Сон 151122 "У жартівливому тоні"

Починаю проявляти інтерес до однієї дівчини. Себе почуваю самотнім хлопцем. Якось невимушено, але розвиваються стосунки у більш серйозні. Раз, без домовлености, прогулюючись у центрі рідного міста, приходжу до її дому. Якийсь час стою під вікнами її квартири (перетин вулиць Л.К. - Ф.-Ч.). Вечір, пізно, темно, вона виходить на прогулянку. Якось ідемо компанією її друзів. Відчутно почуваю себе іншим від решти тусівки. Жартома кажу, що можна вважати нас парою, а вона майже так само віджартовується, що маю до неї підрости. А я у тому ж жартівливому дусі: то скільки тобі років? - 19-ть! (Хоча виглядає дорослішою). - То я за тебе в рази старше! - А я ще не розлучена! - Нічого, я вмію чекати!.. Потім помічаю в компанії її друзів неоднозначні погляди між іншими парами. Потім опиняємось на якійсь терасі, де біля кількох людей із нашої групи починає проходити якась стороння жіночка, створюючи незручности з ризиком мало не випасти з тієї висоти. Помічаю, що спілкується українською. Роблю їй зауваження рідною мовою, адже більшість розмовляють польською. Для її ж "зручности" пройшлась із поверненням тим же маршрутом. Прочитав це, як специфічний гумор з її сторони. З висоти тієї ж тераси звертаю увагу, як на траві пасуться "зайончки і крулічки", хоча реально відрізняються за зовнішнім виглядом між собою, але діють, як одна команда. Десь поміж них лежить у траві середнього розміру помаранчевий м'яч. Загальний образ усіх тішить. 0230'

Сон 150919 "Ситуативна логіка"

Дружині треба зустрітися з одним іноземцем, який приїхав у наше місто вирішити якісь справи. У мене нагода раніше з ним перетнутися, аніж їй. Захожу в одне бюрократичне місце, а там черга, яку займаю. За невеликий проміжок часу заходить він і стає за мною. Пробуємо незалежно один від одного просунутися поза чергою: поставити на початку черги питання чиновнику, який міг би прискорити процес. Як виявилось, чиновником був мій колишній начальник С.Д., який одразу вирахував, що ліпше спочатку поспілкуватися з іноземцем. Тим більш, що один, що другий заговорили англійською. Підходить дружина, розповідаю подробиці, кажу, що зараз вони вдвох у кімнаті. Наголошую, що та людина говорить виключно англійською. На що дружина з іронією каже: "От і повирішуємо: я німецькою, а він англійською!" 0530'

Проходжу біля чотирьох горіхових дерев, які, як знаю, посадив батько. Вони великі, врожайні, лущаться і падають на землю. Хоча дерева сприймалися порізну, їхні стовбури росли поряд один від одного, якось дивно нахилені до землі, так, що в основі, на кожному з них лежало по горішку, аби розрізняти кожен сорт. Задум: добре орієнтуватись під час нарізного збору врожаю. Навіть було відро для того. Пройшовся садом трохи вперед, а там яблуня, а на ній плоди солодкі, як морозиво у формі "ріжок". Збирати такий врожай треба акуратно, бо як впаде на землю, його вже не з'їси. Вирішую зібрати врожай, а тут відбувається чергова трансформація уявлень, або ж підміна образів, як із яблуками. Стою біля горіхових дерев із відром і розумію, що морозиво, яке росте на їхніх кронах, будучи на сонці - тане. Як їх складати разом? Так мій чудернацький намір руйнує ситуативна логіка.

