику, дуже нею втішений, ділиться зі мною своїм захватом, який до кінця не розумію, виносить свою роботу на аукціон і за неймовірні, як для мене, гроші, анонімно купує її сам у себе. Тепер ця робота висить у нього в зачиненій кімнаті, в якому є унітаз, навідуючись туди рідко, лише в ті миті, аби потішити своє самолюбство. Так художник одного разу провів і показав мені свій шедевр мистецтва. Для опису словами, конкретика відсутня - не запам'ятав, але є залишкове переконання, що в певній кольоровій атмосфері в центрі роботи по-художньому зображено купу гівна.

Сьогодні ж сниться, що я живу в будинку, в одній з квартир якого - житло цього художника. Чомусь від самого ранку не йду на роботу і в мене виникає відчуття: подивитися цю мистецьку роботу, яка висить в чужій квартирі, за кількома дверима. Знаю, як відчинити двоє дверей, але не третю - потаємну. Проникаю в дім, доходжу до тих дверей, шарпаю за ручку і спрацьовує сигналізація: вмикається уживу на повну гучність голос власника і творця картини. Це телефонне оповіщення. Я кажу, що маю намір сходити в його туалет і посидіти в особливій атмосфері, тому так закортіло побачити ще раз цю картину. Чую, що такими словами натиснув на самолюбство і художник дозволє мені проникнути за вузькі двері тієї кімнати. Знаходжу з дозволу ключ, відмикаю двері, але тієї миті в дім заходять якісь незнайомі для мене чоловіки. Злочинці! - подумав я, і гайда все зачиняти. Тепер двері виявились хлиткими, замок розбовтаним, який не піддавався до закривання. А я все це в поспіху... Біжу до других дверей, там у коридорі - перехід, наче перестриб. Берусь у поспіху здолати перешкоду, вирішую обійти її інакше. Далі з'являється якась дівчина, яку сприймаю ворожо і певним ударом її "виключаю". Йду далі й зустрічаю доньку, а вона чомусь тримає в руках електропилу і показово для мене хоче нею розрізати стола. Я підбігаю, вдаряю її головою об стіл. Бачу, як починає вона втрачати свідомість: колом ідуть очі... Моє серце калатає: до чого вже дійшов? - і просинаюсь. 0358'

P.S. Як проснувся і встав, виявилось, що донька сиділа до 4 ночі чи за уроками, чи за черговим серіалом? - невідомо.

Сон 070220 "Витримуйте паузу. Слухайте уважно!"

З дружиною їду в міжрайонному автобусі. Зайшла мова з незнайомим чоловіком, який виявився з відомого нам смт. Розмова зайшла за вчительство, школу, освіту. Зокрема додав, що незадоволений традиційною методикою викладання в загальноосвітній школі, має на це незалежний погляд. Видався доволі поінформованим і розумним чоловіком. На якомусь етапі дороги він зійшов. А розмову, вже про нього продовжила якась жіночка. Виявляється, що він вчитель (для мене прозвучало це, як "лікар"), має практику в державній школі, а сам планує розпочати в своєму селищі приватну школу, використавши під неї батьківський дім. Я ж кажу, що певною мірою це добре, там достатньо дітей, аби назбирати клас, наприклад, на десятеро учнів; це не село, хоча й не місто, зі своїм темпом життя.

Завітали всією родиною на одну художню виставку, презентацію якої поєднали зі святковим столом. Захід затягли настільки, що я вирішив підійти до директора і запитати за його початок. Заходжу в кабінет, а там ведеться його розмова з двома персонами на тему мистецтва та якоїсь художньої роботи. Директор бородатий, чомусь мені нагадав знайомого художника (давно померлого) Бориса Портного. Постояв трохи, послухав їхню розмову, поки не знайшов момент перебити і поставити своє запитання.
- Коли будемо починати? Запрошували на четверту годину, а нині вже 5:20?
На мої слова він покликав організаторку заходу і велів починати. Коли повернувся на місце, то побачив, що якісь жіночки з села не витримали і почали їсти якусь домашню заготовку. Одні жіночки налисники, прикриваючи їх в долоні, аби не осоромитися на всю публіку, а інші - вже дістали велику пластикову миску, з якої всім підряд, хто приїхав з цього села, роздавалися чи не тіж налисники.
Тепер слово бере організаторка заходу:
- Добрий день! Прошу вас, коли буде виступати гостя, слухайте її, будь ласка, уважно, не поспішайте із запитаннями, витримуйте паузу, дайте їй висловитись - це дуже розумна жінка! - Сказано було з такою інтонацією: мало не смакуючи кожне слово. Продовжує:
- Коли будуть накривати стіл, наперед вибачаємось, їжа не освячена!
Цей коментарій взагалі збив із пантелику: як це взагалі відноситься до проведення виставки?
Для когось коментую за своїх дітей:
- Вони знають, як поводитись у таких закладах, адже вони вже не раз були в ресторанах.
Дружина пересмикує і каже мені:
- Ото сказав: у ресторанах!
- Я мав на увазі: бачили, як треба поводитись.
Тепер чуємо, як люди врешті-решт їдять, а хтось із офіціантів ходить і голосно перепитує:
- Сирники! Хто хоче ще сирники? 0345'

