Сон 140325 "Сила в іншому"

Стикаємося в роботі з ефективністю праці. Полягає вона на тому, аби складний малюнок з мозаїки складати максимально правильно: на раз і більше не переробляти. Мозаїка є доволі складною: з малюнками тварин і візерунками. В нашій праці з'явився чоловік, за яким видно було, що мав внутрішній інтерес складати мозаїку не просто на раз, а швидко і правильно. Ми до кінця не розуміли його, поки не довідалися під кінець роботи, що це не просто звичайний робітник, а олігарх, який найняв математиків для обрахунку правильного викладання кольорів та їх послідовностей у візерунках, для того, аби таку роботу виконувати в рази швидше. І що найцікавіше: досяг такого розрахунку. Тепер працівники за менший час праці виконують складну роботу, яку раніше робили в рази довше. Маючи математичний розрахунок, олігарх, переодягнувшись раз у робітника, почав економити на робочій силі та виконувати в рази більшу кількість замовлень. Саме в цей момент прості працівники зрозуміли, що математичні обрахунки в школі - це не просто забаганки, аби дітям "життя не здавалось солодким", а реальний інструмент, адже хто зумів опанувати його в рази з практичною метою, той обов'язково опинився "на коні", а не "під конем" - "на віслюку", як Месія (гумор для божественних роздумів). Навіть від того в нас з'явився реальний смак гіркоти: справедливий егоїзм одного помножений на максимальне використання чужих ресурсів - це і є ефективність.. чи на користь однієї кишені.

Поставили штучному інтелекту обрахувати якийсь показник на Місяці. Вин видав приблизно такий же результат, про що писали наукові книжки, як припущення, але так, що й не було остатично доведено. Хтось з науковців питає: а чи ставили ШІ запитання: "Діставши таких висновків, чи здійснив він обрахунок у ситуації виключення своєї присутности на Місяці?" Припустивши, що ШІ вже має таку хитру логіку самовиживання, де пропонуватиме "правильне" рішення з ризиком для людини, але не для себе..

Опиняюсь на чужому городі. Весна. Деякі грядки зроблені у вигляді траншей. Виникає потреба почати пересипати грубий пісок. Настільки видається грубий, що - декоративний. Підсумовую: дивні земляні роботи, як на мене.

Я в чужій хаті. Хазяйка, яку подумки сприймаю за тещу (розмита конкретика), має чоловіка, який більше нагадує лежачого діда (в порівнянні до реальних спогадів - далеко віддалений сюжет). "Теща" має дві дерев'яні люльки до паління, які "колись давно" курив дід. (Сон переривається).

Тепер наче як новий сюжет ::

У діда підкошуються ноги і я його ловлю на руки, аби він ще міг стояти. Відчуваю, який він худий: так, що відчуваються мало не кості крізь шкіру. Також відчуваю як у цього діда слабне і слабне дихання, а в якийсь момент прислухаюсь і усвідомлюю, що він вже не дихає. Тепер кричу помираючому чи вже померлому діду, якого ще тримаю на руках, аби привести до тями: дєд!.. дєд!.. дєд...

Поряд замку Château d'Avrilly, Trévol, Франція

Сон 210424 "Інкогніто та впізнаваність"

Я з дружиною у вечірньому місті. Кудись без конкретики йдемо, наче від когось тікаємо, аби ні з ким не бачитись, а в результаті потрапляємо на якесь святкування, на якому зустрічаємо за рядом примітних облич мало не весь батьківський колектив тієї школи, в якій вчилась донька мало не п'ять років тому. Нас упізнають, вітаються. Отже, те прагнення: десь піти так, аби бути непримітними, - поки не вдався: оперативно покидаємо це місце і йдемо далі вуличками міста. Дружина проявляє бажання щось перекусити. Знаходимо в приміщенні іншого великого будинку кав'ярню. Бариста очікує від нас гарного замовлення, а в результаті дружина так і не може визначитись, схоже за браком певного асортименту, який насправді для себе хоче. Я ж замовив каву. (Без уточнення: собі, їй - у реальному житті можу зробити для себе, а віддати, якщо просить). Ціна 20. Без конкретики: яка саме валюта. Дістаю гаманець і вирішую: аби не розмінювати купюри, віддати увесь дріб'язок. Спочатку вишукую в кишені гаманця, потім висипаю на стіл баристи і починаю рахувати. Разом із монетами бачу пару ексклюзивних, про які дещо й забув, що ношу з собою: якась унікальна прямокутна монета на 20 гривень, але з дефектом: явно механічно вигнута. Таку б я не віддав, унікальні - колекціоную. Ще пару незвичних - з інших країн походження, а решта - жовтяки, які він відмовився брати, хоча до суми ще бракувало з 1,5. Поки рахував, бариста дивиться на дружину і каже, що він її знає, лише не може пригадати звідки. Уже наголошує на тому, що йому і так вистачає тієї суми, що дав, а я ще не можу заспокоїтись, аби її зібрати повною. От навіть і тут: хотіли б бути інкогніто, але до кінця не вийшло.

