Переїжджаю, як випадковий турист, з одного помешкання, в якому живуть працівники з моєї фірми, до іншого. Приїжджаємо на незнайоме обійстя з приватним домом. На дворі працівники. Мені подобається певною мірою обстановка та атмосфера. Заходимо в дім, а там в одній із кімнат грузини. Ідентифікую не одразу, а лише за їхнім акцентом. Серед них знайомий - В. Виходжу з кімнати, а в коридорі зустрічаю новоприбулих працівників фірми, а вони мені доволі знайомі. Двоє хлопців із якими вчився ще в школі. (Один із них - однозначно, на рік-два старше від мене, іншим разом з ним спіткнувся під час однієї з робіт в Україні, а другий - більше збірний образ. Переконання уві сні, що це хлопці з моєї школи - однозначні). Вітаюсь, висловлюю здивування, що їх зустрічаю в Польщі, прямо-таки одразу двох із Житомира, ще й зі спільної школи. Хоча здивування висловлюю усно, але внутрішньо залишаюсь спокійним: усіляке в житті буває, навіть і таке!
Маю якесь відрядження. Дорога... Замешкав у якомусь будиночку безіменного (уві сні), але славного, як для мене, міста України. Вигляд з вікна моєї кімнати виходить на "екзотичну" улоговину із неймовірно високими та пишними рослинами. Як лопух, так листок площею з м2. Так і подумалось, ще десь там (в тій улоговині) протікає річка, яка живить усю цю рослинність. Заходить до кімнати хазяйка і перепитує, чи користувався вже з туалету, а я ствердно, що від вчорашнього вечора ще там не був. А вона мені починає оповідати, як то вони тут роблять, мало не в самих кімнатах, і прибирають за собою. Питає: чи не бачив я, як це робив мій співмешканець по кімнаті?.. Навіть слід залишився на підлозі! Дивуюсь цій дикости підходу до організації вбиральні. Потім оповідає, як то я маю робити, але, за бажанням, на першому поверсі. Показує, як вигідно підгинати під себе ноги, коли так низько доводиться сідати. Слухаю і навіть погоджуюсь із деякою зручністю пози в такій делікатній ситуації.
Немає коментарів:
Дописати коментар