Сон 220319 "Знеславлений праведник"

У лазні є два басейни. Один - теплий, другий - змерз у лід, має високу кригу синього кольору. Розтоплюю той лід, але в основному - не виходить. Працюю довго. Басейн частково наповнюється водою, та крига не сходить. (Колір синього льоду вже був у якомусь забутому сні). Мій бригадир каже, що пояснить керівництву ситуацію, що нічого не можна зробити. Насамкінець з'являється професор, який завідує першим басейном і каже, що все, чим може допомогти, він зробить. Відкриває поличку, а там різні ґумки і засоби для чищення. Але побіжно продивившись, розуміємо, що питання того розкресаня криги він таки не вирішить. Зі слів керівництва: обіцяють, як зробиться перший басейн, перейдемо до другого. 0308'

Виявилось, наче для конкурсу, в моєї доньки немає необхідних художніх робіт: були, а як треба - немає. Поїхали родиною до якогось житла, яке уві сні є нашим, і там, серед складених речей знаходимо її роботи. Кажу дружині, що вони інші, аніж ті, які шукали, але не гірші, можливо, кращі за ті.

Сюжет сну - це суміш періодів середньовіччя і нашого часу, можливо, десь і майбутнього. Якісь елементи схожі з художнім фільмом "Час".
Головний герой грає праведника: просить у людей милостиню на благі справи. Раптом він зачіпає одного хлопця, який впізнає в ньому колишнього злочинця і брехуна. Все б нічого, якби цей праведник не говорив за чесноти і щодо них не чіплявся до людей. Той, хто в ньому впізнав нечестивця, почав так само, вголос, перед усіма на вулиці, говорити: це ти той, хто кинув мою сестру, обкрутив голови трьом дівчатам і зробив їх вагітними, втік від відповідальності... І далі, щось у такому дусі. Тому хлопцеві нічого не залишалось, як вислухати все про себе в повному мовчанні. Можливо, щось і хотів сказати, але бачив, що тут слова будуть спрямовані проти нього. 0500'

Сон 190518 "Двері у простір"

Швейна машинка в одній руці, в іншій - кришка від білої каструльки, зустрічаю знайомих з творчого кола та науковців, які групками йдуть додому і, вітаючись, щось з гумором коментують у мою сторону. Мені та кришка, "як привіт", тому її кладу в якусь сумку, зі сторони машинки. Я йду в обласну юнацьку бібліотеку і щоразу щось до них заношу, зокрема книги. Цього разу йду зі швейною машинкою. Подумалось: а скільки я до них маю щось заносити? Треба і до інших щось занести!..

Йду до Будинку художників. Щоб туди потрапити, треба до неї піднятися по залізній драбині. Коли я прийшов, виявив, що її демонтували і входу немає. Залишились двері на якомусь 3-4 поверсі виходом у відкритий простір. У мене намір занести до них якісь книги. Я знаю, що цей будинок аварійний і якщо зайти з другого боку і піднятися по хитких сходах, та пройтись тими коридорами, де провалюється дерев'яна підлога, то я можу заблукати в тому лабіринті. За відчуттями цей дім мені знайомий з інших снів: великий і дуже сторий, у нього багато коридорів, а підлога вся з дерев'яних дошок, які скиплять, і по них лячно ходити, бо розумієш, що дім є аварійним. В якомусь з минулих снів я шукав вихід на вулицю. Тоді паралельно зі мною шукала тогт виходу якась дівчина. Я знайшов його далі за протяжністю будинку, аніж вона. Тому в цьому сні я й не намагався пробувати зайти в нього. Відсутність знайомого мені входу була остаточним аргументом.

Я їду в міському транспорті, зустрічаю знайомі обличчя ще зі студентських часів. Дівчина з якогось незнайомого паралельного потоку зі мною розговорилась. Я мусив виходити на зупинці, хоча вона не відпускала своєю розмовою.

Їду в міському транспорті, зустрічаю гумориста ще з часів "Перевесла". Уві сні я знаю саме так, хоча в реальному житті не такої людини, може, й не існує. Він питає щось у мене, я у нього. Знаю, що проводить незалежні гумористичні зустрічі. Я питаю, а поети до вас ходять? А він: та ні! Тієї миті була зупинка і я мав сходити з тролейбуса.
Я запитав у того гумориста, як його звати, на що він відповів: Василь Черній.