Опиняюсь біля будинку, де колись виконував деякі роботи, або ж був свідком їх перебігу. (Таке переконання уві сні). Тепер там викопали трактором велику яму, аж до бетону підмурка, на цілий поверх в землю. (Можу провести певні асоціації зі свіжою реальністю, опосередковано пов'язану з роботою). Виникає питання: що ж вони тут будуть робити? Заливати новий бетон? Пригадую, як колись тут робили інші роботи і це місце вже було раз перекопане. Тепер проходжу город біля цього будинку, а там також стаю свідком методу "глибокого занурення", аби посадити або пересадити якусь городину...

На якомусь підприємстві виконую з малою групою колег монтажні роботи, але в якийсь момент починають бракнути деякі матеріали. Дійшло до того, що я почав вишукувати будь-які болти діаметром вісім, навіть на місцях праці робітників цього заводу. ... І справді познаходив, але всі вони якісь різні та з дивними шапочками. В процесі нашої роботи, як було зрозуміло, контроль за виконанням праці був покладений на якогось англомовного чоловіка. Він з'являвся рідко, без лишніх коментарів, але був у курсі того, що ми робимо. (Знайомий стиль роботи з австрійцями, коли дають роботу працівникам, відаючим, що роблять). На початках праці, слухаючи його, навіть почав актуалізовувати слова з англійської мови, але згодом почув, як він говорить дещо польською, врешті-решт, коли настав той момент, коли не було чим робити, а він з'ясував для себе причини браку матеріалів, то видав фразу вже російською: "Я виріс в Америці на православ'ї і разом із тим не можу зрозуміти організацію цієї роботи".

P.S. Образи та ідеї уві сні - це виключно продукт нашого досвіду. На прикладі цього сну, мені не могла снитися інша мова світу, якщо я її не чув і не можу її розпізнати, як таку.

Виспаний, але ще можу спати так, щоб відслідкувати початок появи образів уві сні.

Велика довга квітуча алея, зроблена у вигляді арки. Я йду по ній і помічаю перед собою групу монашок, які організовано йдуть попереду, у тому ж напрямку, що я. Вирішую пришвидшитись, аби перевірити одразу. І дійсно, "влітаючи" в їхні фігури, переконуюсь, що вони були міражем. Можливо, я того вже хотів, тому це так сталося.

Цікаве спостереження, що уві сні я рідко усвідомлюю, що в мене є ноги та руки, адже їх фактично не бачу, якщо про них буквально не думаю.

Сон денний.

Якась міжпланетна місія. Ніби не симуляція потрапляння на чужу планету, а заразом велика правдоподібність у тому. Виключно чоловічий колектив. Мета: наблизитись до центру планети. Як і у книзі "Земля Саннікова", експедиція вирушила на Полюс. Мені ще поки не ясна практична складова: як? - але так виглядає, що цей збір людей - це фанатики своєї ідеї. При перших труднощах наближення до Полюсу виявилось, що серед цих людей є ще й фанатик заволодіння всесвітом. У важкий момент прийняття рішення, він офіційно висловив свій намір і ідею, що досягши центру землі, він здобуде унікальний камінь, завдяки якому він покорить собі весь світ. Найстрашніше, що цією людиною виявився старший групою. Він дав завдання пройти фізично нереальний маршрут, тим більш розійтись меншими групами, аби трапити до місця призначення максимально стовідсотково. З цієї миті ситуація починає виглядати більш фантастично. Відчуття, що все відбувається на іншій планеті, загострюються. Якогось святкового дня у чоловічому колективі з'явилась група жіночок. Хтось висловив думку, що навіть у складних умовах усе можна знайти та купити за гроші. Ситуація розпаду колективу почала набирати стрімких темпів. Усе заразом почало виглядати, як звичайне випробування...

Сон 180723 "Дивне наповнення"

Якась мистецька акція. Стою з групою людей перед дверима ліфта і чекаємо на його приїзд. Двері великі, наче в солідному готелі. Якось зі сторони звертаю на себе та інших навколо мене увагу: усі стоять голі, а я в труселях і ще хтось, відзначений якоюсь незначною убраністю.

Спостерігаю, навіть апелюючи в думках на пройдений час, за будівництвом дому. Вже завершили зведення стін. Час будувати дах. Міркую: стіни викладені з цегли так, що мають у простінках порожнину. Як тепер маємо "запихати" туди утеплювач?

У великому домі, де зупиняються люди на перепочинок (готель? - але сприймається, як більш приватне), присутня велика делегація науковців-туристів. Займаюсь організаційними справами, навіть готую страви. Як насамкінець підійшов до кухні, звертаю увагу на охолоджену воду в каструлях, у яких плаває розтоплений твердий сир, що набув, кожен шматок по-своєму, дивної форми. (Так, наче хтось ворожив свічками на воду). Здивувався побаченому, адже не міг пригадати, щоб я робив якусь подібну страву.

