Якесь непримітне промислове місце. Я біля високої та довгої стіни, що знаходиться біля дороги, запалюю багато свічок, якоїсь миті їх сприймаю як кадильні палички, які уживають ув індуїзмі абощо, але вогонь присутній однозначно. Якоїсь миті полум'я перехоплюється на землю, адже виявляється, що поверхня ґрунту містить у собі паливні матеріали. Так до кінця і не зрозумів: смола, нафта, рештки колишнього рубероїду?.. Коли повторював ту саму дію зі свічками трохи в іншому місці, але біля тієї ж стіни, вогонь перекинувся на поверхню "жорстокіше" і неконтрольовано, але, на щастя, швидко вигорів сам, що навіть і не встиг прикрити якимись картонами, що валялись обабіч дороги навпроти. Разом із тим ще здалеку, але починаючи з легкого рогу дороги, почала з'являтися якась людна процесія. Поки вона підійшла, вогонь вже вигорів і зовні виглядало "наспокійно". Хтось, із ким я був, повідомив мені дивну інформацію: подзвонили до нього з якоїсь релігійної організації і спитали: "Що у вас там коїться?" - вказавши нашу адресу перебування. Виявляється, що десь у позаматеріальному світі занепокоїлися масштабністю обряду зі свічками там, де ніколи цього не спостерігалось! Коли процесія підійшла ближче, примітив, що вона є певного роду військово-театральна, покликана зберегти якусь давню пам'ять про подію, яку не відзначали доволі давно, можливо, яку організовують раз на десять, п'ятдесят років. На них дивився, як випадковий глядач, після чого сюжет почав мінятися дещо на кінематографічний (схоже під впливом переглянутого вчора фільму: "Там, де співають раки"): тепер я в якомусь домі, де виставляють меблі. Після того, як герой поставив на шафу консоль, прямо на місці почала виникати романтична ніжна сцена з героїнею... (на тому і проснувся, учувши сторонні шуми з реалу).