Мешкаю з колегою по роботі В. у якомусь студентському гуртожитку. Іноді наміри В. до кінця не розумію: є людиною перемінних намірів. Якогось дня іду я з ним вулицею, а на зустріч студенти-іноземці, які, можливо, мешкають у тому ж будинку, що й ми. Переважно йдуть парами, з огляду на ширину пішохідної дороги. Потрапили до їхньої колони клином, чим почали створювати для них незручність.
Раптом В. зривається з місця і починає бігти, розбиваючи колону. Чіпляє ліктем одного хлопця, який не вагаючись починає за ним бігти. За компанію біжать до десятка й інших хлопців. Я ж прискорюючи крок, кажу за свого друга, тим іноземцям, хто залишився стояти на місці: "Sorry... eskuismy... sorry...". Полишивши колону, добігаю до всіх. Притиснувши В. до стінки в якомусь кутку, хлопці починають з'ясовувати стосунки. Я ж заступаюсь за нього, намагаючись пояснити, що В. не є недружелюбною людиною, просто іноді в нього бувають "напади" зміни поведінки, як би це дивно не звучало. От він йшов і раптом побіг, а зачепивши когось ліктем, це розцінилось, як те, що хотів когось образити.
У цьому ж сні, але іншим фрагментом, допомагаю В. перевезти три торби. Одна з них доволі велика. Так, як В. не схильний роз'яснювати свої наміри, й цьому фрагменту сну мені не зрозуміло, куди він їх перевозить: на нове помешкання? збираючись додому?.. В результаті завозимо в якусь камеру схову. Тепер уві сні просинаюсь і бачу, як В. спить у протилежну сторону ліжка, що стоїть поряд. Десь за вікном, якщо так можна назвати, мешкає власник дому. Зазирає до нас і починає жартома коментувати поведінку В. На що я віджартовую: просто пора вже йому спати з дівчиною, а не в компанії чоловіків.

Сон 020319 "Колишні напрацювання"

Я завітав на стару роботу, на яку нині працевлаштувалась моя дружина. (Жодних суттєвих асоціацій із колишніми місцями праці в реальному житті. Також виникає подвійне відчуття: праця дружини то якимось робом і моя праця). Сиджу за офісним столом і спілкуюсь з колишньою колегою В. на різні теми, про щось жартую. По ходу розмови вона заповнює якісь документи. Ставить оціночні питання щодо себе, аби підтримати розмову. Я знаю, що дружина зараз у директора і може чути мої розмови "ні про що". З іншого боку, своїми розмовами можемо заважати роботі інших працівників, адже офіс невеликий. Колишня колега ставить дивне питання щодо того, як я оцінюю її шанси на посаду президента? Сприймаю це за жарт, щось коментую. Робить уточнення, зачитуючи щодо себе питання з паперів, із якими працює. Розумію, що то є документи для подання кандидатури на участь у виборах на посаду президента України. Папери частково заповнені, викликають у мене інтерес. На її столі лунає телефонний дзвінок, згадана колега піднімає слухавку. Чую і я голос з телефону. Жіночка представляється: "Магазин "Природа"..." Згадую, як колись заходив до них, аби укласти договір. Міркую собі: от і пройшов час, а дзвонять лише зараз! Видно мої колишні напрацювання!.. А виявляється, що питає вона не по роботі, а зовсім інше: чи не знаємо раптом, де можна відремонтувати копіювальний апарат? Просить підказати фірми або спеціалістів. Колега розгублюється, а я одразу їй підказую найближчий сервісний центр. У той же час заходить якийсь інший колега і додає, що знає пару інших, і називає їх. Я кажу, що і я знаю про них, просто порадив найближчий. Він у відповідь, що в запропонованому мною сервісному, дійсно хороші спеціалісти. Тієї миті заходить директор, заклопотаний і трохи виснажений роботою. Бере у В. ті документи, які були перед нею і йде за вільний стіл, аби їх підписати. Помічаю, що останні папери вже мають розставлені печаті. Подумки: тіж папери В. тримала "на президента"? Може, це інші в його руках. Сідаючи за стіл, керівник не опускаючи голови, почав дивно косити одним оком. Про себе відзначив: який він дивний! Ловлю його погляд, а він спинився на ефектній дамі, що увійшла в офіс і стала в дверях. Наче зрозумів одразу, що то його друга половина. Десь тут опиняється і моя дружина, яка готова почути наступні вказівки до роботи. Осідаючи повільно в крісло, і не зводячи очей, директор простягає руку до працівника, якій заходив із коментами про копіювальні апарати. Потрапляє рукою у внутрішню частину сорочки і разом із тим у дірку в районі правого плеча й пальцем, крізь рвану тканину, проводить круговий рух, як то показують об'єм шкоди, а насправді прагнучи жестом щось пояснити, й у тому ж стані заціпеніння й неспускання очей, каже слова, видно, адресовані до моєї дружини: "А ти тікай, сонечко, тікай!"