Якась довга свіжовикопана траншея. Мені сказали, що щойно похоронили три бджілки. Потім кажуть, щоб я їх перепоховав правильно. Сприйняття ситуації, що їх просто кинули з листям і притрусили зверху чим-небудь, що рахується землею. Тепер я намагаюсь знайти ці "три бджілки". Хтось інший робить мені вже зауваження: "Та як ви хороните? Вони вже точно не житимуть!" (Можливо, обіграна фраза "пережити три смерті"). Отже, шукаючи їх, перепоховав так, що "воскресіння" їм не судилося.

Сон 250323 "Несподіванка"

Я десь на незнайрмому городі. Якийсь чоловік розглядає і точить каменем сокиру. Раптом починає зі мною та кимось, хто був біля нього, ділитися враженням:
- А знаєте, що трапилось у мене на днях?.. Отак собі працюю і чую звук, як щось риє землю. З'являється отвір... Хто це може бути?
Присутні в здогадках.
Продовжуючи точити сокиру вже на круглому рухомому камені:
- В'язень із тюрми, що знаходиться неподалік!

Сон 020323 "Прихильність"

Пораюсь із землею на якійсь знайомій мені клумбі: пересаджую якісь кущики майбутніх квітів. Десь відволікаюсь на деяких родичів, які зібралися разом і сидять за святковим столом, але мені до них якось байдуже: у мене своє захоплення! Якоїсь миті торкаюсь до однієї з рослин і бачу, як вона витягує свої листочки до мого пальця так, наче обіймає його. Рослина певною мірою схожа за ніжністю на щавель, але з вузьким листям, як у кульбаби. Щоразу дивувався ще небаченому в житті, повторюючи дію знову й знову: підвожу пальця, а вона піднімає листочки, обіймає, забираю пальця - опускає листя додолу... Що ж за диво-рослина? - міркую я.

Сон 200522 "Смерть на землі"

Ранок. Дивлюсь за вікно, а на землі паморозь. Міркую, що перед сном дивився погоду, а вдень мало б бути десь під 25 градусів. Невже сьогодні буде така велика різниця температур? Отже, міркую: доведеться брати додатковий верхній одяг, а на роботі його скидати.

Опиняюсь на якомусь підприємстві по виробництву м'яса. Перше, що дивує: свіжі оброблені тушки різних тварин лежать просто на землі, що на вигляд нагадує "полігон". (Чомусь саме це слово фігурує, як визначення). За формою і розмірами можна впізнати, які це були тварини. Може і хотів би, але не купив. Хоча довго дивився, який шматок вибрати, адже все мало не цілими тушами. Другим разом приходжу, а їх вже на тому місці немає. Продають в двух спеціалізованих місцях на тому ж підприємстві, але для мене це було вже не переконливо. Десь на тому ж заводі, біля сходів одного з будинків, побачив на землі якісь красиві камінці різного розміру і кольору, схожі на цукерки, і почав їх підбирати, а по ходу міркую: чи то їх їсти, чи на них дивитися?

Тримаю в руках оригінальний ніж, щось середнє між канцелярським і робочим для електриків. У реалі таких не бачив. Розкладається на три частини, для трансформації форми, аби легше було ним працювати. Отак і крутив цей ніж у ріках, вивчаючи його.

Сон 050422 "Хлібне місце"

Я з дружиною маємо потрапити на якийсь секретний об'єкт у вигляді замку, який знаходиться доволі далеко. Добираємося до нього певний час... Потаємний вхід до замку виглядає через якусь водну артерію, яка наповнена небезпечною рідиною, що обпікає шкіру. Виходимо до цієї "води" і бачимо, що у резервуарі доступу до нашого таємного входу майже повністю відсутня рідина. Тим самим вхід до цього об'єкту ускладнюється. Але ми долаємо труднощі і досягаємо бажаного входу. Пригадую, як було не раз, видно, за незрозуміло яким забутим сном, прокладав у цьому замку два шляхи. Один із них мені видається більш небезпечним, той, що вправо. Вже всередині замку пошепки питаю дружину: "Куди ми йдемо: вліво чи вправо?.." Дружина впевнено рушає право. Жестами хочу показати, що туди йти більш небезпечно і що не до кінця можу знати весь той маршрут, але ми пішли... Недалеко відійшовши, побачили якусь людину, яка віддалася від нас на інвалідній колясці. Вирішили пробігти ту ділянку швидко, аби він нас не помітив. У результаті він нас і примітив, і якось раптово "побіг" за нами. Ми сховалися за першими, які побачили дверима, а це виявилась пекарня. Той чоловік забігає за нами і відзначає, що дуже сильно пахне хлібними виробами, що лежать усюди. Звертається до нас несподівано лагідно, і очікує від нас якийсь знак, адже хліб, який він випікає на замовлення свого власника, колись роздавав людям, а зараз цей хліб просто лежить і вони змушені з невідомих причин тримати його в себе і нікому не роздавати. Він подумав на нас, що ми і є тими людьми, які прийшли по цей хліб. Ми ж мовчки вирішили погодитися з його тезою, адже хто скаже, що ми тут опинились зовсім іншої причини?

