Сон 121225 "Відповіді - немає"

Казковий сюжет. Дитина потрапила в чарівну казку, в якій панують відьми. Мама шукає дитину. Дещо їй в пошуку підказує інтуїція. Слідом йду я, наче інтегрований в сюжет цієї казки. Раптом одна відьма звітує. Її голос чути крізь притрушену землю: "Заморожено всі активи". За певний час невідомо від кого чую іншу фразу: "Йдуть сорок жаб".

Гуляю невеликим містечком, можливо, дещо схожим і на село. Є стійке переконання, що це Ґлівіце (в реалі є великим містом із повноцінною інфраструктурою). Знаю, що звідки я йду, все доволі симпатично, але раптом потрапляю в мікрорайон, який не знаю: цілі вулиці старих покинутих дерев'яних будинків із забитими наглухо вікнами, де дошками, а де бляхою, яка від часу вже встигла міцно зіржавіти. Їх стіни вже вгрузли в землю, вигляд дахів такий, що в середину сміливо має тапляти дощ. Раптом згадую одну з цих вулиць, коли їхав нею машиною в напрямку до місця проживання, але тоді вони не справили на мене такого гнітючого враження. Блукаючи тими вулицями, раптом потрапляю на весілля зорганізоване на лоні природи. Я до того дійства не підходжу, але оцінюю зі сторони: людей близько з три десятка, всі щасливі та святкові. Цей настрій навіть дещо котрастує з виглядом цих будинків. Наче краєм ока відзначаю, що відкрита зелена галявина, на якій відбувається весілля, знаходиться біля якоїсь чи то річки, чи водойми. Раптом на тлі того позитивного настрою бачу недалеко від весілля, як горять старі хати, біля яких я не ходив. Якийсь хлопчик, що підбіг до мене з тієї урочистості, починає розповідати мені про озеро біля дому, що горить.

Велике промислове підприємство. У нас є завдання виконати якісь монтажні роботи. Я питаю за неохідні матеріали для її виконання. Переїжджаємо на іншу сторону цього заводу. Виявилось, що те, що знайшли, не підійшло. Далі сюжет набуває певного абсурду: один із бородатих керівників каже: "Зараз перевіримо", - бере ніж і надрізає собі стегно. Наче шукаючи в собі якусь технічну відповідь. Далі, без виказу болю береться за обличчя: зрізає майже всю частину, відкидаючи щось більше ніж просто шкіру, прямо собі на голову, тим самим стверджуючи, що й тут її немає. Потім каже якусь несусвітність, яка мала для присутніх робітників прозвучати повчально: "Головне - зачепитися за борт!"

P.S. Можливо, треба вчитися у снах, а життя врівноважувати так, як живуть в них образи: між ними немає домінування, вони всі в одній прощині сприйняття.

Сон 050320 "Пірнання у іншість"

Гуляю по місту тими стежками, якими ходив зі знайомими на днях. Обираю для себе свій маршрут, це дозволяє бути більш уважним до деталей. Доходить до того, що певними моментами я літаю, переміщаючись з одного місця в другий. Ось на якомусь етапі до моєї подорожі приєднується жіночка, яку охарактеризовую для себе як відьма, зі своєю донькою. Розповідають якісь історії особистого плану, які перетікають у нескромний інтерес заволодіти моїми інтересами, часом зі здобутками, хитромудро перетинаючись перевтіленням із моїм світом. Все заради "порятунку" її доньки, якій світить небезпека. Пробую вирватися з їхнього "полону", виринаючи крізь землю в іншому місці. Щось мені виходить, але від такої "втечі" більше втрачаю, зокрема сили та свободу, аніж щось здобуваю. 2325'

Приходжу із сім'єю на пісчаний пляж із відкритими басейнами. Є сонце, щоб погрітися, є окультурені місця для купання. Цим закладом завідують чоловік і жінка. Переважно вони сидять біля одного закритого басейну, де не так багато людей. Люди полюбляють бути на сонечку. От і я з родиною два дні підряд приходимо, засмагаємо та купаємося. Удень, розігрівшись на сонці, коли пішов у закритий басейн, пірнув у холодну воду і відчув контраст, хоча з часом звик і температура вже подобалась. Пірнав під воду, затримуючи подих, пропливаючи від одного кутка краю до іншого. Чомусь залишилось враження, що недалеко від нас, на пляжі, був присутній В'ячеслав Пономарьов. Другого дня досиділись до того, що я, купаючись у закритому басейні сам, увімкнув світло, адже наближалась ніч. 0500'