Сон 090424 "В образі нареченого"

Спочатку наче спостерігаю, як у фільмі, а згодом дивлюсь очима головного героя, зокрема в образі нареченого на власному весіллі. (Нічого спільного з далекою реальністю й тим, що герой подібний до мене зовні). Вже знаю, що є гості, разом із ними наречена, а я все займаюсь організаційними справами свята і врешті-решт власним зовнішнім виглядом. Ось вже вдягнув весільний білий костюм із делікатно нашитими візерунками золотистим кольором. По краях долу піджака, з обох сторін, де могли б просто бути "надрізи", виставляю блискавки до середини відрізка так, щоб не видавалось розхнябаним, як розстібнуте повністю або занадто прямим, як складені блискавки наповну. Все, тепер можу виходити до гостей і нареченої! А в голові ще майорять організаційні питання і найголовніша думка: "Чому в нас (у порівнянні з Америкою) немає так, щоб раз заплатив і всі організації проблеми весілля геть з голови молодого?!"

Сон 041022 "Занудство та нахабство"

Склав модну дорожню сумку чорного кольору та йду в готель "Diamant" (часткова асоціація з реальністю). Хочу там здати сумку на зберігання. Знаю, що цей готель має "три зірочки", отже зберігання речей занадто дорогим не буде. Сам пристойно вдягнений: у чорний костюм та краватку. Заходжу в готель дівчина на рецепшині одразу звертає на мене увагу, але просить зачекати, поки дообслужить іншого клієнта. Тепер моя черга. Зберігання такої сумки обійдеться у 25 злотих. Мене це влаштовує. Знаю, що зберегти потрібно лише на один день. Здаю сумку і йду. На вулиці якась ліва дівчина хоче мене поцілувати. Втікаю від неї. Щоб відірватися від зануди остаточно, злітаю десь на висоту ліхтарів. Бачу, як на великій площі електромеханіки ремонтують повітряну лінію електропередач для тролейбусів. Щось їм допомагаю, вони дякують і я лечу далі. Навколо мене виключно міський краєвид. Здіймається вітер і відносить мене до стіни якогось будинку. Там є магазин, а біля нього черга в туалет. Вирішую туди піти, але діти та підлітки пруться першими у двері - більш нахабні.

Сон 270819 "Має зачепити"

Кіноматографічний сон. Я в ролі опікуна, який займається господарчою справою в інтернаті для малолітніх дітей. У мене сьогодні завдання: випомпувати з підвального приміщення воду. Займаюсь різними організаційними справами в даному напрямку, викачую то в одному місці, то в другому. До нас в заклад приїхала людина, на яку покладана місія інспектувати: як дитина адаптується до умов перебування. Тією дитиною є хлопець десь до десяти років. Поки я зайнятий, інспектор спілкується з вихователькою, я ж час від часу долучаюсь до цієї справи. Варто додати, що на свої дії частіше дивлюсь зі сторони, аніж очима самого героя. Використання такого операторського прийому справді поширений у кіноматографії. Я знаю, що вже мене очікують, аби вже поспілкуватися зі мною. Ще трохи і я буду готовий. Цього дня в нашому закладі з'явилась незнайомка, із якою мені довелось перекинутись кількома взаємними поглядами і короткою розмовою про те, ким я тут є. Складається враження, що між нами в майбутньому має виникнути якісь стосунки, але як у всіх романтичних сюжетах, ускладнених певними подіями, з'являється зав'язка твору, недочитана з першого погляду тією дівчиною: моя зустріч з ще однією героїнею, яка прийшла відвідати двох своїх синів у цьому закладі. Її погляд вказав на те, що моя зустріч з новою героїнею була прочитана не в кращу сторону наших ймовірних взаємин. Як їй пояснити, що місце моєї роботи не має жодного відношення до особистого життя? - звісно ж має, тут я познайомився з нею (цей фрагмент роздумів спостерігаю за собою, як головним героєм, зі сторони), тут у мене опікунські обов'язки до згаданої дитини. 0028'

Біля голови кружляють кілька бджіл. (Ця тема вже фігурувала у двух снах). Одна з них залетіла мені в праве вухо. Як не поверну його - не вилітає. Відчуваю, що навіть трохи просунулась глибше, головне, не викликає кардинальних відчуттів незручности: просто, закладеність у вусі та й положення таке, що не кусає. Вирішив поїхати в лікарню. Виникло відчуття, що вона звідти випала, що й підтвердили в медзакладі. Поки сидів на зупинці, почув чоловічий переспів пісні "Лісапетний батальйон" у якомусь більш ліричному виконанні. 0227'

Подумав: як я буду їхати в Польщу? - і вже сів у невеликий автобус, більше схожий на маршрутку. По дорозі міркую на тему роботи в Україні та фінансів: скільки треба буде гривень на виїзд і в'їзд під час такої дороги. У голові фігурує 100 зл., які думаю розміняти. На якомусь етапі дороги водій заїжджає на газову заправку, яка більше схожа на непрацюючий базар: в'їзні залізні ворота напіввідчинені, при вході діє прилавок, біля якого він і зупиняється. Дивлюсь уважніше, а люди за цим прилавком дивно вдягнені: одяг білого кольору нагадує якусь пародію на космічних прибульців, із загадковими і нікому потрібними нашитими елементами для неіснуючого тіла. Тим більш: продають аналогічний одяг. Придивляюсь уважніше: хто? Виявляється, всі однієї національности, невеликого зросту, більш схожі на туркменів. Один з них дивиться на нашу машину й каже: таких ще не бачили на півночі України? Скоро таких машин буде багато! 0405'

Сон 180918 "Тіло з прихованим символом"

Підприємство. Хлопці подають лоток з кабелями управління. Виникає асоціація з підводним човном, що виринає на поверхню у вигляді великого кита. (Певні асоціації з вчорашнім сном). У нас важлива місія, нас бачать, але мало хто знає, що ми робимо. 0040'

Я з десятком людей піднімаюсь на повітряній кулі, або якомусь аналогові. У мене думка: от зараз вона вибухне і я за мить відчую своє тіло окремо від душі.

Кінематографічна сцена. Мати і дорослий син живуть в одному домі. Син має кудлаті коси з рудим відтінком. Розповідає: коли був кастинг по відбору акторів на участь у з'йомках фільму, перше, на що звернули увагу, так це на його волосся. Розкриваючи і розтрушуючи їх після купання, додає: таким я і був! Щось запитує в матері. У питанні фігурує оригінальне слово з підтекстом. На що вона каже: "я тобі згодом розповім про впихуєме".
На другому поверсі батьківського дому двоє хлопців розігрують сцену: "З новим роком!" Один з них - актор (видно, відбиток початку сну), одягнений у невиразний костюм ведмедя, з рота якого з'являються дві руки, які тримають бокал ігристого. Другий хлопець бере той бокал. Сідаємо за стіл. Усім присутнім розливають шампанське. Ми (невиразно хто) кладемо до столу коробку цукерок. Я думаю: мало б бути ще дещо? Але ні: все правильно! Хтось зачинає розмову про свіже м'ясо, що українське - смачніше, а "польське - не подобається". 0515'