Ідучи вулицею, біля будинків "ДОС" (спогад з дитинства), заходжу на якийсь незнайомий мені город. Там порається дівчина, яка нагадує незнайомку, образ який пару раз зустрічав у рідному місті й певною мірою подобається, навіть кілька дівчат із таким типом обличчя). (Уві сні його б назвав збірним). Дівчина в гарно приготовлений ґрунт садить та сіє на якусь майбутню зелену поживність. Чомусь вирішую тут собі поїсти. Переступаю акуратно між рядками і "зіщулююсь" в якомусь куточку, де дістаю готові макарони швидкого приготування і починаю їх їсти.

Сон 270322 "Філософсько-гірке"

Опиняюсь на якійсь незнайомий ділянці городу. Таке усвідомлення, що маю пряме відношення до цієї землі. Тепер маю намір викопати редиску (редис) і пересадити її наново. Починаю цим займатися, зосереджуюся на тому, що вона має виглядати не хаотично, а в рядках. Більші відкладаю в сторону, дрібніші повертаю назад у землю. Чомусь довго вирішую над тим: що є більшою редькою, а що меншою? Уявно удосконалюю технологію процесу посадки рослини. Тепер я бачу, як з лийки, наче разом із водою, висаджую в землю не просто редьку, а букву за буквою, утворюючи між тим якісь поетичний текст, місцями настільки зріджений в друкованих буквах, незалежних одна від одної, що певною мірою почало нагадувати за формою якусь східну поетику: хоку, танка, рубаї.

Сон 021220 "Чорна гора"

Із якимись людьми опиняюсь біля землянистої гори. Дивлюсь на її схили, а з неї починає сипатися земля і щоразу інтенсивніше: раз, другий, третій... Дивлячись на певну до неї близькість, дивним чином дістаю рукою десь із-за своєї спини, наче іграшку, легкову машину, і ставлю перед собою, наче у фокусі, в реальний розмір. Запрошую тих з ким був до неї, сідаю за кермо і ми їдемо.

Сон 281112 "Ходити стало небезпечно!"

Працюю якось відособлено, але разом із давно знайомою родиною моїх батьків (К.). Заношу землю на багатоповерхівку. Ось уже маємо там мішок... Такого, як він, ще має бути. В них повинні бути якісь насадження. Робота в процесі, але чомусь почали знімати захисні бар'єри на балконах, а саме ними ми переходимо з одного поверху на інший (доволі заплутано з погляду логіки). Схоплюю розмови зі сторони родини К. Багато впевнености в планах, але я вже знаю, що роботи далі не буде. Тут ще з'являється родина С., двоюрідрий брат О. І ось я вже розумію, що плани головних героїв (К.) руйнуються, адже вони бачать: ходити стало небезпечно!

Сон 290920 "Рівень над землею"

Спроба зробити на сходових клітках ящик під овочі та інші побутові речі. Обирав поверхи, поки не зупинився десь між першим і другим. Коли оцінив матеріал (дсп), з якого мав би робити, десь розчарувався в розмірах: хоч і великі, але не настільки, ще й частково надтріснуті - б/у. Нічого, можна обрізати! Але ж мороки скільки? Разом із тим розумію, що місце під цей ящик неузгоджено з сусідами, адже живу значно вище (таке уві сні переконання), а заважатиму мешканцям знизу. Насправді, навіть мій намір ні з ким не узгоджений. Виходжу на вулицю, зустрічаю деяких постояльців цього дому - жіночок, що на пенсії мають багато часу на розмови. Прислухаюсь до них. Хоча моєї теми не торкається, але явно не налаштовані легко вирішувати справи. 0315'

Я сторонній учасник. Хтось показує, що рівень земляного насипу вище за заявлену норму (візуально - на 40 см) у зв'язку з тим виникатимуть проблеми з оформленням документів.

Єгипет. Я в науковій експедиції, яка приїхала до захованого під землею храму, який має умовну назву "під залізним ковпаком". Там вперше було використано метал для захисту храмової споруди. Як зайшов до нього, то вибрав одне місце, де й присів на лавку. Роздивившись уважніше, зрозумів, що саме це місце є одним із головних при вході в храм. Люди, які до нього заходили, торкалися певних святих місць, одне з яких невелика ікона, що стерлася наполовину. (Образ ікони нагадує Оранту або Покрову). Вона знаходиться над головою, прикріпленою до балочного бетону. Цей храм наполовину вивезений на артефакти, адже для туристів це місце, як вирішили чиновники, є недоступним. Тепер я бачу більше десятка вантажних машин, які завантажені кам'яними білими брилами великих розмірів. Тепер дивлюсь углиб зального приміщення храму. Якийсь хлопець сидить на одній з лавок (змішаний образ із костьолом) і курить електронну сигарету, випускаючи клуби диму. Пора йти! Тепер виникає морока з сином, який не хоче покидати це місце, але я знаходжу переконливі слова. Вийшовши із примішення на сонце, спостеріг поряд річку, яка, на вигляд, є архітектурною частиною цієї споруди, пропливаючи між бетонними брилами із невисоким рівнем від землі. Подивившись у воду, побачив велику і довгу рибу, частково схожу на щуку, яка пропливала, не рухаючи хвостом. "Невже мертва?" - подумав і здивувався. 0430'


