Сон 230624 "Безсенсовні дії"

Приїжджаю на об'єкт, де виготовляють кокс. Зовні навіть не схоже на комбінат, а більше на великий двір, який використали для промислових потреб. (У порівнянні з реальністю, якийсь мінімалізм). Маю якусь справу до керівництва, офіси якого знаходяться за виробничою установкою. Для цього трохи незручно було обходити машинне відділення, яке їзить на рейках. Як для такого закладу все виглядає доволі чисто і пристойно. (Можливо, "кокс" - це моє переконання уві сні, адже більше ніж машинної частини процесу я більше не бачив ані вугілля, ані так, як розвантажують готову продукцію). Перший раз приїхав службовою машиною, поставив на платну парковку, але назад чомусь поїхав потягом. Другим разом поїхав своєю машиною, але лише там згадав, що службова машина стоїть і її якось треба було забрати. (Схоже, що ці дві дії належать двум фрагментам окремого сну, адже своєму пригадуванню уві сні сильно собі дивуюсь: як я це зумів забути про це?). Поряд біля коксовні знаходиться ресторан із виходом на вулицю. Разом із тим я маю до них якусь іншу справу. Директор закладу дивується, що пробую вирішити кілька справ на раз. Навіть перепитує: чи маю якусь третю? Я уходжу від прямої відповіді, але в голові прокручую: скільки дійсно маю зробити за один такий виїзд? Раптом заходить мова за пляшку коньяку, яку він не бачив раніше у себе на вітрині. Питає свого підлеглого, а відповідаю я. Згадуючи попередній візит і те, що мав би якомусь шефу коксовні зробити презент, а не вийшло, тому цю пляшку залишив тут. (Фрагмент із того ж попереднього сну). Переконую його, що це моя пляшка. Навіть щиросердно розповідаю причину. Власник ресторації погоджується. Збираю до рук свої речі, кладу на ліву руку куртку і вже прощаюсь. Підозрілий до мене підлеглий питає: чи я все забрав? Десь під ту ж ліву руку беру пляшку, але не дивлюсь конкретно, і вже майже на виході про це ж перепитує директор реєстрації. Дивлюсь у руку, а в ній тримаю пляшку якоїсь рідкої приправи, щось на зразок соєвого соусу. Роззираюсь, а тієї пляшки немає. Немає також того помічника. Він буквально зник на очах, вискочивши непомітно назовні. Суджу про себе так, що ніц не втратив, адже полишав її і попереднього разу, навіть свідомо. Перепитую на всяк випадок: де твій помічник? Скеровує кудись гіпотетично в нікуди. Залишається остання дилема: як повернутися однією ходкою і завезти дві машини назад? А ніяк! Сьогодні треба буде повернутися сюди ще раз, тепер потягом, аби врешті-решт забрати службову машину з платного паркінгу.

Сон 210423 "Відданість справі заради майбутнього"

Цікаве усвідомлення місця події. Наче Україна, але в той же час польські мотиви. 

Заходжу в магазин, що має також буфетний відділ. Зауважую для себе, що це родинний бізнес. Десь із четверо жінок стараються вгодити клієнтам якнайкраще у приготуванні страв на замовлення. Серед працівниць є молода особа, яка запам'яталась приємними рисами обличчя. Загальна атмосфера доповнюється наочним відчуттям збідніння у зв'язку з війною та його наслідками. Найбільше, що дивує, так це старання багатьох бути кращими поза що.

Другим фрагментом сну минаю вулицю, якою йшов додому (батьківський дім), на якій помічаю іншу дівчину, яка подобається певними рисами обличчя, як і попередня, але їх не пов'язую між собою. (Схоже на повтор сюжету, як то буває уві сні). Згодом потрапляю, як телемайстер до згаданої родини, і дізнаюсь, що ці дві різні особи живуть на одній вулиці. У тій родині приймають тепло, мало не як майбутнього зятя. Зауважую, аби не забувати: родина польськомовна, отже, стараюсь спілкуватися з ними по-польськи. (Саме тут дивне поєднання: напочатку було присутнє усвідомлення, що я в Україні , а як тільки-но потрапив до їхньої родини, так одразу ж, наче в Польщі). Тепер зауважую, що це не виключно жіноча родина, складає непримітну атмосферу ще й їхній батько. 

Хоча почуваю себе неодруженим хлопцем, міркую, як би теоретично мав повести себе в подальшому зі своїми вподобаннями.

P.S. Як розумію, це сон не так про дівчат, як про відданість, старання, організацію заради перспектив у майбутньому.

Сон 280219 "Гострі справи"

Коли на землю прийшов Ісус Христос, з'явилась традиція поїдання гострого перцю. Традиція дещо змінилась, але суть залишилась та сама. Раз у рік на велике християнське свято готуються страви, серед них одна гостра. Коли починається трапеза, ніхто не знає, яка йому вона уготована, адже всі страви на вид ідентичні. Єдине, що відрізняє одну єдину від інших, так це її гострота, там присутній перець. Той, кому трапляє ця страва є прощеним у всіх мислимих і немислимих гріхах. Ще за часів Ісуса Христа був закатаний 0,75 мл слоїк з такою стравою. Один вірянин дуже мріяв, аби ця страва потрапила йому на свято. Він багато молився і просив у Бога милість до себе. Наступив довгоочікуваний день. Йому в руки дають той слоїк... Ще коли його подавали, він знав, що це обране йому прощення. І він не помилився. Віра зробила його вільним. Так із тих часів існує ця традиція й понині. 0348'

Виходжу в паркову зону в центрі міста за будинком суду й помічаю, як хтось запустив у небо літак-феєверк. Висота невелика - прямо над деревами. Робить кола у вигляді спіралі й сильно димить. Падає в найближче дерево. Повертаюсь назад. Звертаю увагу на розбиті пішохідні дороги, подумки порівнюю їх із польськими. Знімаю сонцезахисні окуряри, протираю вологою серветкою, даю просохнути. Біля будинку суду, який уві сні схожий на ліве крило арочної зони облдержадміністрації, бачу розкопану яму, а на поверхні, лежать два великих розбитих кам'яних тризуба, портрети Винниченка, Лесі Українки, Котляревського і Грушевського (щодо останнього маю сумнів). Я собі подумки: цікава історична фотографія! Дивлячись на все це, як давній історичний факт. Але в ту ж мить зауважую, що ця історія розкопана в наші дні? Я пробую взяти певний ракурс і все те для себе сфотографувати. Намагаюсь максимально охопити наявні предмети. Приходить інше враження, що я вже десь це бачив (у іншому сні?). Подумки міркую, що вже пора дзвонити на сполох, такі артефакти лежать просто неба, нічим не огороджені і не захищені, прямісінько біля такої установи! Проходжу пару кроків уперед, і до облдержадміністрації, яка в своєму приміщенні має магазин, під'їжджає вантажна спецмашина і на вилах привозить різні снекові товари малих і великих розмірів, не в коробках, а поштучно, в дизайні, виконаному в одному стилі. Гальмує і спиняється вилами прямісінько під самі стіни споруди. 0449'