Фрагменти сну за вересень 2020 року:

Донька в вже в дорослому віці.
Серверування столу: тарілки, ложки, фужери тощо. Лише підготовка, без їжі.
15.09.20

Вішаю на дереві інструмент. Плоскогубці. Ніч. Хтось піходить до того дерева, а я його сприймаю ворожо. 2342
20.09.20

Тягнемо тонкі кабеля. Я ж стою на повороті. Загалом їх виходить доволі багато. Тепер я їх акуратно викладаю. (Сон з повтором. Загалом, присутнє якесь "залипання" на одному процесі). 0340'
28.09.20

Сон 020520 "Доступне - неможливе"

Потрапляю в секонд-хенд, а там хтось з-серед кіпи одягу дістає плаття і висловлює неприємне здивування. Поряд тієї людини стоїть мій колега з певним почуттям гумору.
- Понюхай, наче у цьому одязі померла жінка! - звертається незнайомець.
- Вона не померла! Просто в її собачки був поганий настрій! - відповідає колега, дивиться на мене та продовжує. - Це все одно, як хтось каже (російською):
- Вы чувствительны!
- Нет, я не чувствительный! Просто окна очень слабые! 0005'

Я десь у північній чи то центральній частині Росії. (Ніколи в реалі там не був). Потрапляю в оточення якихось роботяг. Знайомлюсь із чоловіком, про якого довідуюсь, що він був донедавна фермером, який мав гектари землі, на якій нині частково стоїть новозбудований завод, у будівництві якого задіяні ці люди. Поряд будується дорога. Пригадую випадок, коли у людини забрали сад, аби будувати таку ж дорогу, хоча власник присвятив йому все своє життя. І все "без суда та слідства". Дивлюсь ув іншу сторону і бачу той сад, до якого вже підійшло грандіозне будівництво дороги. Разом із російською чую незнайому мені мову від чоловіків схожих на молдаван, але явно, що вони іншої національности. Примітно це не лише по кольору шкіри, але й по характерно для всіх витоншених з горбинкою носах, щось подібне до зовнішніх рис деяких народів Середньої Азії. Один щось до мене каже тією мовою, наче жартує з чогось свого, по завершенню діалогу зі своїм колегою. Я з ним погоджуюсь, киваючи головою в знак прихильности. Вся ця кількість народу зібралась тут не випадково, сьогодні якесь велике в Росії свято. Грає музика. На якомусь етапі всі стають під неї на коліно, по завершенню - піднімаються. Навіть я змушений був це зробити, не розуміючи до кінця всієї суті подій. (Дія, викликана масовим інстинктом - не виділятися серед натовпу). Лише на останок збагнув, що це був гімн, якого я ніколи до цього не чув. Поки грала музика, я помітив за всією цією метушнею, як неподалік горять зовнішні двері, хоча й бокові, навчального закладу. Подумалось про школу. Чомусь пригадався той самий чоловік, який був фермером. Якось дивно все в уяві складається, що пам'ятаю його вчителем, який працював у цій школі й погрожував, коли я в ній вчився, перед всім класом, що підпалить її. Час минув, діти повиростали, випустились зі школи. Він вже давно не вчитель, навіть не фермер. От і прийшов час, аби ті двері почали горіти. Хоча все з його боку виглядає в цей момент так, що він постійно на очах: організовує людей, весь такий неймовірно ініціативний, системний. Щоб розгледіти пожежу, підходжу ближче; а це так вночі (хоча до останнього був день) миготять кадри з показу кінофільму. Я заходжу у приміщення, а там сидить небагато людей і дивляться кінохроніку. Мені ж нецікаво і я виходжу, але якось так, що опиняюсь ув іншому приміщенні, схожій на бібліотеку. Там жіночка старших літ неспішно підходить до незвично-вузької рухомої шафи, яка має замкнені ячейки-шухляди, що рухаються повільно знизу догори. Читає щось із написів на них, читає, поки вони рухаються. На якійсь із них зупиняється і відчиняє, дійстає звідти кілька листів і дає мені. Якісь незнайомі мені люди колись писали, а я тільки-но зараз маю змогу їх прочитати. Беру один із них, розпаковую і починаю читати: "Я померла, але лист житиме, покити ти його не прочитаєш...". Потім за розмовою з цією жіночкою, повертає мене до теми цього листа:
- У тебе племінниця померла, ти не пам'ятаєш? (Головне, що в реалі в мене їх немає, лише двоюрідні). 0150'

Зупинився в якомусь готелі, а щоб помитися, для того зроблені в цокольних приміщеннях, окремо для чоловіків і жінок, ванні кімнати, які поєднують душ і туалет. Кабінки зроблені нетипово, а за різними дизайнерськими рішеннями. Приходжу туди, а там мало не все зайнято - санітарний час. Углибині того приміщення якраз працюють прибиральниці, десь із десяток. Ну і ніяк, аби почати: там не зайдеш, бо мають з часом перейти сюди; тут, ближче до виходу, так само - заважатиму я. Жіночка, яка сидить у ролі вахтера, не може дати раду: не дає йти там, де вільно й не дає там, де все зайнято. На якомусь етапі зрозумів, що не маю рушника для купання, хоча був роздягнутий до спіднього, як зайшов сюди - не повертатися ж? Побачив поряд неї місце зі складеними речами та запитав у неї: чи може вона з тим мені зарадити? Вона й видала один. "Хоч у чомусь із неї користь!" - подумав у незавершеному підсумку. 0445'

Щось подібне до попереднього сюжету із замкненістю та неможливістю скористатися відкритим. Разом із тим: два рази пробував записати уві сні цей сон, повертаючись до його деталей, які певною мірою видозмінювалися і "вдосконалювалося" по-новому.
Заходжу в приміщення де стоять сейфи, якими можна користуватися на зразок "камер схову", які стоять на вокзалах. Так от, одні сейфи були зачинені, а до відчинених не було спеціальних ключів. Як не пробував розв'язати цю проблему, але так і не виходило. 0530'

Сон 110420 "Пройняте жиром"

Заїхав у продуктовий магазин і вибираю різні товари. Щоразу вишукую якісь нові та смачні страви. Мало не останнє, що вибраю, так це хрусткі тістечка, схожі на пахлаву, ще й присипані пудрою. Взяв усю решту, яка була, прямо з коробкою: десь більша її половина. Протягом вибору, щоразу себе повертав до думки, аби не забути ще купити й поміняти металеві "С"-перемички: з широких на тонші. У результаті вони мають виглядати драбинкою. Що й зробив. Але вдома почав міркувати: як замінити? 0030'

Перекопується лопатою ділянка землі, що схожа (за місцем) на ту, яку має дв. сестра в Криму. Я бачу дивну "венеґретну" структуру того ґрунту. Він щедро угноюється відходами від їжі: відвареним лушпинням від картоплі та дрібно нарізаним м'ясом. Перекопуючи вже існуюче, сестра каже, що у них були певні контролюючі органи, які перевіряли землю й здивувалися їхній якости, надавши високої оцінки. Я ж кажу: "А знаєш, завдяки чому така врожайність?" - По короткій паузі, продовжуючи думку: "Наявність у м'ясі - сала!" 0500'

Сон 090320 "Повернення літературного боргу"

З колегою по роботі потрапляємо у місце, яке можна назвати поліцейською дільницею на двох правоохоронців. Але трапляємо не безпосередньо до них, а в приховане приміщення, з якого можна вислизати непоміченими всередину їхньої кімнати. Так трапилось, що колега проявив самоініціативу невидимо пролізти під їхній стіл, на якому була розташована модель-мініатюра воєнних дій на лоні природи, де зачепивши з-під низу палички, на яких були дерева, видав свою "дивовижну" присутність, а заодно й мене, коли я спостерігав із місця, більше схожого на підвал того дому, крізь прямокутний вентиляційний проріз між стіною та підлогою. Виявивши нашу присутність у такій "глухій" кімнаті, як підсумок, опинилися замкнутими в їхній, без права виходу назовні. Далі (фрагментом) їв (там же на місці) такий хліб, що застрягав між яснами та зубами, в результаті чого треба було довго виколупувати язиком, а врешті - лізти пальцем.
P.S. Сон нагадав інший - безмірно давній, в якому я непомітно й неодноразово потрапляв у приміщення однієї людини, у якої була хованка з дивним захистом, до якого я знав секрет доступу. Заходив у той "сейф" не раз. Подібне переконання виникло на початку сну, наче я знаю це місце та їхню хованку, але інтересу до неї лізти вже не було, хоча сам факт впертости колеги нас видав у дивній ролі як спробі розіграти сценарій можливого прагнення потрапити до того місця. 0300'

Маю колекцію публікацій різних авторів, копії яких вирішив розвезти власникам. Ось вже я в дворі жилого двору, оточеного багатоповерхівками. Підходжу до одного з них і по ходу звертаю увагу на зміни: ось місце, де колись був дитячий майданчик, ось зрізаний стовбур дерева, який я пом'ятаю ще з дитинства. Дивно, але воно старе і нікому не прийшло в голову його прибрати: так і використовують у якості лавки! Ось двері, крізь які я можу піднятися в квартиру родини Ліх... Стоп! Але ж вони вже дивним давно в Ізраїлі? Йду з того двору... Помічаю, як на сонці гріється кіт (не кішка), розклавши ноги до сонця. Трохи далі, за рогом дому, обходжу калюжу, яку пригадую так само з тих далеких часів - нічого на краще не змінилось! Міркую: якби та родина повернулася зараз у двір свого дитинства (діти), та зрілих років (їхні батьки), ой, як би вони здивувалися незмінності речей!

Приходжу до Г.К. (Г.М.). Попередньо передзвонив, уточнивши місце роботи. Дістаю папку з копіями публікацій її творів, аби їх віддати. Знаю: в мене ще багато авторів, тому за цією зустріччю будуть інші. Разом із тим завершуємо підготовку нової книги про Юрка Ґудзя. З-поміж принесених мною паперів беремо вже вичитану книгу, у якій присутні давні рукописні правки. Виникло відчуття зібганости часу, коли Г.К. (таке враження лише уві сні) працювала в різних місцях, так, що довелось трохи напружити мізки: куди ж саме їхати, аби потрапити до неї?

Приїжджаю в гості до тещі. Готуємось до якогось свята. Як продовження попереднього сну, бачу відеозапис спогадів одного з письменників про Юрка Ґудзя. Він сидить за святковим столом, а за його спиною проріз до сараю, в якому видно, як дають їсти свині, напочатку підготувавши сіно, перемішавши його з якимись борошняно-супучими додатками. Хтось коментує технологію: наскільки вона проста і цікава. Далі, у тещі прибираємо в домі: подивувало, що до земляної підлоги поприлипали буряки. Здіймається пилюґа і я припиняю замітати, відкладаючи процес на потім. Теща розповідає, як з Манею мають поїхати на якусь культурну прогулянку. Від сказаного маю невиражене здивування. 0500'

Сон 050320 "Пірнання у іншість"

Гуляю по місту тими стежками, якими ходив зі знайомими на днях. Обираю для себе свій маршрут, це дозволяє бути більш уважним до деталей. Доходить до того, що певними моментами я літаю, переміщаючись з одного місця в другий. Ось на якомусь етапі до моєї подорожі приєднується жіночка, яку охарактеризовую для себе як відьма, зі своєю донькою. Розповідають якісь історії особистого плану, які перетікають у нескромний інтерес заволодіти моїми інтересами, часом зі здобутками, хитромудро перетинаючись перевтіленням із моїм світом. Все заради "порятунку" її доньки, якій світить небезпека. Пробую вирватися з їхнього "полону", виринаючи крізь землю в іншому місці. Щось мені виходить, але від такої "втечі" більше втрачаю, зокрема сили та свободу, аніж щось здобуваю. 2325'

Приходжу із сім'єю на пісчаний пляж із відкритими басейнами. Є сонце, щоб погрітися, є окультурені місця для купання. Цим закладом завідують чоловік і жінка. Переважно вони сидять біля одного закритого басейну, де не так багато людей. Люди полюбляють бути на сонечку. От і я з родиною два дні підряд приходимо, засмагаємо та купаємося. Удень, розігрівшись на сонці, коли пішов у закритий басейн, пірнув у холодну воду і відчув контраст, хоча з часом звик і температура вже подобалась. Пірнав під воду, затримуючи подих, пропливаючи від одного кутка краю до іншого. Чомусь залишилось враження, що недалеко від нас, на пляжі, був присутній В'ячеслав Пономарьов. Другого дня досиділись до того, що я, купаючись у закритому басейні сам, увімкнув світло, адже наближалась ніч. 0500'

Сни 20-221219 "Розділяй і владарюй"

Ділянки землі, які обробляються сільгосптехнікою. Я займаюсь із кимось поділом земельних ділянок. Більше, для організації культур.
201219

Підходжу до воріт якогось медзакладу. Маю випустити з території бус зі своїми колегами. Щось докладаю в машину і закриваю за нею ворота. Вона від'їжджає. А я ловлю себе на тому, що вони мали б мене забрати. Тієї ж миті чую, як та машина десь віддалено пригальмовує.
211219

Зеленський проводить пресконференцію. Сидить за столом і роз'яснює про нюанси фінансових надходжень до держави. Про те, що практично кожен проєкт треба розглядати "вручну". Говорить українською. На якомусь етапі пояснює щось терміном з англійської, а згодом повністю переходить на неї.
221219

Сон 071219 "Природа бере своє"

Їду дорогою біля поля, на якому, на свіжозораній землі стоять три імпровізовані каркасні "палатки", обкладені бадиллям із кукурудзи. Зі сторони виглядають, як шалаші. Дивлюсь на них з машини, якою минаю по дорозі. Бачу людей, які йдуть до них у легкому одязі, з-під якого прозирають купальники. Звертаю чиюсь увагу, що ці люди ходили купатися. Якщо брати послідовність подій, з'являється порушення часу або простору. З одного боку палатки вже минув, а наступним кадром бачу, як мешканці до них ідуть. До споглядання примішується спогад, як їх бачив у минулому. Можливо, тут візуальне сприйняття пов'язане з тим, як їх неодноразово минав. Тут у думках проминають, наче спогади, пов'язані з цією дорогою, що тут на полі була трава, потім свіжа зораність і наостанок - сухий ґрунт. А може, то лише мої міркування під час сну? Наостанок потрапляю в одну з трьох палаток. Там сидять дві сімені пари. Один чоловік простягує руку і закриває два вікна, які нагадують сучасні жалюзі. Закривши їх, світло в "шалаші" лише приглушується, але не зникає. 0500'

Сон 230619 "Камінчик до камінчика"

Господар, у якого я мешкаю, побачив мій підпис і так, як йому він сподобався, попросив його ще раз відтворити. Аби відмахнутися від прохання, пробую написати маркером по гладкому залізу, але сам підпис не виходить, пробую ще на чомусь - також. Врешті знайшов якийсь шматок картону і спробував намалювати. Кажу: цей більш-менш схожий!

Будівельний майданчик, на якому будуються два житлових багатоквартирних будинки, десь на три поверхи. Я працюю в одному з них. Кожні з цих будинків належать різним інвесторам. На своєму рівні спостерігаю, як вони між собою змагаються: хто перший побудує і завершить будівництво. Сьогодні виходжу на двір - у сторону другого будинку - і бачу, як робітники, більше схожі на дівочу спортивну команду, одягнені в один типовий одяг у біло-червоні кольори, весело ставлять дах: піднімають його над собою і вирівнюють по кутах (по пробудженню, спробував це якось собі уяснити: за законами фізики так зробити не реально). Кілька робітників доходили аж до краю споруди, у той час коли дах "вело", а вони мали його втримати. Зі сторони це виглядало страшнувато - за тих, хто був там - але їм, схоже, відчуття страху не було знайоме. Таке враження: те, що вони були командою, створювало їм фізичну цілісність, наче мурахам у мурашнику. На долі з тієї споруди виходить трійка осіб, за виглядом і жестами, видно, що інженери-будівельники. Дивляться в розгорнуті схеми, показують на споруду пальцями. Я розумію, що їм найбільше болить догнати за темпами нашу будову: у нас уже стоїть дах, а вони тільки-но ставлять; у нас вже працюють електрики, а вони ще не починали цю роботу. 0628'

Щось монтую з колегою на висоті. Тепер ідемо по бруківці, яку викладають на пісок. Біля якогось будинку рівняю пісчаний ґрунт під викладання бруківки. Звернув увагу, що в іншому місці її, у вигляді квадратних камінчиків, кладуть шар за шаром, просіюючи піском. Таким чином така дорога лягає метром у глибину. Як висновок, якби хотіти таку дорогу розбити, з часом це було б неможливо, лише спецзасобами, або знову: камінчик за камінчиком.

Сон 060619 "Допомога має різні обличчя"

Я в лікарні чи то в поліклініці, допомагаю комусь пройти лікарів. Хтось питає: скільки ще залишилось? Я ж кажу: он, який список! - тримаючи його в руках. Вирішили, що до ряду лікарів можна не заходити, адже дублюють один одного. Чомусь уявив, як до більшости з них зачинені двері.
Троє творчих людей мешкають в одному мікрорайоні недалеко один від одного. Я проводжаю одного з них додому, просто завівши бесіду. Намагаюсь не забути номер дому "72", до якого заходив, адже легко вдруге отак провести і не звернути увагу на відмінність безлічі дверей приватного сектору, що виходять прямо на вулицю. Недалеко від себе побачив чоловіка зі згаданої "трійки", який завернув до свого будинку, зупинившись на повороті вулиці забрати щось із поштової скрині.
Зустрічаю по дорозі чоловіка, який лежить на холодній землі. Кажу йому: "Давай допоможу встати!" А він відмовляється і пояснює, що йому мають допомогти ті, кого він не знає, але не я, і завезти в лікарню. Він так хоче! Просить мене піти: дограти до кінця свою роль. (Цікаво, що він мені нікого не нагадує).
Працюю торговим агентом. З напарником (схожим із реального життя на знайомого супервайзера) маємо знайти за однією адресою декількох клієнтів. Він підучує мене деяким тонкощам у роботі. Так ми зайшли на офіс до потенційного клієнта і сходу продали товарів на 8 тисяч, а поспілкувавшись додатково, ще на дві. Я собі подумав, оце непоганий результат: за раз на 10 тисяч. З таким продажем нас точно відзначать (поставлять у приклад перед всім колективом). Думаю: знову доведеться дивитися на світ крізь призму грошей - бачити не людей, а їхні фінансові спромоги. Клієнт виписує нам відомість, на яку суму куплено ним товару, і дає нам її у руки. Там же у клієнта до мене підходить одна знайома жіночка (сестра колишнього друга з паралельного класу) і починає зі мною ділитися розповіддю про людину, яка потребує матеріальної допомоги, підкреслюючи тим самим, як вона перейнялась до тієї людини жалістю. Я вислуховую з розумінням, але обриваю її монолог на тому, що мені пора йти - я на роботі. 0400'

Сон 180219 "Погляд на земні втілення"

Пролітаю над місцевістю. Бачу жовті клаптики землі засіяні зерновими. Далі йдуть рисові поля залиті водою. Збільшується зум і біля цих полів можу розгледіти будинки і родини, які мешкають біля цих полів. Будови бідні, мало не зроблені з того ж матеріалу, що й ґрунт. Біля однієї садиби взагалі немає зелені, біля іншої - росте гарна морква. Її якраз збирають. Ось хазяйка сидить над вирваною морквою і машинально надкусює з неї шматочок зеленого бадилля. Це якась африканська родина, у них справді добрий врожай моркви! Питаю в себе: невже вони лише те і їдять, що виростає на городі? Потім згадується одна з реінкарнацій людини, яка була жрецем і, можливо, мешкала в подібних умовах. Дивлюсь на ту чорношкіру жінку і припускаю, що так само легко і я міг би бути одним із таких втілень. 0500'